Що не так із Нацстратегією доходів на 2024-2030 роки

В Україні підприємці збирають підписи для петиції про перегляд Національної стратегії доходів, запропонованої Міністерством фінансів. Чим вона не влаштовує бізнес та як вплине на стосунки з податковою – проаналізуємо більш детально.

Як усе починалося?

Наприкінці минулого року уряд погодив "Національну стратегію доходів" до 2030 року. Цей документ визначатиме, як держава буде жити наступні шість років та фінансувати свої потреби, зменшуючи залежність від партнерів.

Міністерство фінансів України розробляло стратегію без залучення бізнесу та не обговорювало її з експертним середовищем. Сам документ одразу викликав негативну реакцію, а  підприємці почали неформально називати стратегію "Нацздохом". 

Згідно з заявою Української ради бізнесу, до складу якої входить 112 бізнес-асоціацій різних галузей економіки, членами яких є 28000 підприємств, реалізація деяких положень Нацстратегії негативно вплине на економічний та інвестиційний клімат країни, економічне відновлення України.

Навіщо Україні нова стратегія доходів?

Стратегія доходів для будь-якої країни є критично важливою, але її значення кратно зростає у часи військових конфліктів або криз. Під час війни країна стикається з безпрецедентними викликами: збільшенням витрат на оборону, необхідністю відновлення пошкодженої інфраструктури, забезпеченням гуманітарної допомоги та підтримкою внутрішньо переміщених осіб. За таких умов збалансована стратегія доходів стає вирішальним фактором виживання держави та забезпечення її функціонування. Разом з тим, стратегія доходів повинна містити і певні стимули, наприклад, з дерегуляції, спрощення ведення бізнесу, поширення підприємницької свободи тощо, економічний ефект від яких забезпечить додаткові надходження до бюджету.

Ілюстративне фото з сайту mykyivregion.com.ua

У чому позитивні пункти стратегії?

Серед позитивних моментів відзначимо виконання антикорупційних програм Державної податкової служби та Держмитслужби на 2023-2025 роки, удосконалення системи запобігання та протидії корупції.

Відбудеться ІТ-консолідація інформаційних ресурсів суб'єктів системи управління державними фінансами.

Нацстратегія  передбачає інтеграцію з європейськими системами ПДВ, відшкодування ПДВ, моніторинг руху акцизних товарів, системи платіжної інформації.

Уряд планує привести ПДВ у відповідність до законодавства ЄЄ з одночасним скасуванням знижених ставок та пільг, які не передбачені директивою ЄС про ПДВ. Втім останній пункт присутній тільки у підсумковій таблиці із зазначеним прогнозованим впливом на доходи у ВВП, але відсутній у тексті документа, що ставить під сумнів дійсність реалізації цього наміру.  

Де сховані підводні камені та в чому ризики стратегії?

У Національній стратегії доходів нічого не сказано про підвищення зарплати для посадовців Державної податкової службі, проте чомусь їм пропонують надати серйозні повноваження, зокрема, повний доступ до інформації про обсяг та обіг коштів всіх платників податків, зокрема й фізичних осіб, дозвіл накладати арешт на рахунки (майно) та блокувати їх до повного погашення податкового боргу без рішення суду та кримінальних проваджень.

Зрозуміло, що це створює величезні корупційні ризики, порушує принцип презумпції невинуватості та обмежує права людини. Адже таким чином розширюються можливості для перешкоджання бізнесу, зокрема, блокування податкових накладних, на всіх громадян України. Також це значно погіршить інвестиційний клімат України, що може призвести до стагнації економіки. 

Що таке презумпція вини платника податків  і чому це підхід у роботі податкової варто міняти?

В Україні стосунки між податковою та бізнесом будуються на принципі презумпції вини платника податків.  Тобто платник податків одразу підозрюється у вчиненні злочину, податківці припускають його винуватість, доки не буде доведено зворотнє. 

Проте презумпція вини платника податків суперечить базовим правам людини та європейській практиці податкового адміністрування. Уряд офіційно не визнає цієї проблеми, а міжнародні фінансові організації розглядають скарги підприємців як окремі випадки, не вважаючи їх системною проблемою уряду та фіскальних органів.

Що хочуть змінити для спрощеної системи оподаткування?

Нацстратегія звужує сферу застосування "спрощенки". Юридичні особи з 2027 року не зможуть її використовувати, а ставка єдиного податку для них на 3-й групі протягом 2024-2026 років буде поступово збільшуватися з 5% до 18% від обсягу прибутку.

По-друге, передбачається об’єднання другої та третьої групи єдиного податку фізичних осіб-підприємців, що почне сплачувати податок від обсягу отриманого доходу в діапазоні від 3% до 17% за польською моделлю разового платежу.

Кому чекати змін у першу чергу?

На другій групі в Україні зазвичай працюють ФОПи з різних сфер – власники магазинів, надання послуг, виробництва товарів тощо. Їхня кількість становить 564,1 тисячі осіб або 37,2% від всіх підприємців, що працюють на спрощеній системі.

Протести ФОПів. Фото: censor.net

Що стосується третьої групи, вона передбачає більші обороти, обсяги продажу товарів і послуг, відносини з великим бізнесом. Такі підприємці заради власної свободи готові сплачувати відсоток від обороту, а не прибутку, незалежно від його наявності. Саме цю групу зазвичай обирають українські айтівці, вона найчисельніша – 748,1 тис. осіб або 49,3%.

А як щодо пільг для фермерів?

Для виробників сільськогосподарської продукції (юридичних осіб) ставки єдиного податку протягом трьох років будуть переглянуті в бік збільшення до розміру еквівалентного загальному значенню ставки податку на прибуток. Так фермерів хочуть заохотити до переходу на загальну систему оподаткування. 

Проте спрощена система оподаткування, фактично, це єдина перевага українських фермерів, що нівелює дисбаланс між їхніми європейськими конкурентами, які отримують значні дотації (від  250 євро на гектар земель в обробітку), дешеві кредити та якісну судову систему в ЄС.

Наразі в умовах повномасштабної війни РФ проти України,  вирощування більшості сільськогосподарських культур стало збитковим через значне здорожчання морської логістики. Водночас аграрії продовжують платити фіксований податок (як плату за спрощений облік), а у випадку з податком на прибуток не сплатили б нічого. Бо у них фактично немає прибутку. Спрощена система має зрозумілі правила оподаткування, зменшує адміністративні витрати, пов'язані з веденням бухгалтерського обліку та сплатою податків, що робить ведення бізнесу більш доступним для малих фермерів.  Також спрощенка проста у застосуванні, що робить її зручною як для платників податків, так і для контрольних органів, забезпечуючи ефективний контроль за сплатою податків та мінімізуючи ризики ухилення від їх сплати.

У чому ризики реформи спрощенки?

Головний негатив від об’єднання другої і третьої груп – обов’язок для фізичних осіб на спрощенці вести облік та документально підтверджувати походження всіх товарів, що значно ускладнює адміністрування. Крім того, друга група єдиного податку втрачає фіксованість податку (на % з доходу).

Уряд планує обмежити доступ до спрощеної системи оподаткування для підприємців, що мають великий прибуток, перевівши їх на оподаткування з обороту. Зміни торкнуться ФОПів 1-ї групи, які займаються роздрібною торгівлею або надають побутові послуги, збільшуючи їх податкове навантаження через перехід на оподаткування реального доходу замість фіксованого податку. 

Також вводиться обов'язкове використання касових апаратів для всіх, навіть малих торговців на ринку, що ускладнює процедури і збільшує ризик перевірок та штрафів. Тепер навіть ті, хто торгує на ринку шурупами чи різними деталями змушені будуть вести детальний облік кожного шурупчика та встановлювати касові апарати РРО. А спрощенці, що досягли 1 млн грн обороту, муситимуть реєструватися як платники ПДВ і вести детальний бухгалтерський облік, що може бути непосильним тягарем для малих бізнесів.

Спрощена  система для того і створена, щоб було просто.  Запропоновані ж зміни вихолощують головні переваги спрощеної системи, завдяки яким принаймні мікробізнес в Україні може працювати відносно спокійно, без "криш" та корупційних поборів.

Чи потрібна українцям прогресивна шкала оподаткування – чим більше заробив, тим більше сплатив податків?

Нацстратегія передбачає запровадження прогресивної шкали податку на доходи фізичних осіб, що включає ще дві ставки зі значними підвищеннями порівняно з базовою ставкою у 18%. Це безумовно шкідливе рішення для України. Адже високі прогресивні ставки оподаткування доходів зменшують стимули підвищення зайнятості працівників. Бо виходить, що чим вищі доходи, тим більша їхня частка вилучається державою і менша залишається робітникові. Тобто додаткова зайнятість приносить все менший дохід, тому чим вище ставка податку, тим меншою є мотивація людини працювати і заробляти більше. Крім цього пропорційні податки збільшують стимули, щоб їх не сплачувати, ускладнюють податкове адміністрування та порушують принцип справедливості, адже люди з високими доходами витрачають більше і вже сплачують більше непрямих податків у вигляді ПДВ, акцизів, податку на нерухомість. 

Ілюстративне фото з сайту: lexinform.com.ua

Що каже досвід інших країн щодо прогресивної шкали оподаткування?

У дослідженні Шведської асоціації платників податків показано, що однакове оподаткування всіх доходів, є найкращим варіантом для належного фінансування уряду, що не завдає значної шкоди економіці чи контролю над життям громадян.

Неефективність прогресивного податку доведена досвідом багатьох країн. 26 країн Європи та колишнього Радянського Союзу  (25 країн з перехідною економікою та Ісландія) протягом останніх 30 років запроваджували фіксований податок на доходи фізичних осіб.

З них вісім країн (Албанія, Чехія, Латвія, Литва, Чорногорія, Росія, Сербія, Словаччина) та Ісландія  експериментували з різними номінальними податковими ставками в періоди між реформами та прийшли до м’якої форми прогресивного оподаткування, де ставки податку на доходи помірніші у порівнянні зі звичайним прогресивним оподаткуванням, коли ставки зростають значно швидше зі зростанням доходів. Такий підхід дозволяє враховувати рівніший розподіл фіскального навантаження.

У тих країнах, де провели реформи єдиного податку (Flat Tax), ВВП на душу населення помітно зростає, що підтверджує позитивний вплив використання фіксованих податків з доходів.

Яким був досвід України із запровадження прогресивної шкали оподаткування?

У минулому Україна двічі відмовилася від прогресивної шкали  через її значні недоліки. До 2004 року ставка ПДФО становила від 10% до 40%, проте вона була змінена на єдину ставку в розмірі 15% (з 2004-го і до 2006-го ставка була 13%, а з 2007 р. зросла до 15%). З 2016 року запровадили єдину ставку 18%. Одним з основних аргументів на користь такого переходу була необхідність детінізації зарплат, адже прогресивна шкала викликає мотиви ще більшої виплати заробітної плати в “конвертах”. Уряд акцентує на поширенні прогресивної системи у країнах, які застосовують саме таку модель оподаткування. Проте такий підхід не є відповідним для нашої економіки, оскільки не всі європейські норми \ враховують особливості нашої системи та пригнічують її замість сприяння розвитку. Тому треба залишити єдину ставку ПДФО як засіб збереження мотивації, досягнення більшої справедливості та зручності адміністрування.

Що думають експерти та аналітики про Національну стратегію доходів?

Фахівці CASE Україна, Інституту соціально-економічної трансформації, Інститут податкових реформ та інших аналітичних центрів вважають, що  прийняття Нацстратегії у заявленому вигляді негативно позначиться на бізнес-середовищі, знизить інвестиційну привабливість, зменшить підприємницьку активність та призведе до збільшення тіньової економіки. Адже документ передбачає істотні зміни спрощеної системи оподаткування, посилення контролю за доходами громадян, зміни в адмініструванні податків.

Відповідно бізнес стикнеться з масштабними проблемами зростання витрат, обтяженням платіжних процедур, погіршенням умов ведення господарчої діяльності. А це своєю чергою призведе до пригнічення економічного відновлення, тінізації економіки та ще більшої втрати економічно активних громадян. Замість оптимізації податкової системи, стимулювання розвитку, спрощення діяльності пропонуються зовсім протилежні механізми, недієвість яких підтверджується аргументованістю українських та світових досліджень і практик.

Спеціально для Еспресо

Про авторку. Світлана Чорна, молодша економістка CASE Україна

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.

Ця публікація підготовлена ГО "Кейс Україна"  за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту "Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства".