Обговорення та дебати є сильними сторонами демократії — навіть під час війни, — POLITICO

Чи повинні українці — або ті, хто підтримує Україну — у час війни утримуватися від публічної критики лідерів країни, включно з президентом Володимиром Зеленським?  Чи варто їм утримуватися від питань про те, як ведеться країна, як ведеться війна, чи що зробив чи не зміг зробити уряд напередодні вторгнення Росії?
Чи є непатріотичним  і навіть небезпечним шукати недоліки, оскільки критика може послабити суспільний дух, запропонувати Кремлю "корм" для пропаганди і завдати шкоди країні в очах західних партнерів, можливо, поставивши під загрозу підтримку України?

Опозиційні політики країни, громадські лідери суспільства та деякі військові вже певний час щодня борються з цією дилемою. І вони скаржаться, що Зеленський і його команда розглядають будь-яку критику, включно з конструктивними коментарями задля виправлення помилок , як спробу применшити військові зусилля та підірвати єдність у скрутну годину України.

Прихильники Зеленського стверджують, що воююча Україна потребує сильного лідера.  Добре це чи погано, але в цей небезпечний час Зеленський і Україна повинні розглядатися як неподільні. Він є символом опору, який залучає підтримку Заходу.  Критикуючи його, ви підриваєте Україну та її боротьбу, а для демократії мають бути обмеження.

Але питання про те, як збалансувати підзвітність, нагляд, єдність під час війни та лідерство, стали більш актуальними після опублікованого в Інтернеті в середині тижня блискучого інтерв’ю з колишнім офіцером української розвідки Романом Червінським — донедавна виконувачем обов’язків командира підрозділу спецназу.

В інтерв’ю Червінський, який має  репутацію хороброго відчайдуха, а також історію суперечок із головними помічниками Зеленського — звинуватив уряд у "злочинній недбалості" за те, що той не підготував країну достатньою мірою до вторгнення Росії, і він запитав, чому за кілька тижнів до вторгнення було видано наказ розмінувати мости вздовж Кримського перешийка та один на Чонгарі, що, зрештою, дозволило російським військам прорватися та швидко захопити Херсон на півдні.

Червінський також стверджував, що на другий день війни чиновники в офісі Зеленського відмовили в дозволі підірвати міст через річку Ірпінь на північ від української столиці без його погодження. Командир 72-ї бригади ЗСУ зрештою знищив цей міст із "власної ініціативи, і таким чином Київ був врятований", — сказав Червінський — хоча він не має чіткого уявлення, чи помилки були спричинені недолугістю або ж зрадою.

У вівторок київський суд на закритому засіданні обрав Червінському міру двомісячного утримування без права внесення застави, оскільки проти нього розпочато справу за провал спецзавдання. Стверджується, що місія — переконання російського пілота дезертирувати на своєму бойовому літаку — була необачною, несанкціонованою та призвела до витоку інформації, що призвело до того, що Росія завдала ракетного удару по аеродрому Канатове в центральній Україні в липні, в результаті чого загинув офіцер, ще 17 українських військових отримали поранення.

"Його самовільні дії призвели до ворожого ракетного обстрілу аеродрому Канатове Кіровоградської області влітку 2022 року", – коротко повідомила прес-служба СБУ невдовзі після затримання Червінського. Але Червінський сказав, що його затримання політично вмотивоване і є частиною стратегії уряду "переслідувати своїх опонентів і знищити людей, які можуть говорити про свої рішення та дії до війни" та після вторгнення. Він наполягає, що місія була санкціонована.

"Нам потрібно ставити запитання, але тепер уряд намагається зробити так, щоб люди мовчали", — сказав він, скаржачись, що керівництво країни не дозволяє людям "обговорювати чи критикувати урядові рішення в телемарафоні", який об’єднує всі національні канали країни, приватні та громадські, в єдину платформу наземного телебачення, контрольовану урядом. Телемарафон був створений відповідно до указу президента, виданого рік тому в березні, нібито для того, щоб українці могли отримувати "перевірену" інформацію.

Червінський також має історію атак на помічників Зеленського. У грудні 2021 року він назвав главу Офісу президента України Андрія Єрмака російським "агентом впливу".  Раніше ці двоє конфліктували через заплановану спецоперацію із захоплення найманців Вагнера. Зважаючи на цей фон, багато хто ставиться до його зауважень обережно.

Але все частіше пересічні українці починають задавати подібні питання щодо підготовки до війни, її ведення і збереження глибоко вкоріненої корупції в країні. Оскільки наземна війна обмежена на сході та загроза Києву зменшилась, відчуття екзистенційної кризи послабилось, а перепочинок спонукав до активізації політичних дебатів. Наприклад, зараз привертає увагу громадськості розслідування, яке проводить антикорупційне агентство країни НАБУ щодо діяльності Фонду держмайна, що управляє держпідприємствами.

Тим часом сміливішими стають ті, хто каже, що Зеленський і його команда захоплюють забагато влади та видають указів більше, ніж це потрібно. Зусилля уряду придушити опозицію, використовуючи свій контроль над телемарафоном, і постійне неприйняття критики, стигмуючи її як "проросійську", отримують набагато більше негативних наслідків, оскільки критики побоюються, що Зеленський перехоплює їх із прицілом на вибори наступного року.

Раніше цього місяця спікер українського парламенту — член правлячої партії Зеленського "Слуга народу" — гнівно відреагував на статтю POLITICO, яка досліджує сильні та слабкі сторони президента України та цитує критично настроєних опозиційних депутатів. Роздрукувавши копії статті, він розіслав їх лідерам опозиційних партій з підписом "Є означає Єдність". Лідер "Європейської солідарності" — партії попередника Зеленського, Петро Порошенко, надіслав свій примірник із відповіддю "Д означає Демократію".

Опозиційні законодавці зараз обурені тим, що вони вважають посиленням урядового контролю, вказуючи на звільнення обраних мерів, тиск на державні органи, які повинні бути незалежними, обмеження парламентського контролю, а також відмову чиновників Кабміну прийти до парламенту, щоб відповісти на питання. Вони мають сумніви, чи не перестарається Зеленський, посилаючись на воєнний стан у багатьох своїх діях.

"Ми потрапили в гру політичного шантажу. Вони вважають наші вимоги щодо прозорості та підзвітності нелояльними, але лояльність до президента і лояльність до країни – це не одне й те саме", – зазначила Іванна Климпуш-Цинцадзе, опозиційний депутат і колишній віце-прем’єр.

За її словами, підзвітність і нагляд, дискусії та дебати є сильними сторонами демократії, а не слабкими, навіть під час війни.  Вона та інші опозиційні законодавці вважають, що настав час, щоб західні партнери використали свої важелі впливу, допомагаючи гарантувати, що Україна збереже демократичну траєкторію і в повоєнний час.

 Джеймі Деттмер, редактор громадської думки в POLITICO Europe