Населення Київської Русі розмовляло староукраїнською мовою,

У Київській державі, в Україні-Русі, окрім писемної церковнослов’янської мови, існувала розмовна мова, наближена до сучасної української мови. До того ж, уже тоді використовували українську "побудову" слів, і князь Володимир ніколи не був "князєм Владіміром"

Зміст

Про особливості української мови княжих часів розповів доктор історичних наук, заступник генерального директора Національного заповідника "Софія Київська" В’ячеслав Корнієнко, який досліджує графіті Софійського собору в Києві, передає Еспресо.TV з посиланням на Радіо Свобода.

"Ту мову ми називаємо староукраїнською. Зокрема, наш філолог Віктор Мойсеєнко, дослідник Реймського Євангелія, виявив: автор Євангелія переписав наявний текст, відтворивши особливості церковнослов’янської мови в українській редакції. Деякі уривки він писав так, як чув, деякі виправляв, якщо бачив, що неправильну літеру написав, виправляючи її згідно канону церковнослов’янської мови", - пояснює науковець.

Реймське Євангеліє – церковно-слов'янський пергаментний рукопис XI і XIV століть. Ліворуч текст написаний кирилицею, а праворуч – глаголицею. Кирилична частина була написана близько середини ХІ століття (ймовірно, в київському скрипторії при Софійському соборі)

За словами Корінєнка, у мовних особливостях Реймського Євангелія – "найближчі аналогії з найдавнішими графіті Софійського собору в Києві".

"Чимала кількість українізмів фіксується в XI-XII столітті: ми проводили підготовку до друку написів на хорах Софійського собору і, наприклад, там є напис XII століття "соромно бути", також є згадки про князя Володимира - і, до речі, на наших графіті він ніколи не був «князєм Владіміром». А кримінальні справи та торгові суперечки розглядали на суді, а не "на судє".

У написі про похорон князя Ярослава написано: "У 6562-ге (1054 році) місяця лютого 20-го успіння царя нашого в неділю у тиждень мученика Феодора". Тобто, успіння, а не "успєніє", - додає історик.

"На підставі сукупності результатів досліджень та вивчення писемних пам’яток ми можемо впевнено сказати: у середовищі населення Київської держави розмовною мовою була та, яку можна назвати староукраїнською, як її філологи називають", - наголошує Корінєнко.

Що ж стосується сформуваної на основі моравської й болгарської "універсальної" церковнослов’янської мови, то, за словами вченого, поступово втягувала у себе елементи розмовної мови, і "на XIV століття розчинилась у розмовній українській".

Нагадаємо, на стіні церкви Спаса на Берестові, що на київському Печерську, виявлено Тризуб.

2026, понедiлок

20 липня