3 страхи Донбасу щодо змін Конституції

Розмов про політику на фронті не уникнути. Одна з ключових тем - зміни до Конституції. У бійців є 3 страхи, які не точно співпадають з тим, про які говорять експерти в цивільних студіях. 

Перший страх: «Чи не ослабить децентралізація Україну?».

Я часто відповідаю: уся влада, усі гроші передаються в громади, які складаються максимум з кількох сіл, міста з селами чи великого міста. У кожній з громад буде своє керівництво, яке відповідатиме за гроші, за життя в цій громаді. Райони і регіони (області) - ті територіальні одиниці, навколо яких будувались сепаратистські концепції - різко ослаблюються, вони не можуть керувати громадами, а можуть лише обслуговувати їхні інтереси. Більше того, вони (обласні ради та райради) вразі порушення Закону чи Конституції, можуть руками президента через перфекта призупинити свою діяльність до рішення суду. І хоча суди у нас поки продажні, це однак серйозні кайдани на ногах сепаратизму.

Другий страх: «Чи не вийде так, що «особливий статус» окупованих територій змусить нас усіх годувати сепаратистів?».

Світ дасть гроші Україні на побудову Донбасу, а Україна його побудує, оскільки відбудовувати вже нічого. За свої гроші ми цього точно не робитимемо, адже не маємо таких грошей. Пенсії жителям нині окупованих територій платити будемо, інші соціальні виплати - платитимемо. Усе інше - це домовленості громад з Урядом. Підкреслюю: не угрупувань ЛНР/ДНР, а громад. І що продуктивніше налаштована буде конкретна громада, то швидше вона знаходитиме спільну мову з Урядом. А ні - то ні. Таким чином, гроші йтимуть безпосередньо в громади. Стосунки між громадами і центральною владою визначаються Конституцією та Законами.

Крім того, для нині окупованих територій є ще один додатковий Закон про «особливий порядок самоврядування», який може змінюватися по мірі вирішення тієї чи іншої проблеми.

Тож, відмінності у ставленні до окупованих та інших районів закладені не у Конституції, а у легкозмінному Законі, який дозволяє законно тримати у фінансових лещатах неконструктивні громади, якби вони були, а з часом цей Закон буде скасовано.

Все це можливо лише після проведення місцевих виборів на нині окупованих територіях України за українським законодавством, яке передбачає участь у них лише партій, зареєстрованих в Мінюсті. А вибори будуть проведені лише після виведення гібридних окупаційних підрозділів Путіна, встановлення контролю над кордоном України та поновлення нормального суспільного життя та мовлення телеканалів, які мають відповідні ліцензії.

Третій страх: «Чи не стануть нинішні терористи в майбутньому українськими політиками?».

Для терористів амністія не передбачається, тож політиками їм не бути. А от політичне крило окупантів («колабаранти») має шанс потрапити в керівництво громад. І якщо вони будуть лояльні та конструктивні, то їх громади отримуватимуть допомогу на побудову нормального життя, а якщо ні - то навряд чи.

Крім того, колаборанти (ті, хто співпрацював з окупантами) і терористи, які повинні бути ув’язненні також мають бути позбавленні виборчого права на 10 років.

Ця тема сьогодні не широко обговорюється у політикумі, але я впевнений, що і до неї дійде. І я готуватиму такі поправки до законодавства.

Олександр Бригінець, народний депутат України