Поет і борець з тоталітаризмом: 5 запитань про Василя Стуса

У 86-ту річницю з дня народження Василя Стуса Еспресо зібрало відповіді на найпоширеніші запитання про українського інтелектуала, поета, публіциста, літературознавця та вʼязня сумління.

Що повʼязує Стуса з Донецьком

Фото: Українська правда

Попри те, що Василь Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахівка на Вінниччині, дитинство і юність поета минули в Донецьку. До міста, яке тоді мало назву Сталіно, його батьки перевезли дітей, коли Василю було 3 роки. Таке рішення, як і багато інших селян, родина ухвалила, щоб не стати жертвами примусової колективізації. 

На Донеччині Стус навчався в школі, тут же закінчив факультет української філології педагогічного інституту, почав працювати вчителем літератури в Горлівці. У 2008 році Донецькому національному університету хотіли присвоїти ім’я Стуса, втім ця ініціатива була пригнічена. Символічно, що це таки сталося, коли ДНУ був переміщений через російську окупацію до Вінниччини, звідки родом поет-шістдесятник.

Як Стус став дисидентом

Фото: dovidka.biz.ua

"Людина без шкіри, яка гостро відчувала фальш, брехню і чужий біль", – описав дисидента психіатр Семен Глузман, який провів з ним всього 20 днів у камері київського слідчого ізолятора в 1972-му.

Учасниця руху шістдесятників Надія Світлична відзначала "беззахисну оголеність душі" Стуса. Він мав загострене почуття справедливості й став одним з тих, хто 4 вересня 1965 року долучився до першого публічного правозахисного заходу в Україні.

Іван Дзюба, Вʼячеслав Чорновол та Василь Стус виступили проти хвилі арештів української творчої молоді на премʼєрі фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків". Однією з найвідоміших фраз тої події є слова: "Хто проти тиранії — встаньте". За це Дзюбу та Чорновола звільнили з роботи, а Стуса виключили з аспірантури.

Перший арешт Стуса: до чого тут колядки

Фото: Історична правда

Прагнучи зберегти українські національні традиції, опозиційна молодь у Львові влаштувала 1972 року святковий вертеп. Напередодні вони вивчали колядки, щедрівки, робили костюми. У такий спосіб учасники різдвяної коляди чинили опір викоріненню всього українського, зокрема і забороні святкувати Різдво. Однак вже 12 січня КДБ вчинив масовий погром, заарештувавши 19 колядників, серед яких був і Василь Стус. Згодом цю подію назвуть "Арештована коляда".

9 місяців поет провів у СІЗО, де створив збірку "Час творчості". А у вересні суд звинуватив його в "антирадянській агітації й пропаганді" та засудив до 5 років позбавлення волі та 3 років заслання.

Яка роль Медведчука у другому судовому процесі

Фото: violity.com

Між арештами Стуса минув менш як рік. За участь поета в Українській Гельсінській спілці з прав людини, до якої він долучився  1979 року, та за критику радянської влади його вдруге арештували. Державним захисником Стуса в цьому процесі призначили Віктора Медведчука, який визнав провину Стуса. Поет вимагав міжнародного адвоката, залученого за допомогою Amnesty International чи PEN-клубу, а про Медведчука казав: "Другий прокурор мені не потрібен".

Фактично свій захист Стус здійснював самостійно. Дисидента засудили до 10 років ув'язнення і 5 років заслання, які він не зміг пережити. 

Як помер Василь Стус

Фото: Василя Овсієнка

4 вересня 1985 року, рівно через 20 років після премʼєри Параджанова в кінотеатрі "Україна", у карцері табору біля села Кучино Пермського краю помер Стус. Історики досі не мають єдиної відповіді, що стало причиною смерті письменника-шістдесятника. Офіційна версія - не витримало серце, втім у неї мало, хто вірить. Також озвучують версії про вбивство та самогубство. Як пригадував Василь Овсієнко, який провів поруч зі Стусом в увʼязненні 6 років, "фактично це був не табір, а тюрма з наджорстоким режимом утримання".

У січні 1983 року Василя Стуса перевели на рік у камеру-одиночку зі зниженням норми харчування за те, що він передав на волю нотатки - вірші й текст - "З таборового зошита", які були опубліковані в самвидаві. Наприкінці серпня 1985 року його покарали карцером за те, що, читаючи книгу в камері, він обперся ліктем на нари. На знак протесту Стус оголосив сухе голодування, а в ніч з 3 на 4 вересня помер.