live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Олександр Ганущин про майбутнє Львівської області та Карпат

Олександр Ганущин, голова Львівської обласної ради, про перспективи розвитку області та Карпатського регіону

 Ви така надзвичайно активна людина, яка весь час намагається Львівську область відтягнути, мені здається, від Києва кудись на Захід.

Знайти собі іншу роботу. Додаткову.

Я був вражений, як Ви підготували конкурс проектів, як можуть підприємці в області реалізовуватися завдяки Вашій роботі. Але найцікавіше, це, мабуть, ініціатива Карпатського єврорегіону.

Якщо так ділити роботу, то зрозуміло, що є робота ради, її ніхто не відбирав. Вона є основною. За що депутати проголосували, майже дві третини, мене обрали головою ради два роки тому, трошки більше. Є напрям, який називається транскордонна співпраця.

І десь, напевне, ті наші контакти з Вами базувалися на цьому, де ми робимо стрижнем Карпати і все, що навколо цього. А навколо нього відповідно чотири обласні ради, які входять, районні ради і ОТГ, які утворюються, знову ж таки, в Карпатах.

І є третій напрям, це підтримка  на сході, тобто ми намагаємося з колегами – депутатами обласної ради займатися Луганщиною. Такі три напрями, які вимагають певних зусиль, трохи нервів, але і – певні результати. Знову ж таки це вже як кому йде. Тобто я тішуся з того, що мої колеги з інших областей мене підтримують, кажуть – давай, ми з тобою.

Які результати Ваші найбільші? Як голови обласної ради і загалом?

Якщо зараз брати обласну раду – беремо перший пріоритет, основний – я тішуся з того, що з тих рішень, котрі виносяться на сесію, майже 95 відсотків, навіть більше, ухвалюються. Тобто приймаються більшістю голосів – 43+ (з 84 депутатів).  Це для мене найбільший показник.

Зрозуміло, що ми тривалий час готуємо. Ради, яка складається з 9 фракцій – на Львівщині ще не було такого прецеденту. Та, напевне, і в інших областях не було. Вона здатна приймати рішення. Це перша така велика галочка в карму, тому що показує, що працюєш.

А що стосується напряму щодо сходу – я б його ставив другим – ми так плавно, від підтримки наших військових, бо в мене за плечима понад 20 поїздок на Луганщину, взагалі на схід, ми підійшли до підтримки громадських та інших інститутів, особливо інституту місцевої влади на Луганщині.

Тут також є чим похвалитися, оскільки, по-перше, ми вже продукуємо і бюджетні рішення, які ми на них скеровуємо, а вони, до речі, продукують свої. Ми передали їм повністю свою методологію по конкурсу мікропроектів, це та річ, яка дозволяє в нас, на Львівщині, працювати.

По 600 проектів, удумайтеся в цю цифру – 600 проектів адмініструє троє людей з обласної ради, це абсолютно відкритий конкурс, онлайн-заявки. Тобто кожен може податися, ми схожу річ нав’язала на сході і, якщо брати ту саму транскордонну співпрацю чи взагалі отримання міжнародної технічної допомоги, то є статистика і є результати, які гріють душу.

То статистика каже, що Львівська область після національного рівня по отриманню міжнародної технічної допомоги є першою в Україні. А якщо треба брати те, що гріє душу, то треба брати останні результати. Зараз, на жаль, з великих конкурсів ми перебуваємо тільки в одному конкурсі, колись так зароблювали Україну: Львівщині, мовляв, достатньо і одного. Хоча Івано-Франківщина бере участь у чотирьох, які діють в Україні в рамках Європейської програми добросусідства.

Ми там навіть партнерів поляків по показниках поки що успішно обходимо. Тобто маємо 10 із 17 проектів Польща-Білорусь-Україна, які виграли в сфері історико-культурної спадщини, маємо чотири великі дороги, ще маємо проекти в сфері кордону. Це до нас має менше відношення, але маємо, кордон на Львівщині також іде. А зараз ще дружно поборемося за лікарні і за безпеку.

Як мала б розвиватися Львівська область? В радянські часи, ми пам’ятаємо, що це була легка промисловість, потім виробництво високоточної техніки для радянської армії, для військово-морського флоту, трошки ЛАЗи, зараз більшість з цих великих підприємств, які працювали в радянські часи, не працюють.

Якщо в Центральній Україні ми маємо великі чорноземи, можемо говорити, що якісь центральні області можуть бути аграрними, то на Львівщині земля трошки гірша. З Вашої точки зору, як має розвиватися цей регіон?

Передовсім, я би хотів зауважити, що так – великі підприємства відмерли, їх би не врятували у 90-х, тобто я свідомий цієї ситуації, бо ланцюжок з Росією був розірваний назавжди, тобто я маю на увазі військову оборонку. Що маємо на сьогодні? Ми маємо, в першу чергу великі ІТ-кластер, тобто він перевищує усі великі ІТ-кластери в Україні. Тобто ІТ-сфера розвивається дуже динамічно і я думаю, що це завдання ще на кілька десятиліть.

Але це можна поставити в заслугу меру міста чи безпосередньо місту.

Ми говоримо зараз в цілому.

Я про місто також готовий говорити. Але з містом простіше, тому що місто має прекрасну структуру, архітектуру, туристів, які все одно туди їдуть.

Що стосується території в класичному розумінні поза межею міста Львова, то  тут є кілька напрямів, на які потрібно робити ставки.

Отож напрям перший: область потроху відроджує свій туристичний потенціал, попри все санаторії Трускавця, Східниці мають величезну динаміку. Цьому сприяє втрата тимчасова, сподіваюся, Криму, тому що багато відпочивальників навіть влітку, був звідти.

Наскільки збільшився туризм за останні роки?

В рази. Тобто навіть після запровадження безвізу не всі громадяни хочуть їхати за межі країни. І цей фактор треба використовувати. І ті великі фактори, які могли би похитнути монополію Буковелю, яка на сьогодні є на великий зимовий і тепер уже літній відпочинок.

Тобто Ви переконані, що можна буде побудувати комплекс?

У нас є точка росту в Славську зараз дуже велика, куди заходить усім відома компанія ОККО, яка, я думаю, вже зрозуміла, що активи, пов’язані із заправками, тепер коли росте і будуть запроваджувати всі ці   електротяги, це  відійде в минуле.

А це правда, що ОККО податки сплачує в районі Львівської області?

Це правда. Це так тихенько-тихенько Антонов прийняв для себе рішення і частину ОККО вивів зі Львова, чим завдав удару по бюджету міста, і перевів в об'єднану територіальну бригаду Славського.

А у Славському який тепер бюджет?

Щоб так не бути голослівним – це плюс 50 млн. Тепер,коли був ОТГ, то ділили наполовину. Тобто це великі гроші. Вони показують свою серйозність наміру і, очевидно, вони добре розуміють, що, крім інфраструктури гірсько-лижної, куди доведеться вкладати частину своїх коштів, їм ще доведеться облаштовувати інфраструктуру загальну, тобто благоустрій, вивіз сміття.

Оскільки Ви торкнулися цієї теми, хочу запитати. Додаткові 50 млн для маленького містечка Славського. Хоча там і раніше були гроші, все ж таки приїжджали туристи.

Але не такі.

Але є райони, може, десь на півночі, де взагалі немає якихось економічних перспектив. Як у таких районах виживати люди, якщо там місцеві бюджети не мають ресурсів, за що наповнюватися?

Якщо забрати трудову міграцію за межі області, особливо за межі країни, яка була традиційною останні 20 років, ми зараз маємо такий трохи дивний факт, тобто ми організовуємо спільно з інвесторами складальні виробництва, і потрохи вичерпується той кадровий потенціал, який може працювати. Першим був «Ластівка» LEONI, яка розміщене поблизу Стрия, великого міста, але людей на роботу звозять за 50-60 км.

Нема людей? Тому що виїхали на Захід?

Нема людей, тому що виїхали на Захід, створилася така система, таке законодавче нормативне поле, де інколи цікавіше отримувати кошти із соцзахисту, з центру зайнятості, ніде не працювати, ніж іти працювати на складальне виробництво. LEONI – це була перша ластівка, тоді була «Фуджікура», тепер є «Бадер», буде знову нова «Фуджікура» і буде знову новий «Бадер», і маємо я Nexans у Бродах, Золочеві, Перемишлянах, і потроху ми бачимо, що нас трудовий потенціал вичерпується.

А далі? Поляки ж не просто так, навіть попри непрості стосунки з Україною, все ж таки запрошують українців на різні роботи.

Зарплата на цих підприємствах має починати рости, бо інакше їх чекає доля «Ядзакі» в Закарпатській області, де вони готові от-от закриватися, бо людей нема, оголошення на роботу в Закарпаття навіть в Запоріжжі виходять, це також беззаперечний факт. А Львівщина буде краєм, де транзитний потенціал буде робити свій відбиток. Тобто як би там не було, ми обов’язково будемо в Євросоюзі, але так чи інакше буде якась частина баз – промислових, продуктових, зерна, котра буде на кордоні, які будуть з’єднані через залізницю з Польщею. Це абсолютна реалія, з цього приводу проекти потрохи ведуться, тобто окрім питань, пов’язаних з туризмом і рекреацією, очевидно, другий фактор, друга перспектива розвитку – це фактор цієї логістики.

А взагалі в нас колія далі широка залишиться?

У нас колія мала би якомога швидше стати вузька. Перспектива вузької колії з Варшави до Львова обговорюється з 2006 року, так уже дивно. Але сьогодні, як на мене, є добра ситуація, бо «Укрзалізниця», тепер, коли ми вже ПАТом, вона розуміє на прикладі  «Львів-Київ-Перемишль» - що це економічно вигідна перспектива пускати потяги до Польщі. Але очевидно, що Перемишль не порівняти з потенціалом тієї самої Варшави, тому якщо кредит буде на прийнятних умовах – питання двох років і ми маємо колію до Варшави, з Варшави до Брюховичів, а тоді наступним кроком буде питання з’єднувати Львів власне з Чернівцями цією самою колією, щоб оперізувати весь Карпатський масив з виходом, відповідно, Чорного моря з цього боку.

Ви почали говорити про Карпатський масив, давайте, переглянемо ролик про Карпатський регіон, яким Ви безпосередньо опікуєтеся, тоді продовжимо.

Отже, Карпатський регіон – це що?

У будь-якому випадку це розбивка на кілька секторів. Тобто це сектор культури, кластер активного відпочинку, мистецтв тощо. Але це ніби візія Карпат. А сам Карпатський регіон – така організація, яка існує 10 років, асоціація «Єврорегіон Карпати-Україна», до складу якої входять області ради Західної України і ще понад 60 місцевих рад рівня районів, міст і тепер уже ОТГ.

Тобто ми концентруємося як об’єднання органів місцевого самоврядування на проектній частині, тобто пишемо проекти, здобуваємо проекти, і з недавнього взагалі намагаємося акцентуватися на карпатській політиці, яку активно просуваємо як в Україні, так і намагаємося просувати за межами.

До речі, розраховуємо на те, щоб ця ідея, яку ми разом з Вами нещодавно обговорювали на Форумі, тобто давайте як пілотний проект підтримки Європейської комісії України спробуйте саме Карпатський регіон в ранзі пілотного на отримання такої ж самої дотації, як отримує кожен регіон в рамках ЄС, з тими самими механізмами, з тими самими інституціями, з тим самим розподілом на підприємництво.

Як це в ЄС відбувається приблизно? От Альпійський регіон отримує якусь дотацію. Так чи ні?

В ЄС є кілька підходів, один з яких стосується політики добросусідства, про який Ви говорите. Тобто Альпійський регіон, формується якесь середовище, Альпійський регіон отримує дотацію.

Є інша політика ЄС, де вони гасять  чимало автономістсько-сепаратистських тенденцій, де вони мають прямі стосунки з Єврокомісією. То нараховують їм, конкретно виходячи з коефіцієнта – по населенню, по площі, по доходах. І є просто – дайте нам.

До речі, кілька дні тому ця допомога ЄС на схід - 50 млн євро, які були виділені для відбудови українського сходу, - це якраз нас упевнює  в тому, що може бути окремий шлях. І ми як такий окремий шлях пропонуємо пілотний проект Карпати, який би міг бути прикладом для інших областей, а найголовніше, зняв би будь-які питання, пов’язані з угорським фактором, який потроху наростає в рідному Закарпатті, румунським, котрий не почався, привчив би всіх до норм поводження з європейськими грошима, починаючи із сільської ради, яка або бере ці європейські гроші на засадах європейських, або вона їх просто ніколи не побачить. Це дисциплінувало б людей.

Я якраз думав про те, що Вас можуть звинувачувати в якихось нахилах до сепаратизму.

Ми коли пропонували цю ідею, то одразу забули, що ми пропонуємо тільки Львівщину. Тобто це був абсолютно свідомий вибір, що з одного боку маємо підтягувати інших, з другого боку, розуміємо, що це питання точно не пройде з однією Львівщиною. Тому пропонуємо ширше коло – з чотирьох областей.

Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська…

Спроби приписати Тернопільську область до карпатських є, і от Ви зараз навіть свідчення цього.

Там активний такий губернатор, він куди хоче, туди пише, щоб розвивати свій регіон.

Питання не про те. Можна коло розширяти.

Тобто Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька  і Закарпатська.

У нас є географічні зрозумілі образи, з одного боку, з іншого боку – інституції, про які я сказав, яка має непогану грантову історію і може бути, власне, на рівні тих інституцій. Котрі в подібних проектах, пов’язаних з виділенням коштів ЄС, працюють.

Тому не далі як сьогодні була робоча зустріч на рівні нашого МЗС. І вони не бачать нічого екстраординарного. Знову ж таки, політичне рішення Єврокомісії буде прийнято. Тобто базою є цей так званий Інститут Східного Партнерства, бо для себе Єврокомісія визначилася, що подібні речі, які є за межами політики добросусідства, яка є зрозуміла, вона, до речі, буде перезавантажуватися в 2020 році, там можна буде себе спробувати також. Але зараз східне партнерство – це той механізм, через який Єврокомісія бачить і Україну, і Молдову, і Грузію.

І от, напевне, ми пропустили цей саміт, який був зараз, але на наступний рік, на літо 2018 р., заплановано саміт президентів у рамках східного партнерства, туди нам треба ту ідею просунути.

Що Вам уже вдалося з Карпатським єврорегіоном зараз?

Переміщені проекти в рамках Польща-Білорусь-Україна. Це на дві третина заслуга асоціації «Єврорегіон Карпати-Україна», людей, які там працюють і тієї історії, які там за плечима. Фактично в кожному пріоритеті по одному великому проекту є в чистому вигляду за «ЄКУ», як ми це скорочено називаємо.

Які це проекти?

Що стосується першого пріоритету – історико-культурна спадщина. Саме проект від «Єврорегіон Карпати-Україна» - переміг, це проект на Львівському боці – реконструкція Підкаменської вежі монастиря, це 12 кілометрів від Печерської лаври, його видно, дуже мало туристів знає про нього. Вежа, унікальна в Україні будова, вона майже 60 метрів. Ми вже потрошку її реконструювали обласним бюджетом, але цього недостатньо. Тобто тепер точно завершимо.

В рамках доріг, одна з найважливіших доріг, яка має стратегічне значення для розбудови пунктів пропуску, це, власне, проект, пов’язаний з розбудовою дороги між селищем Нижанковичі. Наступним пунктом пропуску буде однозначно Нижанковичі – Верховець.

Тобто я даю два такі напрями, де ЄКУ є головним партнером. Далі є світ карпатських розет. Тобто це повністю. Як я його називаю, транскарпатський проект. Тобто в райцентрах Карпат будуть реалізовуватися невеличкі проекти, які будуть навколо себе концентрувати ремісників, підтримувати цей рівень створювати карпатські ремесла, і головне – промоції продукту.

Це ті проекти, які безпосередньо були виграні ЄКУ. Ми на цьому не зупиняємося. Є певні проекти в сфері медицини. Зараз іде активний процес, пов’язаний з їх оцінкою. Тобто безпосередньо наша команда це писала, опрацьовувала, а найголовніше – встановлювала партнерські стосунки зі спроможними суб’єктами Польщі. На жаль, з білорусами не склалося. Маємо плани також на Україну-Румунію, на Угорщина-Україна-Румунія-Словаччина. Тобто багато планів.

Ці політичні проблеми, які зараз виникли в нас з угорцями, певною мірою з поляками, хоча вони різні. Десь з румунами…

З румунами, якщо не будемо цим питанням займатися, будуть на підході.

Наскільки можна протидіяти тим негативним тенденціям, які в нас відбуваються, і чи не загальмує це, чи не побудує це на кордоні певну стіну, яка відділить нас від наших західних сусідів?

Думаю, що Ви теж це дуже добре відчуваєте. Вести дискусію в тому ключі, яка називається історична пам’ять з тими самими поляками дедалі складніше. Оскільки вона переходить межі здорових принципів ведення дискусії на базі історичних документів, джерел, порівняльної характеристики тощо. Цим мають займатися історики. Особисто мене якщо хтось запитує про це, кажу: якщо ви хочете поспілкуватися на тему історичної візії, будь ласка, є Шеремет, В’ятрович, вам до них. - А вони нам незручні. - Ну чекайте, ви мені також незручні.

То що? Натомість є сфера безпеки, економіки, спільної історико-культурної спадщини, наголошую на цьому, і нарешті екологія. Тобто величезний блок питань, де ми можемо мати дуже чимало точок для спільного. І цей момент, що значна частина європейських коштів, яка приходить і в Україну, і в Польщу, передбачає дуже правильну, як на мене, елемент – це коли люди працюють з людьми.

Тобто не тільки інфраструктура, яка, безумовно, потрібна, тобто на українському боці потрібна. Ще 10 років тому була дуже потрібна на польському боці. Але це people to people важить дуже багато. І чим більше буде проектів власне people to people – до речі, ми за цією схемою розвиваємо стосунки власне зі сходом. Тобто люди з Львівщини -  людям з Луганщини.

От чим менше таких питань, тим менше гострих кутів на кшталт хто в якому році кого зарізав і чи це дійсно було якесь особисте рішення чи рішення колегіальне від імені держави, те, що нам зараз постійно намагаються закцентувати на Волині та інших подіях, пов’язаних з УПА. Тому більше двосторонніх проектів, менше розмов на тему, яка є неприйнятною і одній, і другій стороні. На жаль, це не всі відчувають. Комусь цікаво і на цьому гріти, так би мовити, руки, здобувати дивіденди, як це зараз модно казати. Ну а нам своє робити.

 

новини партнерів

21 вересня, 2018 п'ятниця

20 вересня, 2018 четвер

21 вересня, 2018 п'ятниця

20 вересня, 2018 четвер

Відео

Введіть слово, щоб почати