Чому Зеленський має створити Інженерну Ставку. Розмова Еспресо із Марією Берлінською

Марія Берлінська, українська військова, громадська діячка, засновниця та керівниця Центру підтримки аеророзвідки та проєкту "Невидимий батальйон" була гостею на програмі "Коментар" на ютуб-каналі Еспресо із ведучою Катериною Широкопояс. Нижче ми наводимо текстову версії цієї розмови. Над матеріалом працювала Ольга Рура. Інтерв'ю відредаговане для кращого сприйняття у текстовому вигляді.

З тексту ви дізнаєтесь:

• Чи існують у війську стереотипи про жінок
• Чи ставиться держава серйозно до дронів
• Хто може навчитись керувати дронами
• Які перешкоди стоять перед українським виробником
• Чому санкції не є ефективними
• Як реагують військові на корупцію в тилу
• Чи варто жити в оптимістичних прогнозах

Про права жінок у війську

Чи змінилося ставлення до жінок в армії за останні роки?

Так, змінилася. було проведено великий шмат роботи. Фактично з 2015-го року почав активно діяти "Невидимий батальйон" — правозахисний громадський проєкт про українських військовослужбовиць, спрямований на те, щоб показати роль українських жінок у секторі безпеки та оборони. Після цього ми створили жіночі ветеранські рухи з посестрами, які зараз теж активно займаються захистом прав жінок у війську. Відповідно, ситуація значно краща, ніж була, але далека від ідеального.

Армія — це своєрідний зріз суспільства, тому певні стереотипи в такій закритій, строгій та ієрархічній структурі лиш посилюються.

Щоб жінок в армії сприймали за рівних, їм потрібно бути вдвічі кращими. Насправді це не тільки в армії, а й в багатьох інших сферах.

Ми за відкрите суспільство з рівними правами для кожного.

Фото ілюстративне: armyinform.com.ua

Коли триває обстріл і ти лежиш поранений, тобі байдуже, хто тебе витягне — жінка чи чоловік. Ти протягнеш руку будь-кому, щоб врятуватись. У реальних небезпечних ситуаціях ми діємо незалежно від того, яка в нас стать, вік чи колір очей.

Про роль дронів на війні

Вас поза очі називають "матір'ю дронів". Яке сьогодні значення мають дрони на війні?

"Матір'ю дронів" називають, але я не вважаю, що це справедливо. Таких "міських божевільних", як я, було з десяток ще з 2014-го року. Не я одна цим займалась.

Щодо ролі, як на мене, це абсолютно очевидно вже всім. На жаль, це сталося занадто пізно. Це війна технологій, відповідно та сторона, в якої їх буде більше, може виграти війну.

Чи є у держави розуміння, що дрони — це стратегічний і пріоритетний напрям?

Держава це не якась ефемерна сутність. Те, що ми називаємо державою, це набір інституцій, в яких працюють конкретні люди, частина з них приймає або не приймає рішення. В кількох "топових" українців у владі є розуміння, але це не середньостатистичний показник. Системного розуміння, що дрони — це найважливіша галузь на війні, наразі немає.

Щоб це осягнути, потрібно аналізувати інформацію, вивчати історію, мати гарний освітні бекграунд та більше займатися питаннями війни. Я не народилась з цим розумінням, мені прийшлося роками працювати у цій сфері для цього.

Дрони — це наша стратегічна перевага і єдина умова нашої перемоги.

Ми не можемо виробляти F-16, лиш їх випрошувати. Ми навіть боєприпаси не навчилися виробляти. Все, на що ми здатні — це давати на війну людей, але й цей ресурс рано чи пізно закінчиться. 

Фото ілюстративне: "Повернись живим"

Складається враження, що ми віримо трохи не тим людям. Коли ми слухаємо лжепророків, умовного Арестовича до прикладу, то варто перевірити, що ця людина говорила рік-два-три до цього. Але часто люди в такому насиченому інформаційному потоці не хочуть перевіряти джерела, це і призводить до помилок.

Я озвучувала тезу про те, що дрони важливі й це стратегічна галузь ще до повномасштабної війни. Я попереджала про нестачу в технологіях, в дронах зокрема, і що ми будемо закривати це людьми. На жаль, так і сталося.

У такій війні ресурсів нам дуже важливо зберегти людей.

Ми не маємо своєї супутникової програми, хоча витратили на неї просто космічні гроші, ми ловимо ракети, які самі ж передали Росії на початку 2000-х. Чому люди, які віддали ці ракети й бомбардувальники, не понесли ніякі покарання і зараз успішно сидять на недержавно високих пенсіях за наші податки?

Очевидно, що держава недофінансовує технологічну сферу. Скільки грошей нам потрібно, щоб закрити базову потребу, наприклад, у дронах?

Питання не стільки в кількості, скільки в якості. Не в тому, щоб кожен солдат стояв з дроном — так не буває і навряд чи буде, принаймні в найближчій перспективі. Питання в тому, що є засоби, які можуть здійснити революцію на полі бою, і, на жаль, росіяни вже знаходяться на межі такого технологічного прориву. Вони зараз починають застосовувати автоматичні системи наведення і навігації, плюс будуть застосовувати технологію дронів, де роль оператора знижується, тому й зникає необхідність протидіяти радіоелектронній боротьбі. Такий дрон фактично орієнтується по машинному, комп'ютерному зору, який може переслідувати навіть рухому ціль. Це дуже небезпечні речі, тому що фактично ворог може натиснути на кнопку і підняти рій дронів. Якщо за вами женеться 10-20 дронів, навіть не сотня, це вже надзвичайно небезпечно.

Прикордонники здійснюють підготовку операторів FPV-дронів. Фото: dpsu.gov.ua

Росіяни в січні 2024-го почали застосовувати автоматично оптичне наведення і навігацію на FPV-дронах, які вони не застосовували раніше. Це дуже погана тенденція, про яку я особисто попереджала. Але який сенс моїх попереджень, якщо їх не чують люди, які відповідальні за прийняття рішень. Нам потрібно збирати кращих інженерів під головуванням президента і створювати інженерну ставку.

Чому інженер — головна людина в країні 

Чому під керуванням саме президента, а не головнокомандувача?

Це задача рівня Верховного Головнокомандувача. Так було в США під час Другої світової війни, коли Президент збирав кращих інженерів і вони йому доповідали кожних кілька тижнів. Так було в нацистській Німеччині, де Гітлер особисто контролював ряд інженерних розробок. Так зараз в Росії — Путін їздить на всі технологічні виробництва і фактично контролює найкращі розробки.

Потрібно розуміти, що війни виграють не солдати на полі бою, а інженери, логістика та математика. Солдати виграють час, щоб Київ міг дати рішення, які дійсно дадуть перевагу.

Президент: Наступного року виготовимо 1 млн FPV-дронів. Фото: Офіс президента

Ситуація на сьогодні така, що немає якогось третього варіанту — ми або виграємо, або програємо. Потрібно позбутись ілюзії, що Росія десь зупиниться й, відповідно, почати брати на себе відповідальність. Західна допомога буде спадати. Свої виробництва військово-промислового комплексу не запущені на належному рівні. В плані технології час був втрачений.

Які найбільші перешкоди стоять перед українськими виробниками? 

Багато перешкод. Нам вдалося змінити дещо торік: ми підняли поріг маржинальності, який був буквально пару відсотків, внесли зміни до Митного кодексу у співпраці з кількома притомними людьми у владі. Але чи відчувають виробники, що держава ними опікується і все гаразд? Ні.

Питання є:

• Щодо імпорту комплектування — все одно є затримки, зокрема і на нашому кордоні.
• Щодо фінмоніторингу — неможливо закупити комплектування, коли гроші з країни не випускають.
• Щодо бронювання інженерів. Якщо ми будемо інженерами штурмувати посадки, то ми ні до чого не довоюємо — це все одно, що мікроскопом забивати цвяхи. На блокпостах зупиняють інженерів і затягують їх служити [в окопах на нулі], хоча з них значно більше буде користі, якщо вони розроблять систему, яка може врятувати потім життя десяткам тисяч.

Інженер — це головна людина в країні, тому що саме інженери можуть розробити аналоги шахедів, ланцетів і значно складніших систем, які збережуть життя, без перебільшення, десяткам тисяч людей.

Якщо говорити про мобілізацію: багато хто хоче керувати дронами й ніхто не хоче сидіти у посадках. Чи справді так багато охочих керувати дронами та чи можна навчити керувати дроном будь-кого?

Навчити можна майже будь-кого, головне мотивація.

Але хтось все ж має бути там у бліндажах. Але чим більше ми постачатимемо роботизованих систем, тим менше людей муситимуть там сидіти й моніторити, щоб не просувалися війська ворога. Наприклад, дрон, який моніторить через камеру спостереження і має працювати дистанційно і наземний роботизований комплекс, на якому стоїть вогневий засіб, який може виконувати ту саму функцію.

Ми менше ризикуватимемо людьми, коли людина знаходитиметься на більшій дистанції та не стрілятиме вручну з гранатомета.

Я не бачу проблеми в тому, щоб максимально заміняти людей роботами там, де це можливо, окрім самої відсутності цих роботів.

Якими бувають командири

"Ідіоти в армії є, іноді навіть на командирських посадах, і вони дуже часто грамотно розставлені" — ви сказали це в коментарях Громадському. Що ви мали на увазі?

На жаль, існують випадки коли підрозділом управляє командир, який не розуміє ситуацію і своїми рішеннями вбиває людей. Я не скажу, що це суцільна практика, але таких випадків достатньо, і це погано, коли людина зі значно нижчим рівнем інтелекту управляє кількома сотнями людей, які мають більше розуміння. Тому важливо створювати культуру прийняття рішень, коли, з одного боку, має бути дисципліна, але з іншого боку, командир має радитися зі своїми підлеглими щодо планування операцій, має прислухатися до думки своїх командирів нижчої ланки тощо.

Марія Берлінська надає коментар Громадському. Фото: https://hromadske.ua/

Ви свого часу мали аргументовані зауваження до ексміністра оборони Олексія Резнікова. Що ви скажете про його наступника Рустема Умєрова?

Поки не бачу системної політики, спрямованої на розвиток технологій. Хоча, можливо, ще зарано робити висновки. Є кілька притомних заступників, роботу яких я знаю і поважаю — це гарний сигнал. Сподіваюся, цим людям дадуть працювати. Я думаю, що вже до кінця зими 2024-го року — на початку березня стане очевидно, чи Міністерство виконує свою функцію в розвитку технології чи вони знову знаходяться в пасивній позиції та не розуміють, що з цим робити.

Чому санкції не працюють

Наш ворог сьогодні під європейськими санкціями й доволі суттєвими. Попри те йому вдається виробляти та розвивати сферу дронів. Санкції не працюють? 

Це глобальний ринок, його повністю не зупиниш — це все одно що перекрити в решеті кілька дірок. Росіяни будуть купляти через треті країни, наприклад через умовний Казахстан. На додачу вони мають прямий кордон з Китаєм і цього більш ніж достатньо. Саме тому ми знаходимо в російських дронах багато західних компонентів. Санкції працюють лише частково, тобто перекрити доступ на 100% неможливо.

З іншого боку, країни Заходу могли б насправді вжитих більше заходів, адже, як на мене, вони ставляться до цього несерйозно. Можна було б поспілкуватися зі своїми ключовими виробниками та заборонити їм це робити. Але це бізнес, і наразі Захід робить те, що вигідно йому.

Як шкодить корупція

Ви спілкуєтеся ближче з нашими бійцями. Як вони реагують на корупцію в тилу?

Реагують реакцією здорової людини, яка ризикує життям і відчуває, що її за спиною зраджують. Звичайно, що це неприємно. Я не буду вживати тут слова, які потім прийдеться цензурувати. Військові, які воюють вже давно — для них ця війна триває вже 11-й рік — не мають ніяких ілюзій. Люди, які бачили все, розуміють, що треба покладатися тільки на себе, на волонтерів і на небайдужих людей в тилу.

Головне не мати ніяких ілюзій, щоб потім не розчаровуватися. 

Колишній прораб Віталій після відбиття атаки ворога. Фото: 128 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ

Станом на січень 24-го року для мене головне не програти. Перемога - це момент, який ми опустили, і нам зараз головне не програти. Ми зможемо відчути момент Перемоги лише при повній зміні методів, підходів, способів і бачення того, як суспільство як єдиний організм реагує на екзистенційну загрозу. Якщо хтось думає, що Росія зупиниться десь там, то він помиляється. Росія ніколи не зупиняється. Наразі стоїть питання виживання цього народу. Україна бореться за своє життя кожен день.

Зараз стоїть актуальніше питання — як нам не програти?

Як зробити так, щоб ми зупинили їх там, де вони зараз, щоб вони не пішли далі, не оточили знову Київ? Якщо ми не мінятимемо свої розуміння, бачення, способи та методи ведення війни — найгірший сценарій можливий.

Щоб не програти війну, треба зберегти людей. Щоб зберегти людей, потрібно воювати технологіями, а не людьми.