Чи потрібне нам "бен-гуріонівське чудо"?

Коли ми просимо діяти когось — це не субʼєктна позиція. Субʼєктна позиція — коли ми ставимо запитання собі: що ми маємо зробити, щоб здійснилась наша воля? Які умови ми маємо створити, щоб інші діяли у бажаний нам спосіб?

Дискусія про Why? How? What? вторинна. Первинна дискусія про Who? - хто має заподіювати процес?.. Хтось інший, чи все ж ми?..

В Україні за радянською інерцією звикли знизувати плечима та показувати пальцем на владу. Мовляв, вона має діяти…

Але це хибне судження. Не існує жодної політичної волі влади — існують політичні інтереси. В демократії влада репрезентує інтереси замовника.

Отже, як говорив Френсіс Фукуяма, — гуртуйте коаліцію, яка буде мати критичний тиск знизу…

Коли громадянське суспільство артикулює свій інтерес та заподіює його колективним попитом, влада не може не коритись цій волі.

Такою ж має бути стратегія впливу на союзників — через запуск внутрішніх процесів у тих суспільствах.

Читайте також: Держава як бабка на лавці

У демократіях влада скупа на допомогу тим, хто благає, але дуже відгукується на принципову позицію свого громадянського суспільства.

Власне, нам потрібне "бен-гуріонівське чудо" для появи громадянського суспільства, яке заподіюватиме правильну поведінку різних влад.

Коли Давида Бен-Гуріона, першого прем'єр-міністра Ізраїлю, запитали: "Ви вірите в чудеса?", він відповів: "Ми плануємо їх".

Люди діляться на два типи: на тих, хто волає "Куди котиться світ?!!", та тих, хто котить його кудись.

Спершу потрібно набути субʼєктність, а потім уже можна котити цей світ кудись…

Джерело

Про автора. Руслан Рохов, член правління Центру конституційного моделювання

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.