Новий контрнаступ, ситуація на фронті та контингент європейських військових в Україні. Колонка Сергія Згурця

Новий контрнаступ

Почну з тези про наш новий контрнаступ, яка пролунала від головкома Олександра Сирського після його зустрічі з військовими блогерами. На цій зустрічі я не був, тому достеменно підтвердити не можу. Думаю, ближче до правди слова Сирського про те, що Збройні сили мають зупинити противника, але перемога неможлива, якщо наші військові працюватимуть тільки в обороні, треба перехоплювати ініціативу і контратакувати. 

Власне, тоді все правильно, бо йдеться про різні формати бойових дій, які зараз здійснюють наші Збройні сили. Контратаки зараз застосовують, звісно, доволі обмежено, а контрнаступ, як така велика операція, це лише перспектива 25-го року з урахуванням низки складових, які зараз, я думаю, прорахувати надзвичайно непросто.

Оборонна операція ЗСУ

 А зараз ми проводимо тривалу і непросту з огляду на обмеження у силах та засобах оборонну операцію у відповідь на російський наступ, чергова хвиля якого триває з листопада минулого року. І це доволі безпрецедентна за протяжністю динаміка бойових дій, бо фактично понад рік не було жодних оперативних пауз. Навпаки, зона активних дій збільшується, кількість військ з боку ворога зросла,  а також інтенсивність  атак щодоби. 

Зараз ми говоримо вже про понад 200 атак противника кожної доби, що є значно більше у порівнянні з попередніми періодами. Втрати ворога теж колосальні, проте він націлений вийти на кордони Донецької і Луганської областей, або навіть і далі. Але це плани ворога, а зовсім не наші плани, які будуть скориговані діями наших Збройних сил.

Проте на низці напрямків, це якраз Покровсько-Курахівський, Часів Яр, Торецьк, до яких додається, зокрема, і Велика Новосілка, ситуація вкрай непроста. Наш головком Олександр Сирський казав про те, що на Покровському напрямку співвідношення сил противника в особовому складі до Сил оборони України становить один до п'яти, тобто перевага противника в живій силі  вп'ятеро більша. 

Що в деталях? Зважимо на два напрямки, зокрема, більш детально поговоримо про Курахівський напрямок, що там відбувається на сьогодні. Фактично ворог зараз здійснює атаки на Курахове з декількох напрямків. Він хоче вийти з півночі - від Сонцівки до Старих Тернів. Старі Терни фактично розташовані на дорозі, якою йде постачання до Курахового. 

Старі Терни ми на мапі не бачимо, але там вказано Дачне, біля якого, власне, розташовані  Старі Терни. Там була підірвана дамба. Думаю, що все-таки дамбу підірвали наші підрозділи, аби уникнути просування противника з-за півночі на цей напрямок. В самому Кураховому йдуть бойові дії вже в самому місті. За різними оцінками, там близько 60% території зараз, умовно кажучи, контролює противник. У центральній частині міста зараз тривають бої, наблизилась, власне, до кварталу висотної забудови. Це важлива ділянка з точки зору утримання, але противник намагається впливати на нашу оборону на цій ділянці.

І південь - там наші війська, як на мене, досить планово, організовано виходить від тієї кишеньки, яка там сформувалася вздовж річки Сухі Яли,  де розташовані Ільїнка, Єлизаветівка, Романівка.  Звідти наші військові вже вийшли. Зараз за нами залишається Ганівка, Веселий Гай. І це доволі показово, що насправді немає того оточення, про яке неодноразово говорили російські воєнкори. Оце планове відведення наших військ відбувається, вважаю,  достойно і дозволяє далі, умовно кажучи, здійснювати ці заходи, доки ми утримуємо Успенівку, але розуміємо, що ворог і далі буде тиснути якраз на Курахове з інших напрямків. 

І друга ділянка вкрай складна - це Велика Новосілка. Впродовж тижня ми говоримо про Велику Новосілку, там динаміка чимось схожа з Кураховим, де з декількох напрямків ворог намагається здійснювати насамперед флангові дії, флангові оточення. І Велика Новосілка - це зараз, найімовірніше, війна за дороги, які ведуть до цього населеного пункту. Ми знаємо, що, з одного боку, це Роздольне, де є спроба перерізати трасу, яка веде на Богатир. Поруч там є населений пункт Новий Комар, де ще одна дорога, яка веде до Великої Новосілки. Ну і траса, яка йде від Рівнополя і далі вбік Новосілки - це якраз дещо на захід від Великої Новосілки. Це ще одна траса, куди ворог намагається пробиватися.

І зараз наші підрозділи на всіх цих напрямках намагаються тримати оборону, але все-таки є просування противника, і зі сходу ворог навіть вже заходив у самий населений пункт. Там тривають бої в перших забудовах. Побачимо, якою буде подальша динаміка, але в будь-якому разі ситуація з Великою Новосілкою, зокрема, з проходом противника зі сходу, як на мене, дещо нелогічне і неприємне, бо всі знали, що там є проблеми з фортифікаціями, ворог так само це знав і якраз просування противника, зокрема, між двома річками, які ідуть до Великої Новосілки,  дало результат, тому що противник майже за тиждень пройшов понад 8 кілометрів, і зараз якраз дійшов до східних частин Великої Новосілки. 

Отож,  в будь-якому разі цей напрямок вкрай складний. Сподіваюсь, що Генштаб буде вживати певних заходів, хоча розуміємо, що перевага противника значна і тут треба вдаватись до таких важливих рішень, пов'язаних із посиленням цього напрямку. Це і фортифікації, якщо ми ще встигаємо, і мінування, і зброя.

Динаміка на лінії фронту та геополітичні трансформації у США та Європі

Якщо почитаємо закордонну пресу, то можна робити висновок: все пропало, все погано, все відбувається на користь Російської Федерації. 

Михайло Самусь, військовий експерт, директор аналітичної організації New Geopolitics Research Network, експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння оцінив динаміку на лінії фронту, та які висновки можна зробити з поточного етапу протистояння з Російською Федерацією. 

"Так, дійсно, тон закордонної преси, закордонних публікацій здебільшого полягає в тому, що Росія безупинно іде вперед, прорвала фронт, і фактично в української армії немає шансів на будь-яку зміну і стабілізацію, тому, очевидно, роблять висновок, що після інавгурації президента Трампа треба буде зупинятися і Україні готуватися до якщо не капітуляції, то, звісно, до якихось переговорів з Путіним. Насправді, знову ж таки, важливо завжди робити ретроспективу. Згадаймо, про що говорили в квітні, наприклад. Що фронт посипався, Покровську залишається кілька днів. Про що говорили в серпні? Те саме казали, що Покровську залишилося кілька днів. З іншого боку, аналітики і ми з вами говорили про те, що для того, аби взяти Покровськ, Росії треба буде зміцнити, розширити свій південний фланг, чим вони зараз і займаються", - сказав він.

Михайло Самусь зауважив, що нині вже кінець листопада. 

"І ще не факт, що всі ті просування, про які зараз ми говоримо в тому сенсі - Курахове, і Велика Новосілка - чи це буде тим самим проривом фронту для росіян, що відкриє оперативний простір. Адже, коли ми говоримо про будь-які пересування, просування росіян, виникає запитання, чому так діють українські війська? Чому вони відходять? Чому постійно йде втрата територій? Моє пояснення, наприклад, якщо брати теорію оперативного мистецтва війни, то те, що робить зараз українська армія, особливо на південному фланзі Покровського напрямку, власне, Курахівському напрямку і південніше -, це класична маневрова оборона, коли сенс не в тому, щоб утримувати територію, а в тому, щоб наносити максимальну шкоду і втрати противнику,   і вигравати час для того, щоб облаштовувати позиційну оборону в тих місцях, де це можливо", - зауважив експерт.

За його словами, фактично це ми і спостерігаємо. Він нагадав, що пів року тому навесні відбувалася активізація ворога на Вовчанському напрямку. 

"Росіяни тоді провели масштабне ІПСО, в яке повірили  західні ЗМІ, мовляв, ось-ось Харків вже буде окупований. Насправді, подивіться, що сталося. Там противник був зупинений, власне, і жодних шансів, незважаючи на те, що вони час-від-часу намагаються активізуватися, жодних шансів для прориву немає.  Якщо там немає шансів для прориву, це означає, що Куп'янський напрямок може відчувати себе більш стабільно, хоча там, як ми знаємо, постійно росіяни пробують прорватися. На деяких ділянках фронту навіть є певні просування росіян, але знову ж таки фронт не посипався на Куп'янському напрямку, а це значить, що не посиплеться фронт на Лиманському напрямку, який є критично важливим для Краматорсько-Слов'янської агломерації. Так само мова про Часів Яр -  скільки говорили пів року тому, що він вже фактично під контролем росіян. Досі та сама ситуація. Безперервні штурми, страшні втрати росіян, українська армія тримає. Те саме Торецьк. Є просування, потім українські війська зачищають саме місто, знову місто втримують", - наголосив Михайло Самусь.

Він підкреслив, що там, де є можливість, українські війська тримають позиційну оборону, в тих районах, де це неможливо, проводять маневрову оборону, і, на його думку, доволі успішну.

"Нагадую, головне завдання маневрової оборони - нанесення максимальних втрат противнику.  Погляньмо на щодобові зведення Генерального штабу. Постійно йдуть близько 1,5 тисячі живої сили і десятки механізованих компонентів артилерії, озброєння і так далі. Тобто, знову ж таки, говорити про те, що насправді все пропало, фронт посипався, я би точно не став. Дійсно є, я впевнений, що є проблеми. Є провали на певних напрямках, є неефективне управління, є проблеми з боєприпасами вітчизняного виробництва. Із цим треба, дійсно, дуже жорстко розбиратися, жорстко чи жорстоко - і так, і так, тому що це системні проблеми можуть бути, а, можливо, це і одиничні проблеми. Тобто насправді війна - складна річ і все малювати негативним кольором я не думаю, що варто. Ми всі відповідаємо за те, що відбувається на фронті. Всі відповідають. Немає якихось людей, які просто можуть окремо стояти і просто критикувати", - зауважив військовий експерт. 

Безпека та оборона Європи

Зараз міністр оборони України перебуває у Південній Кореї, домовляється про певні постачання. Сподіваюсь, що Сеул зреагує позитивно, попри всі особливості поведінки цієї країни взагалі зі Сполученими Штатами. Самі Сполучені Штати заявили про те, що наступного року Україна матиме достатньо озброєння для ведення бойових дій. І тепер виникає питання Європи. 

"Важливо відзначити, що з 1 грудня починає працювати новий склад Єврокомісії. До речі, сьогодні він був офіційно вже затверджений, і там вперше в історії створено посаду чи інституцію навіть, я би так сказав, єврокомісара з оборони. Тобто це дійсно парадоксально звучить. Європа вперше за своє існування має людину, яка нарешті буде займатися координацією зусиль країн Європейського Союзу в сфері оборони і безпеки. До цього часу цим, виявляється, ніхто і не займався. Тобто були проєкти, були дії, були навіть агенції - Європейська оборонна агенція й інші структури, які цими питаннями начебто займалися, але координувати - ніхто не переймався цією справою", - розповів він.

Михайло Самусь зауважив, що в Європі не виробляли загальної стратегії, яку б потім можна було просувати: "Тобто цей єврокомісар Кубілюс - це представник Литви, до речі, дуже проукраїнський діяч, політик, який, очевидно, буде перейматися тим, щоб сформувати стратегічні концептуальні підходи до об'єднаної стратегії політики Європи в сфері оборони і безпеки, і потім почне її реалізовувати. Що важливо тут відзначити? Для європейців зараз головне зрозуміти, що не Трамп винен в тому, що відбувається з точки зору нездатності Європи протистояти російській агресії". 

Також він пригадав слова Трампа ще за його першої каденції щодо необхідності здатності Європи себе захищати.

"Коли Трамп говорив під час першої каденції, що Європа не готова, Європі треба більше витрачати на оборону і безпеку, Трампа тролили. Пані Меркель до нього підійшла і сказала: "Ви реально хочете мати Німеччину з сильною армією?" На що Трамп сказав:  "Так". Мабуть, пані Меркель натякала на досвід Другої світової війни, але насправді прийшов час зрозуміти, що Сполучені Штати, будь-які інші країни поза Європою не будуть відповідати за оборону і безпеку європейського континенту, Європи, власне, Європейського Союзу. Ну і було б дивно, Європа, Європейський Союз є одним із найбагатших регіонів світу. І у них є технології. У нас, правильно сказати, тому що Україна це теж Європа, і я сподіваюсь дуже скоро стане частиною Європейського Союзу, дуже важливою частиною з точки зору безпеки й оборони", - наголосив директор New Geopolitics Research Network.

Він переконаний, що Європа має усвідомити, що європейці самі відповідальні за свою оборону та безпеку: "Ми маємо мати всі самодостатні компоненти, починаючи зі стратегічних, оперативних, тактичних для того, щоб протидіяти Росії, бо Росія нікуди не дінеться. Буде заморозка, будуть інші якісь процеси з приходом Трампа. Оця загроза з боку Росії, вона нікуди не подінеться ще десятиліття. І тому нам, європейцям, треба бути готовими до того, щоб самостійно забезпечувати протидію цій агресивній силі". 

Європейські контингенти військових в Україні

Зараз знову пішла нова хвиля в європейських медіа щодо можливості відправки контингентів країн НАТО чи європейських країн до України. Це були заяви представників естонської МЗС, потім була публікація Le Republica, де йшлося про те, що Велика Британія і Франція можуть відправити свої війська в Україну. 

"Я думаю, що це пов'язано з певними заявами президента Макрона, який знову повторив фразу, що ми розглядаємо всі можливі інструменти для допомоги Україні, не виключаємо нічого, у нас немає червоних ліній - це позиція Франції - в тому числі і розташування наших військ. Але, я думаю, що наразі говорити про конкретику, про практичні кроки зарано. По-перше, якщо ми говоримо про Європейський Союз, то в Європейському Союзі і немає таких об'єднаних збройних сил, незважаючи на те, що є кілька колективних проєктів. Є Battle Groups, які діють з 2007 року, є інші формування, але вони не можуть претендувати на звання об'єднаних сил Європейського Союзу, тому що все ж таки компоненти цих сил перебувають під суверенітетом національних урядів, національного законодавства, і їх використання пов'язане зі складними процедурами. Кожне використання - це національна процедура в Німеччині, у Франції, Нідерландах і так далі. Все це стикається з величезними проблемами", - переконаний експерт.

Він зазначив, що в разі, коли Франція готова самостійно допомогти Україні - це можливо, адже це право Франції і суверенне право України запрошувати Францію. 

"Якщо говорити про Європейський Союз і колективні сили, я не думаю, що наразі це реально. Треба пройти цей шлях, як я казав, усвідомлення необхідності забезпечення самодостатності, що, звісно, передбачає формування якихось колективних сил, які будуть над суверенітетом національним, це дуже важливо, на кшталт натівських сил. До речі, європейські сили можуть стати компонентом НАТО, але самодостатнім компонентом, таким собі європейським дивізіоном НАТО для того, щоб не вступати в контроверсію, не дублювати сили НАТО, а просто бути 50 на 50. Сполучені Штати, Канада і Великобританія, наприклад, і Європейський Союз - інші 50%. Нагадаю, зараз Сполучені Штати забезпечують 70-80% ресурсного та військового потенціалу НАТО, що звісно, є несправедливим, і недаремно Трамп про це постійно говорить, чому це ми маємо за вас платити. Тому я думаю, наразі це не дуже реально, виходячи особливо з турбулентних політичних процесів - і глобальних, і регіональних,  і з точки зору відсутності таких інструментів" - вважає військовий експерт, директор аналітичної організації New Geopolitics Research Network, експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь.