live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Великий піст: що в ньому сакрального, як бути, чого дотримуватися і де брати сили

Відсьогодні починається Великий піст. Це час - далеко не зміни раціону. Що робили, на що сподівалися, у що вірили і що їли наші пращури у найсуворіший у році піст

Ми, християни, весну особливо чекаємо ще й тому, що саме навесні разом з Воскресінням Сина Божого відчуваємо і своє воскресіння. Є велика кількість написаних праць про Великдень, наукових досліджень, думок людей, яких ми за життя назвали святими. Є певні канони, можна сказати, навіть правила для вірян, як краще і як потрібно йти до Великодня, але ніхто не дає конкретної "інструкції", як бути, бо це – справа кожної людини: як їй зустріти воскресіння Христа.

 "Великий піст, який ми нині розпочинаємо, – не виняток, і він також має свою мету. Ця мета – через стриманість душі й тіла, через спілкування з Богом у молитві, в таїнствах Покаяння і Євхаристії досягнути зміни свого духовного життя на краще", - звернувся у молитві за всіх нас в понеділок першого тижня Великого посту 
Митрополит Київський і всієї України Епіфаній.

Сьогодні, 11 березня 2019 року, ми знову стаємо на дорогу світлого Воскресіння, а відтак 48-денного посту.

"Це є час, коли ми свідчимо, хто є справді джерелом мого життя і достатку. Коли я даю милостиню ближньому, я показую, де, з ким є моє серце і хто є моїм справжнім скарбом. Простімо сьогодні одне одному, простімо тим, які проти нас чимось завинили, тому що Господь Бог нас хоче простити", – сказав глава УКЦП Блаженнійший Святослав під час проповіді до вірних у Патріаршому соборі Воскресіння Христового, повідомляє Департамент інформації УГКЦ.

"Запрошую всіх вас, – закликав Блаженніший Святослав, – у час Великого посту знайти трошки більше часу для розмови з Богом. Він має так багато вам сказати. Він хоче обновити стосунок любові з вами в цьому часі. Запрошує вас простити ближнім, бо Він вам хоче простити в часі цієї великої чотиридесятинці".

"Час Великого посту є часом умертвлення свого тіла. "Але не задля того, щоб воювати між частинами своєї особи, а задля того, щоби підчинити усе те, ким ми є тому, кого ми насправді хочемо любити своїми думками, бажаннями, вчинками і ділами", – вважає Блаженнійший.

У кожного - свій шлях

Кожен справжній християнин сприймає цей час як благодать: це світлий час зупинитися в річній щоденній суєті й подумати про вічне - про шлях любові на землю в образі Ісуса Христа, про те, чому все-таки наше життя – це також вічний шлях, чому смерті як остаточного зникнення особи не існує.

Це час суворих обмежень у їжі, очищення від гріхів, переосмислення свого духовного життя. Кожен, утім, сам вільний обрати свій спосіб очищення і долучення до християнських чеснот. Як прорік Спаситель, "Хто може вмістити, нехай вмістить". Як відомо з давніх літописів, перед важливими звершеннями і Син Божий, і Його учні, і всі православні християни дотримувалися посту.

Чотиридесятниця - праобраз дороги Христа

Великий піст складається з власне сорокаденного посту (Чотиридесятниці) і посту Страсного тижня. Але власне Великий піст складають лише перші сорок днів, так звана Велика Чотиридесятниця. Це – праобраз сорокаденного посту Ісуса Христа в пустелі.

Числу 40 Церква з давніх-давен надає великого значення, це - своєрідний символ і мірило: 40 днів потопу, 40-річна мандрівка ізраїльтян по пустелі. І в Новому Заповіті: 40-го дня Йосиф і Марія принесли Боже Дитятко в Єрусалимську святиню, 40-денний піст Ісуса Христа в пустелі, 40-денне перебування Його на землі після свого Воскресіння. У наших обрядах на 40-й день приносять дитину в церкву, щоб її оцерковити, на 40-й день поминають померлих. А від 40 покут прийшов і 40-денний піст перед Великоднем.

Дні, які йдуть після Чотиридесятниці, - Лазарева субота, Вербна неділя і шість днів Страсної седмиці - християни присвячують історіям земного шляху Христа - Воскресінню праведного Лазаря з Віфанії, Входу Господньому в Єрусалим, останнім проповідям Спасителя в храмі, Таємній вечері.

Як було. Історія 

Великий Піст починався від посипання голів попелом, роздавання жебракам решток запустних страв і ховання в шафи бальних туалетів. Під час посту хліб мастили повидлом, а не вершковим маслом, або мокали в олію. До столу подавали оселедці без сметани, кава також подавалася без вершків та без цукру, і взагалі була з палених жолудів. Пили липовий чай, замість десертів подавали мало солодке печиво, так зване «довічне» («wiekuiste»), яке отримало таку назву через те, що його можна було їсти навіть через півроку після того, як воно було спечене.

Жінки шість тижнів носили прикраси із чорних агатів та з оніксу, оправленого в срібло, або ебонітову біжутерію. Під час посту не дозволялося грати веселої музики. А як уже щось гралося — то лише задумливі та сумні мелодії (наприклад, ноктюрни Шопена). Траплялося, що на час посту в дітей відбирали іграшки, залишаючи в замін лише найпошарпаніші, а замість казок їм читали життя святих.

Чоловіки мали відмовлятися від алкоголю, куріння; подружжя мусили утримуватися від співжиття. Щодо цього та взагалі щодо харчових обмежень Великого посту сучасна медицина повністю підтримує піст як засіб очищення та оздоровлення організму, при чому як фізичного так і психологічного.

Воропай Олекса, "Звичаї нашого народу", етнографічний нарис

"Тому, що ми не постили, нас було вигнано з раю. Отже дотримуймо піст, щоб повернутися туди" (Св. Василій Великий: Про піст І).

Певні обмеження - в радість

  • Під час Великого посту за церковним статутом забороняється вживання в їжу скоромних продуктів (продуктів тваринного походження) – м’яса, молока, яєць, риби. Крім того, з понеділка по п’ятницю, якщо на ці дні не припадає свято, не вживається і  олія. Риба дозволяється всього лише двічі – на Благовіщення Пресвятої Богородиці (7 квітня) і на Вербну неділю. Перший день посту (Чистий понеділок) і передостанній – Велику п’ятницю (Страсну П’ятницю) – рекомендується проводити взагалі без їжі.
  • Також  по понеділках, середах і п'ятницях була холодна їжа без олії, у вівторок та четвер - гаряча їжа без олії. По суботах і неділях дозволялося олія і трохи виноградного вина - для підтримки сил. Раніше у Великий піст відмовлялися і від цукру, але сьогодні він дозволений. Однак тим, хто не може дотримуватися посту повністю, від солодкого все ж було бажано відмовитися, аби хоч проявити своє прагнення обмежити себе в піст.

У піст часто готували квашу — особливий вид десерту. Запарювали три види борошна: житнє, пшеничне, гречане й додавали солоду. Схожа на кисіль маса, тепло накрита, встоювалася й починала бродити, головне, аби вона не перекисла. Варили її на малому вогні, щоб не збігла. Вона набувала кисло-солодкого смаку і була дуже смачною. І оскільки її вважали ласощами, квашу заборонялося готувати на першому тижні Великого посту. На жаль, зараз про цей смаколик забули.

Особливо набожні люди "разкували" (тобто їли раз на день).

На Волині поширеною пісною стравою була "гурда" - відварене конопляне насіння, затовчене сухими ягодами чорниці.

Однак пісною їжею також не можна об'їдатися, а дотримуватися поміркованості. Правила церковного посту послаблюються лише для хворих, тих,хто займається важкою фізичною працею та для тих, перебуває в дорозі. Піст також не розповсюджується на немовлят. Святитель Іоанн Златоуст говорив: "Хто приймає їжу і не може постувати, хай подає щедру милостиню, хай покаже невпинну молитву... В цьому не може перешкодити йому неміч тіла. нехай примириться з ворогами своїми; усіляку злопам'ятність відгонить від душі своєї".

Три святкові дні, в які знімаються деякі обмеження

  • У цьому році вони потрапляють на:
  • 7 квітня – Благовіщення Пресвятої Богородиці: можна їсти гарячу їжу з рослинною олією, вино та рибу;
  • 20 квітня – Лазарева субота: можна рибну ікру;
  • 21 квітня, у Вербну неділю – рибу можна.

 Що кожен тиждень нам готує

Перша неділя Великого посту називається "неділя збірна". Це - час початку танення снігу, принаймні сподівань на його танення, тому говорять: "Неділя збір - тече вода з гір".  

Перший день Великого посту - "Чистий понеділок". У цей день було прийнято чистити будинок від "духу Масниці" і ходити в лазню, щоб вступати у Великий піст очищеними духовно і тілесно. А ще його називають Жилавим понеділком. Цього дня не готують гарячих страв, а печуть коржі з житнього тіста. Ними і водою часто і обмежується понеділкова трапеза християн.

В першу суботу Великого посту збиралися до церкви, приносили з собою хліб, коливо й мед і замовляли велику панахиду по рідних-небіжчиках. Цей звичай називався "давати мисочку". Виходячи з церкви, християни "знаменувалися" - цілували хрест чи ікону, бо  "хто без благословення і знаменування піде з церкви геть - то все одно, як і не був у церкві". Ті, що постили в цей день і дотрималися всіх правил, називаються "спасенниками". Кожен, хто говів, повинен піти на вечірню, і "віднести причастя". Якщо ж хтось не піде, про нього кажуть: "Він причастя вкрав!"

Четвертий тиждень Великого посту - "середохресний". В середу на цьому тижні - свято хреста. В цей день господині пекли "хрести" з маком і змащували їх медом. Частину "хрестів" зберігали на час сівби. 

Шоста субота - Вербна або Лазарева на честь воскресіння праведного Лазаря. Це свято дітей. Під час церковного обходу на вечірні діти носили вербу; у кого була найбільша гілка верби, той відчував себе щасливим.

У давнину в Україні побутував звичай ходити із церкви до церкви, несучи із собою посвячене гілля верби. В цих походах активну участь брали вихованці духовних шкіл "бурсаки". Цей звичай широко побутував на Київщині ще в першій половині XIX століття.

В. Сапіга "Українські народні свята та звичаї"

Останній тиждень перед Великоднем називають Великим, Страсним або Чистим. На цьому тижні віруючі люди дотримуються посту так само суворо, як і в перший тиждень.

Чистий четвер — день весняного очищення. Християни прибирали оселі, сади, городи до свята. Важливо було помитися і помити дітей, щоб очистися від хвороб і щоб вони не чіплялися.  Увечері в церкві відправлялися "Страсті" - утреня, під час якої вірні у храмі стоять із запаленими свічками. Люди намагались донести страсну свічку додому так, щоб вогонь не згас.

Велика або Страсна П'ятниця – великий день для вірян. Цього дня нічого не їдять до виносу плащаниці з вівтаря на середину церкви. Не можна ні шити, ні плести, ні рубати дрова, а також співати та веселитися.

У Великодню суботу роблять крашанки або писанки (подекуди це роблять у п'ятницю), печуть паски. Кожен регіон має свої традиції писанкарства, береже і пишається ними. Писанки – мистецтво, яким славиться наш народ.

На Великдень до заутрені всі йдуть до церкви. Після святкової літургії освячуються крашанки, писанки, паски, скоромна їжа, лунає "Христос Воскрес!" і відлунює "Воістину Воскрес!". Затим родини вдома збираються за святковим столом і розговляються, тобто знімають із себе всі харчові обмеження.

Перемога духу над тілом

Християни обмежують себе в піст не тому, що так хоче Бог.  Мета посту - перемога духу над плоттю, укріплення  духу, звільнення від спокус, це створення особливого стану фізичної природи людини, у першу чергу з метою її духовного оновлення. Тому що порожнечу, яка виникає відреченням від недобрих спокус, треба заповнити духом любові і благочестя. Не означає лише чистоту тіла, а й чистоту думок. Святий Максим Сповідник говорив: "Не їжа зло, а чревоугоддя".

Іоанн Златоуст про сутність посту: "Помиляється той, хто вважає, що піст - лише в утриманні від їжі. Істинний піст є віддаленням від зла, приборканням язика, віддаленням гніву, утихомирення похотей, припинення наклепів, обману та клятвопорушення. Прекрасний піст, тому що гріхи наші він пригнічує, як шкідливу траву, а правду, як цвіт, піднімає і вирощує... ти постуєш? Нагодуй голодних, напої спраглих, відвідай хворих, не забудь в'язнів у темниці, пожалій змучених, втіш скорботних та тих, хто плаче, будь милосердним, лагідним, добрим, тихим, довготерпеливим, жалісливим, незлопам'ятним, благоговійним, істинним, благочестивим, щоб Бог прийняв і піст твій та щедро дарував плоди покаяння".

Як ми ввійдемо у Великий піст, зможемо чи ні дотримуватися всіх вимог і обмежень у харчуванні - залежить від нас: від стану здоров’я, бажання і налаштованості, часу тощо. Але, як і наші пращури, мусимо дотримуватися духовного посту, молитися, духовно очищатися, боротися зі шкідливими звичками, допомагати нужденним, не робити зла. Така наша духовна обнова є властивою і найважливішою ціллю на шляху до Великодня.

Те, що робимо для людей, робимо для самого Бога. Світлої дороги, сповненої добрих справ, сили і любові, до зустрічі за Спасителем!

 

новини партнерів

12 листопада, 2019 вівторок

12 листопада, 2019 вівторок

Відео

Введіть слово, щоб почати