В очікуванні на туристів. Чим живе Крим через 3 роки після анексії

Напередодні отримання Україною безвізового режиму мережа рясніла жартами, більшість з яких зводилась до того, що в Україні після 11 червня не залишиться нікого. Утім виявилось, що для деяких українців сила звички сильніша за очевидні факти, здоровий глузд та принципи.

На КПВВ з анексованим Росією Кримом навіть після безвізу постійний потік відвідувачів. Хтось їде до родичів, які з різних причин не можуть покинути півострів, а хтось зізнається, що їде відпочивати.

Еспресо.TV на власні очі побачило, як живе Крим після трьох років окупації.

Не секрет, що значна частина кримчан дійсно вважає, що після так званого референдуму півострів "повернувся додому". І не грає ролі ані вік людей, ані їхня національність. Навіть школярі, які народилися в Криму за незалежності України повторюють цю мантру. А Росія взялася за них міцно: "переворот" на Майдані, "повернення Криму до рідної гавані" – усе це вже є у шкільній програмі.

Але українське, хоч і ледь помітно, ще залишається в Криму: у російській мові кримчан проскакують українські слівця, замасковані під "ПУД" магазини "АТБ" називають старою назвою, а багато-де досі висять україномовні вивіски.

Важка дорога на Крим

Дістатися окупованого Росією півдня України можна поїздом, автобусом або ж автівкою. Аби не робити реклами окупантам, деталі не розповідатимемо. Але дорога до Сімферополя, з якого далі вирушають автобуси до курортних міст і селищ, буде не лише недешевою, а й тривалою та виснажливою.

Оскільки прямих поїздів до Криму тепер немає, маршрут виглядає так:

- 12 годин потягом до Новоолексіївки (260 грн плацкарт та 445-536 грн купе);

- 40 хвилин до КПВВ Чонгар (80-100 грн);

- піший прохід контролю з українського боку, який в залежності від черги може зайняти від 15 хвилин до кількох годин;

- прохід 3-кілометрової буферної зони пішки або автобусом за 5 грн та знову паспортний контроль та митниця, але тепер – російські;

- завершальний етап – 2,5 години автобусом або таксі до Сімферополя (від 400 руб, або від 200 грн).

Тож, умовно, виїхавши о 20:00 з Києва, ви дістанетесь Сімферополя о 14:00 наступного дня за 700 грн.

 Торгівля на вокзалі в Новоолексіївці

Автобусом за 900 грн можна доїхати з Києва до Сімферополя за 14 годин. І знову ж таки – черги на КПВВ, тривалість яких ніхто передбачити не може, та самостійне проходження буферної зони. 

Тож, здавалося б, мати бажання їхати до Криму за таких умов могли лише кримчани-переселенці, аби відвідати родичів або перевірити покинуту нерухомість. Однак потік людей на так званому кордоні свідчить: стільки родичів ніколи б не вмістилося на невеличкому півострові. 

Як розповів офіцер СБУ на митниці на КПВВ Чонгар, який просив не розголошувати його прізвище, напередодні вихідних днів влітку за годину до Криму з території материкової України в'їжджає близько 100 мікроавтобусів з пасажирами. 

"Переважно їдуть люди до родичів, власники нерухомості в Криму та байкери або скелелази, які хочу відпочити саме на півострові", - ділиться український офіцер. 

Самі українці, стоячи в черзі на КПВВ, зізнаються, що "звикли відпочивати в Криму". 

Еспресо.TV спробувало дізнатися, що ж так приманює їх у відпочинку на півострові після трьох років анексії.

Відпочинок у моря

За три роки істотних позитивних змін у туристичному Криму не відбулося: на Лас-Вегас, як фантазувалося Аксьонову, півострів так і не перетворився. 

На західному узбережжі Криму, зокрема у селищі Чорноморське, можна зняти однокімнатну квартиру від 1500 руб (приблизно 750 грн) за добу. Однак, як розповідають місцеві, станом на кінець червня жодна квартира на першій береговій лінії ще не здана. 

У маленькому смт Новофедорівка, де, окрім моря, розваг більше немає, за двомісний номер в готелі з душем, кондиціонером та холодильником доведеться віддати від 2200 руб (близько 1100 грн) за добу. 

Пляж в Новофедорівці

Ціни в кафе мінімум вдвічі дорожчі за середні в Києві. Так, за філіжанку кави доведеться віддати від 150 руб (приблизно 75 грн), за грецький салат – від 320 руб (160 грн).

Подібна ситуація і з цінами на продукти. Так, кілограм полуниці коштує 250 руб (125 грн), абрикосів і черешні – 200 руб (100 грн). Ціни на овочі та більшість продуктів так само вищі за київські.

Нелегко доведеться і туристам-курцям: пачка Winston коштує 100 руб (50 грн), Marlboro – 150 руб (75 грн). На пляжі за пачку Kent доведеться викласти 250 руб (125 грн). До речі, пляжі відпочиваючими не перевантажені. 

У деяких курортних селищах пляжі перебувають в аварійному стані.

Житло

У столиці Криму – Сімферополі ціни на оренду житла наразі, справді, столичні. Щоб знімати однокімнатну квартиру в старому будинку, варто заплатити від 14 тис. руб на місяць (7 тис. грн). При цьому не варто забувати і про комунальні платежі. Холодна вода за 1 кубометр – 42 руб (21 грн), гаряча – 104 руб (52 грн). Для порівняння у Києві 1 кубометр холодної води коштує 16 грн, а гарячої – 84 грн.

У магазинах гострого дефіциту товарів немає, хоча є і такі полиці. 

Після того як були зупинені деякі кримські заводи та підприємства, більшість товару на півострів постачається з Кубані. Але досі є і українські товари.

Місцеві розповідають, що за в'їзд однієї фури в Крим з материкової України варто віддати в загальному $20 тис. Але у період нашого візиту до Криму фур на адмінкордоні не було.

На території Криму продовжують роботу магазини "Сільпо", ресторани української мережі "Челентано", а "АТБ" замаскували під новостворений "ПУД", утім, особливий ребрендінг вирішили не проводити.

Настрій людей 

Відповідати на запитання, який настрій у кримчан, завжди важко. З одного боку, моє оточення – це проукраїнсько налаштовані люди, тож немає сенсу питати, який у них настрій в окупації. З іншого боку, більшість людей бояться скаржитися та розповідати про свої справи відверто. 

В оприлюдненій наприкінці травня доповіді ООН про ситуацію з правами людини в Україні, зазначається, що на території Криму протягом лютого-травня продовжуються порушення прав людини і міжнародного гуманітарного права. 

"Продовжується розпочата після "референдуму" в березні 2014-го конфіскація державної і приватної власності, яка називається "націоналізацією" відповідно до законодавства Російської Федерації. Станом на 12 травня 2017 року було "націоналізовано" 4,5 тис. державних і приватних об'єктів нерухомості", - повідомляє Управління Верховного комісара ООН з прав людини.

Статистика, опублікована "міністерством" освіти Криму в березні 2017-го, свідчить: освіта українською мовою в школах півострова стрімко скорочується. Якщо у 2013-му українською мовою навчалося понад 12 тисяч кримських школярів, то у 2016/2017 навчальному році своєю мовою навчання її обрали лише 371 дитина. 

З 7 україномовних шкіл в Криму, які діяли до анексії, залишилася лише одна у Феодосії.

В ООН кажуть, що стрімке скорочення освіти українською пов'язане зокрема і з тиском викладачів і шкільних адміністрацій на учнів і батьків.

Тож охоче про свій настрій у Криму розповідають лише прибічники російської окупації. Кримчани майже цілковито живуть під впливом російської пропаганди. По телебаченню – самі російські канали, а з українських – тільки "Інтер". Лише по супутниковому телебаченню можна дивитись кримськотатарський канал ATR. 

Української преси на півострові немає, доступ до майже всіх українських інтернет-видань заблокований Роскомнаглядом.

Залишатись українцем в Криму стає все важче. Але багатьом туристам з України байдуже на 3-річну війну на сході та анексію української території на півдні. Вони звикли щоліта їздити до Криму, і ніщо не змінить їхніх звичок.

Тож, чим вони суттєво відрізняються від тих українських громадян, які отримали російські паспорти в Криму та готові "хоч до каменів з неба"?