Олексій Панич: Три найважливіші помилки Заходу у розумінні Росії

Коротко: три найважливіші помилки Заходу у розумінні Росії стосуються: 1) моделі мирного співіснування з Росією; 2) розуміння "російського народу"; і 3) оцінки перспектив "російської демократії".

1. "До мирного співіснування з Росією можна застосовувати ту саму модель, на якій після Другої світової війни було побудовано Європейський Союз".

Відповідь:

Лише події останніх днів змусили європейських лідерів уперше зізнатися, що ця логіка тут не працює. Жозеп Боррель на пленарному засіданні Європарламенту щойно визнав, що після захоплення Росією Криму Європа лише збільшила свою залежність від російського газу, тоді як треба було зменшувати цю залежність. Але він не сказав про те, що рішення про збільшення залежності було свідомим і було продиктовано (неправдивою) геополітичною логікою: Ангела Меркель намагалася, незважаючи на опір Путіна, затягнути Путіна в таку саму модель "мирної економічної взаємозалежності", основи якої після Другої світової війни створили Роберт Шуман та Конрад Аденауер. Насправді з Росією такий підхід не працював і не працюватиме – з причин, які будуть пояснені далі.

2. "Путін - це лише випадкова аберація, прикра помилка історії, а російський народ добрий і миролюбний".

Відповідь:

На жаль, ті нечисленні тисячі росіян, які зараз протестують проти війни – це не "російський народ". Справжній російський народ – це піддані імперії. Вони взагалі не почуваються і ніколи не відчували себе "національною спільнотою" у західному розумінні нації. У розумінні самих росіян їхнє існування залежить і похідне від існування їхньої імперії. (Тому демократія у Росії має виключно бутафорський характер). Досі у путінській Росії діяв неформальний соціальний контракт: "запропонована Кремлем картина світу за добробут". Ви приймаєте такий погляд на світ – ваш добробут зростає; не приймаєте – втрачаєте благополуччя, інколи ж здоров'я, свободу і навіть життя (Нємцов, Політковська і т.д.). Свідомо відмовилися від цього договору лише одиниці; абсолютна більшість росіян прийняли його умови. Зараз цей соціальний контракт під загрозою, але очевидної альтернативи підтримці своєї імперії незважаючи на всі проблеми, багато її підданих все одно досі не бачать. Тому апелювати до росіян, щоб вони схаменулися і "вплинули на свого лідера", щоб той зупинив війну, просто безглуздо.

3. "У Росії після Путіна можна буде побудувати миролюбну, більш менш ліберальну демократію".

Відповідь:

До чого призводить спроба побудувати в Російській Федерації більш менш ліберальну демократію, цілком очевидно показав період правління Єльцина. Наприкінці цього періоду Росія практично втратила Чечню і була на межі нової хвилі "параду суверенітетів" (як відкрито визнав Путін у своїй книзі "Від першої особи", опублікованій у 2000 році якраз перед його першими президентськими виборами). Лише Путін, і лише "путінськими методами" (зокрема, такими, як тоді у Грозному, а зараз у Маріуполі) зміг переламати цю тенденцію, обернувши її на протилежну: "новий збір земель" замість подальшої втрати земель. Тому повторна спроба побудувати в Російській Федерації демократію без перегляду її кордонів та політичного устрою призведе до повторення того ж сценарію: або стихійний розпад, або повернення імперського центру до агресивного "путінізму" як єдиного способу запобігти цьому розпаду. З урахуванням цієї логіки розвитку російської державності, найкращий вихід – контрольований демонтаж імперії замість спонтанного, тобто перетворення Російської Федерації на "СНД-2". Це не питання сьогодення, але стратегічно світові слід готуватися до цього; всі інші сценарії будуть гірші і загрожують гіршими далекосяжними наслідками.

Автор: Олексій Панич, філософ, перекладач, член Українського ПЕН