Богдан Ступка - символ сучасної української культури. Три роки без маестро

Видатний український актор Богдан Ступка за свою кар'єру виконав сотню ролей в кіно та десятки в театрі.

У переліку ролей — багато історичних постатей: гетьмани Іван Брюховецький "Чорна рада", Іван Мазепа "Молитва за гетьмана Мазепу", Богдан Хмельницький "Вогнем і мечем", а також Чингісхан "Таємниця Чингісхана", Олександр Керенський "Червоні дзвони", Борис Годунов "Кремлівські таємниці", Остап Вишня "Із житія Остапа Вишні".

До сцени Богдана привчили родичі: батько співав у хорі Львівського оперного театру, мамин старший брат був там же солістом, а тітка — головним концертмейстером.

А сам Богдан Ступка хотів вступити на хімічний факультет Львівського університету, але іспити склав невдало.Тому влаштувався в обсерваторію, працював певний час у Баку, вступив на заочне відділення філологічного факультету Львівського університету. Він закінчив акторську студію при Львівському академічному драмтеатрі ім. М. Заньковецької, де пропрацював до 1978 року.

У кіно Ступка дебютував у фільмі Юрія Іллєнка "Білий птах з чорною ознакою", роль Ореста Дзвонаря.

2006 року на екрани вийшла стрічка Тиграна Кеосаяна "Заєць над безоднею" (Росія), де Ступка зіграв генсека Бежнєва (натяк на Брежнєва).

Знявся у російському комедійному детективі Романа Качанова "Взяти Тарантіну" (тут його партнеркою по фільму була Людмила Гурченко).

Особливою в творчій біографії актора була роль Тев'є у виставі "Тев'є-Тевель" за Шолом Алейхемом. За виконання цієї ролі Богдан Ступка був удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Богдан Ступка обіймав посаду міністра культури і мистецтв України в 1999-2001 роках. А з 2001 по 2012 рік був художнім керівником Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка.

Попри безкінечну зайнятість Богдан Сильвестрович вважав, що в житті немає нічого важливішого за родину. І коли сім'я поповнювалася онуками, він жартував - клан Ступок розростається.

З клану Ступок на сцені залишається син Остап, онук Дмитро, можливо актором буде і найменший – теж Богдан Ступка, на сцену він виходив на ювілей дідуся. Богдан Сильвестрович казав, що не ролі його спадок, найважливіше, що він залишить після себе – це нове покоління, в театрі молодих акторів він їх називав позашлюбними дітьми. Їх, сина і онуків, він вчив бути не акторами, а справжніми людьми, людьми, які мають за спиною розправлені крила.

Актор неймовірного таланту помер на 71 році життя від раку, 22 липня 2012 року, і похований на Байковому кладовищі в Києві.

 Еспресо.TV зібрало найяскравіші висловлювання актора про свою професію, про себе та Україну.

1. Український глядач - найкращий глядач у світі, і його вдячність і оплески є кращою нагородою для акторів і меценатів. Ми - громадяни однієї країни, і обов'язок кожного - зберегти її культурне багатство. Вважаю, що люди, які допомагають в цьому, - патріоти України.

2. Взагалі я - конфліктна людина. Був. В молодості.

3. Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в усьому світі. Мрії повинні здійснюватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому.

4. Я не люблю війну, тому що з дитинства боюся стрільби. Мені було всього три роки, але я добре її пам'ятаю. Пам'ятаю, як німці давали дітям шоколад. Як попереджали: зараз тут почнеться битва, йдіть з будинків. І тепер все життя мене переслідує страх. Цей страх іноді змушував мене битися, йти проти великих людей. Можливо, саме через нього я і пішов у кіно. Адже в кіно ти легко можеш сховатися - це не ти, це завжди хтось інший.

5. Нехай говорять, що хочуть, а я живу, як живу, і завжди хочу спати.

6. Я міг стати хіміком, звіздарем. Була у мене така сторінка в біографії: я працював у Львівському університеті лаборантом-обчислювачем по змінним зіркам, і один старий професор говорив мені: я з тебе, Богданчику, зроблю астронома. Не вийшло.

7. Я - людина без слабкостей. Курити кинув, поїсти ніколи особливо не любив, п'ю помірно. Одним словом, сала не люблю, горілку не вживаю. Нудно навіть.

8. Втомився, звичайно, мотатися по аеропортах, вокзалах, поїздах, літаках. Вік серйозний підступає, тиск підскакує, все-таки не хлопчик, мені вже 68 років.

9. У нас дуже важко бути міністром. Тому що заведено у нас так: якщо ти артист - ти хороший, а якщо став міністром - ти вже поганий. Причому одразу, на наступний день.

10. Мені всі кажуть: "Богдане, ти збожеволів на своїх українцях". А я ось недавно з'ясував, що сім'я Фрейда була родом з України, з містечка Тисмениця. Поїхав туди. Ось, кажу, адже Фрейд з ваших місць. А вони без поняття. Сидять всі й норкові шуби шиють.