Стартував спецпроєкт "Коріння": Саніна розповіла про традицію Київщини - бортництво

Про це повідомляє МКІП.

Проєкт дозволяє дізнатися про українські традиції від людей, які мають генетичне коріння в регіонах, де ці традиції живуть.

Українська співачка, фронтвумен українського гурту The Hardkiss Юлія Саніна розповіла про традицію Київщини - бортництво.

"Київ - це моє місто сили. Дуже пишаюся бути корінною киянкою. Музей просто неба в Пирогові, в якому відбувалася зйомка проєкту, знайомий мені з дитинства - зі шкільних екскурсій. Локація, в якій ми робили фотосесію, присутня в нашому відео на пісню Helpless. Під час зйомок цього кліпу я була при надії, тому ці спогади стали ще теплішими… Київ - місто з величною історією, шаленим ритмом і дуже цікавими людьми зі всієї України. Київ мене дуже надихає", - сказала Саніна.

Не тільки багата історія та культурна спадщина вирізняють Київську область в Україні, а й унікальний народний промисел, який називається бортництво. Це давня технологія видобутку меду та інших продуктів від бджіл, яка має свою специфіку та глибокі корені в історії регіону, йдеться в матеріалі.

Бортництво - це вид лісового бджільництва, де мед та віск збиралися з роїв бджіл, які жили у дуплах дерев, які називали "борти". Спочатку люди користувалися природними дуплами, а потім стали робити їх самостійно у деревах. Для цього промислу бортники розробили особливу техніку та інструменти для роботи з бджолами та видобутку меду.

Традиційно бортництво було чоловічою справою та передавалося по спадщині від батька до сина разом із бортями і пасіками. Так утворювалися цілі династії бджолярів.

Бортники робили вулики в стовбурах дерев або використовували природні. Вони робили отвори в деревах, якщо там жили бджоли, та доглядали за роями, особливо взимку. Два рази на року, навесні та восени, бортники збирали мед та інші продукти від бджіл, залишаючи третину меду для бджіл на зимовий період.

Повідомляється, для виготовлення вуликів брали колоди різних порід дерев, наприклад, дуба, сосни, липи чи вільхи. Потім в них видовбували порожнину. Щоб піднятися на дерево, бджоляр використовував шкіряні або конопляні мотузки довжиною 25-30 метрів. До мотузки прикріплювали сидіння, яке називали сідалом, і гак. Мед збирали в спеціальну скриньку, яку звали "лазбень". Пізніше стали користуватися драбинами для зручності. Бджіл обкурювали спеціальною галузкою дерева з дерев’яними скалками на одному краю, яку називали "курель". На своїх інструментах, таких як гак, сидіння та дошки-довжі, бортники часто робили геометричні різьблення.

Фото: Міністерство культури та інформаційної політики України

Бортництво було поширене не тільки на Київщині, а й у багатьох інших регіонах України: в Карпатах, на Полтавщині, Поділлі та Поліссі. Але на більшості територій його ще в XIX столітті замінили більш сучасними методами бджільництва.

Сьогодні бортництво не є масовою галуззю сільського господарства Київської області, але воно залишається важливим елементом історії та культурної спадщини регіону.

Деталі про бортництво.

Проєкт реалізовано за підтримки журналу Marie Claire і незалежної агенції SLAY agency, яка виступила креативним партнером. Локацію для проєкту надав Національний музей народної архітектури та побуту України.