"Купуй українське": за і проти

Підтримка українського виробника через запровадження  питомої ваги “вітчизняної складової” в продукції не нижче 20%, у тендерній пропозиції на участь в державних закупівлях - основний меседж доволі скандального законопроекту, відомого під назвою “Купуй українське”.

Що ж це означає? Загалом, при виборі переможця замовник користується певними критеріями, основним з яких, безумовно, є ціновий ( 70%), а також інші, що сумарно становлять 30%. Згідно з нововведеннями серед нецінових критеріїв пріоритет отримує так звана місцева складова, що містить у собі сім основних компонентів (зарплатня, оплата послуг електропостачання та інші). Тобто перевагу фактично отримає той виробник, що є “найкориснішим” для української економіки.

Серед основних “плюсів” ініціатори законопроекту називають додаткове зростання ВВП на 1,1%, скорочення імпорту на 4,4%, а безробіття – на 0,4%. Тобто збільшення попиту з боку держави на продукцію українського виробництва призведе до підвищення вартісних обсягів реалізованої промислової продукції українського виробництва на 3% і навіть поліпшення торгового балансу України. Розвиток малого та середнього бізнесу, нові робочі місця, зростання заробітної плати і податкових надходжень  до бюджету.

Проте в цієї медалі є дві сторони, тому варто розглянути і можливі ризики. Чимало експертів наголошують, що цей законопроект суперечить міжнародним зобов’язанням України, адже в ньому не враховано основного принципу недискримінаційного режиму між Україною  та ЄС.

Окрім цього у законопроекті можна знайти й корупційну складову: бюрократична тяганина з метою довести українське походження товару може стати хорошим шансом для не зовсім доброчесних чиновників.

Під питанням також залишається і чесна конкуренція, що є однією з обов’язкових умов РroZorrо торгів. Адже за умов такого протекціонізму ринок, звісно, не закривається  для  іноземних учасників, проте їх участь стає сумнівною.

Щоправда, Україна не єдина країна, де до вітчизняного  виробника пропонують ставитися “по-іншому”. Для прикладу, в США участь іноземних компаній в деяких видах тендерів обмежено, зокрема, це стосується будівництва та автотраспорту. Схожа ситуація й у сусідній Канаді.

Чи стане цей законопроект законом та як після цього зміниться життя українського бізнесу, побачимо згодом. У будь-якому разі багато чого ще залежить від втілення, а не від змісту законопроекту, про що не варто забувати.

Антон Припіченко, керівник тендерного онлайн-майданчику SmartTender