Операція "Активізація". Про російських "гастролерів" як тактику гібридної війни

Російська блогерка Мітрошина і Doctor Alban незаконно відвідували анексований Крим. Співак за особистого втручання президента пізніше відвідав материкову Україну, бо був дуже потрібен в новорічному випуску "Вечірнього кварталу".

Лише під тиском громадськості відмінили виступ Ірини Хакамади на форумі київського забудовника Артура Мхітаряна, лише під тиском не так давно, у грудні СБУ заборонила гастролі групи "Воровайки" з їхнім хітом про "хохлів, які зазнались".

Втім, бодай на хвилину розслабитись активістам не можна. Адже у січні в Україну з гастролями суне російський алкоголік і любитель відправити власну жінку до реанімації Марат Башаров. І харківські активісти поки безуспішно пишуть листи українській СБУ.

Тренінги, лекції, зустрічі з блогерами — вся російська рать активізувалась десь так як на початку 2010-х, коли суддями, гостями в усіх шоу талантів були якісь російські зірки.

Днями авторка цього матеріалу зайшла чергову "смакітку" — до нас їдуть із лекціями аж із самої Москви спеціалісти по PR і журналістики із Meduza і телеканалу "Дождь" — тих самих, які так само беруть участь в гібридній війні як "60 минут" і "Звезда". Здавалось би, до чого така активізація російської поп-культури і культурного десанту РФ на території держави, де по суті і так програна інформаційна війна?

Перетворити війну із Росією у внутрішньоукраїнський конфлікт

Постановки Чехова, концерти шансон-груп і лекції для українських берегинь з протидії домашньому насиллю — у ФСБ є чимало облич для того, як просунути офіційний інтерес за допомогою "м’якої сили".  Не так давно авторка цього матеріалу читала інтерв`ю росіянина Олега Бондаренка, який спільно із Дмітрієм Рогозіним у 2006-2014 роках вели Російсько-український центр. Так от, він визнав: культурна політика — це сила по експансії в Україну. Однак додав, що російська культура і спорт зараз у занепаді, тому діяти треба швидко.

Саме тому в Україну потягнулись Інстаграм-гурині із протидії домашньому насиллю, а не так давно з`явилась інформація на спортивних сайтах, що ФК Карпати хоче купити російський мільярдер Міхаїл Фрідман.

Якщо переглянути відео із зустрічі Мітрошиної, можна з`ясувати на кого діє метода щодо насилля. Це - молоді дівчата, які активно користуються соцмережами. Потенційні майбутні берегині майже готовий носій ідеї для власних дітей і майбутніх чоловіків, що з Росією все ок і треба дружити.

А от купівля футбольного клубу російським мільярдером зі львівським корінням пояснюється дуже просто. Так Фрідман бачить на своєму рівні початок відновлення відносин між Україною і Росією. І просто першим з російських олігархів починає будувати канали комунікацій для РФ. Тепер він зможе зустрічатися і обговорювати справи з українськими олігархами та  чиновниками прямо на матчах — бо для цього і треба клуби.

Ці два кейси розбурхують внутрішнє протистояння — проукраїнська частина суспільства не готова іти на компроміси із РФ, до чітко пам’ятає втрати і ціну домовленостей не вартих навіть використаної серветки. Ситуація посилюється, бо Путін ставить Зеленського на усе більшу "розтяжку", обіцяючи "припинення конфлікту" — натомість у Шостого палатимуть пожежі там, де не мало би бути нічого.

Путіну дуже потрібна дестабілізація в Україні доти, доки вона не стане з його точки зору керованої і покірною. Тому в хід провокаціям ітимуть приїзди "кримнашистів", влада, СБУ, прикордонники не хочуть протистояти з огляди курсу на "примирення". Зараз "зеленські" щільно заплющують очі на російську експансію, підігріваючи цим протестні настрої проти самих себе. Суспільство почуло про одні шпроти для усіх, але роль така підходить далеко не усім.

РФ не потрібен мир, просто там розуміють, що зброєю нас не взяти

Росіяни дуже чітко розуміють, що подальша агресивна збройна агресія проти України скінчилась там, де могла. Єдине, що лишається — це озброювати російськими паспортами мешканців окупованого Донбасу, міняти етнічний склад Криму і користуватися особами на кшталт Сергія Сивохо, які наївно хочуть усім добра, а насправді некомпетентністю копають братську могилу для усіх.

Путін гастролями своїх культурних аватарів свідомо вбиває клин між Зеленським та активною патріотичною частиною суспільства, в тому числі висуваючи неадекватні умови, які український президент приймає, так як або не бачить їх неадекватності, або готовий заплющити очі на усе.

Власне, тому на різдвяні свята з'явилася інформація про те, що Москва розглядає кандидатури на посаду російського посла на Україну.  У якості претендентів на цей пост називалася кандидатура Дмитра Козака — той самий, з яким так любить таємні чаювання помічник президента України Андрій Єрмак. Ще раніше втікачка-прокурорка, а нині депутат "Единой России" Наталія Поклонська заявила, що готова, якщо надійде така пропозиція, стати послом РФ в Україні.

"Я не можу знати, чи має вже ця возня політичне підгрунтя у вигляді принципової згоди Банкової на зняття обмежень в дипвідносинах", — коментує пожвавлення росіян колишній представник президента в Криму Борис Бабін, — "Але упевнений у тому, що день згоди (агремана) України на кандидатуру посла РФ, так саме як й день формальної пропозиції Україною росіянам кандидатури нашого посла в Москву будуть днем офіційної відмови нашої держави від окупованого Криму. Боюся, що питання можуть ставитися лише у тому, який з цих двох днів настане раніше".

Путін мріє не про мир, а про стосунки "колонія-метрополія". Росія останнє столітня лише і робить те, що десь воює і когось ставить в залежність, не гребуючи нічим. Ми ще побачимо невдовзі історію, коли російська пропаганда використає проти України, її влади і прямого бенефіціара Зеленського — Ігоря Коломойського трагедію рейсу PS752 МАУ, який розбився в Ірані. Зранку я уже побачила перші вкиди на проросійських помийках, що це Україна винна, бо в неї погані літаки і не зняли рейс через обстріли.

Допоки російських гастролерів виловлюватимуть поодинці голими руками активісти і журналісти — справа не піде далеко. Активісти потерплять, їм не уперше боротися з "упоротими" режимами — а от Зеленському і Ігорю Валерійовичу треба приготуватися. Їх чекає неабияка турбулентність.