Україна формує мету цієї війни для Заходу, - дипломат Роман Безсмертний

Завершилось велике турне президента Зеленського і команди на Північноамериканський континент. Без сумніву, надзвичайно важливий візит, але всі, скажімо, захопилися зовнішніми проявами. І тут я просив би вас проаналізувати: ми перейшли через певну лінію і про це є дуже багато різнопланових свідчень. З одного боку, дуже чіткі сигнали із США, зокрема щодо можливості надання Україні касетних ATACMS. З іншого боку, ми також отримали поради з боку Вашингтону стосовно внутрішньоукраїнських реформ.

Перелом настав насправді тоді, коли прозвучало слово Abrams. Річ у тім, що через перебіг подій і безпосередню участь у них ми забуваємо про класичні речі. Адже якщо брати усю зброю, яка наявна на планеті Земля, на щастя або на жаль, але тільки це свідчить про те, що ми готуємося до серйозних наступальних дій. Все інше – це речі оборонно-тактичного характеру. Я ніколи не вважав себе фахівцем у військовій справі, тому я глибше залазити не буду у цю тему. Проте якщо дивитися на класичні речі, то насправді оцей перелом настав тоді, коли чітко було сказано, що ви отримаєте Abrams.

Тепер щодо візиту до США і всього того, що там відбувалося, в тому числі й голови академіка Генрі Кіссінджера. Річ у тому, що Кіссінджер навесні цього року зробив кульбіт, на який я ніколи не сподівався. Він сказав, що насправді Україні треба надати зброю, тому що Росія – агресор і мова йде про те, що Україна захищає не тільки себе, але й демократію. З точки зору життєвої філософії Кіссінджера, це була недопустима річ. За минулий рік мені довелося пройти шляхом Кіссінджера і вивчити його методи роботи з президентами, особливо з китайцями, з радянськими лідерами та навіть з українськими. Якщо ви пам’ятаєте, дорога Ніксона через Кіссінджера тоді, в далеких 70-х роках привела до Києва. До цього часу всіх мучило питання, чому Ніксон прилетів в Київ, що він тут хотів побачити. Насправді там була досить чітка постановка. Фігура Кіссінджера, яка з’явилася у цих подіях, багатьох поставила в тупик.

У чому полягає сила Кіссінджера? Йому 100 років і він немає відповідальної кнопки, на яку він би міг натиснути, проте все одно він являє собою надпотужне геополітичне лобі.

Він не просто представляє лобі, він представляє зовнішньополітичну лінію, яка зберігається у США і її вітер зараз дме у спину нинішнього президента, у спину демократа. Тому що насправді концептуально ця ідеологема Кіссінджера сидить в основі, яка сьогодні репрезентується Дональдом Трампом. Базується вона на простих речах — вистачить воювати, давайте заробляти гроші на Китаї і СРСР. Проте тут є одна річ — чому Кіссінджер зламав свою позицію навесні? Річ у тім, що Китай виростає на грошах й інвестиціях Штатів, а Росія — це не Радянський Союз, бо стало зрозуміло, що вона має армію, яка є другою в Україні.

Перше, що я б просив усіх, хто аналізує цей візит, – знизити трохи температуру. Чому такі емоції? Тому що наклалося декілька речей, які мають внутрішньополітичний американський характер, зовнішньополітичний та ще й глобальний, адже до всього додалася повна розгубленість ООН і Ради Безпеки. Те, що там відбувалося, — це заупокійні мелодії. Так-от, якщо це все поєднати й вручити українцям, це буде повною безнадійністю.

А тепер подивимось на реалії, як то насправді відбувається. В основі позиції США лежить не тільки двопартійна підтримка, але й весь оборонно-промисловий комплекс країни та позиція військових. Тому я не поділяю переляк багатьох українських політиків, політологів, аналітиків, які розказують про те, що все розвалиться, нічого не буде і Росія переможе. Ні, так не буде.

Тепер цей лист щодо реформ, якийсь чомусь демонструється як інструмент, прив’язаний до допомоги України. Чого вже немає точно — це прив’язки тих папірців до допомоги Сполучених Штатів, Європейського Союзу і національних урядів України. Цього немає і не могло бути. У цьому відношенні мене більше лякає те, що на “п‘яту точку” сіли багато українців, коли ці речі наклалися. Тому відкладімо у сторону кошмар ООН і Ради Безпеки, його тут немає. Відкладемо у сторону ці 6 папірців, бо те, що там написано, ми знаємо з вами, як на мене, уже років 30. Ми розуміємо, про що там написано, бо це альфа й омега того, що треба було робити давно. А чому не робилося – не тема наших зараз розборів.

Звідси я можу чітко зафіксувати – допомога Україні буде надаватися так, як це визначено на зустрічах Рамштайн. Ці зустрічі в основному формуються із заяв української сторони і вони подаються залежно від того, як плануються тактичні операції на лінії фронту, тилу і т. д. До цього я хочу додати фразу, яку сказав Бен Ходжес:

Війна між Україною і Росією - це не лише ситуація на лінії фронту.

Трапляються випадки, коли у цій війні інформаційне поле придавлює так, що переважує усе те, що відбувається на лінії фронту. Те, що події на фронті не завжди об’єктивно оцінюють, іноді потрібно для справи, іноді це через нефаховість, а іноді – це результат того, що інформаційно-психологічні операції, які застосовує ворог, впливають на нас.

І американці, і британці, і французи, і німці, дуже добре навчені у цих речах, прекрасно розуміють, що відбувається і яка перспектива розвитку цих подій на лінії фронту. Але, на жаль, так трапилося, що за перебігом подій цей обсяг інформації навів смуток на багатьох. А такі фігури як Кіссінджер здатні драматизувати будь-яку ситуацію.

Так які результати візиту президента до США? Що йому вдалося, а де відбулися якісь провали?

Треба розуміти, що об’єктом його роботи насправді були ООН, Рада Безпеки та те, що називається на полях, якщо звідси забрати власне спілкування з керівництвом США у сенаті, з Кевіном Маккартні в Палаті представників, у Пентагоні й ряд зустрічей з представництвом ЦРУ і міністеркою фінансів, про які не говориться. Необхідно було просто подивитися на підбиття балансів, які відбулися за цей час. При цьому я думаю, що багатьох здивувало, що ATACMS, як говорили будуть, потім ні не будуть, а потім знов будуть, але не такі. Якщо ми з вами подивимося на F-16, на Abrams, на HIMARS, то не було такого випадку, що б отак сказав і поїхало. Воно або вже приїхало і про нього починали говорити, або воно з’явиться ще не скоро.

У цьому випадку американці молодці, адже вони дають можливість нашим ворогам блудити у цих речах як завгодно.

І вони цією інформацією настільки заплутують, у тому числі й Кремль, що ті не знають, як реагувати. Якось ми з вами вживали формулу: постачання всіх видів озброєння – це питання часу, яке залежить насправді від ситуації на лінії фронту, від рівня підготовки військ, фахівців і від логістики, тому що всі розуміють, нащо постачати, коли немає кому це використати, але якщо і використовувати, то немає як його обслуговувати. Зрозуміло, що все це має бути зроблено і все це має ціну – загибель людей, загибель солдата на фронті. І це те, що, безумовно, тисне на необхідність прискорення і збільшення цієї допомоги.

Але треба розуміти, що паралельно із цим відбуваються події, які чомусь ми не беремо в позитив розвитку подій на російсько-українському фронті. Перше з них – це нинішня ситуація у Карабасі. Хтось думає, що це всього-на-всього розбір між Єреваном і Баку.

Ні, це Туреччина і Єреван плюс.

Очевидно, що це речі, які знаходяться за рамками відносин Єревана і Баку. Наступне – Центральна Азія. Мало хто помітив, але паралельно із подіями у Нью-Йорку відбувалися у тому числі консультації з усіма п‘ятьма центральноазійськими керівниками. Вони зараз їдуть в Європу, де точно так же з ними будуть вестися розмови, а невдовзі московський фюрер поїде до Киргизстану. Тобто це ще одне свідчення того, що кисень перекриватимуть так, що зокрема зовнішньополітичні дипломатичні кроки будуть ламати потенціал Росії. Звідси теза стосовно того, що вони вжилися, підготувалися – суть її полягає в тому, що пів року розповідали про те, що у РФ нікчемна оборона. Але ви ж прекрасно бачили й знаєте, що ця оборона була побудована за китайським зразком. На основі консультацій між міністерством оборони та штабом народної визвольної армії Китаю, візитів Лі Шанфу (міністр національної оборони Китаю, - ред.) та інших керівників округів вибудовувалася ця система оборони. Це означає, що вона була нашпигована не тільки науковими й тактичними, але зокрема й озброєннями.

Про це вперше стало відомо лише 2 місяці тому, коли відкрито було, що китайці безпосередньо мають відношення до підготовки цієї триступеневої лінії оборони.

Таким чином ми починаємо чітко розуміти, що зустрічі, що відбулися напередодні Генеральної асамблеї ООН між радником із національної безпеки президента США Джейком Салліваном і міністром закордонних справ Китаю Ван І у цьому питанні, відсутність президента Китаю Сі Цзіньпіна на саміті G-20 — це в тому числі наслідок того, що США абсолютно чітко сказали, що Пекін постачає озброєння Росії. До всіх подій на лінії фронту, у чому, безумовно, правий Бен Ходжес, додається ціла низка дипломатичних, міжнародних і політичних кроків, які були зроблені зокрема за участі української сторони.

Ми розуміємо, що США входять у свою виборчу кампанію, а військова кампанія війни входить у зимовий період. Не дарма американці перевезли частину танків Abrams і не дарма заговорили про касетні ATACMS. Водночас росіяни посилюють виробництво БПЛА, щоб атакувати нашу енергетичну інфраструктуру. Як будуть накладатися різні сценарії, зокрема на картину довгої війни?

Насправді те, що вони називають високоточною зброєю, а це безпілотники й всі ракетні системи, які потребують чипів. Водночас чипи четвертого покоління виробляються лише на Тайвані. Тобто відповідь лежить на поверхні. Завдання дуже просте – заблокувати постачання до Росії й хай вони з прасок і пральних машин витягають деталі. Відтак можна сказати, що ситуація, яка склалася на це момент, потребує об’єктивної оцінки, спокійного розуміння того, що ситуація, яка розвивається у США із входженням в електоральний процес, буде впливати на двосторонні відносини. Але я б у такому випадку орієнтувався передусім на тезу про двопалатну підтримку, а також на позицію військо-промислового комплексу Сполучених Штатів та військово-політичного керівництва.

Усі дивувалися взаємодією Марка Міллі (голови Об'єднаного комітету начальників штабів США - ред.) і українського міністра оборони Олексія Резнікова, зараз – Рустема Умерова.

Але усі забули про те, що Марк Міллі – це один з членів команди Дональда Трампа.

Таким чином, я просто хочу, аби цю не зовсім зразкову ситуацію оцінювали об’єктивно. Якщо підсумувати загалом і прибрати дезінформацію з цього процесу, прибрати те, що не має стосунку до двосторонніх відносин, ситуація розвивається із серйозним прогресом. У тому числі і призначення контролера за допомогою Україні, у тому числі й призначення людини, яка відповідає за збір інвестицій і відбудову України і так далі. Усе це говорить про структуризацію та зрозумілість того, що найслабшим місцем є те, про що ми з вами говорили задовго до нинішніх подій, – це відсутність мети, навколо якої б об’єднувалася вся коаліція.

Якщо запитати сьогодні у Вашингтоні, Лондоні, Парижі, Берліні, яка мета, ви або не отримаєте відповідь, або в кращому випадку те, що це має визначати Україна. І це те, що дозволяє хитатися і рвати нас через інформаційно-психологічні операції, які проводить наш ворог.

Хотів ще уточнити про темпи й загалом про темпоральні границі військової кампанії.

По-перше, рік тому я сказав, що такий перебіг подій говорить про затягування. Я чудово розумів тоді. що відбувається. Розумів прекрасно, що коли немає захисту з повітря, то ти далеко не побіжиш.

Насправді я переконаний у тому, що не буде таких видів озброєння, які не будуть залучені у цій війні. Не буде варіанту поки не буде створена загальна коаліція, спільне командування, об’єднані сили коаліції.

Як ви бачите, дорога до цього веде, але вона потребує часу. Я розумію чудово, що дехто вважатиме, що це мрії. Однак річ у тім, що у цьому випадку йде мова не про поєдинок між Москвою і Києвом. Мова йде про поєдинок між демократією і тоталітаризмом. Якби б ще уважно слухали те, що відбувалося на цій заупокійній Генасамблеї ООН, то там президент Ірану Ібрагім Райсі сказав абсолютно чітко: “На сьогодні Іран зі своїми союзниками представляють альтернативу демократії й лібералізму”. А це означає, що там формується вісь, яка буде робити усе, щоб знищити демократію і сучасну цивілізацію. Для того, щоб її побороти, треба відповідне об’єднання сил, військ, промислових комплексів.