Путін не має запасного плану і не знає, що робити у разі успіху ЗСУ, - Фейгін

Путін, який роздувався до розмірів імператора Всесвіту, імператора Космосу, опустився на рівень так званих воєнкорів. Розуміємо: в політику Путіна не беруть, зустрічі в стилі «Рузвельт – Черчилль» також не намальовуються. Відповідно, він збирає в себе зграю людей, які обслуговують його, з метою донести свої параноїдальні меседжі. Чому відбулася та зустріч, чому вона потрібна Путіну та як все це тлумачиться на тлі подій на фронті й того, що відбувається з мсьє Пригожиним?

По-перше, до речі, вони пройшли карантин - просто вчора на передачі Скабеєвої прохопився Сладков: вони два тижні сиділи для зустрічі з Путіним, уся ця маса сиділа під замком. Він учора сам про це сказав наживо в ефірі у Скабеєвої, уже всі це цитують, тож додамо барв. А чого проводив? Та він збирався о цій порі щороку проводити «пряму лінію», а проводити її з ким – з населенням? Ще з кимось? Навіщо, картинка не така. Тут все під наглядом, фесеошники поставили б питання. Але це не справило б потрібного ефекту, тому вирішили зібрати саме цих так званих воєнкорів. Потрібно ж було проголосити якісь цілі й завдання, надіслати Заходу якісь меседжі. Але ж чомусь обрали їх. Швидше за все, це був акцент на інформаційну політику, яку Москва явно програє, за всіма акцентами це очевидно, щонайменше мережеву, той її складник, який представляють усі ці «блогери» - такі ж самі пропагандисти, але працюють вони із демократичнішим сегментом – це ж не телебачення. Ось він їх і зібрав. Я вважаю, що це його переконав зробити Кириєнко, який є відповідальним за цей напрям політики як заступник очільника адміністрації. І ось маєте: навзамін «прямої лінії» – теж начебто спілкування з народом.

Але ж це пониження статусу Путіна:  де генералісімуси – і де ці «воєнкори»? До того ж вони не взяли основного «воєнкора» - того самого воєнного злочинця Стрєлкова-Гіркіна, нікого не було й від вагнерів.

Та звісно, це перевірена публіка, «просіяна», ті, що залишилися. У декого й голову відірвали, а саме у Татарського. Усе, що залишилося, позгрібали. Питання в іншому: потрібно було вирішити декілька завдань, і Путін зробив спробу їх вирішити, як він їх розуміє. Приміром, окрім решти наративів, він казав, що не збирається запроваджувати загальну мобілізацію, - я вважаю, що він її проведе, щоправда, не загальну, а «часткову», «додаткову», ще якусь.

Путін сказав: «Не сьогодні». На сьогодні це питання не стоїть, а на завтра все може змінитися.

Але це йому чомусь було потрібно сказати. Так само, як і про введення воєнного стану, тому що він супроводжується запровадженням усіляких жорстких заходів щодо населення. Вочевидь, це був внутрішній меседж. Щодо решти – все, що Путін казав, було спрямовано на Захід. Чому? «Ми підбили 150 танків, 25-30% з наданого, як я порахував», «успіхів чутливих не досягли, але контрнаступ триває від 4 червня», «ми підготувалися» тощо в дусі «ми завжди готові попри все до переговорів, перемир’я й решти, що з цього випливає». Я думаю, цей меседж зберігається. Він його адресує, звісно, Києву, але це марно - Київ його слухати не збирається. А на Заході, він вважає, є адресати, і йому треба зайвий раз наголосити: ви дали зброю, ви допомогли підготувати цей контрнаступ, а результату це не дало - то навіщо воно вам? Нумо все це зупинимо, весь цей контрнаступ, і сядьмо за стіл переговорів? Це все скеровано на Захід.

Що стосується цікавих деталей.

Усі широко обговорюють, що Пригожин рухається до свого фіналу.

Тому що деякий час до цього говорили, що міністерство оборони казало всім учасникам ПВК, окремим групам, які збираються у великі компанії транснаціональні (там же не лише ПВК Вагнера, там є «Патріот», «Ветеран», ще якісь), підписувати контракти. І всі, природно, кинулися, навіть «Ахмат», ця зібрана добровольча частина, підписувати - і урочисто показали картинку.

Пригожин один раз відмовився це робити. Вдруге вже Путін про це сказав на зустрічі з воєнкорами: мовляв, це наше рішення - соціальні пільги. Це вже серйозний сигнал. А Пригожин знову каже, що не підписуватиме жодних контрактів з міністерством оборони. Зрозуміло, чого він боїться: з-під нього виймають особовий склад, що природно. А з яких коштів ти фінансуватимеш обмундирування, зброю, боєприпаси, зарплатню тощо? Тобто однаково це все йде від міністерства оборони,

і в цьому випадку його поставили в цугцванг: не підпишеш – фінансуй самотужки.

Зрозуміло, що пропозиція умовна, адже він нічого фінансувати не може. І розпоряджатися цими озброєними загонами він не може, тому що вони підпорядковуються в межах «спеціальної воєнної операції» командуванню «СВО». Він і Путіну, виходить, суперечить, адже одна справа – споритися з Шойгу, з яким це в нього давно відбувається публічно, а зовсім інша – з самим Путіним.

 І це свідчить про що? Адже йому поставили питання - а питання узгоджувалися заздалегідь, звісно, з Путіним: а який правовий статус цих ПВК? І він відповів: це все в системі міністерства оборони, ми для цього видали наказ, згідно з яким вони до 1 липня всі мусять підписати відповідні папери. Це серйозний удар по Пригожину з урахуванням усіх попередніх подій – і навколо Бахмута, і з відводом звідти, і з чварами з генштабом, з міноборони. І з Кадировим конфлікт був не випадковий, схоже, він начебто й затих, але наслідки є. Зокрема те, що Кадиров, розуміючи, куди вітер віє, сам перекинувся на бік інституцій міністерства оборони, з ними зараз співпрацює – з генштабом, міноборони. А Пригожин залишився у фронді.

І це, вочевидь, наблизилося до свого якогось фіналу, тому що він виконав завдання, яке йому доручили. Ймовірно, йому пропонували в найкоротші терміни взяти Соледар і Бахмут, він узяв у ті терміни, в які зміг, - більшого від нього вже не отримаєш. Він сам каже, що витратив 20 тис. зеків убитими під Бахмутом (скільки пораненими – хтозна, у 2-3 рази більше), і чисельний склад ПВК Вагнера суттєво зменшився, її кількісні та інші можливості знижено, вони зараз перебувають під Луганськом у таборах. Судіть самі, він віддалено перекрикувався з РДК, коли відбувалася операція щодо Бєлгорода: «Денисе, я пришлю свого заступника, віддавай нам полонених», - а той йому відповідав. А тут новина, перед цією фейковою історією з убивством Делімханова: цей Делімханов у Білгородській області підписує з губернатором Гладковим якісь документи про те, що батальйон «Ахмат Захід» стоятиме на кордоні для запобігання проникненню, як вони кажуть, ДРГ. Тобто не ПВК Вагнера доручили, а знов таки кадирівцям.

Але ж не кинули на великий донбаський фронт чи на запорізький. Охороняти Білгородщину – це дуже серйозне пониження. А є ще одна цікава історія: почали гуляти чутки, що Пригожина підтримало 3-тє управління ФСБ, пов’язане з військовою розвідкою, що створився певний клан. Живучість Пригожина підтверджує, що його прикривали досить серйозні люди. І якщо вже Путін ухвалив певне рішення, Пригожина, схоже, будуть обнуляти – множити на нуль за допомогою, наприклад, успішного обстрілу його резиденції на фронті.

Якщо його відправлять на фронт і там уб’ють, а спишуть, звісно, на Україну. Тому легко буде списати будь-яке вбивство Пригожина: отаке сталося, він приїхав на фронт – а там ракети вдарили. І, можливо, ця фейкова історія з Делімхановим – репетиція цього. Адже якщо по Делімханову, по базі батальйону «Ахмат» у Приморську можна вдарити, то чому не може в Луганську чи якомусь іншому місці на базі ПВК Вагнера, куди несподівано завітав обожнюваний Євгеній Вікторович, - раптово ракета прилетіти? Я думаю, це десь тут, поряд можна оцінювати, і фінал буде саме таким. Але чи підтримувало його 3-тє управління, департамент військової контррозвідки? Це цілком ймовірно.

Ми бачимо, що в зоні сфери самого Пригожина є кілька генералів:

Суровікін, з яким у нього компліментарні стосунки, Мізинцев взагалі перейшов до нього працювати із посади заступника міністра оборони з постачання й тилу. Ще кілька прізвищ називають. Тобто якась група навколо Пригожина була. Я думаю, все це пов’язано з коштами й ще якимись інтересами, але ж це люди, з якими він комунікував. Але особливість апарату полягає в тому, що коли людина стає «радіоактивною», від неї «фонить» - від неї всі тікають миттєво. Пригожин уже наближається до такого стану: конфліктів у нього багато, ворогів у нього багато, а друзі – не стійкий складник у цій системі стосунків: сьогодні друг, а завтра – чужа людина. Тому його ніхто не прикриє, якщо командування, генералітет виторгували списання в нуль Пригожина в Путіна, то захищати його ніхто не кидатиметься, він свій функціонал виконав. І від нього вже мало чого очікують, оскільки зеків брати заборонили, з фронту, з важливих ділянок, з Бахмута він уже виводить свої частини, ймовірно на переформування, ще й тому, що мало чого залишилося боєздатного. Тому я вважаю, що це є свідченням того, що Пригожин з гри випадає.

Отже, зараз посилиться Кадиров? А історія про фейкову смерть Делімханова теж іде на користь Кадирову – у нього знову з’явилася можливість продемонструвати свою лояльність. Недарма він вступав у публічну полеміку з Пригожиним, типу «давай зустрінемося поговоримо, я тобі поясню». І що характерно, Уткін, людина, про яку говорять значно менше, але яка відповідала за військову частину групи Вагнера. І осадив Кадирова й усю цю компанію саме Уткін, який коректно нагадав про часи першої й другої чеченських воєн. Зрозуміло, що він представляв не лише свою позицію – він представляв офіцерське, військове, ефесбешне лобі.

Так, я вважаю, що так було насправді й невипадково про це було згадано. Інші пункти – що це ще за панібратство, ПВК Вагнера – №1 військова компанія у світі. Тобто натяк: ми вам і відповісти можемо, ви не такі вже й сильні, навіть смішно сперечатися, хто крутіший. Але цей аспект – пам’ятайте про своє місце, ви програли першу й другу чеченські війни, ми вам показали ваше місце й можемо відновити, - це ідеологічний виклик, що ми тут представляємо титульну культуру, ми тут росіяни, а ви якісь північні кавказці. Я думаю, що натяк на це був прямий і тут є претензія на першість з погляду симпатій російського населення, бо в цій суперечці взяли гору саме Пригожин і Уткін.

Інша річ – що загальна ситуація в ПВК Вагнера сумна. Ця історія та історія з Делімхановим, з його фейковим убивством, повторюю, може якось побіжно торкатися питань, що стосуються Пригожина. В якому сенсі? Наприклад, коли ще не воскрес Делімханов, ви ж бачили, Вінівітін Роман, командир 72-ї бригади - до речі, колишній охоронець  до початку «СВО», військовий пенсіонер, а проте командує в Бахмуті 72-ю бригадою, - він одразу кинувся писати: дивіться, вони зливають координати, і це давно помітили, і по нас, по 72-й бригаді, вони таке саме робили з корисливою метою. Тобто це загальна позиція – видавати Пригожина за якогось нелояльного елемента, хитруватого, що веде свою вельми складну політичну гру, і саме так його репрезентувати.

Гадаю, в голові Путіна цей пазл так само склався – що не можна надто довіряти Пригожину,

а він використав його, не лише в Бахмуті для воєнних справ «СВО», а для балансу з армією, з міністерством оборони, з генштабом, які на думку Путіна, війну й програли, не здобули того результату, якого від них вимагали, – взяти Київ за три дні. А до кого висувати ці претензії, як не до них, не до Герасимова й Шойгу, головних відповідальних за операцію, за армію? Ви все порозкрадали, ми вам дозволили це робити, але й вимагаємо від вас результату. Ви результат не дали: все розкрадено.

Вкрали все Шойгу й Герасимов, а зливати будуть Пригожина – правильно?

Так це ж вигідно генералітету, генштабу, Герасимову й Шойгу – сказати, що у всьому винний Пригожин: він втерся в довір’я, створив ПВК, уявив себе генералісімусом і, щоб нам завдати прикрощів, зливав усю інформацію, що заважала нам вести успішну воєнну кампанію в Україні.

Призначити його колективним масоном, через якого Російська Імперія програла Першу світову війну й розвалилася.

Він підходяща людина для цього. По-перше, згадав, що він єврей, – то не згадував, а тепер згадав. Що відсидів 9 років – про це і так усі пам’ятають. Що він добре відгукувався про Зеленського, про ЗСУ, про військову розвідку тощо. Усе піде в касу. Інше питання – його не можна просто так посадити, невідомо, як зреагує населення. Пригожин за ці місяці себе зумів презентувати перед населенням як головний його захисник, і в питаннях не лише війни, а й миру. Так, соціальна справедливість – це все удаване, звісно,  але саме він зараз виступає захисником російських обивателів, простих росіян. І він досяг деяких успіхів, зумів домогтися уваги й навіть підтримки частини населення, причому вона налаштована на продовження війни й на цілі, які було проголошено. Він це зумів, і, аби не дратувати це населення, заарештувавши Пригожина чи щось із ним інше зробивши, треба якось це природно здійснити. Делімханова не вбили – ну, то таке. А от його вбили: ракета прилетіла.

Тому я гадаю, що якусь операцію з його відсторонення готують.

Чи щось вийде з цього, чи затвердить її Путін – невідомо. Але точно можна сказати, що Пригожин до свого попереднього апогею впливу вже не повернеться - і публічного, і апаратного.

Ну, хіба йому вдалося б перекинути стіл із шахами. Але тут ключова історія все одно відбуватиметься на лінії фронту. І не дарма Путін почав гундосити: «Ми відбиваємо атаки ЗСУ, вони пішли в наступ». Наші пояснюють: ми ще не починали, відбувається тестування російської оборони на тимчасово окупованих територіях. Тобто інтенсивність боїв зросла, але назвати це наступом не береться ніхто, навіть представники західних військових середовищ. У Путіна вже істерика.

Якщо ви помітили, від грудня минулого року точилися розмови про великий наступ російських військ в Україні. І коли прийшов у січні Герасимов, то сказали: вже все, вони тепер покажуть. Чим це закінчилося?  Їм у цій ситуації треба щонайменше довести, що українці також не можуть наступати, що й вони не можуть здійснити масштабного контрнаступу, а лише взяти якісь села – і все. І це все й закінчиться на цьому впродовж місяця чи навіть тижня, це несуттєво.  Тому що, якщо ви й так наступали, а українці наступатимуть і візьмуть Маріуполь чи Мелітополь, - то що ж ви за армія тоді, якщо не змогли організувати контрнаступ?

Зрозуміло, що він хитрує. Як він там каже – ВПК Україна не має, самі вони нічого не виробляють, скоро взагалі на нуль вийдуть, їм усе привозять. А яке тобі діло, власне, яка різниця – допомагають союзники, це нормально. Ви навіть дрони самі зібрати не можете, з Ірану отримуєте. А у вас, вибачте, на території не бомблять від ранку до ночі ваші військові заводи, не знищують населення, нема війни такої масштабної, як в Україні. Тому вибачте, порівнювати нічого. Так, союзники допомагають, але йому важливо показати ідеологічно, публічно, політично, що не лише ми не здатні на наступ, як з’ясувалося, адже нічого не досягли своїм наступом, - що українська сторона теж не може наступати. І далі лише переговори й перемир’я, по-іншому не виходить. Але якщо в України реально є резерви - а ми допускаємо що три армійські корпуси сформовано й там, за різними оцінками, від 70 до 100 тис. резервів, підготовлених, озброєних, з важкою зброєю зокрема, - то якщо їх ще не застосували на найголовніших напрямках, на Запорізькому, Донецькому, на межі Донецької та Запорізької областей, де досить вдало відбувається наступ, порівняно з іншими ділянками, Бахмутом зокрема, - то все ще попереду.

І чим закінчиться цей місяць червень? Нагадаю, у липні відбудеться саміт НАТО, який напевне враховуватиме хід цього контрнаступу. Отже, побачимо. А Путіну просто зараз потрібно довести, що ніхто не в змозі наступати – ні ми, ні вони. Геополітичні реалії, що ми захопили – те нам залиште, вони щоразу про це нагадують. Він на своєму рівні, на зустрічі з «воєнкорами»: і те, мовляв, пропонували, і те. А що саме пропонували – не розповідає.

Говорячи про теперішню ситуацію й риторику Путіна, ми не забуваємо, що він укотре нагадав, що загалом Росія відкрита до якихось мирних пропозицій. Ясно, що він це обнуляє своїм фашизоїдним апетитом, але в будь-якому разі демонструє немовби готовність. Ми озвучили свої карти,  наші вимоги – виведення російських інтервентів і підготовка до сплати за все, що вони знищили в нашій державі. Це мінімально. Загалом план Зеленського нараховує 10 пунктів щонайменше, і це лише публічні.

По-перше, це брехня, що каже Путін. Якщо ми не жили б у цей час. Вибачте, меморандум Путіна від грудня передбачав, що країни НАТО повинні демілітаризувати 15 країн, які вступили до Альянсу після травня 1997 року. З половини країн вивезти все – це нормально? А потім, я пам’ятаю, напередодні війни, у 2022 році перед лютим, усі його вмовляли, коли він удруге підвів війська до кордону України. Хто тільки його не намагався вмовити зупинитися? Хіба Зеленський йому не пропонував поїхати до Туреччини й там зустрітися й поговорити? Це скільки разів лунало публічно в різних формах! Я пам’ятаю, він носом крутив, мовляв, нема в нас діалогу. А з чого б це тепер усі кидалися на твоїх умовах з тобою розмовляти? Так уже не вийде. Ні, ти давай до 24 лютого відмотуй просто зараз усе, що сталося, і тоді хоч якийсь діалог буде, як тобі й пропонували перед 24 лютого. Тепер відведи все, позабирай усі війська до лінії 24 лютого, а тоді хтось із тобою розмовлятиме. А якщо ні – тоді контрнаступ продовжиться.

Він, звісно, боїться наслідків контрнаступу, бо не розуміє, куди може дійти українська армія.

Попри виття Шойгу, що все провалилося, він щось розуміє, що просто так це все не зупиниться. Зокрема, через те, що союзником України є Захід, а із Заходом жартувати не варто, це точно. І, розуміючи, що буде і військова, і фінансова, і інша допомога Україні, він допускає для себе, що раптом вони прорвуться ці 90 км, що лишилися до Маріуполя, та 80 км до Мелітополя – і що тоді, коли перерізані будуть фронти? Запасного плану він не має. Я це зрозумів після зустрічі з «воєнкорами» – він не знає, що робити й казати в тому випадку, якщо буде досягнутий такий результат.

А давайте спробуємо спрогнозувати. Минув певний час після найбільшого техногенного злочину на європейському континенті – знищення греблі Каховської ГЕС. Зрозуміло, що в такий спосіб Путін хотів якось убезпечити частину своїх інтервентів, а з іншого боку, продемонструвати Заходу, що він скажений і на все готовий: тримайте мене семеро, бо інакше я шандарахну по Вашингтону ядерною бомбою.  Улюблена пісня.

По-перше, так, дійсно, він підірвав Каховську ГЕС - це, безумовно, його рішення. Можливо, його заздалегідь озвучили. Напередодні початку контрнаступу напевно планувався Херсонський напрямок, зараз це вже очевидно, який був ще одним з ударних напрямків, з планом вийти на Крим.

Я гадаю, такий план все ж таки був, вони про нього довідалися, і напередодні просто підірвали каховську греблю, вода розлилася, змінився ландшафт, географія, залило плацдарми.

Напевно, це відкоригувало плани наступу ЗСУ. А другий меседж – так, він саме Заходу адресований - що коли я програватиму, я готовий підірвати. Так, екологічну катастрофу він створив своїми руками, собі на користь, на захист себе. Але є різниця: гратися з ядерними реакторами Запорізької АЕС чи тим паче тактичною ядерною зброєю – це зовсім інші наслідки. З Каховською ГЕС ще можна зображати дурника й казати, що то вона сама.

Лейтенанти переплутали кнопки? Вони запустили цілу низку фейків, щоб пояснити, що то була якась помилка місцева, - брехня повна.

Маячня абсолютна. Чому саме зараз, у момент контрнаступу? Чому раніше нічого не сталося? А ви де були – ви ж окупували Каховську ГЕС. Ви не бачили, робітники не перевіряють стан греблі, станції, дамби? Несерйозна розмова. Повторюю: відповідь буде адекватна,   така сама. І відповість Захід, а не лише Україна.  Тому насправді, я вважаю, що він поки що не наважився. Все, що він робить у сфері ядерного, нуклеарного шантажу, - це розміщення ядерної зброї в Білорусі й спроба якось відвернути від себе відповідальність: це не ми, це Лукашенко, це не до нас.

Але я гадаю, що Захід теж робить якісь зусилля, на саміті НАТО це обговорюватимуть напевне. Напевне буде якийсь план відповіді, план запобіжний, щоб цього не сталося. Тому поки що, розуміючи, що Путін на таке готовий – інформація про кримський «Титан», чи як він називається, в Армянську, - безсумнівно, вони в нього заклали вибухівку. Звісно, можуть підірвати. За яких обставин? Покидатимуть, то щоб нікому не дістався. Можуть і таке утнути. Але повторюю:

ситуація весь час змінюється в гірший для Путіна бік.

По-перше, це нікого не зупиняє, ніхто не біжить сідати за стіл переговорів, щоб це все обговорювати й зупиняти наступ українських військ. По-друге, йому щоразу погрожують, можливо й непублічно: друзяко, ти вже зовсім з вогнем граєшся. І найпростіші способи – це надання нових озброєнь Україні. Але можна ж передати ракети більшої дальності, які до Кремля долетять, - на тисячу кілометрів і так далі. І дозволити їх використовувати на території Росії - це теж предмет шантажу з боку Заходу: якщо ти нам не залишиш жодних можливостей, чинитимеш таке.

Або так званий Російський добровольчий корпус піде у воєнторг, купить собі пару установок ATACAMS і буде мати собі на території Білгородської області перевозну батарею.

Чому б ні? І потім можеш собі верещати, що це американська зброя, - це нікого не бентежить. Вони кажуть: розслідування, як використовувалася західна важка техніка в Білгородській області. І що далі? Закінчилося. Пентагон каже: нехай Україна робить що їй потрібно, якщо вона вважає, що забезпечити безпеку можна так, то нехай. Тому всі ці розмови - ой, не треба щось застосовувати – то про людське око. Я гадаю, безумовно буде якась відповідь і на Каховську ГЕС, і на всі потенційні об’єкти, які ще Путін захоче.

Якщо Путін наважиться відповзати й робитиме це в якийсь хитріший спосіб, то як він це продаватиме своєму фашизоїдному населенню? «Воєнкори» - то не просто історія про розмову з масами, Путін починає працювати з інженерами фашизму російського.

Для населення в них нема поки гарної версії. Я так бачу, поки що їм нема чого продавати у випадку погіршення ситуації кардинального - втрати міст, виходу до моря Збройних Сил України. Реально нема чого продавати, це має бути якась версія, яку сприймуть. А він весь час посилається на міноборони. Скільки в нас втрат, питаєте? Це до міноборони, це не до мене. От щодо танків – я все знаю, можу розповісти, у нас 54 танки втрачено. Звідки ця цифра – хтозна. А от про особовий склад він не каже, і міноборони - ані пари з вуст, жодних офіційних цифр не оголошує. Я думаю, нема поки що такої версії. Поки що вони виходять з того, що їм вдасться втримати натиск ЗСУ й вони зможуть домогтися переговорів. Я іншої версії для російського населення не бачу. Тому що «ми не починаємо» чи «ми не завершуємо війну», або «не прагнемо завоювати Україну» . «На Київ ми ж не підемо», каже риторично Путін. А чого ж до цього ходив? Чи на Київську область не ходили, може? І десант не висаджували в Гостомелі? І з півночі не ходили? Чи ми цього не бачили? Я гадаю, що вони орієнтуватимуться по ходу справи, бо покладаються на неуспіх контрнаступу, що він захлинеться, затягнеться і вони зможуть переконати Захід, що єдина альтернатива – сісти за стіл переговорів.