Про психологічну війну проти України як компоненту інформаційної війни

Сучасна концепція інформаційної безпеки включає, серед іншого, розуміння того, що ми живемо у світі якісно нових засобів комунікації, використовуємо комунікативні інструменти, що якісно відрізняються від традиційних, зокрема, передбачають активні зворотні зв’язки. Більше того, в цій концепції немає традиційного жорсткого розподілу на суб’єкти і об’єкти інформаційного впливу, ми всі є користувачами комунікаційних інструментів і учасниками формування інформаційного поля.

Ми всі – і особи, що ухвалюють рішення, і прості громадяни – є учасниками комунікаційного процесу. Сучасні інструменти комунікації за допомогою механізмів активного зворотного зв’язку впливають на формування стрічки новин, експертних висновків, громадської думки і, зрештою, на прийняття управлінських рішень.

За таких умов, за визначенням, не існує ситуації відсутності інформації, «інформаційного вакууму»: якщо немає достовірного джерела інформації, інформаційне поле буде наповнюватися будь-чим – чутками, плітками, свідомими перекручуваннями тощо. І все це буде отримувати штучну «достовірність» в мультиагентному інформаційному середовищі. Тому, доречи, не тільки немає сенсу, а навіть є шкідливим «секретити» окрему інформацію з публічно важливих і болючих для суспільства питань – це лише розширить простір для маніпуляцій і маневрів інформаційної війни. Правда – ось це єдина зброя в інформаційній війні, проти якої немає протидії. Розмова влади із суспільством, тобто рівноправне використанням комунікаційних інструментів всіма інформаційними агентами є найкращим способом стабілізації інформаційного поля і протидії інформаційним атакам.

Щільність комунікативного поля в Україні є достатньо високою, вона складає в середньому 3,46 (умовних комунікаційних «вузлів» на одну особу). Кожен українець впливає на думку, та/або знаходиться під впливом думки певного кола, яке налічує від 20 до 300 осіб. В середньому ми отримуємо, переважно через осіб, з якими маємо спільні комунікаційні зв’язки, близько 550 «одиниць інформації» на добу.

Таким чином створюються умови для каскадного поширення інформації. Але, беручи до уваги технічні особливості сучасних засобів комунікації (обмежений обсяг повідомлень, наприклад), слід розуміти, що поширюється в першу чергу не зміст, не сама думка, а емоція, супроводжуюче емоційне навантаження. Таким чином можуть створюватися умови для відповідного сприйняття інформації. В умовах кризи деформоване сприйняття інформації призводить до ухвалення неадекватних – контрпродуктивних і самовбивчих управлінських рішень.

Цим, звичайно, можна скористатися при веденні інформаційної війни. Цілями інформаційно-психологічного впливу можуть бути або і) поширення паніки серед населення в регіонах, прилеглих до зони активних бойових дій з метою дезорганізації управління, іі) або (одночасно) створення сприятливого для супротивника психологічного фону і формування громадської думки, спрямованої на відмову від спротиву і ухвалення непродуктивних управлінських рішень.

Насадження панічних настроїв серед супротивника – традиційна ціль інформаційної кампанії в умовах війни. Прояви антисоціальної неорганізованої панічної поведінки призводять до критичного підвищення втрат, та втрати керованості ситуацією. Загалом панічні настрої більш характерні для слабо організованих спільнот. Наше суспільство демонструє високий ступінь організації, зокрема, самоорганізації, тому небезпека виникнення паніки не є дуже високою, але за окремими напрямами зусилля докладаються значні, тож нічого виключати не можна.

Виникнення панічних настроїв має кілька причин, серед яких є і фізичні, наприклад, брак їжі, або виснаження. Але основними чинниками є соціально-психологічні. Найбільш вразливими для панічних настроїв є, в першу чергу, неосвічені, з низьким рівнем доходів і низьким соціальним статусом групи населення. Не секрет, що наявність таких груп є характерною ознакою великих міських агломерацій і урбанізованих територій навколо депресивних промислових підприємств, і така ситуація розповсюджена в окремих регіонах нашої держави. Для контролю панічних настроїв потрібні авторитетні лідери і чіткі мотиваційні установки. Важливим є готовність допомагати людям робити висновки із інформації, а не просто «представляти факти», потрібно також забезпечувати інформаційну динаміку. Відповідальність кожного «інформаційного агента» суттєво зростає.

Цікаво оцінити масштаби інформаційної і, зокрема, психологічної війни, що ведеться зараз проти нашої держави. Є, наприклад, оцінка американських колег, яка показує, що до 75% «життєвих історій» і «посилань на джерела», що наводилися в коментарях в соціальних мережах в періоди активізації української кризи, є майже повністю вигаданими. При цьому від половини до двох третин з цієї кількості мають очевидні індикатори маніпулятивного впливу (специфічні патерни емоційного, стилістичного чи навіть орфографічного характеру, які вказують на нав’язування певної думки або емоції) і повторюють один одного. За нашими даними ці показники дещо менші, але, якщо виходити з усіх наявних припущень, слід визнати, що від 20 до 45% інформації, яка поширюється в нашому інформаційному полі, має ознаки цілеспрямованої зовнішньої маніпуляції, і є, по суті, інформаційною зброєю, спрямованої проти нашої держави.

Звичайно, є можливості і методи захисту від негативного інформаційного впливу, способи забезпечення інформаційної безпеки. Вони можуть бути системного рівня (на рівні держави), локального, вузлового рівня (на рівні окремої інформаційної системи), та особисті.

На особистому рівні ми можемо захистити себе та своє оточення від шкідливого впливу ворожої пропаганди засобами «інтелектуальної гігієни». Можна, звичайно, спробувати дистанціюватися, але не можна бути вільним від системного впливу. Найбільш надійними методами захисту тут є толерантність і вміння думати. Щоб не стати жертвою інформаційної битви, ми не повинні кидатися на захист, чи то навпаки – на боротьбу із висловленою позицією, а сприйняти це саме як позицію, на яку інша людина має право. При цьому, потрібно уважно визначити, що саме намагається сказати людина, якій розумний сенс вкладає у своє повідомлення – поза емоційним навантаженням. Дуже часто буває, що цілком прийнятні речі нам свідомо намагаються «навантажити» негативним емоційним супроводом, щоб надалі ми відмовлялися навіть обговорювати їх. Іноді буває і навпаки. Тому слід думати – над тим, що саме хоче сказати автор.

Як не дивно, але як раз найбільш радикальні і послідовні захисники своїх цінностей і є найбільш вразливими для інформаційної зброї. Людина, яка не може стримати і виплескує свою агресивну реакцію на співрозмовника, що висловив позицію, яка здається неприйнятною, людина, яка не припускає існування іншої позиції, точки зору чи світогляду, яка не визнає своїх помилок і не вміє вибачатися – така людина є оптимальним об’єктом маніпуляції.

З іншого боку, спроможність контролювати агресію, толерантність, повага до чужого права висловити свою думку, спроможність проаналізувати запропонований набір фактів, відділити гіпотези і інтерпретації від фактів і припущень, критичне ставлення до інформації, цілісне розуміння власної системи цінностей і моральних координат - все це робить людину захищеною від психологічного впливу.