Ferox gens* 

Щоправда, для цього слід було змиритися з кількома обов’язковими умовами. Найперша, звісно, розмовляти російською. І в цьому начеб нічого надзвичайного, бо ж і для порозуміння з представниками будь-якого іншого народу також найкраще – це вивчити їхню мову. Однак у випадку з росіянами, якщо пробував розмовляти з ними не російською, а, наприклад, українською, то, так би мовити, з власного досвіду – спершу вони впадали у ступор, але не надовго, потім це викликало у них у кращому випадку іронію, в гіршому – агресію. Проте навіть, якщо ви з ними російською, то для порозуміння, а тим паче "дружніх" взаємин, цього виявлялося недостатньо.

Читайте також: То Ленін придумав ерефію

Адже друга необхідна умова – це відгукуватися на "хохла". Нехай спершу і жартома, але потім щодо вас це застосовувалося як загальне ім’я завжди, тим паче росіяни поза очі нас інакше і не називають. Втім, щоправда, і для багатьох українців це звертання не сприймається як образа, і чим далі на схід, тим більше дається взнаки результат "братського виховання".

Пригадую, десь на межі Донецької й Дніпропетровської областей біля траси великими буквами заїжджий двір "У хохла", принаймні взимку 2017-го року він там ще був, і нікого це не коцюрбило. Водночас важко уявити в російській глибинці заїжджий двір, наприклад: "У кацапа"...

Та й в побуті, якщо у відповідь на "хохла" відповідати "кацапом", то, також з власного досвіду, це завжди викликало в них образу і знову ж таки агресію. Мовляв, "хахли – понятно, але ж кацапи – за што?..".

Читайте також: Коли закінчиться війна?

Проте і російської мови у спілкуванні, і радісного відгукування на "хохла" також було мало. Третя необхідна умова, щоб перебувати в одній ментальній площині з росіянами, – це обов’язковість ксенофобського, а нерідко й расистського душку і в тексті, і в підтексті, коли всі чужі погані. Якщо не "чурки" чи "китайози", то "америкоси" з "пшеками" чи "жиди" з "бабаями" та інші "чухонці" – все це для росіян, за великим рахунком, не люди, тобто люди не варті поваги й розуміння, а лише приниження, ненависті й за можливості знищення. Правду кажучи, для багатьох українців і ця третя умова, принаймні до останнього часу, на жаль, здавалася не такою вже й ганебною. Бо ж якщо ти вже сам погодився на "хохла", то чому інший не має бути "чуркою" там чи "америкосом"?..

Вочевидь, так із росіян і народився, і виплекався той войовничий монстр, метастази якого ми зараз відчуваємо на собі. До того ж, як переконує життя, всі ці риси притаманні як для їхнього так званого "глибинного народу", так і для еліт. І не варто бути наївними, що в осяжному майбутньому щось може змінитися. Початок змінам може прокласти лише наша Перемога.

                ____________

*Ferox gens nullan este vitam sine armis rati (лат.) – Це погане плем’я, для нього нема життя без війни.

Спеціально для Еспресо.

Про автора: Олександр Вільчинський, письменник, журналіст. У 2016-2017 рр. був добровольцем і воював рядовим бійцем у складі 1-ї окремої штурмової роти ДУК ПС.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.