Хто той євродепутат, що голодує на підтримку Савченко

Сьогодні Пятрас Ауштрявічюс оголосив голодування на підтримку української льотчиці Надії Савченко, яку незаконно утримують у російській в'язниці. Еспресо.TV вирішило більше дізнатися про людину, яка є великим другом України і послідовним критиком путінської Росії.

Всезнаюча Вікіпедія повідомляє, що Пятрас Ауштрявічюс відомий литовський політик, ліберал, віце-спікер Сейму Литви. Один із лобістів України в Європарламенті. Також економіст, дипломат, учасник президентських виборів, готував Литву до вступу в ЄС, член Європейського парламенту з 2014 року.

В 1986 році він закінчив економічний факультет Вільнюського університету. З 1986-го по 1991 рік працював асистентом в Інституті економіки Академії наук Литви, в 1988-му закінчив докторантуру.

Початком політичної кар'єри Ауштрявічюса можна вважати 1991 рік. Саме тоді він почав працювати в Міністерстві закордонних справ як провідний спеціаліст, потім начальник відділу. Після закінчення навчання в 1992 році, стажувався в Інституті Гувера при Стенфордському університеті, працював в Північній філії МЗС. У 1993 році він був призначений тимчасовим повіреним у справах Фінляндії, потім з 1994 по 1997 працював в якості посла Литовської Республіки в країні. Що цікаво, Ауштрявічюс був наймолодшим послом в історії Литви.

У 1998 році Пятрас Ауштрявічюс стає радником прем'єр-міністра Ґедімінаса Вагнорюса з питань закордонних справ. У тому ж році очолює урядову комісію з європейських справ. Він обіймав цю посаду до 1999 року і знову в 2000-2003 рр. З січня 2001 по грудень 2002 року він був головним переговірником з питань членства Литви в Європейському Союзі.

Амбіцій політика вистачило навіть на те, щоб в 2004 році взяти участь у президентських виборах в якості незалежного кандидата. Пятрас Ауштрявічюс отримав підтримку декількох великих правих і центристських партій. Він вибув у першому турі, проте отримав хороший результат (19,33%). У другому турі Ауштрявічюс підтримав Валдаса Адамкуса. У тому ж році став членом парламенту від Союзу лібералів і центру.

Політичні конфлікти часто дають життя новим політичним партіям. Так сталося і з Пятрасом Ауштрявічюсом. Після сильних розбіжностей з майбутнім мером Вільнюса Артурасом Зуокасом восени 2005-го з групою депутатів політик залишив фракцію, і вже в 2006 році очолив нову партію - Ліберальний рух Литовської Республіки. Керував формуванням до 2008 року, програвши партійні вибори Елігіюсу Масюлісу. На парламентських виборах у тому ж році вдруге отримав мандат депутата. У 2012 році переобрався, віце-спікер Сейму Литви. На виборах до Європарламенту 2014 року отримав мандат депутата і представляє фракцію лібералів.

Пятрас Ауштрявічюс активно співпрацює з пресою і досить часто дає інтерв'ю. Далі, кілька цитат, які яскраво ілюструють погляди Ауштрявічюса.

Про Росію

"Трагедія те, що Росія взагалі не чує, коли до неї звертаються, а робить все по-своєму. Дії російської сторони в історії з Кримом не мають нічого спільного з правами людини ".

"Багато західних політиків себе обманюють. Вони думають, що Росію можна якось повернути в базу пристойних відносин. Як вони кажуть, Росія має таку історичну культуру, там Большой театр, там Толстой з Тургенєвим, там класична музика ... Мені кажуть: давай зробимо вечір російської культури, я кажу: так, ми можемо це зробити, але яке відношення це має до актуальних проблем, які ми повинні вирішити? "

Про Кремль

"Коли часто говориш про це, питають: а може, ти не любиш Росію? Моя відповідь: я бачу Кремль і я бачу Росію, я бачу російських політиків і я бачу суспільство, з яким ми повинні працювати. Ми повинні працювати з Росією, з Кремлем у нас якось не виходить, тому що там високі стіни і своя політика. Кремль має свою стратегію, а ми - ні. І в цьому перевага, тому що умови диктує російська сторона. Захід у якійсь мірі зрозумів і зробив висновки, але, в принципі, проактивної політики-то ще не проводиться. І в багатьох випадках ми втрачаємо можливість реагувати адекватно. Західним, європейським політикам необхідно роз'яснювати, наскільки події, що відбуваються зачепили основи відносин, навіть міжлюдські ".

"Російські політики кажуть: так-так, вам не подобається наша політика, але нас підтримує не 5%, не 10%, не 30% населення, а 80%! Значить, ви не любите наш народ, нашу країну і вам треба якось змінитися і пристосуватися до нас, а не навпаки.

Навіть у Європарламенті лунають абсолютно кремлівські фрази. Конкретний приклад: на засіданні в Страсбурзі один з незалежних представників Італії голосно заявляє, що Путін - це сучасний лідер, приклад для європейських політиків, а російська економіка - це те, про що європейська може лише мріяти. Так, після його висловлювання сміялися, бо він перейшов усі межі раціональності, але це було озвучено в Європейському парламенті, це не була приватна вечірка однокласників! Багато чому Європі треба повчитися і взяти на озброєння не агресивну пропаганду, але сучасну європейську комунікацію ".

Про вплив Кремля на Європарламент

"Я думаю, що зараз ведеться робота через давно впроваджених агентів, через фінансування деяких політичних сил в Європі, окремих політиків, неурядових організацій. Я дуже чекаю скандальних історій з цього приводу. Я думаю, вони підійдуть. У валізах розвозиться фінансування, за ним, напевно, їдуть до Москви і привозять з Москви. Але ми не маємо доказів. Не спійманий - не довів. У Європарламенті ми маємо чимало, з сотню, а може і більше таких - від маргінально правих до маргінально лівих. Але це розвалює основи Європи, і європейці повинні це зрозуміти".

Про російську пропаганду

"У нас же є певний відсоток російськомовного населення, і нас же теж розгойдують. Скажімо так, нелитовського населення десь 14%, 7% неповного польськомовного, до 6% або менше російськомовного та інші невеликі меншини. Причому багато говорять на місцевій мішанці, це специфіка навіть Вільнюського регіону. Поляки з Варшави не розуміють місцевих в деяких випадках, тому що вони говорять на мішанині з польського, російського, білоруського, вони себе називають тутейші. Але якщо хочеш з Москви їх називати російськомовними - можеш. Вони дивляться російське телебачення і радіо теж слухають. Я б не сказав, що це стратегічний ризик як такий, але для розгойдування суспільства основи є - можеш передавати новини та їх розносити. Це крушить громадянську лояльність, ось у чому проблема. Я не бачу проблеми спілкуватися російською, оскільки вони так і не навчилися литовській. Теж унікально, їхні діти втрачають у конкурентоспроможності, бо якщо не говориш по-литовськи, то так і залишишся, вибачте, вантажником".

Про НАТО

"В Україні теж є ця проблема. І це дійсно проблема, тому що пропагандою вони заганяють людей в такі соціальні гетто, а потім у цьому гетто можна варити будь-яку політику. Ми бачимо ризики, тому ми заговорили про інформаційне поле дії. Я не вірю в швидкі адміністративні рішення, заборони телебачення (хоча коли переступають всі рамки, це треба робити). Потрібно вести діалог з меншинами, і ми використовуємо цю можливість.

І друге, що ми зрозуміли: безпека держави багато в чому залежить від власних зусиль. Навіть якщо ти член НАТО, то без свого внеску в НАТО, без необхідної підготовки і стану суспільства дуже важко викликати симпатію у інших і готовність допомагати. У Литві військовий бюджет був 900 млн. лит, тепер це вже близько 1 млрд. 100 млн., наступного року піде вище і вище, зростання до 15% на рік. І наші сусіди роблять те ж саме. А після інциденту в Швеції з підводним човном хіба будуть роздумувати, чи варто збільшувати військовий бюджет? Звичайно, його збільшать. Я думаю, цей інцидент настільки подіє на мислення шведів, що вони зроблять ще кілька кроків убік НАТО. Розумієте, НАТО не налаштоване на захист проти якоїсь країни, НАТО налаштоване на загальну безпеку. Але тепер Росія - символ ризику в Європі, і нехай не дивуються росіяни, коли про це говорять. Тому що виходячи з російської політики, ми не можемо не ставити таких питань. Наприклад, Росія хоче повністю зайняти Україну і йти далі на захід? "

Про Україну

"Взагалі, я захоплююся українцями, їхньою мужністю, стриманістю. Вони стримано, тихо йдуть вперед, незважаючи ні на що. Українці - великий народ! У них щойно така трагічна ситуація була в Києві: Майдан, кров, люди загинули, дуже важко було. Україна ще не відійшла від усього жаху, а у них на кордоні танки і така провокація в Криму. Вся ця ситуація говорить про те, що Росія спростовує хід часу. Спростовує, що на дворі ХХІ століття. Дії та заяви Росії - це сорокові роки ХХ століття, тоді так вчинряли. Це дуже сумно".