Яремче мальовниче: через Пробій, Слона й Дівочі Сльози до скарбів Довбуша

Так чи інакше, в останні роки, коли українці з відомих причин стали рідше їздити за кордон, це мальовниче містечко з населенням 8 тисяч осіб переживає щось схоже на туристичний бум.

Доїхати до Яремча просто: або прямим поїздом (наприклад, Київ – Рахів), або автобусом з автовокзалу Івано-Франківська.

У Яремча власна гордість. Це місто обласного підпорядкування, райцентром не є, але до жодного району не входить.

Водночас Яремчанська міська рада охоплює територію понад 656 кв. км і включає присілки Дора та Ямна на різних кінцях міста, смт Ворохта з прилеглими землями, села Микуличин, Татарів, Яблуниця, Вороненко та Поляниця з її гірськолижним курортом Буковель. Тобто можна сказати, що Буковель – це теж Яремче, хоча між центрами цих поселень аж 30 км і майже година дороги маршруткою.

Туристам, які одразу приїздять на відпочинок у Буковель, радимо виділити день і з’їздити в Яремче. Там є де погуляти, є на що подивитися. І, звісно, скуштувати карпатських наїдків у місцевих затишних ресторанчиках сімейного типу, ціни в яких не менше потішать ваш гаманець, ніж смачні страви – шлунок.

У самому Яремчі гірськолижних трас немає. Утім, лижники тут теж не знудяться. Простенькі траси з двома бугельними витягами є в яремчанському присілку Багрівець – тут буде зручно кататися початківцям та дітям.

Яремче, назва якого, за легендою, походить від імені місцевого гуцула-першопрохідця Яреми Годованця, лежить у мальовничій улоговині між гір масиву Ґорґани. Їх висоти коливаються від 400 м до 1542 м. Із півдня й південного заходу підступає хребет Явірник, із заходу — Щивка, Чорногориця, Синечка, зі сходу - Маковиця.

Це найближча до Яремча гора заввишки 984 метри; зійти на неї кружним маршрутом у хорошу погоду легко можуть і старі, й малі. Водночас біля центру міста схили Маковиці стрімкі – ці флішеві виходи прозвали "скеля Слон". Саме тут, над річкою Прут напроти яремчанського автовокзалу, найзручніше досліджувати геологічну структуру Карпатських гір.

Перша історична згадка про Яремче як таке датується 1787 роком. Активно розвиватися саме це селище стало після побудови в 1894-му залізниці Станіслав - Яремче - Ворохта – Рахів, що призначалася для вивезення лісу в промислові райони Австро-Угорщини. Але й до того в мальовниче Яремче залюбки приїздили на відпочинок жителі Львова, Кракова, Варшави.

Статус міста Яремча отримала лише в 1963 році, а уточнену назву (нову-стару, з "е" на кінці) – у 2006-му. Тепер тут, з одного боку, чимало занепалих сільських хат, а з іншого – будівельний ажіотаж, розкішні котеджі приватної забудови.

За радянських часів до Яремчі масово їхали курортники з усіх кінців СРСР. Відомчих санаторіїв не вистачало, тож місцеві мешканці вже тоді впевнено опановували мистецтво "приватного готельного бізнесу", здаючи помешкання туристам.

Тепер же старі турбази "радянського типу" занепали або реконструйовані, зате приватні готелі й готельчики в Яремчі можна надибати на кожному кроці. Більшість із них - дуже ошатні, комфортні, оснащені всім необхідним, із сучасними зручностями й водночас – карпатським колоритом. Це стосується як розкішних, елітних (із відповідним цінником) комплексів, із повним набором послуг на кшталт СПА-процедур та масажів, так і невеликих сімейних закладів на кілька кімнат.

Чимало готелів розташовані на березі над Прутом, який у Яремчі повноводий і дзвінкий. Одна з головних місцевих принад – водоспад Пробій. Фото на місточку над водоспадом – "маст хев" під час відвідин Яремча.

Кажуть, колись вода у Пробої падала з висоти 8 метрів, але ще в ХІХ столітті пороги підірвали для зручнішого лісосплаву. Тепер водоспад досить пологий, але все одно мальовничий.

Тут же, над водоспадом, розташовані знаменитий ресторан-музей "Гуцульщина", що є пам’яткою дерев’яної архітектури, та один із двох яремчанських сувенірних базарів. Другий, великий – також неподалік, з іншого боку мосту через Прут. Із численних яток продають місцеві смаколики – від домашніх сирів до наливок та медовухи, найрізноманітніші карпатські сувеніри, чудові вишиванки як ручної роботи, так і машинної вишивки. Але варто зазначити, що ціни тут цілком "туристичні", тобто не нижчі, ніж, скажімо, на Андріївському узвозі в Києві.

"Сучасні" туристичні розваги, як-то стрибки з лонжею й мотузяна дорога біля водоспаду, стрільба з лука, сплав по Пруту, рафтинг тощо, також у наявності. Охочі можуть покататися на конях, квадроциклах або велосипедах. До речі, останнім часом суттєво побільшало і пунктів велопрокату, й маркованих веломаршрутів по Яремчанщині.

Відпочинок у Яремчі добрий тим, що розваг та "активностей" тут вистачає в будь-яку пору року. Численні місцеві турфірми пропонують і виїзди на автобусах із гідом у сусідні селища та міста, і пішохідні екскурсії. Велика мапа піших та велосипедних маршрутів встановлена на привокзальній площі, навпроти Яремчанської міськради. Тут же – плазмовий екран із різноманітною туристичною рекламою.

А от чого Яремчеві бракує, так це вказівників по самому місту. Воно ж бо розкинулося вздовж автотраси на десяток кілометрів. І якщо Музей етнографії та екології Карпатського краю, партизанський меморіал із могилою генерала Рудєва, церква Різдва Івана Хрестителя розташовані в центрі, то віддалені цікавинки – той самий Пробій, водоспади Жонка або Дівочі Сльози, дерев’яну церкву святого пророка Іллі в присілку Дора чи й вихід на маршрут по Маковиці – новим гостям міста знайти непросто.

Піші походи й прогулянки в гори – це, звісно, одна з головних принад перебування в Яремчі. Майже на половині території Яремчанської міськради розташований Національний природний парк "Карпатський" - до речі, перший такий парк в Україні, створений 1980 року.

Ці місця цікаві не лише розмаїтою флорою, фауною, ягодами-грибами та гірськими краєвидами, а й багатою історією. В горах поблизу Яремчі переховувалися опришки на чолі із самим Олексою Довбушем – "князем і владикою карпатських гір, перед ким корилися сильні та горді, на кого надіялись бідні та утиснені". Про карпатського "робін гуда" складено безліч легенд, переказів і пісень. Тож кожному гостю Яремчі буде цікаво пройтися "Стежкою Довбуша", яка є одним із двох туристичних маршрутів по горі й хребту Маковиця.

Колись це й справді була вузька стежка, а нині – досить широка дорога завдовжки близько 4 км, яка йде по колу. Заблукати складно, адже маршрут позначений відповідними мітками. Шлях нескладний, ним легко можуть пройти й діти. Саме їм найбільше припаде до вподоби й "камінь Довбуша" - величезна брила, ніби скинута з гори. За легендою, цю скелю відламав і кинув у ворогів сам Олекса, якого мольфар наділив надприродними силами.

Від цього каменя, який лежить біля залізничного тунелю, й варто починати мандрівку стежкою. Далі серед лісу височіють 20-метрові скелі, на яких залюбки тренуються не лише початківці, а й досвідчені альпіністи.

Якщо матимете більше часу, можна спробувати пошукати скарб Довбуша, нібито захований десь у горах. А не знайдете – розчаровуватись не варто. Адже з оглядових майданчиків відкриваються чудові краєвиди, а головна цінність Яремчанщини – Карпати та їх розкішна природа.

Фото: Дмитро Лиховій, Вікіпедія, yaremche3000, hotelniva.com.ua, romantikspahotels.ua, yaremche.org