Андрій Садовий: Підпал сміттєзвалища диригувався на столичному рівні

У Львові дуже складна вибухонебезпечна ситуація, котра фактично переростає у громадські заворушення. Що ви можете з приводу цього сказати?

Так, дійсно. Ми отримали підпал на нашому полігоні.

Підпал?!

Так, однозначно. Власне після гасіння пожежі відбувся обвал. Загинули люди. Це дуже велика трагедія. Як ви знаєте, буквально наступного дня після підпалу свободівці почали оголошувати про скликання позачергової сесії, хоча я їм говорив: "Хлопці, біда. Треба бути разом. Рятувати". Ні, в них були зовсім інші плани.

Тобто я розумію, що мета мала бути така: Львів мав би бути повністю завалений сміттям і Садового геть. Те, що вони не змогли зробити протягом 5 років, вони хотіли зробити зараз, цинічно використавши біду, що сталася. Місто втримало ситуацію.

За Вашими словами, наскільки я правильно розумію, це була спецоперація спрямована проти міської влади Львова і зокрема проти Вас, як міського голови, бо ж підпал - це свідчення певного умислу?!

Я думаю, це було проти громади. Ясно, що об’єктом є я. Я багато кому не подобаюсь, але таке не личить. Я працюю 10 років у Львові, я знаю українську політику дуже добре – це цинізм.

Хто стоїть за тим підпалом? Це ж вимагає певних ресурсів.

Насправді це небагато ресурсів - просто раніше ніхто такі речі не робив спеціалізовано, бо розуміли, що може бути біда. Я не знаю, хто це замовляв. Хто виконував?! Можливо, колись ми з вами взнаємо. Чи взнаємо в даний час? Не думаю. Бо ж, напевно, будуть нові хвилі, нові нападки, нові звинувачення. Це буде дуже складний і довгий процес.

Це львівський рівень чи київський, столичний рівень?

Та ви що. Львівський рівень, це коли УНСОвці вриваються в міську раду і трощать все всередині спільно зі свободівцями - оце львівський рівень. А я думаю, що диригенти десь, напевно, вище.

Ну, за моїми чутками, у Львові були присутні кілька високопосадовців київського рівня, котрі вхожі в такі найпотужніші двері. Зокрема, йдеться про пана Ковальчука. Я не знаю, чи це правда, чи неправда. Але чи може бути такий рівень?

Ну, він власне відповідає за регіональну політику, і коли мова йде про ті чи інші координації – він завжди максимально активний. Але він мені не телефонував стосовно свого перебування у Львові. Я з ним не спілкувався. При нагоді я спитаю його: "Якщо був, то чого в гості не зайшов у складний час. Протягнув би руку і можливо б щось порадив".

Всі, знаєте, якось спостерігають з боку - "А що з того вийде? А чи він виживе". І питають: "А що Львів вже завалений сміттям?". А ні. Важко. Дуже важко, дуже складно. Ми  в останні  дні навіть не говорили, куди вивозимо сміття, бо як тільки та інформація ставала публічною, одразу йшло системне, планомірне блокування.

Навіть коли ми домовились з іншими областями і хотіли збудувати перевалочну станцію, щоб з малих машин перекидати у великі, то відразу нагнали людей, громадськість. Як вони зараз називаються...

Громадські активісти?

Ну власне. Раніше був рекет, а тепер, дуже часто, деякі бандити пробують засновувати громадські організації і використовувати цей інструмент. Це реалії нашого часу, і дуже прикро, адже Львів показував інший приклад.

А тут я бачу, що ті люди мають певне фінансове підживлення, але я думаю, що ми і це переживемо, перемелемо. Львів, який має 760 років в цьому році, дуже багато бачив і ще багато побачить.

А яка мета тих всіх рухів? Тобто, затопити місто сміттям і?.. 

Ну як. Зняти Садового. Це дуже легко тоді робиться.

А за що? Ми розуміємо, що просто так у нашій славній країні нічого на рівному місці не виникає.

Ви знаєте, я дуже рідко виїжджаю зі Львова. Я в Києві буваю, можливо, раз на місяць. Я працюю у Львові, тому що роботи дуже і дуже багато, хоча маю дуже великі складності по координації з київськими чиновниками, - завжди, коли треба вирішити львівську проблему мені завжди говорять: "А як там фракція "Самопомочі" у Верховній Раді проголосує по тому чи іншому питанню?".

Безпосередньо дзвонять?!

Звичайно. Каже "Ви ж можете з фракцією поспілкуватись відкрито, донести свою думку". А може вплинути на них? А як взяти оці ключики від фракції? В кого ключики є?

А в кого ключики?

А ключики дуже прості. Це є цінності.

Тоді чому Вас і місто завалювати сміттям, а не відкривати кримінальні справи на носіїв ключиків і цінностей?

Розумієте, коли я говорю цінності, то вони це переводять як "ценності".

Монетизують.

Так. Говорять: "Сколько?". Я говорю, що цінності - це є моральні цінності, а вони цього не розуміють.

Ну, а все ж таки, хто телефонував з тими чи іншими пропозиціями і ідеями по фракції? Якого рівня люди?

Найвищого.

Най-найвищого? Тобто з самої вершини піраміди чи, все ж таки, якісь заступники?

Та ні. Заступники це таки дрібно. Вони можуть натякати. Я маю регулярне спілкування, коли президент телефонує, чи коли я в Києві, то він просить до нього зайти на розмову. Я ніколи не відмовляю. З прем’єром Гройсманом зараз більш-менш хороша комунікація, бо він сам був колись мером. Він розуміє проблематику.

І ви знаєте, він, до речі, часто чесно каже, що він може, а чого ні, бо насправді міністри ж перебувають під різними політичними впливами, не завжди можна все чітко скоординувати. Це реалії нашого часу. Це дуже цікавий новий досвід. В мене такого досвіду не було раніше тому, що я працював в ті часи, коли були різні уряди, різні президенти, різні голови ОДА. Я завжди, в інтересах громади, знаходив ті чи інші порозуміння.

Зараз стає набагато складніше, тому що є, ви знаєте, навіть не подвійна, а дуже часто потрійна мораль. Такого раніше не було. І вони використовують різний інструментарій, підлий, цинічний. Але таке життя. Україні, що перебуває у війні, треба бути до всього готовим.

Наскільки підлі сценарії можуть бути далі? Є так звані дзвіночки, чи добрі голоси, які попереджають, що готується те то й те то, і в якомусь питанні вам слід піти на компроміс?

Можуть ще якусь провокацію зробити. Можуть арештувати, посадити в тюрму. Це реалії нашого часу. В наш час до всього треба бути готовим. Не знаю про якісь фізичні речі... Я знаходжусь під опікою львів’ян і Господа Бога. Я більше ні на кого не можу надіятись, тому що правоохоронці насправді сьогодні дуже серйозно розбалансовані і їм самим дуже важко.

Але з іншого боку практика життя підказує, якщо в нашій країні когось хочуть вбити, того кого хочуть вбити зазвичай вбивають.

Так... Насправді є така правда.

Тобто ситуація зайшла настільки далеко, що можна чекати якихось таких, так званих фізичних рішень?

Я не знаю. Я чимало пережив у своєму житті, коли фізичні напади були, чи коли стріляли по моєму будинку чи коли кидали гранату. Ну слава богу я живий, вся родина жива  - все нормально. Якось ми це все пережили. 

Що може бути далі, не знаю, на що можуть піти, знаєте це невідомо. Я оптиміст, я вірю в добро, я вірю, що все якось перемелеться. Я вірю, що мудрість вернеться до всіх наших керівників. І вони будуть відповідати тим клятвам, які вони давали на Біблії, на Конституції, коли присягали українському народу.

А чого можуть хотіти від фракції "Самопоміч"?  Ну от, якщо озвучувати конкретні питання, ну ви не можете не знати.

На сьогоднішній день - щоб голосувати по Донбасу, по виборах на Донбасі. Це дуже принципово. Знаєте, може навіть вони і можуть мати голоси, але їм потрібна "Самопоміч", як моральний дороговказ, що вона також в тому процесі бере участь.

Тому можливо будуть до мене звертатися з якимись варіантами глобального обміну: ось ми тобі створили проблему, ми тобі її вирішимо, а ти взамін тисни на своїх колег з "Самопомочі", щоб вони були лояльними по тому чи іншому голосуванню. А може воно якось поправиться.

Хотілось би вірити, ну але само по собі не поправиться. Відповідно ситуація зі сміттєзвалищем вимагає ретельного аналізу. Які можливі виходи!?

Сміття це одна з найскладніших проблем, тому що цей полігон практично запрацював після ІІ світової війни. Левова частка коштів потрібна на рекультивацію. На сьогоднішній день це десь орієнтовно 600 мільйонів гривень.

Називалися якісь фірми, якісь інвестори, ну, хто буде вкладати кошти в те, що не приносить прибутку. Тому треба просто взяти і зробити. Тому ми, слава Богу, знайшли порозуміння три роки назад з Європейським інвестиційним банком, почавши з ним працювати. Ми вийшли зараз на фіналізацію вже самої угоди.

Тобто, за вашими словами, ця розмова почалася три роки тому, не зараз внаслідок цієї ситуації?!

Ну про що ви говорите! Ми маємо довгу співпрацю з Європейським банком реконструкції і розвитку, ми найбільші клієнти банку серед всіх міст нашої держави. А Європейський інвестиційний банк це ще більший – це державний банк Європейського Союзу, вони дають кошти під 1-1, 5% проценти річних. 

І ми зараз вийшли на фіналізацію угоди з ними. Це орієнтовно 50 мільйонів євро, це і рекультивація, і новий полігон, і новий завод з глибинною переробкою сміття. Тобто нічого подібного в Україні нема, щоб ви розуміли.

Це найвищий рівень європейської безпеки, і власне зараз, коли ми вже в фіналі, коли документи знаходяться в Мінрегіонбуді на погодженні, до речі два місяці, то сталася та біда, і все що з тим є.

Але банк і далі налаштований з нами працювати, два рази вже приїжджали їхні експерти. Ми очікуємо, що до кінця цього року вже почнемо процес рекультивації полігону. Зараз інститут корегує проект в зв’язку з обвалом, що стався.

Тож я оптиміст і вірю, що ця найскладніша проблема, яка сьогодні є у Львові, вона буде вирішена, тому що є розуміння як її вирішувати, є кошти, як її вирішувати, є бажання місцевої влади і громади. Те, що трошки будуть заважати – будуть. Але я думаю, що громада об’єднається і ми будемо мати рішення.

Але просто пролунала така заява, що сміття треба прибирати, а не робити на ньому велику політику. Це казав Петро Олексійович Порошенко на вашу адресу. Що б ви могли йому відповісти?!

Знаєте, мені не пасує якось коментувати  слова президента. Та ми насправді прибираємо. Дуже боляче, коли в багатьох районах чиновники на мерів тиснули, мовляв, не приймайте сміття зі Львова. Я йому до речі це прямо говорив.

Йому це президенту?

Звичайно, звичайно.

Щодо того, що державні чиновники блокують готовність мерів брати сміття на свої полігони!?

Просто, їм там радили, мовляв, та нащо вам то треба, та не зв’язуйтеся зі Львовом. Але знаєте, я гордий за наших мерів, я мав з ними велику  зустріч  у середу і  багато з них сказали "а ми все одно будемо приймати. Ми знаємо, що у вас біда, і хто знає, що в нас завтра буде".

І в принципі ми сьогодні вийшли на більш-менш нормальну ситуацію, я розумію, що нам треба ще достатньо довго протриматися, але ми всім міським радам дали чітке розуміння, що це сміття зі Львова, ми просимо тимчасово його розмістити, а потім ми такий самий об’єм готові забрати назад, коли вже наш полігон запрацює.

І це буде їм також вигідно. Щоб ви розуміли в області 600 полігонів, в Україні  6, 400  - це катастрофа, ніхто не дивиться, яка там ситуація, що там робиться. Добре, нехай в одному, чи іншому місці більш-менш краща ситуація, але в цілому, це біда для країни, ніхто не знає як гасити ці полігони, тобто досвіду нема, практики нема.

Тому настільки важлива участь Європейського інвестиційного банку і його експертів, адже все буде робитися за тендерною процедурою Європейського Союзу, і будуть брати участь в тендері компанії європейського рівня. Для мене за честь мати можливість реалізовувати такі проекти.

А чому за 10 років не вдалося запустити якогось адекватного європейського інвестора, ми розуміємо, що сміттєва проблема завжди вирішується  тільки однією силою, - так званою мафією, в Штатах цим займається мафія і в Бразилії теж.

Бачите , за цей час, що я працюю, я не отримував жодної пропозиції, щоб хтось хотів рекультивувати полігон за свої гроші. Бо це неприбутково.

Тобто вони хотіли освоювати бюджетні кошти?!  

Вони хотіли  поставити якусь лінію, щоб ми підняли там тарифи у 20 чи 50 разів  і на цьому заробляли. Але це не вирішує проблему. Бо найбільша проблема для Грибович  - це рекультивація. Цей полігон, який працює 60 років треба рекультивувати. Ніхто мені не дав місця під новий полігон. Обласна адміністрація нам колись давала якісь пропозиції – по всіх пішли відмови. Чому?

Тому що політики, "свободівці", останніми роками їздили по селах, коли ми з кимось домовлялися про новий полігон, і говорили: "люди добрі, не давайте їм - то буде біда!" Залякували людей, розумієте?! І нас пробували загнати в кут. І фактично сьогодні ми дійшли до певного апогею.

Але зараз ситуація кардинально поламається, тому що ми зірвали ситуацію у всій країні. Сьогодні вже всі починають думати, а що ж у мене робиться в області, а чому так. Тому що, якщо ми не будемо якісно поводитися з побутовими відходами, ми просто Україну нашу знищимо.

Ну і наостанок, а чого можна чекати, якщо буде варіант "Б". Тобто, якщо справді, місцеві громади в тих чи інших селах чи районах відмовляться приймати  львівське сміття? Ви знаєте що робити?

Так, в нас є варіанти "С", "Д", "Є". Львівська громада дуже мудра, ми мали дуже складні  випробування в різні періоди.  Я думаю, що ми і цю проблему вирішимо і покажемо приклад. Я не буду озвучувати ці варіанти, тому що мої опоненти відразу почнуть готувати сценарії щодо цього.