live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Горбатюк: Луценко не тільки не звільнив ГПУ від політичного впливу, а й примножив його

Сергій Горбатюк
Керівник Управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури Сергій Горбатюк розповів в інтерв'ю Марині Данилюк-Ярмолаєвой про те, чому Луценко не виконав функції очільника ГПУ, хто претендує на нового головного прокурора за президента Зеленського та про розслідування злочинів у справах "2 травня" та Євромайдану

"Політичний маринад" вас вітає. Сьогодні ми будемо говорити про те, як буде реформована Генеральна прокуратура за президента Зеленського. Зараз у нас такий період, коли панує абсолютний хаос. І поки окремі політики та українська еліта або їздять до Ізраїлю домовлятися з Ігорем Коломойським, або шеренгами ходять у штаб до Володимира Зеленського, зараз є певне нерозуміння: хто очолить Генеральну прокуратуру і Службу безпеки України. Цього тижня були заяви від штабу Зеленського, що вони ще визначаються з кандидатурами.

Натомість ми бачимо, як відпускають під домашній арешт або й зовсім якихось фігурантів одіозних справ та як активізувалися одіозні представники режиму Віктора Януковича типу Олени Лукаш, Андрія Портнова, які просто глузують і кажуть, що буде реванш, нагнітаючи серед людей панічні настрої. У той же час хочеться розібратися з усим, що буде з кримінальними справами: чи розслідують справи Майдану, чи буде доведено до кінця справу 2 травня.

Сьогодні ми поговоримо з Сергієм Горбатюком – керівником управління спеціальних розслідувань ГПУ – і з’ясуємо, хто ж очолить Генеральну прокуратуру. Тому що є ще одна сторона – українські волонтери-активісти, які лобіюють свої кандидатури, зокрема відомого адвоката майданівських і низки інших сенсаційних справ Євгенію Закревську.

Вітаю вас, пане Сергію.

Доброго дня.

Отже, пане Сергію, 24 квітня було інтерв’ю, в якому ви теж були не проти очолити Генеральну прокуратуру після того, як з цієї посади піде Юрій Віталійович Луценко. Чи змінилися ваші настрої за останні десять днів?

Початок відповіді буде такий: необхідні зміни в Генеральній прокуратурі. Тому що є велика кількість порушень закону, яка, в першу чергу, йде від самого генерального прокурора. Це, зокрема, втручання в розслідування кримінальних проваджень нашого управління. І з урахуванням практики відстоювання закону у справах, які розслідуються нашим управлінням, я відповів, що хотів би, щоб ці принципи сповідувались і в ГПУ, і в усіх прокуратурах України, і якщо буде довіра, буде рішення Верховної Ради та президента, я готовий цим зайнятися.

А до вас не зверталися зі штабу Зеленського, не пропонували?

Ні. Від жодної політичної сили за час моєї роботи пропозицій не було.

12 травня мине вже три роки, як Юрій Луценко очолює ГПУ. На вашу думку, що можна було б встигнути, хоч би мінімально, за цей час?

Насамперед. Він прийшов до ГПУ не як працівник прокуратури, не як юрист, а як представник політичних сил. І найголовніше його завдання мало бути – звільнити прокуратуру від будь-якого зовнішнього впливу. Якби він це зробив, то, попри відсутність юридичних знань, це була б його велика заслуга. Але він, на мою думку, не тільки цього не зробив, а й примножив такий вплив.

А в чому виражався цей зовнішній вплив? Вам телефонували з Банкової чи з інших місць?

Ні, це безпосередньо від генерального прокурора. У першу чергу це стосувалося економічних та корупційних розслідувань, там де слідчі збирали докази стосовно винуватості особи для завершення. Там, не читаючи матеріали провадження, заявлялася постанова або заступника генпрокурора, або генерального прокурора, і справа передавалася до інших підрозділів. Зокрема, така ситуація зі справою за підозрою Олени Лукаш. У лютому 2017-го слідчі прокурори готові були вже направляти обвинувальний акт до суду за звинуваченням у розтраті коштів державного бюджету на суму понад 2,5 мільйона гривень. Але справа була фактично заблокована зусиллями заступника генпрокурора і генерального прокурора. І до сьогодні справа до суду так і не попала. І таких випадків, тільки стосовно нашого управління, понад 50. Тобто, не вивчаючи матеріалів провадження, просто робиться висновок, що начебто розслідування неефективне, навіть там, де зібрано докази для повідомлення про підозру, де слідчі стукаються до заступників генпрокурора та самого генпрокурора у тих справах, де саме вони мають підписувати підозру, пишуть скарги на бездіяльність і відсутнє абсолютно реагування. Знову ж таки, ми не знаємо, чому такі рішення приймалися. Можемо припускати, що це було, в тому числі, і на прохання якихось політичних сил, політичних знайомих, друзів і так далі.

От згадувана вами Олена Лукаш зараз дуже активізувалася. Пише: майданутим кінець, ми вас зараз усіх посадимо – така тональність лунає. То що ж з її справою? Чи означає припинення її справи, що незабаром ми почуємо, що ця жінка прозоро чесна і ні в чім не винувата, і вона знову зможе претендувати на якісь посади чи на потрапляння в парламент?

Остаточне рішення про винуватість чи невинуватість приймає суд. Але мене дивує при її заявах про політичне переслідування панічний страх постати перед судом. Якщо є докази, що вона невинувата – будь ласка, давайте вирішувати це в суді. Хай той прокурор, який вважає, що довів вину, з вашим захисником зійдуться в процесі, а суд вирішить – винувати чи ні дана особа. Але цю справу генеральним прокурором заблоковано і ухвалено рішення передати її до НАБУ. А яке там остаточне рішення – мені невідомо.

А чому ці справи були заблоковані? Адже, за великим рахунком, перемога Зеленського на президентських виборах напряму пов’язана з тим, що не розслідувалися справи, не були покарані корупціонери та інші одіозні персонажі. І багато хто на кухнях поговорює, що Юрій Віталійович Луценко начебто "продавав" ці справи. А воно ж як – сказав один, сказав другий, і міфи йдуть у народ.

Слідчий не може стверджувати, якщо не може підкріпити свої слова доказами. Це можна встановити, якщо ці випадки розслідувати. Все можливе для того, щоб ці випадки були розслідувані, я особисто і мої співробітники вживають. Навіть за згаданим випадком з Оленою Лукаш за моєю заявою відкрито кримінальне провадження. Суд зобов’язав зареєструвати кримінальне провадження про злочинне втручання в дії слідчого і прокурора. Зараз воно розслідується. Не знаю наскільки активно, але розслідується. І вже є три кримінальних провадження стосовно дій генерального прокурора і його заступників щодо втручання в діяльність слідчого прокурора з тим, щоб добитися нерозслідування або закриття цих справ. І від тих слідчих, які їх розслідують залежить з’ясувати було там просто чиєсь прохання, чи якесь матеріальне підкріплення.

Ви сказали, що крім Олени Лукаш є ще 50 кримінальних справ, які в принципі розслідувані, але з якихось причин заблоковано їх подальший хід. Можете назвати кілька справ, кілька прізвищ, з якими вони пов’язані?

Наприклад, на шостий день перебування на посаді (Луценка, – ред.) було прийнято рішення забрати у нас справу за підозрою Клименка і передати її до військової прокуратури, внісши неправдиві дані у протокол наради про те, що начебто генеральним прокурором обговорювалося питання неефективності розслідування, хоча нічого подібного на нараді не обговорювалося. Там справу закінчено військовою прокуратурою і направлено до суду за підозрою Клименка. Але я не певен, що там притягнуто всіх учасників, яких ми підозрювали в причетності до злочину за епізодом про викрадення 3,2 мільярда гривень під виглядом відшкодування ПДВ. Далі. Була справа за підозрою Злочевського, яку у нас також забрали. Була справа, що стосується "вишок Бойка". Я не можу сказати, що вона вже була завершена, але слідчі рухалися, доповіли про це генеральному прокурору, що справа має перспективу, ії було забрано. Далі в такий спосіб було забрано і передано до НАБУ справу щодо незаконного збагачення Портнова, один з епізодів, де фігурує екс-міністр промислового комплексу Присяжнюк, справа щодо економічних епізодів колишнього міністра МВС Захарченка. Крім того, відбулося втручання в майданівські справи, зокрема про розстріл біля Хмельницького СБУ, яку передали спочатку до військової прокуратури, а потім і до ДБР. Відбулася заміна групи прокурорів у справі за підозрою протестувальників, яким інкримінується вбивство правоохоронців. І цей ряд можна продовжувати. Величезний перелік справ, у які реально відбулося незаконне втручання генерального прокурора України. Причім не просто незаконне, а з ознаками злочину за ст.343 ККУ.

Згадуваний вами Андрій Портнов вже припускає, що він невдовзі повернеться в Україну. Тобто ці справи його не зупинять?

Ну, щодо справи по незаконному збагаченню вже Конституційний суд допоміг, який, на мою думку не мав права виносити таке рішення. Тож справу Портнова щодо незаконного збагачення буде закрито. Крім того, раніше заступник генпрокурора закрив справу, де Портнов підозрювався у заволодінні коштами двох вишів, у яких він значився на посадах, але, як встановлено слідством, не відвідував там заняття. Крім того, є ще справа за заявою Інни Богословської, що від нього були погрози їй. Також він перевіряється на причетність до злочинів у майданівських справах стосовно саме перешкоджання проведенню мітингів та зібрань, але про підозру на сьогодні йому не повідомлено.

Хочеться поговорити про ще одну резонансну справу, яка на сьогодні не просто закінчилася нічим, а один з фігурантів втік за кордон. 16 квітня ми обговорювали гучну історію про те, як Надію Савченко і її спільника Володимира Рубана випустили з-під варти. Завершилося все тим, що Надія Савченко ходить на роботу в парламент, наче й не було нічого, а Володимир Рубан просто втік з країни, хоча 7 травня мало відбутися судове засідання про обрання їм обом запобіжного заходу. Юрій Луценко звинуватив у тому, що їх відпустили навіть без нічного домашнього арешту, судову систему. На своїй сторінці у ФБ він написав: "Судова система тяжко хвора". На вашу думку, що там ще було недопрацьовано? Адже були дуже серйозні звинувачення. Фактично люди планували теракт: розстріл парламенту із зброї, завезеної з окупованих територій ОРДЛО.

З хворою системою я згоден, але це не єдина причина. Кримінально-процесуальне законодавство впродовж цих років і руками коаліції доводилося до такого стану, коли в кримінальному провадженні за найтяжчим злочином може бути як звільнено обвинувачених, так і знищено саму справу. Упродовж чотирьох років поки діє ця Верховна Рада до Кримінально-процесуального кодексу зміни вносилися понад 80 разів. Тобто, десь раз на місяць ухвалювали зміни до КПК. А це кодекс, який стосується долі людей. Але законодавці вважали, що можуть його як завгодно змінювати. У мене часом складалося враження, що зміни приймаються з психологією підозрюваного, ніби хтось до себе приміряє на випадок, якщо колись постане перед слідчим та судом. Тобто, треба внести такі зміни, щоб доля вирішувалася не в змагальному процесі, а виключно через якісь процедурні моменти, щоб можна було будь-яке кримінальне провадження знищити. Але знову ж таки. П’ять років ми говоримо про успішні реформи. І на п’ятому році говорити про те, що все це хворе… А що ж тоді реформували? На мою думку, одним з найважливіших пунктів реформування є не оголошення якихось там конкурсів, а забезпечення невідворотності покарання. В тому числі для правоохоронців, які порушують закон, для суддів. І тільки тоді, коли вони будуть розуміти, що будь-яке порушення прав громадянина і порушення закону призведе до догани, звільнення чи кримінальної відповідальності, тоді буде по-справжньому змінюватися правоохоронна система. А у нас, на жаль, як ми бачимо, навіть величезна купа журналістських розслідувань просто не має ніякого реагування. Пройшло, розповіли – головне не звертати увагу, і про це всі забудуть. На жаль так.

Ну, не забувають. Ви ж знаєте цю історію з гучним розслідуванням у чотирьох частинах Дениса Бігуса. Почалися навіть якісь рухи.

Так має бути кожного разу.  

Але це вже було, мабуть, четверте розслідування на цю тему на моїй пам’яті. І раніше нікого це не хвилювало.

Так. Упродовж років було так, що одна тема перебивалася якоюсь іншою, або, якщо було щось складніше, то на це просто не звертали уваги. Хоча правоохоронні органи зобов’язані реагувати на будь-яке повідомлення, в тому числі й з боку ЗМІ, де є ознаки злочину. І якщо не реагують, значить керівники цих правоохоронних органів не на своєму місці.

От Ваш прогноз: що все ж таки буде зі справою Савченко–Рубана? Тому що Юрій Віталійович Луценко свого часу приносив у Раду справжній блокбастер. Там були і зйомки прихованою камерою, і фото з чужих весіль, де на задньому плані Рубан і Савченко. Тобто, цікава робота була проведена. То на вашу думку, чи є там доказова база, і чи вплине на розслідування цієї справи те, що Савченко є депутатом, а Рубан вже втік?

Я не знаю доказової бази. У мене, звісно, є своя думка з цього приводу і є певні сумніви. Але, якщо вже справа потрапила до суду, важливо, щоб у судовому процесі суспільство могло переконатися в тому, наскільки справді є докази, наскільки вони допустимі, чи не було порушень законодавства. І щоб усі могли для себе зробити висновок про те хто є хто в цій історії.

У нас була низка резонансних справ. У тому числі про напади на активістів. Зокрема справа Катерини Гандзюк. Активісти оперують цією справою як лакмусовим папірцем: як хто на неї реагує. На цьому тижні знову була новина: Павловського, одного з підозрюваних у справі Ганзюк, відпустили під домашній арешт. На вашу думку, наскільки адекватним є такий запобіжний захід при такому обвинуваченні і що буде з цією справою?

Я не можу сказати які підстави були для зміни запобіжного заходу. Але хочу сказати, що наше суспільство упродовж цих років вже звикло, що навіть за такими тяжкими обвинуваченнями люди можуть перебувати не під вартою. Це можливо, допустимо, але як виключення, з чітким розумінням підстав, чому це відбулося. Раніше звільнення з-під варти особи, яка обґрунтовано звинувачується у скоєнні тяжкого злочину, було чимось із ряду вон. І там були дуже серйозні реагування, аж до звільнення прокурорів з посад. На сьогодні такого немає. Але, якщо не змінилося обвинувачення, чому приймається рішення про зміну запобіжного заходу? У мене це викликає певні сумніви в об’єктивності такого рішення. Проте категоричних тверджень робити не можу, бо не знаю справу.

Кажуть, це через те, що є політичний інтерес. Там деякі фігуранти справи належать до різних політичних партій, які мають свої фракції і певний вплив.

Це наша біда, що правоохоронні органи часом діють так, що їх починають підозрювати в якихось політичних вподобаннях чи діях в інтересах тих чи інших осіб. Керівники правоохоронних органів повинні будувати роботу своїх підрозділів таким чином, щоб максимально усувати будь-яку політичну складову та сумніви в законності їхніх дій. Щоб суспільство бачило: правоохоронні органи діють об’єктивно і неупереджено. На жаль, правоохоронні органи дали суспільству право та підстави сумніватися в тому, що їхні дії ґрунтуються виключно на законі. Навіть коли вони справді є такими.

Три роки Луценка на посту генерального прокурора. Досвід призначення на цю посаду людини без юридичної освіти себе виправдав чи ні?

Я вже відповів на початку. Це могло б бути виправдано, якби така людина захистила слідчих, прокурорів від будь-якого стороннього впливу. Тоді можна було б вважати це допустимим. На жаль, цього не відбулось. І в цій ситуації відсутність фаху – величезний мінус. Звісно, не зовсім правильно підлеглому критикувати свого керівника, але та кількість порушень законодавства, на які я реагував не повідомляючи про це ЗМІ, і де не відбулося жодних змін, змушує мене звертатися до суспільства і говорити, що так далі не може бути, що такий генеральний прокурор має бути змінений.

А якого генерального прокурора Ви бачите зараз? Якою має бути ця людина? З огляду на те, що за останні кілька років повністю змінилася система Генеральної прокуратури, виникли такі органи як ДБР, НАБУ, САП… Це вже не та прокуратура, яка була за часів Пшонки чи Шокіна.

Основна зміна – більша відкритість, більший вихід до суспільства, до ЗМІ. Тому що раніше це було рідко і тільки у випадку якихось суперрезонансних подій. А в іншому, на мою думку, суттєвих змін практично немає. Щодо якостей генерального прокурора - тут нічого нового. Це дійсно має бути фахова, порядна, непідкупна людина з бажанням змін і нетерпимістю до будь-яких порушень закону.

От різноманітними політиками, близькими товаришами керівників держави, друзями президентів ми вже награлися. Зараз волонтери-активісти пишуть "Закревська – генпрокурор". Чи підходить Євгенія Закревська на цю посаду?

Почали постити після того, як один з радників Зеленського, Данилюк, сказав, що розглядається варіант саме з громадських активістів. І якщо розглядати саме кандидатуру Євгенії Закревської, то за ці п’ять років я дійсно бачу, що вона тим якостям, про які я сказав, відповідає. Вона і фахова, і принципова, і непідкупна. Вона нетерпима до будь-яких порушень, до неактивності слідчих і прокурорів у розслідуванні тих чи інших злочинів. І це не напускне, а дійсно живе в людині.

А чи не з’їсть її система? За останній рік почастішали випадки, коли журналісти проводять розслідування і для того, щоб їм з’ясувати якісь нелегальні доходи прокурора, їм треба відкрити сторінку в Інстаграмі його дружини. Було кілька випадків, коли знаходили сторінки дружин антикорупційних прокурорів і там з’ясовували просто сенсаційні історії, коли ці пані не вилазили з Мальдівських курортів. Очевидно ж, що стільки люди в Генпрокуратурі не заробляють.

Звісно. Для цього створено генеральну інспекцію. Це все має перевірятися і отримувати оцінку. Якщо є явна невідповідність – має реєструватися провадження за фактом можливого отримання неправомірної вигоди і знову ж таки даватися відповідь суспільству. У якихось випадках є батьки-бізнесмени, які можуть це забезпечити, а якщо такого немає, то на підставі зібраних доказів про злочин має прийматися рішення про притягнення до відповідальності.

А зараз проводять якісь перевірки таких прокурорів?

Ну, існує генеральна інспекція, яка займається перевіркою неправомірних дій прокурорів. Я думаю, вони не сидять без роботи.

Ми сьогодні багато говорили про діяльність чинного генпрокурора Юрія Віталійовича Луценка. І оскільки виникає багато питань через те, що суди відпускають одіозних осіб, які потім тікають за кордон, коли ти цього не очікуєш, ми запрошуємо Юрія Віталійовича в будь-якому форматі на нашу програму "Політичний МаринаД", щоб він відреагував на критику і дав свої коментарі. Будемо раді вітати його в студії.

А далі ми поговоримо про справи 2 травня та про справи Майдану. Нагадаю, цього тижня ми згадували п’яту річницю страшних подій в Одесі 2 травня. Цікаво було б почути, що з цією справою. Нагадаю, п’ять років тому в Одесі відбулися масові заворушення, жертвами яких стали майже півсотні людей. Розпочалося все із запланованої ходи футбольних уболівальників та патріотично налаштованих громадян. Вони зустріли жорсткий опір проросійських активістів. У результаті конфлікту на вулиці Грецькій антимайданівці застосували вогнепальну зброю і під час цих сутичок загинуло шестеро людей. Пізніше протистояння перемістилося на Куликове поле, де були розташовані палатки так званого Антимайдану. Проросійські активісти забарикадувалися в Будинку профспілок, де невдовзі спалахнула пожежа. Більшість людей задихнулися чадним газом та померли від опіків. Загалом цього дня загинуло 48 людей. У цій справі до суду було скеровано три обвинувальні акти, одній особі винесено вирок і ще 15 фігурантів перебувають у розшуку.

Сьогодні ми бачимо сумну картину: на п’яту річницю проросійські сили часом активізуються, а окремі політики, які представляють "Опозиційний блок", очолюють ці ходи і фактично накручують усі оці настрої. А з огляду на те, що немає чітких вироків і окремі фігуранти втікли за кордон, у парламенті піднімають це питання і воно часто грає проти демократичних сил. То що насправді з цією справою?

Наше управління розслідує одну з частин цих подій. Це стосується неналежної діяльності правоохоронців, що стало однією з причин таких тяжких наслідків. Треба сказати, що є окреме кримінальне провадження щодо масових заворушень, хуліганства та вбивств, яке розслідує поліція Одеської області, є справа щодо неналежної діяльності представників Одеського управління ДСНС, коли невчасно, з ознаками умисності, було направлено пожежні машини, і справа, яка розслідується поліцією і нашими слідчими – справа щодо неналежної діяльності саме правоохоронців з Одеського управління міліції. Нами зібрано докази, які свідчать про умисно неналежну діяльність, повідомлено про підозру колишньому начальнику Одеського управління МВС, його заступнику, керівнику Одеської міської міліції, його заступнику з громадської безпеки і керівнику полку патрульно-постової служби. Обвинувальні акти стосовно начальника обласного управління і трьох міських посадовців направлено до суду в 2016-2018 роках, а заступник начальника обласного управління МВС Дмитро Фучіджі втік за кордон і оголошений в розшук. Генеральна прокуратура Російської Федерації відмовилася його видавати. Тобто, в своїй частині ми завершили розслідування, дали оцінку діям правоохоронців, неналежна діяльність яких з ознаками умисності призвела до цих тяжких наслідків. Ці висновки сформульовані в обвинувальному акті. Але на сьогодні за цими епізодами немає вироків. Судове слідство триває і не тими темпами, які дозволяють очікувати найближчим часом ці вироки. Щодо справ про масові заворушення я не можу точно сказати, але відомо, що там був виправдальний вирок. Тобто теж є складнощі в наданні відповідей. За вироком має бути надана відповідь, яка може зняти частину якихось політичних нюансів, політичних звинувачень. Коли досліджено у відкритому судовому процесі обставини і чітко встановлена вина тих чи інших осіб, то апелювати, що хтось зовсім інший до цього причетний і хтось щось приховав, не зробив, було б набагато важче. Тож справді, на жаль, минуло п’ять років, а вирок тільки один.

Щодо згадуваного вами Дмитра Фучіджі в липні 2017 року була інформація, що ця людина вже отримала громадянство Росії і саме тому його не можуть видати Україні. А щодо інших осіб, яких ви назвали… Вони де перебувають? Теж втекли до Росії?

Ні. Він один утік. Прізвища інших людей я не називаю, тому що вони знаходяться на території України і беруть участь у судових процесах. Це колишній начальник головного управління МВС України в Одеській області, начальник Одеського міського управління міліції, керівник підрозділу з громадської безпеки Одеської міської міліції і командир полку патрульно-постової служби. Вони в Україні і суд стосовно них триває.

Ми з вами вийшли на те, що фактично колишній головний міліціонер Одеської області є зараз громадянином Росії. Він обрав свій шлях. Чи не означає це, що міліціонери знали, що складеться така ситуація і просто не робили нічого? І чи можна вважати, що це був план РФ? Тому що Росія досі активно використовує день 2 травня в Одесі для своїх пропагандистських маніпуляцій.

Такі ознаки дійсно є. Тому навіть після оцінки дій місцевих правоохоронних органів ми продовжуємо розслідувати можливий вплив на їхні дії і на розвиток цих подій з боку представників Російської Федерації, можливо спецслужб. Але на сьогодні я не можу говорити категоричні судження, тому що не зібрано докази, які б дозволяли повідомити комусь підозру з цього приводу. Повторю: допоки ми не дамо чіткої відповіді так це, чи ні, слідство з цього приводу триватиме. Тому що є ознаки умисної бездіяльності, які ми кваліфікували не як службову недбалість правоохоронців, а як зловживання службовим становищем. Там було на певному етапі достатньо просто розділити, не дати зійтися двом групам протестувальників. Антимайданівців упродовж трьох годин охороняли правоохоронці, а потім супроводили фактично до місця ходи ультрас. І після того відбулися зіткнення. Але ще коли антимайданівці почали тільки збиратися – в обладунках, з битами – у правоохоронців вже були підстави для того, щоб затримувати їх за адміністративними статтями. Крім того, вони на самому початку розтрощили автівку, а це вже кримінальна стаття. Тобто, ще на початку можна було б затримати більшу частину цих людей і тих наслідків, які сталися, однозначно не було. Але їм дали спокійно пройти і фактично зійтися в сутичці. Тому ми говоримо, що наслідки – від умисної бездіяльності правоохоронців. Але це – підозри.

Чи є якийсь політичний вплив на цю справу?

Явного впливу не було. Але у мене є певне нерозуміння: чому справа розслідується трьома різними підрозділами? Такі резонансні події потребують комплексного підходу, створення потужної слідчої групи прокурорів, що об’єднало б зусилля для встановлення істини. Але це не робиться. Я не можу сказати: віддайте справу нашому управлінню. Тому що наше завдання – розслідування майданівських справ, а навіть на них у нас бракує штату. Але мало б бути створено такий самий відділ, який акумулював би всю інформацію. Тоді б було більше шансів швидше закінчити розслідування і дати відповідь на всі питання. Але, попри всі звернення громадських організацій і мене особисто до генпрокурора, цього не зробили.

А потужних прокурорів у нас вистачає? Тому що в масовій свідомості часто прокурор – це молодий мажор, який має автомобілі преміум класу, який постійно десь відпочиває на дорогих курортах. І йому якось не вистачає снаги зайнятися роботою.

Звісно, на жаль, є і такі випадки, хоча необов’язково кожен, хто має гроші, погано працює. Професійність можна побачити по результатах роботи. У нас звикли все питати з керівництва, з генерального прокурора, який начебто має нести відповідальність за всі розслідування, забуваючи, що самі журналісти підштовхують генпрокурора до порушення законодавства. Тому що з 2012 року генпрокурор не є особою, яка несе відповідальність за всі розслідування. Він є особою, яка має організувати, створити умови і розглядати окремі скарги чи приймати окремі рішення у справах, за які несуть відповідальність процесуальні керівники. Навіть у випадках, коли від журналістів є звернення щодо звільнення з-під варти, зміни підозри тощо, треба вимагати, щоб відповіді на ці питання давали особи, які є старшими груп прокурорів, що безпосередньо, згідно з КПК, несуть відповідальність за ці процесуальні рішення. У таких поясненнях можна буде зрозуміти фаховість прокурора, а по-друге, такі відповіді дадуть самим прокурорам зрозуміти, що саме вони, а не генпрокурор, несуть відповідальність за свої дії перед суспільством. Це може навіть допомогти уникнути тиску та втручання з боку Генеральної прокуратури.

Вже кілька років нарікають на цей Кримінально-процесуальний кодекс "імені Портнова", ухвалений попереднім режимом. Чи були шанси його якось змінити? Від кого мала йти ініціатива цих змін? Адже цей КПК ставав у нагоді багатьом потенційним злочинцям.

Ця ініціатива мала йти від нових політичних сил, які створили коаліцію. Тому що інформація про вади цього КПК доводилася і до генпрокурора, і до депутатів. Ми надавали проекти, самі їх розробляли, брали участь в комісіях… У Генпрокуратурі створювалася відповідна група з представників різних підрозділів, яка напрацьовувала зміни до КПК. Але посилу від очільників держави, що це вкрай потрібно, не було. А за цим Кодексом у нас потерпілий – це взагалі людина, про яку забули. На першому плані – підозрюваний і забезпечення його прав. Їх треба забезпечувати, але при цьому розуміти, що головне завдання держави, правоохоронних органів – захистити людину від злочину, розкрити злочин і притягти до відповідальності винних. Стаття 3 Конституції: Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Це головне завдання, сутність держави. А у нас головні пріоритети змінено і відповідальність за це, на мою думку, несе чинна коаліція. Тому що всі знають про ці недоліки.

Справді, дуже дивно, що демократичний парламент нинішнього скликання так і не спромігся змінити цей КПК. Але давайте перейдемо до невеличких страшилок на тлі теми 2 травня. Наприклад, страшилка з Telegram Андрія Портнова. От що він пише: "Лучшим маркером для правоохранителей будет расследование массовой казни в Одессе 2 мая. Это дело, по которому должны начаться массовые аресты, включая Парубия, которого можно взять под стражу уже в ноябре, сразу после потери депутатской неприкосновенности". От наскільки це може відповідати реальності? Чи це просто істерія пана Портнова?

Ну, якщо він має якісь дані, то ці дані мають надаватися слідству. Щоб це не було голослівним. У більшості політиків, які не ставлять на меті розслідування, а хочуть піару, присутня загальна неконкретна критика: це погано, те погано, цього треба заарештувати, той винен. Вони не підкріплюють свої слова жодними аргументами. Так і в цьому випадку. Якщо є дані про чиюсь причетність до вчинення злочину, їх треба надавати слідству. Якщо не буде реакції – тоді вже можна і до ЗМІ звертатися. Але на сьогодні у слідства за нашим епізодом нема даних, щоб притягати до відповідальності названу вами особу.

Ми звикли критикувати Генеральну прокуратуру, але давайте наприкінці нашого ефіру скажемо, що було зроблено позитивного за ці п’ять років. Перше, що згадується – заочно засудили Януковича на 13 років. Що ще?

Я можу говорити тільки про свій напрямок розслідування, про роботу нашого управління щодо розслідування злочинів під час Євромайдану та окремих корупційних злочинів колишніх високопосадовців. Це немала робота. У більшості епізодів можемо говорити про розкриття злочинів, при притягнення до відповідальності, повідомлення про підозру причетним особам, направлення до суду обвинувальних актів. Є і вироки, але їх, на жаль, катастрофічно мало з урахуванням часу, який минув з моменту цих подій. Але роботу ще не завершено. Є закиди, що дуже довго розслідується, але доки не буде поставлено крапки щодо винуватості всіх осіб, хто вчиняв і організовував злочини, ця робота має тривати.

Зрозуміло. Дякую дуже за цікаву розмову.

 

новини партнерів

‡агрузка...

19 вересня, 2019 четвер

19 вересня, 2019 четвер

Відео

Введіть слово, щоб почати