Економічні наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС

35 років тому 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС вибухнув 4 енергоблок. Внаслідок руйнування активної зони реактора радіоактивна хмара накрила Україну, Росію та Білорусь - саме ці країни найбільше постраждала від радіаційного забруднення. Радіаційний слід залишився і на території багатьох європейських країн. За своїми політичними, економічними, соціальними, гуманітарними, медичними та біологічними наслідками аварія стала найбільшою катастрофою в історії людства. Внаслідок аварії Україна втратила частину природно-економічного потенціалу, успадкувала від СРСР зруйновану ЧАЕС та разом з міжнародною спільнотою мала шукати відповіді на зумовлені Чорнобильською катастрофою безпекові виклики.

Подолання наслідків аварії на ЧАЕС – це не тільки безпрецедентний науковий та технологічний, але й економічний виклик. До розпаду СРСР видатки на подолання наслідків аварії на ЧАЕС фінансувались з загальносоюзного бюджету. Протягом 1986-1989 років загальна сума збитків і видатків на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи склала близько 12,6 млрд дол.

У 1990 році відповідні видатки з бюджету СРСР становили 4,1 млрд. дол. та 1,4 млрд. дол. з республіканських бюджетів РФ, Білорусі та України. У 1991 році з союзного бюджету виділили 14 млрд. дол., які були використані лише частково. А під кінець року на ці цілі йшли кошти уже нових незалежних держав. З цього часу подолання наслідків Чорнобильської катастрофи стало виключно справою кожної окремої колишньої радянської республіки. Україна мала фінансувати роботи зі зняття ЧАЕС з експлуатації; заходи, спрямовані на безпечне функціонування об’єкту та соціальний захист постраждалих від аварії на ЧАЕС та учасників ліквідації її наслідків. 

Після розпаду СРСР Україна успадкувала два об’єкти, стан яких  потребував негайних дій та, відповідно, коштів. Побудоване в 1986 році укриття над четвертим енергоблоком ЧАЕС (так званий "Саркофаг") було тимчасовим рішенням, а його технічний стан потребував нагального ремонту та заміни. У введеному в експлуатацію в 1986 році "мокрому" сховищі відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-1) зберігалось ядерне паливо ЧАЕС, нагромаджене до зупинки станції в 2000 році. СВЯП-1 не було розраховане на довготривале зберігання палива, і було  вже заповнене на 99%. Тому Україна конче потребувала фінансової допомоги у будівництві нового безпечного конфайнменту (НБК), нового сучасного сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2) та заводу з переробки рідких радіоактивних відходів (ЗПРРВ).

У 1997 року на засіданні Великої сімки було прийнято "План здійснення заходів на об’єкті "Укриття" (так званий Shelter Implementation Plan). Цей план, розроблений за участі Єврокомісії, України та США, визначав логіку дій та конкретні заходи щодо приведення об’єкту "Укриття" до екологічно безпечного стану. В тому ж році для фінансування відповідних заходів було створено спеціальний Чорнобильський фонд "Укриття". Управління ним було доручено ЄБРР, який, водночас, став його найбільшим донором. Всього фонд профінансував виконання Плану здійснення заходів на об’єкті Укриття на суму близько 2,15 млрд євро.

Загальна вартість проекту будівництва НБК становила близько 1,5 млрд євро. З них 1,41 млрд євро внесла міжнародна спільнота, а ще 105,9 млн євро Україна. Будівництво НБК планувалось завершити в 2012 році, але реально НБК був готовий лише 2019 році. Численні затримки призвели до подорожчання об’єкту. В 2019 році було також завершено будівництво СВЯП-2. У цьому сховищі зберігатимуться паливні збірки з ЧАЕС та з інших АЕС України. Роботи з будівництва СВЯП-2 профінансовано з міжнародного рахунку ядерної безпеки ЄБРР, донором якого є також Україна. Вартість проекту становить 448,2 млн євро. В 2014 році будо завершено будівництво заводу з переробки рідких радіоактивних відходів вартістю близько 19,7 млн. євро, будівництво якого було профінансовано Україною та Рахунком ядерної безпеки ЄБРР. 

В цей же період з 1991 по 2015 рік на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС сама Україна витратила близько 20 млрд. дол. І це при тому, що в 1991- 1999 роках, 2008-2009 роках та 2013-2014 роках країна переживала глибокі економічні кризи. Тому фінансову та технічну допомогу міжнародної спільноти важко переоцінити. 

В 2020 році Чорнобильський фонд "Укриття" було закрито, а в листопаді того ж року ЄБРР створив новий фонд - Рахунок міжнародного співробітництва для Чорнобиля. Фонд має фінансувати подальші заходи, пов’язані з  виведенням з експлуатації ЧАЕС, експлуатацією НБК та поводженням з радіоактивними відходами і відпрацьованим ядерним паливом на майданчику ЧАЕС. 

Стратегія щодо ЧАЕС передбачає повне зняття станції з експлуатації в 4 етапи. Перший етап (2000-2015 роки) – припинення експлуатації ЧАЕС - вже реалізовано. Зараз триває другий етап (2015-2028 роки) – етап закриття та консервації реакторних установок. Попереду ще два етапи – етап витримки реакторних установок (2028-2045 роки) та етап їх демонтажу (2045 – 2064 роки). Це означає, що Україна має витрачати кошти на виведення ЧАЕС з експлуатації до 2065 року та активно співпрацювати з міжнародною спільнотою в реалізації названої стратегії.

Що стосується поточних витрат, то в 2021 році Уряд зокрема планує виділити 1,36 млрд грн на підтримку у безпечному стані енергоблоків та об’єкта "Укриттяˮ, а також на підготовку до зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС. Водночас, станом на липень 2020 року в Україні нараховувалось 1 747 803 осіб, які мають статус постраждалих внаслідок аварії. На соціальний захист цих громадян в бюджеті на 2021 рік передбачено 2,57 млрд грн.