Гучні заяви Макрона демонструють брак серйозності, а Зеленський думає, як мобілізувати більше військ на тлі наступу росіян. Акценти світових ЗМІ 4 березня

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 4 березня.

Гучні заяви Макрона демонструють брак серйозності

Гучні заяви французького лідера демонструють брак серйозності – вони також підривають українську справу, переконаний колишній посол США в НАТО та генеральний директор Чиказької ради з глобальних питань Іво Даалдер, про що він і пише в огляді на шпальтах Politico.

"Нічого не можна виключати, – сказав Макрон минулого тижня, відповідаючи на запитання про те, чи можуть країни НАТО відправити війська на захист України. – Все можливо, якщо це буде корисно для досягнення нашої мети. Росія не може виграти цю війну".

Можливо, в цьому і був сенс, каже Даалдер, проте нагадує: Макрон любить час від часу кидати "риторичні бомби". Він приводить як приклад кілька попередніх заяв на різні теми, які здебільшого відкидалися як не більш ніж просто показуха – так само як і його поїздки до Москви та часті дзвінки президенту Росії Володимиру Путіну в безрезультатній спробі запобігти, а потім зупинити російське вторгнення.

"Це пов'язано з тим, що такі спроби були не більше ніж порожніми спробами претендувати на роль лідера – як це часто робили французькі президенти", – зазначає політолог.

Минулого року французький президент відвідав Братиславу напередодні чергового саміту НАТО, де заявив східноєвропейським високопосадовцям, що вони весь цей час мали рацію щодо Путіна і що тепер Франція очолить зусилля, спрямовані на те, щоб Україна стала членом НАТО. Звичайно, він робив це, добре знаючи, що і Берлін, і Вашингтон не допустять, щоб це сталося найближчим часом.

"Здобувати прихильність, не платячи за це ціну, схоже, вкоренилося в ДНК Макрона. І в цьому сенсі його остання заява – ще один приклад того, як французький президент намагається заробити геополітичні бали", – підкреслює Даалдер.

За його інформацією, за кілька тижнів до цього начальник генштабу Франції генерал Тьєррі Буркхард надіслав листа половині своїх колег по НАТО, вивчаючи можливість створення коаліції охочих взяти на себе певні завдання в Україні. Зокрема, укомплектувати оборонні системи, провести навчання в країні, розпочати кібероперації та запропонувати допомогу в розмінуванні.

"Жоден військовий лідер не надішле такого листа без чіткої підтримки вищого політичного керівництва своєї країни. І кожен союзник, як мені розповідали, відреагував на це розлюченим "WTF?". Побачивши, що їх підступно намагаються обвести навколо пальця, вони чітко дали зрозуміти, що їхньою відповіддю буде категоричне ні", – пояснює експерт.

Натомість французький лідер ледь помітно зауважив: "Сьогодні немає консенсусу щодо офіційного відправлення сухопутних військ". Таким чином, реакція була швидкою і цілком передбачуваною. Лідери НАТО публічно засудили ідею відправки європейських військ або військ Альянсу в Україну: президент США Джо Байден, канцлер Німеччини Олаф Шольц, прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск, генеральний секретар НАТО Столтенберг серед інших заявили, що цього не станеться.

Ця політика завжди була остаточною: "так" – робити все, щоб допомогти Україні захистити себе; "ні"– будь-яке пряме військове втручання. "Ми не будемо вести третю світову війну в Україні", – пояснював Байден.

Тоді, запитує Даалдер, навіщо відкривати цю скриньку Пандори? Однією з причин могло бути бажання нарешті відреагувати на зростаючий тиск союзників щодо надання більшої військової допомоги Україні. Шольц та інші неодноразово порушували це питання перед Макроном, і канцлер навіть попросив Байдена підштовхнути його до цього під час зустрічі у Вашингтоні на початку лютого.

"Але в умовах, коли фінансування України зависло в конгресі США через внутрішні розбіжності, питання про те, як найкраще допомогти Україні, залишається серйозним і важливим. І для того, щоб відповісти на нього, Захід повинен розглянути всі варіанти, зокрема й ті, які раніше виключалися. Однак робити це слід тихо, за зачиненими дверима. Кидання гучних заяв свідчить про відсутність серйозності – і підриває справу", – підсумовує політолог.

Фото: gettyimages

Зеленський думає, як мобілізувати більше військ на тлі наступу росіян

Попри обіцянку міжнародним партнерам, що Україна впорається з бойовими діями, якщо їй нададуть необхідну зброю та іншу підтримку, Володимир Зеленський і його вище військове командування досі не змогли розробити чіткий план призову або рекрутування багатьох тисяч нових солдатів, критично необхідних для захисту від безперервних нападів Росії, пише The Washington Post.

У виданні зазначають, що нездатність Зеленського досягти політичного консенсусу щодо мобілізаційної стратегії – попри багатомісячні попереджання про гостру нестачу кваліфікованих військових на фронті – призвела до глибоких розбіжностей в українському парламенті й ширше – в українському суспільстві. 

"Питання про те, як поповнити лави, поставило Зеленського перед, можливо, найбільшим викликом для його керівництва з моменту початку вторгнення в лютому 2022 року. Відсутність чіткої мобілізаційної стратегії, або навіть згоди щодо того, скільки ще військ потрібно Україні, вплинула на звільнення Зеленським свого головного генерала в лютому, але новий головнокомандувач Олександр Сирський поки що не приніс жодної нової ясності", – підкреслюють у WP.

Українські законодавці кажуть, що відсутність єдиного меседжу від президента та військових додала плутанини щодо наступних кроків.

"Я не знаю, чому Зеленський або його команда досі намагаються переконати суспільство, що все завжди добре, – сказала депутатка від ліберальної опозиційної партії "Голос" Соломія Бобровська. – Це не так – особливо з армією".

Зменшення кількості боєздатних українських військ стало стратегічною кризою, яка, принаймні частково, спричинила нещодавній відступ з Авдіївки та навколишніх сіл, де українські війська значно переважали за чисельністю.

Фото: Андріана Стахів

Радник Міністерства оборони з питань призову Олексій Бежевець сказав, що цивільні особи призовного віку повинні усвідомити, що "часу сидіти вдома вже не залишилося".

"Цілком можливо, що росіяни зовсім скоро підійдуть набагато ближче, якщо їх ніхто не зупинить, – наголосив він. – Якщо, окрім нестачі боєприпасів, зброї, снарядів і так далі, у нас ще й нестача особового складу, то це трагедія".

Але після двох років тотальної війни відчуття суспільної необхідності, яке підштовхувало нові війська на поле бою і сприяло першим успіхам України, зникло. Багато солдатів поранені або виснажені.

До законопроєкту про мобілізацію було внесено понад 4 тисячі поправок, і деякі депутати розглядають цей захід як спробу Зеленського перекласти на парламент відповідальність за неминуче непопулярні рішення.

Зеленський вже давно намагається контролювати публічні повідомлення про стан війни, щоб зберегти суспільний моральний дух. Він також зіштовхується зі зростаючим песимізмом в Україні та за кордоном щодо шансів України стримати російський наступ без додаткової допомоги з боку Сполучених Штатів. 

"Настав час для серйозних розмов із суспільством – серйозних і чесних розмов і пояснення того, що ми маємо робити, без жодної штучної хоробрості", – заявив депутат від опозиційної партії "Європейська Солідарність" Володимир Ар'єв.

Він голосував проти попереднього законопроєкту про мобілізацію, який вважав занадто каральним, оскільки виступає проти таких заходів, як призупинення дії водійських прав і арешт банківських активів громадян, які не реєструються для мобілізації.

Натомість пріоритетом, за словами Ар'єва, має бути "гарантування людям, які будуть мобілізовані на військову службу, що ... їх не відправлять на передову без тренувань і без належного спорядження. Це дуже лякає людей і породжує недовіру до влади".

Ці страхи змушують деяких чоловіків, які підлягають призову, ухилятися від служби, пише WP. Один 31-річний чоловік, батьки якого живуть під російською окупацією на сході України, розповів, що переховується у квартирі в Києві, побоюючись, що його призвуть і відправлять на фронт непідготовленим і погано екіпірованим. Він говорив на умовах анонімності через побоювання за свою безпеку. 

У листопаді Міністерство оборони уклало партнерство з Lobby X, рекрутинговою платформою, яка публікує вакансії у військовій сфері, починаючи від передової і закінчуючи тиловою логістикою та ІТ.

"Люди в першу чергу хочуть максимально контролювати своє майбутнє і хочуть мати чітке уявлення про те, що вони будуть робити в армії", – пояснює співзасновник Lobby X Владислав Грєзєв.

Але, хоча кількість заявок на менш ризиковані посади різко зросла, "проблема полягає в тому, щоб заповнити бойові посади".

31-річний чоловік, який переховується, сказав, що розглядає можливість подати заяву на небойову роль, але побоюється, що після зарахування його можуть перевести на бойову службу.

Нардеп від партії "Голос" Ярослав Юрчишин говорить, що законодавці шукають "відповідний механізм мотивації", щоб заохотити призов на військову службу, включаючи бонуси за знищення російської техніки та нові фінансові пільги для ветеранів.

Радник міністра оборони Бежевець підкреслив: "Країна має майбутнє до того моменту, поки є люди, які готові за неї боротися і вмирати".