У Львові відсвяткували 60-ліття "Горбатого Запорожця". ФОТО

Про це повідомляє Еспресо.Захід.

Взагалі цього літа ювілейний Міжнародний зліт власників цієї улюбленої багатьма поколіннями моделі авто мав відбутися у  Запоріжжі на Хортиці. Але через карантинні обмеження його скасували. Відтак львів’яни вирішили легендарну автівку таки вшанувати – без пафосу і довгих промов, не велелюдно, як зазвичай, і без довгого переліку учасників. Але з виконанням Гімну Запорожцю, який ще 1999 року спеціально створила львівська вокальна формація "Піккардійська терція", зі спецпогашенням присвячених цьому ювілеєві пам’ятної поштової марки та конверта (подарунок відомого українського філателіста "Козацької пошти" Андрія Пилюха), з келихом шампанського та розрізанням великого святкового торта, з міні-конкурсами на Елегантність та музикою 60-70 років.

Як наголосив в розмові з "Еспресо.Захід" основний ініціатор події, екс-президент та засновник авто-фан-клубу  "ЗАЗ-Козак" ( до речі, першого українського клубу  прихильників цієї автівки, заснованого у Львові ще 1983 року) Євген Кравс, до цього відзначення уродин "Запорожця" не мають стосунку жодні офіційні організації, партії, рухи. Це приватна ініціатива кількох людей, які щиро люблять цю українську автівку, яку випускали в Україні від 1960-го по 1969 роки і якої за дев’ять  років серійного виробництва  було виготовлено 316 713 штук. "Свого часу було багато жартів на тему "Запорожця" і 600-го "Мерседеса". Так ось як засвідчив час – наш "Запорожець" у певних сенсах насправді значно живучіший та успішніший за цю модель німецької торгової марки"

"Коли до мене наприкінці 1999-го прийшов Женя Кравс  і сказав, що така знакова машина, як "Запорожець" має мати свій гімн, я був трохи заскочений. Справа в тому, що сам я не водій, автівки не маю по нинішній день. Але "Запорожець" – дуже позитивний, емоційний і  теплий. Тому все склалося легко. Андрій Гавур написав слова гімну, а я  - музику, ми з хлопцями виконали, вийшло весело і динамічно. Гімн живе і сьогодні", -  художнім керівником вокальної формації "Піккардійська терція" Володимиром Якимцем

Враженнями поділилася автоледі, колекціонер ретроавтомобілів Світлана Кравс.

"Сьогодні я себе без мого "Запорожця"  не уявляю. Їжджу на ньому на роботу, за місто, скрізь, де треба. Класична швидкість цієї машини – 50-60 км/год, але моє авто – адаптоване. Тому коли даю на трасі поза 100 км/год і обганяю круті автомарки та встигаю помітити здивування його водіїв, охоплює неймовірний драйв. Взагалі "Запорожець" – дуже позитивне авто не тільки для його власника, а й для всіх навколо: люди починають усміхатися, сигналити ( хто на машинах), махати руками. Скажу так - маючи в домашній колекції два  "Запорожці" та   "Сітроен" 1929 року (в Україні моє авто - таке єдине), я б у жодному випадку не пересіла на сучасну машину. Тому що такого емоційного задоволення, яке дає ретроавтомобіль, сучасний автотранспорт не дасть", - сказала вона.

За словами Кравс, в Україні всього  близько 300 ретроавтомобілів. Це крапля в морі. Бо, скажімо, тільки  в музеї під Віднем ретроавтомобілів близько 500. Але це мала би бути відповідна державна політика. 

"25-30 років тому у сусідній Польщі ситуація з ретроавтівками теж була не надто весела. Але вони прийняли відповідні адаптовані закони, які дозволили привозити авто. Якщо розглядати ретротехніку як історичну та культурну спадщину і розуміти, що наявність такої техніки вимагає створення сервісів по її обслуговуванню, інших речей економіки, то можна осягнути , що це стимулює водночас і розвиток держави. А що така техніка справді спадщина, то так і є. Скажімо, авто як мій "Сітроен" у кінці 20-х – на початку 30-х років у рідному  Львові використовували як таксі. І доволі успішно", - розповіла Кравс.

На уродинах "Запорожця" у приватних розмовах також прозвучало, що наступного року, у Львові буде створено жіночий ретро-клуб, який об’єднає жінок-власниць ретроавтівок. А таких леді, як виявилося, у місті трохи є.

"Нічого дивного, що жінки об’єднаються за інтересами, - каже "Еспресо. Захід" Ірина Денис, яка є активною фанаткою "Запорожця".--  Бо жінка  все-таки - особливе створіння. У 2007 році випало брати участь у мотораллі  до Севастополя "Дорога до Криму. Проблеми і перспективи" і нас там зустрів їхній головний  поліцейський доріг, то він сказав: "Жінка як зірка – ти її бачиш, а вона тебе ні". Роки минули, а я цей його вислів пам’ятаю.   А взагалі ми разом з моєю сестрою-близнючкою Оксаною  є водіями з великим стажем – 50 років за кермом (наш тато почав нас вчити водінню з 13 років). Однак ту насолоду водіння, яку дає дуже родинний, яскравий і затишний "Запорожець" не дає жодна інша машина. І це – любов".

Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb