Річниця "Дива під Києвом"

Уже понад рік триває повномасштабне вторгнення. І хоча кінця війні ще не видно, але якщо порівняти з тим, де відбувалися бої і які реальні загрози стояли перед країною рік тому, а які зараз, то все ж підстави для оптимізму є. Бо ж минулого року, наприкінці березня, палало на околицях Києва і хоча не було сумніву в героїзмі українських воїнів, але мало хто очікував, що росіяни на цьому напрямку так швидко зламаються.

Та потім сталося те, що сталося, "жест доброї волі", так би мовити, з боку окупантів, і вони побігли... Дехто навіть називає це "дивом під Києвом" за аналогією із "дивом на Віслі", як ще називають Варшавську битву у серпні 1920-го, і "дивом на Марні", або Першою марнською битвою з оборони Парижа у вересні 1914-го.

Читайте також: Хто протистоїть сьогодні російській навалі

До речі, щодо "дива на Віслі", то ворог був той самий або майже той самий, що й тепер, а українці з армії УНР були тоді союзниками поляків у війні з більшовиками.  Після того переможного для поляків "дива" совєцко-польська війна невдовзі й закінчилася кордом на Збручі та Ризьким мирним договором.

Щодо "дива на Віслі", то ворог був той самий або майже той самий, що й тепер, а українці з армії УНР були тоді союзниками поляків у війні з більшовиками.  Після того переможного для поляків "дива" совєцко-польська війна невдовзі й закінчилася кордом на Збручі та Ризьким мирним договором

Як відомо, Україна тоді опинилася поза тією угодою і взагалі втратила свою державність.  А от після "дива на Марні", коли франко-англійським силам вдалося зупинити й потіснити навалу німецької кайзерівської армії, Перша світова тривала ще чотири роки.

Читайте також: Згадувати під час війни

Як буде в нашому випадку, поки що не знає ніхто.  Але скільки б ще не тривала війна, місяць, рік чи п’ять років, ми впевнені у своїй перемозі, а трагічні й водночас переможні події березня 2022-го під час битви за нашу столицю – "диво під Києвом" – залишиться героїчною сторінкою в літописі українських звитяг.

Спеціально для Еспресо.

Про автора: Олександр Вільчинський, письменник, журналіст. У 2016-2017 рр. був добровольцем і воював рядовим бійцем у складі 1 окремої штурмової роти ДУК ПС.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.