Розенко: у нас найменші податки в Європі. Що ми ще хочемо

Сьогодні наш гість – Павло Розенко – віце-прем’єр-міністр із соціальних питань. Власне, про них ми і поговоримо. 

1. Павло Розенко ще змолоду активно долучився до громадської діяльності. Під час навчання в Київському політехнічному інституті став одним із засновників Української студентської спілки. Її активісти були головним рушієм змін у 1990 році тоді ще в радянській Україні, розпочавши Революцію на граніті. Сам Павло Розенко брав участь у голодуванні студентів та у численних акціях з вимогою Незалежності України. Під час Революції Гідності Павло Розенко з першого дня перебував на Майдані, їздив по судах та лікарнях, захищаючи затриманих активістів.
2. З 24 років Павло Розенко починає кар’єру держслужбовця. Двічі був помічником народних депутатів Івана Зайця та Олександра Донія. Тричі балотувався до Верховної Ради. Марно - у 1998 від Народного Руху України, вдало – у 2012 від УДАРУ та у 2014 - від блоку Петра Порошенка.
3. Першу роботу в уряді Павло Розенко отримав ще у 2000-му в Міністерстві екології, за часів як першого, так і другого урядування Юлії Тимошенко. Павла Розенка призначили першим заступником В’ячеслава Кириленка, а потім – Людмили Денисової міністрів праці та соціальної політики України.
4. Перший міністерський портфель Павло Розенко отримав у 2014 році. В уряді Арсенія Яценюка став міністром соціальної політики. В уряді Володимира Гройсмана був призначений віце-прем’єр-міністром із соціальних питань.
5. За 2015 рік Павло Розенко задекларував авто Toyota Highlander, 550 тисяч гривень, 15 тисяч доларів та 10 тисяч євро готівкою. А також квартиру в Києві загальною площею трохи більше 80 квадратних метрів, подаровану матір’ю. У 2014 році держслужбовець жив на одну зарплату та задекларував подарунків майже на 500 тисяч гривень.

Почнемо з питань реформи системи охорони здоров’я, тому що останнім часом про неї багато говорять. Мало вступити в силу референтне ціноутворення на ліки, тобто це приведення ціни ліків в Україні до аналогічного в країнах ЄС, які межують з нами.

І воно знову перенесено на 1 квітня, пояснюють це фактичним саботажем аптечних мереж. Зникли деякі види дешевих ліків, так принаймні кажуть хворі. Власне з 1 квітня чи не повториться ця сумна історія із саботажем і чи знову не відбудеться перенесення?

Я би не став говорити про якийсь саботаж.  Насправді ліки не зникали. Я хочу сказати, що реформа непроста, що питання референтного ціноутворення неодноразово запускалося в Україні. Зокрема ще при першому уряді Арсенія Яценюка.

Про це і мова. Скільки не запускають і щоразу не вдається.

Це не простий процес. І це не те, що уряд махнув якоюсь чарівною паличкою і ціни відразу сформувалися на рівні європейських країн. Треба поступово до цього прийти. І перенесення на 1 квітня – це якраз намагання знайти компроміс між позицією уряду привести формування ціни за європейськими зрозумілими правилами і бажання фармбізнесу заробити.

Це якраз компромісне рішення, щоб ми зрозуміли, що треба в тому числі фармбізнесам, аптекам, аптечним кіоскам дати можливість реалізувати той товар, який вони завезли ще за формуванням ціни певної кількості. Тому ми безумовно доб’ємо цю справу.

Ми чітко розуміємо те, як має формуватися референтна ціна. Ми обговорили це питання на всіх рівнях на всіх дискусіях, зробили всю необхідну нормативну базу і не будемо відступати.

І друге питання, що ми чудово розуміємо, що референтне ціноутворення має починати спільний старт в тому числі і з системою реімбурсації. Тобто це відшкодування аптечним кіоскам, аптекам ціни товару за певним нозологіям. Зокрема, ми говоримо про те, що з 1 квітня, окрім системи референтного ціноутворення, вступає в дію система безкоштовного надання ліків за певними категоріями.

Але, я так розумію, тільки українського виробника.

Ні, всі, які до нас потрапляють. Йдеться про серцево-судинні захворювання, друге – бронхіальна астма і третє – це цукровий діабет 2 типу. За цими трьома нозологіям люди за рецептом лікаря, обов’язково – це безумовна і головна умова – зможуть отримати ліки безкоштовно в аптеках. А держава аптекам, відповідним структурам буде, вже і за референтними в тому числі цінами, відшкодовувати це.

У мене є реальний приклад, коли людину за показами лікарів перевели на іноземний аналог інсуліну, саме тому, що були ускладнення від вітчизняного аналогу. Іноземний аналог дуже дорогий і він зник з аптек. Тобто з цим буде врегульовано?

Знову-таки, треба чітко розуміти. Це непростий перехідний період. Але ми мусимо йти. Якщо нічого не змінювати, ми знову будемо мати ситуацію, коли наші люди будуть їздити в Польщу, в країни Європейського Союзу і купувати ліки в 2-3 рази дешевше, ніж в Україні.

Ми чудово розуміємо, що так буде саботаж. Що так деякі – я не хочу сказати виробники, я думаю, що це більше стосується фірм-посередників, фірм-прокладок між виробником і громадянами України – будуть саботувати таке рішення.

Будуть штучно в тому числі створювати проблеми, щоб ця ідея ніколи не запрацювала. Але найголовніше: у нас є жорстка позиція про те, що ми не звернемо назад, ми будемо рухатися до того, щоб понизити ціни на ліки в Україні і забезпечити безкоштовними ліками за тими трьома нозологіями, про які я раніше сказав, і третє, я сподіваюся, що в тому числі в нашій боротьбі з такими явищами активно візьмуть участь відповідні і правоохоронні структури, і контролюючі структури, і ми налагодимо ефективний діалог з тими людьми, які захочуть, можливо, на цій темі поспекулювати.

А от стратегія щодо інсуліну? Є якесь рішення уряду? Це буде якесь вітчизняне підприємство?

Це будуть конкурентні засади.

Закупівля?

Це будуть засади, де буде визначатися ціна на препарат, яка буде складатися з ціни на ринках сусідніх з нами п’яти країн, буде відпрацьовуватися єдина ціна і ми будемо говорити про те, що за ліками відповідної цінової категорія держава готова повністю це відшкодовувати. Якщо людина хоче дорожче, вона може доплатити.

А що станеться 1 квітня? Ми побачимо зниження цін в аптеках?

По-перше, нещодавно я бачив журналістські розслідування на одному з телеканалів про зниження цін на ліки. І було визначено, що уже за певними категоріями товарів, зокрема, по комунальних аптеках, які підпорядковані місцевим органам самоврядування, ціна на ліки суттєво почали знижуватися.

Це прекрасний  показник. Тому тут наше спільне завдання. Перше, це громадяни. Друге, безумовно, це влада. І третє, це органи місцевого самоврядування, люди, які мають безпосередній дотик на цю ситуацію, і з першого квітня розпочнеться процес.

Коли люди чують про медичну реформу, я думаю, у них в голові виникає багато негативних вражень. Тому що вони бачать, що є якась пертурбація з ліками: то ліки є, то їх нема. З іншого боку, бачать, що в деяких районних центрах зникають лікарні, і логістика переносу, - приміром, якщо людям треба їхати в інший лікувальний заклад, який далеко, - створює незручності і проблеми.

Людям незрозуміло, до чого ця вся реформа. Скажіть якісь два-три дуже чіткі фактори, що збираєтеся робити в медичній сфері.

Хочу чітко заспокоїти людей. Що ці острахи пов’язані в першу чергу з тим, що, на жаль, можливо, це і є проблемою МОЗ, в другу чергу, - місцевих органів влади, що вони вчасно не доносять людям правдивої і своєчасної інформації. Тому навколо будь-якої теми, будь-якого непростого процесу, будь-якої реформи відразу з’являється купа міфів, які підігріваються місцевими політиками.

От і скажіть, що є і чого нема.

Система медичної реформи проста. Наше завдання – не закрити щось, зламати чим ліквідувати. Це не є наслідком медичної реформи. Наслідком медичної реформи є наближення надання послуг до кожної людини.

Яким чином?

Зараз скажу. І друге питання, що в цьому процесі безпосередньо відіграють роль місцеві органи влади. І коли ми говоримо про створення так званих опорних лікарень, опорних поліклінік тощо, то не центр вирішує, кому де бути. А місцеві органи влади. Це повноваження місцевих органів влади.

А місцеві органи влади – це відповідальність громад. Можете утримувати  лікарню, у вас є додатковий ресурс, у вас є, скажімо, додаткові надходження місцевого бюджету? Будь ласка, беріть на себе відповідальність і утримуйте її.

Ніхто зверху вам жодної лікарні не закриє. Більше того, у нас сьогодні в законах написано, що будь-яке закриття будь-якої бюджетної установи відбувається лише за рішенням місцевих органів влади.

Друге. Опорні лікарні - дуже просто. Якщо раніше в кожній області була одна лікарня – обласна, то сьогодні, в процесі створення нових лікарень буде по три, по чотири,  по п’ять опорних лікарень, де будуть визначені вузлові точки, де будуть створені такі центри – багатопрофільні центри, де будуть нормальні спеціалісти, база.

Це наближення послуг до кожної людини. Але це не означає, що якщо ми в одному місці визначили опорну лікарню, то в інших містах опорні лікарні закриються. Якщо місцеві органи влади хочуть, можуть утримувати, треба утримувати.

Тобто людям треба звертатися до місцевої влади?

Хочу сказати. Так, у нас буквально декілька гарячих точок. Я знаю, Вінницька область, Волинська, Івано-Франківська. Але в цілому по Україні відбувається абсолютно нормальний спільний процес місцевих органів влади і МОЗ. Виникають локальні конфлікти, але якщо там нема політичної складової, то всі питанні ми здатні вирішувати, ми налаштовані на компроміси. Головне завдання – зробити послугу, доступну для людей, а не закрити, прикрити, зруйнувати, зламати.

Інше питання.  Також контраверсійне. Щодо запровадження мінімального рівня зарплати. Хочу почати з Вашої недавньої заяви.

«Я пам’ятаю всі ці істерики про те, як буде погано, коли підвищиться мінімальна зарплата, що це буде катастрофа, зростання безробіття, тиск на бізнес, зменшення надходжень до бюджету і так далі і таке інше. Але я хочу констатувати, що у нас вже є перші позитивні наслідки підвищення мінімальної зарплати. Павло Розенко, віце-прем’єр-міністр України, 20 лютого 2017 року».

Які власне перші позитивні наслідки?

Ми можемо згадати кінець минулого року. Коли з ефірів різних каналів не злазили різного роду політики, які таврували уряд, розмазували уряд за рішення про 3200. І казали, що і безробіття вдвічі зросте, і гривня обвалиться, і ціни відразу полетять вгору і так далі.

І всі апокаліптичні сценарії, які можна було придумати, протягом листопада-грудня минулого року не злазили з екранів телевізора. Зараз бачу – жодної цієї людини на екрані нема. Бо гривня стоїть. Було невеличке традиційне підвищення цін перед Новим роком і Різдвом, але сьогодні ситуація стабільна.

Ринок праці. Подивіться ситуацію. Є сезон зростання. Щороку взимку зростання безробіття, але якщо порівняти лютий цього року і лютий минулого року, то у нас на 70 тисяч осіб менше в Центрі зайнятості обліковано, ніж минулого року. Тоді було 490 тисяч, сьогодні – 420 тисяч.

Може, люди не звертаються до центрів зайнятості? Це ж не говорить про те, що нема прихованого безробіття.

Приховане безробіття завжди є і завжди було, але ніхто не говорить про те, що ці 490 тисяч людей, які були в минулому році зареєстровані, і 420 тисяч, що сьогодні, що це все в нас безробіття. Але це тенденція.

Те саме можна сказати за найголовнішим, на мій погляд, показник, що ми на сьогоднішній день маємо у Центрі зайнятості близько 100 тисяч вакансій. Це в 2,5 раза більше, ніж у минулому році.

Тобто окрім того, що нема звільнення працівників, на сьогоднішній день економіка почала оживати і з’явилися пропозиції на ринку праці. Ну і знову-таки, там чиновник може різні цифри показувати. Але подивіться уважно. Ми ж не чули за ці перші два місці, що в нас закрилося хоч одне потужне підприємство. Чи хоч на одному потужному підприємстві оголосили про масове скорочення працівників. Нема такого.

Пройдіться вулицями своїх міст, сіл, селищ. Ви бачите хоч одну закриту крамницю за останні два місяці? Одну закриту кав’ярню, ресторан, торгову точку? Ні, нічого не відбулося. Тобто люди працюють, економіка працює.

Але якщо є це підвищення мінімального рівня заробітної плати, має бути наступний крок – зменшення оподаткування фонду заробітної плати. Тоді тільки буде реальне підвищення ділової активності.

Сто відсотків.

Коли цей крок буде?

Ми цей крок зробили півтора року тому.

Все-таки залишається більше 40 відсотків оподаткування.

На сьогоднішній день 40 відсотків, це 22 відсотки, які платять роботодавці, 18 – громадяни із своїх заробітних плат. Але тим не менше давайте згадаємо, що рік тому це було 65 відсотків. Сьогодні це 40. По-друге, ці 40 відсотків на сьогодні є найменшим навантаженням Фонду оплати праці в Європі.

Але у нас стоїть завдання доволі-таки сильного економічного ривка.

У нас сьогодні є завдання збалансувати інтереси економіки, як у інших сферах.

Тобто не чекати зменшення ставок?

Ну слухайте. У нас найменші податки в Європі. Що ми ще хочемо? Ще не платити?

Але у нас найменша ділова активність в Європі. І тінізація найбільша в Європі. Треба якось стимулювати це.

Ділова активність у нас нормальна. Стимулювати ми будемо абсолютно нормальними кроками.

Підвищення далі зарплати?

Так, підвищення мінімальної зарплати – це один із способів детінізації. Коли ми опускали податки? Півтора року тому. Слухайте, я ж ці розмови бізнесу чув: от ви нам опустіть до 22 відсотків, ми зразу вийдемо з тіні.

Опустили, знову починається: це мало. В усіх країнах світу, до будь-якого бізнесмена підійдіть і спитайте: вам треба зменшити? І скажуть: так.  Але тим не менше податки платять у всій Європі. Тому що інша справа – не забувайте – що у нас є 13 млн пенсіонерів, яким треба платити пенсію.

І пенсію платить не держава, не віртуальний Пенсійний фонд, а всі працюючі люди, платить економіка. І коли пенсіонер ходить і постійно мене запитує: як можна вижити на пенсію в 1300 гривень, то давайте це питання переадресуємо бізнесу. Згадайте про своїх батьків, про батьків своїх друзів, про своїх родичів і дайте їм відповідь на питання, як можна пенсію платити менше.

Зарплати не будуть виводити з тіні і не буде відбуватися реальна власне плата в тому числі і в Пенсійний фонд якщо будуть далі тиснути підприємців, чого вони не можуть дати. Ну ви не можете доїти корову, яка просто вже вмирає.

Питання інше. Давайте розділимо питання. Тобто ми погодилися: податки мають платити всі. Це перше. Друге. В Україні, ще раз наголошую, найменші податки на сьогоднішній день в Європі, найменше сьогодні навантаження на Фонд оплати праці.

Наступне - чесність, справедливість, захист прав, фіскальний тиск, а перевіряючі контролюючі структури не дають дихати - з цим я абсолютно і повністю згоден. Ось тут треба наводити порядок, в Державній фіскальній службі, в перевіряючих структурах, у контролюючих структурах, щоб створювати нормальну ділову активність і нормальні можливості для функціонування бізнесу в Україні.

Розмови про те, що важко – всюди важко. Знайдіть мені хоч одну країну, де не треба платити соціальні внески. Де можна дозволити собі, щоб у тебе на підприємстві працювали офіційно неоформлені люди. Знайдіть мені цю країну, ніде такого нема.

Тому нам треба вчитися жити за європейськими правилами, у тому числі, щоб, можливо, собівартість чи дохід твого підприємства, може, не дорівнював 100 відсоткам рівню рентабельності, а, можливо, 20 відсотків, 15 чи 5 відсотків, як у Європі. Тому це непростий процес трансформації.

Але мені також іноді дуже дико, як один модний київський ресторатор, коли уряд підняв до 3200, написав звернення до уряду: як це так, я в себе в ресторані буду платити своїм людям по 3200? Де я можу взяти кошти? Або як це вони там штрафи вводять за те, що люди працюють неоформленими?

Буквально пройшло 10 днів і той же самий ресторатор викладає в Інстаграм і Фейсбуці свої шикарні фото з Маямі, з яхтами, з ламборджині тощо. Я не проти, щоб ви мали яхти, ламборджині, щоб ви шикарним життям жили, це ваше, ви це заробили.

Але також не можна тримати своїх працівників за бидло, платити їм 1400 гривень і вважати, що це нормально. Тому наше завдання, повторюю, подолання бідності серед працюючих. Захист прав працюючих – це теж одна з наслідків реформ, і мета реформ, які у нас зараз відбувається.

Дякую! Будемо вчитися жити по-європейськи. Сподіваюся, що нас у цьому процесі навчання все-таки не дотиснуть.  

Навпаки. Хто ж бігає за ножем за куркою, яка несе золоті яйця? Але це питання балансу. Питання кожної людини, яка каже про те, що не хоче платити податки. Настане вам 60 років і ви прийдете в Пенсійний фонд, і запитаєте: чому така мала пенсія, і вам буде одна відповідь: тому що ви не платили податки.

Так, ви сьогодні молодий, красивий, енергійний, ви можете працювати, заробити грошей. Але невпинно прийде той час, коли ви не зможете працювати, не зможете займатися бізнесом, і тоді ви прийдете до держави. Тому думайте не лише про сьогодення.

Думайте про своє наступне пенсійне майбутнє. І воно залежить винятково від вас – як ви зараз працюєте з державою, так держава через деякий час вчинить  з вами.