Чому поляки насправді блокують кордон. Розмова з Денисом Марчуком із Всеукраїнської аграрної ради

Розмова відбулася на телеканалі Еспресо. З цього тексту ви дізнаєтесь:

• Як Україна експортує сільськогосподарську продукцію
• Чому насправді поляки блокують перевезення українських товарів
• Чому зернова угода не була ефективною
• Чому Україну бояться європейські аграрії
• Як змінилась аграрна карта України після повномасштабного вторгнення
• Перед труднощами постає український аграрний бізнес

Над текстом працювала Ольга Рура.

Фото: Денис Марчук. Фото: Медіацентр Україна

Наскільки важливий український агросектор?

Світ не розумів, наскільки він залежний від української продукції. Це стало відчутно у перші місяці, коли наш експорт зупинився й у світі почали рости ціни на продовольство.

Частка аграрної продукції становила понад 60% від цього загального експорту у 2023 році. Це дає можливість підтримувати економіку, отримувати валютний виторг та розподіляти його до державного бюджету, щоб закривати фінансові потреби України.

Гроші, які ми заробляємо самостійно як держава, можемо спрямовувати на військові дії, тому від аграрного сектору напряму залежить питання безпеки України.

Україна шукає шляхи транспортування товару морем, залізницею та автошляхами. Чи вдається нам це робити? 

Вдається. На початку 2022 року приблизно 80-90% від загального експорту йшло морем.

Оскільки море заблокували й транспортування таким шляхом перестало бути безпечним, почались розвиватись альтернативні маршрути. Але це мізерні цифри, адже до війни щомісяця ми експортували 7-8 млн тонн. Лише з початком роботи зернової ініціативи, яка де-факто стала можлива завдяки Туреччині та Організації Об'єднаних Націй, із серпня 2022 року ми почали потроху відновлювати експорт морем. За період існування зернової ініціативи близько 33 млн тонн зернових вдалося реалізувати.

Дуже важливо, що після часткового відкриття моря ми не перестали розвивати інші шляхи. Розвиток річкових портів через Дунай, налагодження роботи через прикордонні пункти (як залізничні, так і автомобільні) допомогли диверсифікувати ризики.

Як показала практика, зупинка роботи зернової ініціативи знову створила навантаження на роботу Дунаю і сухопутних маршрутів. Лише через півроку, відколи розпочався самостійний рух в Чорному морі, завдяки проробленому військовими гуманітарному коридору, ми змогли вийти на потенціал додаткового експорту Чорним морем.

Фото ілюстративне: gettyimages

Лише за грудень було експортовано близько 5 млн тонн, що дорівнює експорту довоєнного періоду. Таких результатів ми не мали навіть в період роботи зернової ініціативи. Завдяки роботі військових, а також безпеки, гарантованої комерційним суднам, маємо такі показники. У січні ми досягнули показника 2 млн тонн, і це лише Чорне море.

Відновлення цивільного судноплавства, яке забезпечується зараз виключно Силами оборони України, є набагато результативнішим, ніж всі ті угоди ООН та Туреччини з Росією. І що важливо – ніхто не контролює, що ми експортуємо.

Щобільше, коли експорт відбувався на умовах зернової угоди, біля Босфору скупчувалось по 100 кораблів, які простоювали там місяцями. Це несло величезні втрати для виробників.

Однак, хоча зараз ми спостерігаємо повернення до експортування Чорним морем, потрібно пам’ятати, що в країні війна і ворог не припиняє обстріли. Варто паралельно розвивати альтернативні шляхи: Дунай, залізницю та автомобільні.

Попри те, що портова інфраструктура опиняється під атакою ворога фактично щотижня, ми бачимо високі показники. Через що такі цифри? 

По-перше, це система протиповітряної оборони.

По-друге, можливість розмінування Чорного моря, що зробили українські військові та наші партнери - Болгарія, Румунія і частково Туреччина.

По-третє, фінансові механізми. Були запропоновані страхування для кораблів, які заходять в територіальні води України. На тепер маємо пропозиції від двох державних банків, які надаватимуть страхування кораблям. 

По-четверте, партнерські стосунки. Ми беремо на себе зобов'язання супроводжувати кораблі військовими в межах територіальних вод України. Після входження до територіальних вод Румунії та Болгарії, ці країни також надають їм військовий супровід.

Фото: Блокада польських перевізників. Фото: AFP

Було багато розмов про те, що відбувається на кордоні України з Польщею. Чи вдалося нам переломити ситуацію?

Якщо пригадати початок цих активних дій — квітень 2023 року, рішенням Європейської комісії ми отримали заборону імпорту і транзиту до п'яти східноєвропейських країн. Коли ситуація стабілізувалась і провелись певні дослідження, та ж Єврокомісія 15 вересня скасувала заборону. Адже ця заборона була спричинена не засиллям української продукції чи економічною доцільністю, а політичним галасом. 

Наступний етап — блокада польських перевізників, до яких приєднались фермери, — теж суттєво вдарив по економіці. Втрати за період з листопада до середини січня дорівнюють 1,5 млрд євро. 

Викликає подив те, що Україна не є проблемою цих протестів. Наприклад, фермери вимагають у польського уряду та ЄС продовжити виплати субвенцій та дотації. Також вони протестують проти зростання кредитних ставок в банках та збільшення оподаткування всередині своєї країни. Румуни також висували вимоги, ніяким чином не пов'язані з Україною. Але уряд Румунії пішов на поступки, тому зараз ми маємо можливості проходити кордони. 

Румунські фермери блокують український кордон з вимогами до свого уряду. Фото: agroportal.ua

Окрім оборонних питань за час візиту Дональда Туска в Україну обговорювалися напрями співпраці в сільському господарстві. Наразі працюють технічні групи над можливістю створення ліцензування в рамках двосторонніх договорів на певні види продукції. З румунами та болгарами такі домовленості працюють досить ефективно.

Для потенціального експорту для нас ці країни не є цікавим, бо вони також аграрні. Деяку частку ми могли б продавати, але для нас важливіший транзит і доступ до їхньої інфраструктури, щоб реалізовувати продаж в треті країни світу.

Це все політичні питання, які наразі врегульовуються. Інша проблема, яка набирає обертів, це рухи всередині європейської зони. Протести та невдоволення як поляків, так і інших фермерів свідчать про необхідність реформування механізму підтримки аграрного сектора в межах Єврозони. 

Собівартість нашої продукції значно відрізняється від європейської, переважно через високі екологічні вимоги, які Євросоюз накладає на своїх фермерів. Внаслідок цього фермери вимагають компенсації за втрати доходу, спричинені виконанням зелених стандартів.

У той самий час на всіх медіаплатформах обговорюється можливість приєднання українського ринку до європейського. Європейські аграрії розуміють можливість стати неконкурентними в порівнянні з українцями та також бояться, що їхні дотації зменшаться, оскільки частково будуть розподілятися на Україну. А в сумі нашого аграрного сектору це може бути 10-12-15 млрд євро.

Чи мала можливість Всеукраїнська аграрна рада поспілкуватися з представниками аграрних секторів цих країн, щоб краще зрозуміти їхні потреби та проблеми?

Так. Ми активно спілкуємося з литовцями, німцями, з тими ж самими поляками. І в них спостерігається своєрідний дисонанс: важливість політичної допомоги й захисту України вони розуміють, а підтримку економіки вони сприймають зі своєрідним обуренням.

Навіть за умови імплементації вимог, які вони перед нами ставлять в сільському господарстві, вони не хочуть, щоб ми мали право претендувати на дотації ЄС: "Чому я повинен втрачати, коли українці зароблятимуть?" 

Потрібно готуватись, що такий складний політичний процес супроводжуватиме наші взаємини з представниками Євросоюзу.

Фото ілюстративне.
Джерело: Волинська обласна прокуратура

Ще одне питання, яке мене хвилює, – це новий етап земельної реформи. Ми вже конкуруємо в умовах малого, середнього та великого бізнесу в Україні. З 1 серпня 2024 року новий етап земельної реформи дозволяє консолідувати до 10 тисяч гектарів в одних руках. Для європейців це неймовірні розміри. Продаж таких площ спричинить формування великих компаній та агрохолдингів, які активно входитимуть в Єврозону. З погляду європейських фермерів це може стати значущою проблемою.

Було б розумно відкласти таке рішення на період війни. Це не лише питання євроінтеграції, але й можливість допомогти середньому та малому бізнесу в Україні, який часто працює у збиток через низькі ціни на сировину.

Україна може бути каталізатором позитивних змін, але Європа дуже закостеніла в плані реформ. Навіщо їм додаткові конкуренти? Найбільше зараз програють саме поляки, які останні десятиліття, активно субсидіюючи свою аграрну промисловість, фактично завоювали європейський ринок молочною та м'ясною продукцією. За два роки дії безмитного режиму для української продукції ми почали конкурувати за цінами та якістю, претендуючи на їхні ринки. 

Трактор наїхав на російську міну.
Фото: Поліція Київської області

Аграрний сектор в нашій країні змінюється, зокрема через території, які були або заміновані, або забруднені через підрив Каховської ГЕС. Як вберегли свої сільськогосподарські аграрні позиції у світі? 

Через окупацію України ми втратили близько 7 мільйонів потенційних гектарів землі, які не обробляються вже два роки. На деокупованих територіях приблизно 2,2 млн гектарів землі потребують обстеження та розмінування. 

За зрошення земель півдня України - лівобережжя Херсонщини, частково Запорізької області та Дніпропетровської відповідала зруйнована росіянами Каховська ГЕС. Це все наслідки, які вливатимуть у довгостроковій перспективі.

Потрібно шукати в фінансову модель, яка буде спроможна забезпечити ефективність аграрного сектору. В Україні не існує системи дотацій, як в ЄС, натомість у нас є певні умови в системі оподаткування, які виконують схожі функції допомоги — наприклад, багато підприємств працюють у четвертій групі.

Зараз обговорюється запровадження єдиної системи оподаткування. Умови, в яких працюють наші аграрії – дуже складні, а зміни в системі оподаткування лише створять додатковий тиск на них.  

Наша сільськогосподарська сфера процює, незважаючи на все. Ми прогнозували, що 2023 рік буде гірший, ніж 2022-й, але сталось навпаки: врожай становив близько 80 мільйонів тонн зернових та олійних культур, що дає потенціал для 60 млн тонн потенційного, а отже заробітку 23-24 млн доларів.

Необхідно шукати ефективну стратегію підтримки сільськогосподарського бізнесу та уникати впровадження змін без належного розуміння ситуації. В іншому випадку є ризик, що в нашій країні залишиться лише 20-30 великих агрохолдингів, а середні та малі сільськогосподарські підприємства просто зникнуть через неспроможність конкурувати з ними.

Чи зазнала змін географія сільськогосподарського бізнесу в Україні?

Так, галузь вирощування овочів відчула значні зміни. Окупація призвела до великої кризи у 2022 році, але завдяки стратегії диверсифікації та переміщення підприємств до Центральної України, Вінниччини, Дніпропетровщини та Львівщини у 2023 році ми отримали потужний результат.

Багато сільськогосподарських підприємств перейшли на вирощування більше сої та ріпаку, оскільки вирощування соняшника виявилося збитковим. Українські виробники активно реагують на світові ціни, оскільки в нашій країні немає субсидій ні на гектар, ні на тонну. Тому прибуток залежить виключно від того, що вдалося виростити. Тому все на власних зусиллях.

Чи багато людей в Україні відмовляються від ведення аграрного бізнесу через неспроможність відповідати змінам світового ринку?

 Слава Богу, небагато. Основні причини такого рішення — відсутність обігових коштів та можливості працювати. На 1,5 мільйона гектарів землі було скорочено в цілому – і це за умови того, що землі не входять до складу деокупованих або окупованих територій.

Фінансовий фактор сильно б’є по малому і середньому бізнесу, тому важливо допомагати його розвитку. Навіть мінімальна підтримка завдяки українській винахідливості та бажанню працювати приводить до результатів. Державі важливо не ставити палки у колеса та не обмежувати ініціативу бізнесу.

Фото ілюстративне: REUTERS

Чи відбувається комунікація з бізнесом під час прийняття важливих рішень?

За роки існування наша Всеукраїнська рада успішно встановила потужний аналітичний центр, де зібрані висококваліфіковані фахівці з питань землі та податків. Ми підтримуємо активну комунікацію з профільним аграрним комітетом та міністерством аграрної політики. Однак, на жаль, останнім часом нас розділяє питання лімітів на землю. Це невчасна реформа, яка дозволить збільшити продаж землі до 10 тис. гектарів в одні руки. Всеукраїнська аграрна рада зібрала 26 000 підписів за 20 днів, попри технічні проблеми з доступом до сайту. 

Ми очікували відповіді представника влади на рівні міністра, а не короткого пояснення якогось із численних його заступників. Важливо, щоб такі глобальні питання, як це, були обговорені та вирішені шляхом відкритої та ефективної комунікації. 

Чи не має на меті така реформа притягнути якомога більше інвесторів до нашої країни?
Потрібно розуміти, що земля іноземцям не продається, адже це у нас визначено референдумом. Як на мене, правильно було б спочатку спонукати український бізнес.

Також я побоююся ситуації, що ці великі масиви землі будуть розпродані, і після нашої євроінтеграції може постати вимога дозволу європейцям купувати. Тоді ті, хто за копійки скупить цю землю, зможе перепродати її за колосальні гроші, які важко уявити навіть на рівні держави.