Президент Радіо Свобода Стів Капус про свободу слова в Україні та як журналістиці вижити в епоху постправди

Тож поговоримо про присутність Радіо Свобода в Україні. Маючи офіси і в Києві, і у Львові, чи можна сказати, що українські офіси стають своєрідним журналістським хабом для Радіо Свобода на пострадянському просторі?

Я думаю, що це дуже влучний опис. Радіо Свобода працює в Україні вже 70 років. Цього року ми відзначаємо 70-ту річницю. Ми пишаємося тим, що Україна є домом для нашої найбільшої в Європі організації Радіо Свобода.

Радіо Свобода зараз неймовірно важливе з огляду на все, що відбувається в Україні. Ми вважаємо, що дуже важливо мати представництво як у Києві, так і у Львові з кореспондентами, які покривають всю країну. Вони ведуть репортажі з передової та розповідають історії українців, демонструючи стійкість українського народу та надаючи своєчасну інформацію. Протягом 70 років вони створили життєво важливе партнерство з аудиторією.

Фото: radiosvoboda.org

І це добре, однак головний офіс все ж залишиться в Празі.

Правильно. Наш головний офіс розташовано в Празі, в Чеській Республіці. Ми працюємо у 23 країнах Європи та Центральної Азії, здійснюючи мовлення 27 мовами.  Враховуючи все, що відбувається в Україні, тут найбільший наш проєкт, який має життєво важливе значення.

Поговоримо про свободу слова, зокрема в Україні. Ви тут уже кілька днів добре розумієте поточну ситуацію. Чи можете ви сказати, що у нас в Україні є свобода слова? Ставлю це питання, тому що, як вам відомо, деякі українські канали виключено з цифрової мережі тут, в Україні, включно з нашим телеканалом "Еспресо". Отже, чи вважаєте ви, що у нас є свобода слова в загальному розумінні?

Я вважаю, що свобода слова є життєво важливою частиною будь-якої країни, яка дотримується демократичних принципів. Звичайно, тут багато чого відбувається, і ми усвідомлюємо, що перебуваємо у воєнному стані. Однак під час моїх нещодавніх зустрічей з президентом Зеленським та послом США в Україні ми наголошували на важливості свободи преси. Ми вважаємо, що вона має визначальне значення, оскільки Україна продовжує прагнути статусу члена ЄС і далі розвивається як демократія. Незважаючи на виклики воєнного часу, ми повинні пам'ятати, що журналісти з повагою ставляться до питань національної безпеки. Однак дуже важливо виступати на захист свободи преси та відстоювати відповідальність за незалежну роботу без цензури.

Фото: rfe

Дякую. Як журналіст світових новин, я знаю, що свобода преси є в західних країнах. Але я цікавлюся, яка там реакція на ситуацію в Україні, зокрема на російську агресію і війну. Чи зменшилася увага до цієї проблеми? Я помітив, що протягом останнього року деякі західні ЗМІ не приділяють стільки уваги подіям в Україні. Як ви вважаєте, чому це сталося?

Не беруся вказувати іншим редакціям, як висвітлювати новини. Так, я помітив, що деякі новинні організації приділяють менше уваги українській тематиці. Чесно кажучи, ми цього не розуміємо, і це повна протилежність тому, що роблять наші журналісти. Ми зробили Україну нашою найбільш висвітленою темою за межами штаб-квартири. Зараз головне, щоб ми продовжували це робити. Тож поки тут відбувається боротьба, зусилля та різні історії, в основі щоденної роботи Радіо Свобода лежить загальний мікс історії України. І це не лише на радіо, а на всіх платформах. Ми нікуди не дінемося. Інші можуть втратити інтерес, але ми вважаємо, що це гра з вогнем, відверто кажучи, через серйозність проблем, які тут відбуваються.

Ви вже говорили, що кілька днів тому, коли були в Києві, у вас була зустріч з президентом України Володимиром Зеленським, під час якої ви говорили про українського журналіста Єсипенка. Отже, чи є якісь новини про Владислава Єсипенка, який вже майже три роки незаконно утримується в Росії?

Так, його утримують у Криму, який окупувала Росія. Цього б не сталося, якби Росія трималася подалі від Криму. Це частина України, і це відомо усьому світові. Але Росія має свої незаконні уявлення про те, чиїм має бути Крим. Тож вони розглядали журналіста, який розповідав історії Криму, як загрозу. І там він заплатив за це дуже високу ціну. Вже майже три роки він перебуває у в'язниці. Ми обговорювали це з президентом, і ми були вдячні президенту і офісу президента за те, що вони повідомили нам, що робиться для звільнення нашого колеги.

Ситуація ускладнюється низкою факторів. Але всі сходяться на тому, що він має бути звільнений. І президент дійсно сказав нам, що має намір підняти питання нашого затриманого колеги цієї весни під час саміту. Тому ми сподіваємося, що питання і Криму, і затримання нашого шановного колеги, буде піднято саме тоді. Так висловився президент, і ми були вдячні за те, що він поділився цією інформацією.

Чи обговорювали ви з президентом Зеленським можливість обміну українського журналіста на якихось росіян чи просто його звільнення?

Ми обговорювали це питання, але жодної конкретної інформації від президента з цього приводу ми не отримали та, чесно кажучи, і не очікували. Це те, з чим він повинен розібратися, і ми поважаємо складність ситуації. Однак суть у тому, що Влад - цивільний, а не військовий. Його єдиний "злочин" полягає в тому, що він журналіст і розповідає історії Криму. Він однозначно повинен повернутися додому.

Цього тижня я мав честь зустрітися не лише з президентом, але й з дружиною Влада, Катериною. Вона дуже сильна жінка, як і сам Влад. Ця сім'я має возз'єднатися, і ми працюємо над цим.

Ми з'ясували, що правда є реальною загрозою для Росії. Інакше вони не вдавалися б до таких радикальних дій. Наразі Росія утримує двох наших колег, одного в Криму, іншу в Росії, і ця тактика арештів журналістів просто за те, що вони говорять правду, повинна припинитися.

Фото: radiosvoboda.org

Ви згадали вашу журналістку Алсу Курнашеву з Радіо Свобода, яку затримали в Росії кілька місяців тому. Вона також була засуджена за злочини, яких не скоювала. Чи є у вас якісь новини або інформація про її нинішню ситуацію?

Ми активно вивчаємо всі можливі шляхи для її негайного звільнення, і наразі маємо кілька варіантів розвитку подій. Алсу - цінна колега, віддана дружина і мати двох дітей. Крім того, те, що вона є громадянкою США, відкрило для нас інші можливості на шляху до її звільнення. Як я вже згадував раніше, ми прагнемо вивчити всі можливі варіанти, щоб повернути додому всіх наших несправедливо затриманих колег, включаючи Алсу і Влада, а також тих, кого утримують в Білорусі. Ми думаємо про них щодня.

Нещодавно генеральна прокуратура Росії оголосила Радіо Свобода "небажаною організацією" в країні. Чи змінює це щось для Радіо Свобода, враховуючи, що раніше вас визнали іноземними агентами?

Якщо ми так явно дратуємо російський уряд, то це означає, що наші журналісти дуже добре виконують свою роботу. Подібне таврування може погано позначатися як на журналістах, так і на журналістиці в цілому. Вони намагаються представити професію як нелегальну діяльність, що є абсурдним і небезпечним поняттям. Вони можуть називати нас як хочуть, але ми можемо чітко сказати, що наша робота буде продовжуватися.

Хоча у нас більше немає офісів у Росії, ми все ще продовжуємо висвітлювати тамтешні події. Наші репортажі щодня проникають вглиб Росії, і ми збираємося продовжувати ці зусилля. Мене дійсно вражає, що в той час як вони здійснюють ці жахливі злочини, коли Навального змусили замовкнути назавжди, коли ми отримуємо такі ярлики, коли бомби падають на українських цивільних щодня, рівень відчаю всередині Росії зростає. Адже все це проти вільних людей, проти тих, хто прагне свободи, тих, хто хоче жити в суверенній країні, тих, хто хоче самовиражатися як журналіст, тих, хто просто хоче мати можливість повернутися в Росію, щоб відвідати свою хвору матір, як це було в випадку Алсу. Тому, хочу запевнити, що нас не зупинити, і ми будемо продовжувати робити свою роботу.

Як смерть російського опозиціонера Олексія Навального може вплинути на світову журналістику загалом і, можливо, навіть на російських журналістів зокрема?

Це підкреслює, як я вже казав, що правда є дуже потужним інструментом. Я не називаю це зброєю, бо ми не на війні. Ми не намагаємося застосувати силу. Ми просто намагаємося говорити правду.

Звісно, вони хочуть, щоб поширився певний ефект залякування. Вони хочуть змусити журналістів замовкнути. Журналістів убивають всередині Росії, журналістів ув'язнюють. Ви знаєте, є кореспондент Wall Street Journal Еван, і ось уже майже рік, як його незаконно затримали та неправомірно утримують під вартою.

І попри це все ж ведеться велика кількість журналістської діяльності, що акцентує увагу на тому, що відбувається всередині країни.

Ви маєте на увазі російську журналістику?

Я маю на увазі журналістику, яка висвітлює те, що відбувається всередині Росії. Неправильно було б думати, що їм ось так просто вдасться запечатати Росію від цікавих очей журналістів. Цього не станеться.

Чи має місце правдива журналістика в Росії, чи там панує виключно пропаганда?

Ну, я кажу про зовнішню зосередженість на тамтешніх подіях.

Таки зовнішню, а не внутрішню.

Я вірю, що все ще є відважні люди, які роблять все можливе, щоб донести правду до людей. Незважаючи на труднощі, вони продовжують свою роботу. Однак ми маємо справу з добре фінансованими державними ЗМІ, які часто просувають пропаганду та ігнорують основні факти. Наприклад, Росія зробила незаконним використання слова "війна" для опису того, що відбувається з українським цивільним населенням. Це і абсурдно, і небезпечно. Здоровомислячі люди бачать цю тактику наскрізь і знають правду.

Фото: gettyimages

Це дуже цікаве питання. Не впевнений, що зараз це безпечно. Я думаю, що російські чиновники і російські військові розглядають західних журналістів як ворогів. Вони розглядають їх як мішень. Ми можемо на власні очі бачити наслідки дій російських військових. Вчора я був у Бучі та Ірпені і сам у цьому пересвідчився. Нам не потрібно робити репортажі в тилу окупованих росіянами територій.

Як журналістиці вижити в епоху постправди?

Можливо, я маю старомодне уявлення про те, що правда переможе. Зараз так багато робиться для того, щоб забруднити інформаційне середовище, значною мірою через дезінформацію. Тому одна з наших місій на Радіо Свобода - це боротися з дезінформацією, робити все можливе, щоб висвітлювати правдиву інформацію, відокремлювати факти від вигадок.

Я лише скажу, що журналістика - це благородне покликання, і зараз нам потрібні люди, які прагнуть говорити правду. Ми не повинні здаватися лише тому, що є сили, які не хочуть, щоб правду висловлювали, поширювали чи бачили.

Ми з вами є свідками того, що відбувається. Ми знаємо, якою є правда, і я вважаю, як я вже казав, що журналісти зараз перебувають у неймовірно важливій позиції, щоб розповідати світові про те, що відбувається, і особливо про те, що відбувається ось тут, в Україні. Це надзвичайно важливо.

Ми не повинні здаватися і не здамося.

Не здамося.