Юрій Артеменко: Чим раніше ми позбавимося російського медіапродукту, тим раніше відбудуємо Україну

5 фактів про Юрія Артеменка:

1. Юрій Артеменко – голова національної ради з питань телебачення та радіомовлення України з липня 2014 року. Медійну кар’єру розпочав у 80-х кореспондентом газети «Комсомолець Запоріжжя». У виданні пропрацював 20 років.

2. У 1998–2002 роках був депутатом Запорізької обласної ради. Потім двічі отримував мандат депутата Верховної Ради України. Обидва рази був у фракції «Наша Україна». 1 2005 році майже рік був головою Запорізької облдержадміністрації. Коли Янукович став президентом, Артеменко протягом року обіймав посаду заступника міністра культури та туризму, опікувався питаннями туризму та Чемпіонату Європи з футболу Євро-2012.

3. Хоч Артеменко і потрапив у велику політику разом з командою Ющенка, 2007-го остаточно побив горщики з командою «Нашої України». Він почав сумніватись у легітимності дій керівництва партії.

4. Юрій Артеменко у добрих стосунках з Петром Порошенком. У політиці та бізнесі вони пліч-о-пліч вже більше десяти років. Артеменко був членом політради партії «Солідарність» та головою Товариства «Телекомпанія НБМ радіо» та медіагрупи УМХ, коли її контролював Порошенко.

5. Під час головування Юрія Артеменко Нацрада почала реагувати на діяльність ЗМІ з відверто проросійською політикою. Було обмежено 73 російських телеканали в кабельних мережах. Тепер до них доєднався ще й опозиційний в Російській Федерації телеканал «Дождь». Також Нацрада критикує телеканал «Інтер» за контент програм та фільмів, що пропагують культуру країни-агресора. Та тепер до «Інтера» доєднався ще й СТБ, який показував програму «Битва екстрасенсів» з героями-терористами ОРДЛО.

Зараз проводять перевірку СТБ, який показав «Битву екстрасенсів» російського виробництва. З вашої точки зору, чи достатнє для них покарання - зняття з ефіру «Битву екстрасенсів» і втрата на цьому грошей? Чи треба ще щось робити?

В Нацраді сім людей. Кожен має свою позицію. Тому коли я кажу щось, то ви маєте розуміти, що я висловлюю свою позицію. У 99% випадків у нас рішення майже одноголосні, інколи у нас думки різняться. Щодо каналу СТБ, на мою думку це один з непоганих каналів, тому що він займається розважальною частиною, і виходять непогані шоу – «Х-фактор», «Україна має таланти» тощо.

Але виходять і такі шоу, які вже апріорі потребують уваги регулятора, які виходять на провокаційні теми. Я відверто казав керівнику каналу СТБ, що я його канал водночас і люблю, і ненавиджу. Люблю за те, що вони зрощують таланти, які йдуть через проекти «Х-фактор» та «Україна має таланти», але з іншого боку, вони своїми провокаційними темами часто шкодять.

От, наприклад, програми «Детектор брехні», чи «Кохана, ми вбиваємо наших дітей». Був момент, коли ми виносили попередження, і голоси (членів Нацради, – ред.) розділилися: три «за» – чотири «проти». Інший був випадок, коли ми дали попередження. У цьому випадку я не можу прогнозувати думку своїх колег, і навіть свою не можу вам сказати, тому що я маю приймати рішення не на підставі реакції соцмереж, а маю враховувати всі фактори: і як канал себе повів у цій ситуації, і було це в ефірі чи не було, чи канал це зняв з російського супутника.

Тому наразі ми зробили перший крок: призначили позапланову перевірку каналу. Прийде наш фахівець, подивиться всі документи. Потім, коли буде розглядатися це питання, ми запросимо і представників каналу і почуємо їх, і будемо транслювати це в прямому ефірі, щоб можна було побачити і аргументацію каналу, і його прихильників та опонентів, і, врешті-решт, наше рішення.

Але йдеться про те, що в принципі російське шоу транслюється на українському каналі. Наскільки це припустимо?

Я днями дав інтерв’ю сайту «Ліга», де вони заголовком дали фразу: «Юрій Артеменко: я б заборонив усе російське». І мова не йде про велику російську культуру чи історію, мова йде про медіапродукт.

Я вважаю, що чим швидше ми позбавимося від російського, в першу чергу пропагандистського, медіапродукту, тим скоріше ми перейдемо на український і почнемо відбудовуватися.

Простий приклад: за той час, коли ми заборонили близько 70 російських каналів, виникло понад 30 українських. І не завжди гірших за російські, хоча в Росії, звісно, інші гроші вкладаються. Наприклад, ми заборонили російський «Охота и рыбалка», оскільки там була пропаганда зброї, а з’явився український канал «Трофей», і він набагато цікавіший глядачам.

З’являються місця для роботи наших акторів, режисерів. Раніше приїздили російські актори, які грали головні ролі, а українські були на другорядних. Звісно, з’являється ще багато поганих передач і фільмів. Це треба пережити. Я оптиміст по натурі, і я бачу рух уперед.

А люди кажуть: от заборонили навіть «Дождь», але поряд є українські канали, які ставлять контент гірший, ніж ставив «Дождь». Вони не вивішують карту України без Криму, але дискусії, які там відбуваються, або фільми, які там показують, створюють контекст ностальгії за радянщиною, за совком, за імперськістю.

Я точно не буду закривати українські канали за те, що вони показують, бо я дію за законом з прямою нормою. Якщо російський канал щось порушив, Конституцію чи закон України, то у мене є пряма норма: заборонити чи виключити зі списку. Щодо українських каналів, то по-перше, це питання до журналістів, які працюють на такому каналі. Бо не головний редактор веде передачу і маніпулює людьми.

Ну, дуже часто головний редактор ставить задачу.

Так, але він не сидить у студії. І журналісти, які там працюють, мають обирати між дорученням, тиском, темником, грошима і своєю позицією.

Ну от ви, наприклад, скільки винесли попереджень?

Та дуже багато.

От я хочу навести вашу цитату з приводу попереджень і, власне, ви самі нарікаєте на цю ситуацію.

«На мою думку, за кожен такий «випадок» телеканали мають платити штраф, а не тільки вибачатися. Потрібно, щоб телеканал підпадав під ризик втрати ліцензії на мовлення в прямому ефірі. Але, на жаль, Нацрада має лише два варіанти: або зобов’язати публічне вибачення телеканалу, або оголосити йому попередження».

А в чому протиріччя?

Ну в тому, що ви говорите, що не будете забороняти телеканали, і тут же ви кажете, що хотіли б мати таку можливість.

Мати можливість, якщо є заклик до війни чи якихось таких речей, які просто треба зупиняти. Наприклад, розпалювання міжнаціональної ворожнечі, як це робив один канал.

І він припинив це робити?

Не припинив. Ми виносимо попередження. Сама процедура така, що ми мусимо пройти всі етапи, бо закон писався під мирний час. От навіть цей випадок з СТБ. Ми призначаємо перевірку, а підходять журналісти і кажуть: так давайте прямо зараз рішення.

Вибачте, за 5 днів ми маємо попередити канал, що прийдемо з перевіркою, потім йде перевірка, потім за 5 днів ми маємо сформувати порядок денний, ще за скількись днів запросити представників каналу. І це дуже довго. Я вважаю гарним інструментом не попередження, а дві речі. Перше – саморегулювання: вибачення телеканалів, визнання своєї неправоти, яке потім змушує їх виробляти правила етики, певні кодекси. І друге – штрафи, карати грошима.

Когось ви вже оштрафували?

Так, ми вже оштрафували. Хоча за 20 років існування Нацради було в законі прописано механізм штрафів, але тільки нинішній її склад досяг того, щоб ці штрафи запрацювали.

І от перший вам випадок: близько 300 тисяч заплатить радіостанція «Шансон» за те, що – помилково чи непомилково (там наче був якийсь збій мережевий) – але вони прокрутили пісню «Да здравствует тихоокеанский военно-морской флот», чи щось таке.

44 тисячі на останньому засіданні накладено штраф на телекомпанію «МіКомп», яка крутила пісню «Русские идут» – піднімай флаг і тому подібне. Повірте мені, що «Шансон» – це дуже потужний небідний холдинг, але 300 тисяч і для нього гроші немалі. Так само як для «МіКомпу» з Дніпродзержинська – 44 тисячі.

Зараз обраховуємо методику і будуть штрафи за те, що компанія незначно, але допустила зменшення кількості українських пісень в ефірі – має бути 25%, а у них 23% чи 21%, навіть не на 5% зменшення.

Тож, можливо, майже миттєва реакція керівництва каналу СТБ була пов’язана саме з тим, що почалися такі процеси? Думаю, це таки подіяло.

Я не думаю. Ми будемо розбиратися. Знаєте, я одразу на цей випадок зреагував, зателефонував гендиректору каналу. Мушу сказати, він сам був у шоці. Це точно не була принципова позиція, як у нас на деяких каналах, які за суттю своєю проросійські і знають, що роблять. Чому це так трапилося – будемо розбиратися.

СТБ прореагував. Я знаю, що також ТРК «Україна» реагувала, коли їм виносили попередження. Але є у нас канал, який не реагує. Ви самі сказали. Вони отримують якесь 125-те попередження і продовжують порушувати: ставити якусь музику, чи в новорічну ніч російський контент.

Ну 125-те у нас ніхто не отримує. У нас максимум три попередження, потім штраф, а потім йде звернення до суду про позбавлення ліцензії.

Власне, мова й де про телеканал «Інтер». Вони реально на щось реагують чи ні?

Я думаю, що нікуди жоден канал, в тому числі й «Інтер», не дінуться, буде реагувати. Тому що є закон: якщо ти не реагуєш на вимоги регулятора, на запит суспільства, то потім відбуваються страшні речі. Я не прихильник, я проти того, щоб йшли і палили канал.

За це треба бити по руках, це неправильно. Але те, що суспільство буде стояти, страйкувати, якось тиснути – якщо не за законом, то шляхом натовпу – то канал має до цього дослухатися. «Інтер» – останній приклад.

Ми отримуємо інформацію, що новорічний вогник на каналі буде вести Ян Цапнік, який в російському пропагандистському фільмі, фінансованому за гроші міноборони РФ зіграв якогось сепаратиста. Я звоню одному з керівників «Інтера» і кажу: врахуйте цю інформацію.

Я не дивився той фільм і не можу подивитися ваш новорічний вогник, бо це буде цензура, але подивіться і оцініть самі. Мене питають: а він внесений до списку заборонених осіб? Відповідаю: не внесений, але у нас і війну офіційно не оголошено, тож за показ Цапника я не дам вам попередження, але ви врахуйте, що у вас був підпал, а завтра ще хтось збуриться, тож просто оцініть ситуацію.

Керівництво каналу сказало: ми хочемо по закону. Врешті-решт я, упереджуючи ситуацію, звернувся до СБУ, проінформував, що Цапник буде зніматися, тож прошу дати оцінку, чи є він загрозою.

СБУ розглянула, звернулася до Міністерства культури, там внесли у так званий чорний список, ми відразу проінформували про це телеканал. Це було за кілька днів до Нового року і телеканал був змушений якось різати і ламати продукт. У мене запитання: вони могли це прогнозувати?

І це не тільки по «Інтеру». «1+1» – «Останній коп». ТРК «Україна» – інший серіал. Я дзвоню керівництву каналу: подивіться, почитайте Ольгу Лень, яка активно пише в Фейсбуці – от пишуть: «Останній коп» і «Последний мент» російський, ну це ж одне й те саме.

Ні, у нас інший контент. Добре. Виходить. Ми звертаємося до Державної аґенції кіно. Вони звіряють, викликають керівництво каналу і кажуть: та який це український, коли там хтось з дійових осіб проколюється і каже, що він з «ГИБДД», де ви у нас «ГИБДД» бачили? У підсумку – заборона, відкликання прокатки, канал змушений на 5-й з 20-ти серій зупинятися. Погано і каналу, який вклав гроші, і людям, які почали дивитися. Тому канали мають усе ж таки розуміти і переглядати кожну сторінку, кожен материіал.

А ви вже нарешті знаєте хто власники «Інтеру»?

Так, вони про це відкрито кажуть.

І є там російські власники, ОРТ?

За нашими даними кінцевими бенефіціарами каналу є пан Льовочкін і пан Фірташ.

Але ж усі ці штуки з контентом вирішуються саме на рівні фінансування каналів. То чи може зараз Нацрада відслідковувати фінансування каналів?

Не може. От дивіться: прийняли закон про медіавласність. Добре, що він взагалі був прийнятий. Але він почав працювати, і ми вже на другий день побачили, що він недосконалий. Добре, що він пройшов у базисному варіанті, що тепер до 31 березня всі канали мають подати інформацію про своїх власників.

Подадуть. Перше: хто не подав чи запізнився – штрафи. Інша справа – хто реальний власник. Ми ж хочемо, тих, кого «попка-дурак» писали, а реального власника. От мені власник вашого телеканалу Микола Княжицький розповідав про Польщу, коли за часів Януковича він там отримував ліцензію. Так у нього взяли фінансову декларацію: звідки гроші, як ідуть. Його перевіряли за принципом презумпції винуватості: він мав доводити.

У нас такої ситуації зараз немає.

Немає. І от у нас виходить так: збрехав канал, а у мене повноважень дійти до правди немає. І виходить, що якийсь там Попандопулос – власник каналу. Наприклад у нас є питання по каналу 112-му. Я не кажу про їх позицію чи політику, але ви вірите, що там власником один з бізнесменів? Чи група УМХ: вся преса гуде, як пан Ложкін продав його свого часу пану Курченку, а в документах інша особа.

Чи «Вєсті». Клименко дає інтерв’ю, використовує, є оперативна інформація. А власник – Тетяна Олександрова і якийсь пан Мозговий з Донецька.

Чи будуть зміни?

Я розмовляв і з паном Княжицьким, і з пані Сюмар. Кажу: перший крок зробили, дайте тепер повноваження достежити.

Які вони мають бути на ваш погляд? Це Нацрада повинна мати ці повноваження, чи хто?

Яким він буде? Це залежить від депутатів, бо сидять у тому залі власники медіахолдингів, які не зацікавлені, щоб закон був прозорий. Яким би я хотів його бачити? Для України – якомога жорсткішим.

Тому перше – це «презумпція винуватості». Тобто Нацрада для себе має з’ясувати, хто там на якій ланці і походження грошей. Друге – найширші повноваження для Нацради та інших відомств брати і перевіряти документи. Бо перевірити в офшорах – де там і який ланцюжок – ми не можемо, це питання Держфінмоніторингу, СБУ. Ми хочемо такого. Чи погодиться на це парламент – не знаю, але суспільство хоче про це знати.

А от які будуть запобіжники, щоб цим не зловживали? Бо також є претензії. Наприклад, «Інтеру» 2015 року видали ліцензію до 2022-го, не докопуючись до всієї власності. А зараз – скандал з «1+1», у якого почали таки вимагати кінцевого бенефіціара.

Знаєте, я всі рішення Нацради можу пояснити, і мені за них не соромно. Їх нема хороших чи поганих. Питання закриття «Інтера» 2015 року мною навіть не обговорювалося. Бо там сплив термін давнини позовний. І всі люди, які до мене зверталися, – і вископосадовці (відразу скажу, що президент не дзвонив), і друзі – вони не тиснули, вони рекомендували.

Але я відразу казав: шановні колеги, це не питання закриття. Ви можете піти до суду і через суд закривати. А ми продовжили на підставі наявних фактів. Ми, наприклад, винесли «Інтеру» попередження про участь в одній з програм Кобзона, хоча це рішення було, зараз вже можу сказати, неоднозначним.

Бо Кобзон співав тільки в російській версії, на супутник, а в українській просто десь там майнув на екрані. Але ми прийняли таке рішення, а потім підписали з «Інтером» мирову угоду, де попросили, щоб вони дотримувалися певних норм. І можливо цим ми попередили «Інтер», щоб там не було 9 травня таким, як вони його, можливо, планували.

Це процес, це так легко не ламається. І той же пан Бородянський, канал СТБ, питав у мене, чи можна показувати Наташу Корольову. Їй заборонено в’їзд, тобто вона не може виступати в палаці «Україна». Але її нема у «чорному списку» Мінкульту, тобто де-факто вона може виступати на телебаченні.

Така норма закону, і вона недосконала. І я йому кажу: ну дивись, показувати можна, але в’їзд заборонено, тож ти сам оціни ситуацію – людей, рейтинги і так далі. Він прийняв рішення не показувати. а після цього – бац, і бахнуло з цією «Битвою екстрасенсів».

Тож тут дуже непросто, немає готових рішень: кого карати, за що карати. От Артеменко заборонив російський канал. Півкраїни пише: ви заборонили якісний класний канал, і нікого не цікавить, що там іде заборонена реклама, що там Крим – це Росія тощо. Не забороняєш російський канал, тому що немає порушень (є й такі канали) – півкраїни каже: ви всі члени Нацради отримуєте зарплатню у Путіна.

Ну живемо в такій країні і в такий час. Тому я можу пояснити всі свої рішення. Соромно – не соромно, хай це буде на моїй душі. Але це не під тиском, це не за гроші, скажу інакше: я з цим можу заснути. Тому у нас бувають рішення 3 на 4, чи 5 на 2. Але я завжди намагаюся схилити членів Нацради до ухвалення одностайних рішень, щоб було більше, ніж 3 на 4, щоб було результативне рішення.

Буквально одне дуже коротке запитання і дуже потрібна така сама відповідь: все ж таки влітку цього року будуть виключені аналогові канали? Чи буде це рішення остаточно реалізовано?

Не знаю. Бо частина каналів вимагає продовжити. Це, до речі, канали «Інтер» та «1+1». Вони вимагають віднести до 2018 року. А частина каналів вимагають зробити це швидше, і ми маємо враховувати і їхню думку. У будь-якому випадку, головний наш меседж – ми хочемо навесні провести експеримент: в одній якійсь області взяти і відключити.

Попередньо підготувати людей: у вас там, припустімо, 5 днів до відключення аналогового ТБ, придбайте тюнер, або отримайте його в органі соцзабезпечення. Підготувати інформаційну рекламу, поговорити з губернатором чи мером, щоб він виділив кошти для малозабезпечених.

Яка область?

Ми зараз визначаємося. Має бути кілька факторів: перше – найкраще покриття, друге – мер, який хоче організувати. Попередньо одне з найкращих покрить, там де можна добудувати тільки кілька передавачів – це Херсон, це просто оптимально.

Але коли ми почали Херсон, то побачили, що ми втратимо глядачів, бо все одно частину аналогового втратимо. А це прикордонна територія з Кримом. Тому зараз ми розглядаємо, можливо, Київ і Київську область, яка теж підготована для цього. Можливо це Житомир. Найближчими днями маємо вже вийти на якесь рішення.