Опозиція — не карикатура на "колишніх"

Від істерик з приводу і без, шельмування, обзивання "фермою" і "скотами", заговорили напряму. Незручні для них опоненти мають зникнути. Бо саме існування Порошенка, його команди та прихильників — це, начебто, "розкол".

Можна було б відмахнутися від подібних дурниць як від неважливої інфантильної маячні, якби не навʼязливе просування цієї думки у підконтрольних чи залежних від влади медіа (а це — переважна більшість медіапростору). І якби призначення "розкольників" і зачистка політичного, громадського і медіапростору не набула промислових масштабів. Бо це шкодить не персоналіям і політсилам. Це шкодить державі, її ефективності та майбутньому України.

Читайте також: Не треба бикувати...

Опозиція відіграє у суспільстві дуже важливу роль. Це — не карикатура на "колишніх", які "хочуть назад до влади". Змінюваність влади, і зокрема повернення тих, хто на виборах владу передавав переможцю — одна із закономірностей сталої розвиненої демократії. Бо абсолютна, незаперечна  влада абсолютно й розбещує. А дотримання правил найкраще забезпечується римським принципом "Сьогодні — ти, завтра — тебе".

Найефективнішим двигуном прогресу є змагання, засноване на власному інтересі. Усі спроби людства замінити його чимось іншим завершувались лише погіршенням ситуації. І нинішнє захоплення популізмом (який серед іншого передбачає, що одна-єдина сила представляє "справжній народ"; а хто не згодний — той не народ і має зникнути) - також буде відкинуто.

Здоровий глузд здатний творити дива. Проте здоровий глузд потребує і підтримки.

У опозиції у здоровому демократичному суспільстві є три задачі.

1. Моніторити дії влади, вказувати на змістовні помилки й пропонувати альтернативи;

2. Інформувати про ці помилки та альтернативні рішення суспільство – зокрема, й добиваючись виправлення помилок;

3. Мобілізувати суспільство для зміни неефективної політики, або й домагаючись зміни влади у визначений Конституцією спосіб і строк.

Читайте також: Чому ми не в НАТО? Бо Шуфрич досі голова комітету свободи слова

Прикладів на кожну функцію усі ми можемо згадати достатньо.

Під час війни ці функції не скасовуються — лише видозмінюються, зважаючи на обмеження у методах на час воєнного стану.

Бо брак контролю, нагляду і пропонування альтернатив — це не єдність, а застій і зловживання.

З цим, до речі, згодна і більшість українців. Понад 70% опитаних різними центрами вважають корупцію першочерговою проблемою, а понад 56% вимагали б розслідування і покарання корумпованих посадовців, попри війну.

У Римі, знов-таки, служба охорони порядку і боротьби з пожежами називалась vigilii. Дослівно - "ті, хто не спить". Англійське "vigilant"- пильний — походить із цього кореня.

Саме така роль в опозиції: захист здорового глузду, викривання проблем і пропонування альтернатив, а за тим — домагання виправити ситуацію.

В цьому не обійтись без співпраці громадянського суспільства, експертів, журналістів, активістів та інших, хто робить свою роботу.

Це — не розкол. Це — спротив болоту застою, самозаспокоєнню і, зрештою, поразці, яку ці риси монополії породжують.

Тож боротьба за Україну, її майбутнє і розгром московщини — це боротьба, зокрема, і з безвідповідальністю, безпринципністю і байдужістю. Бо вони породжують продажність та неефективність, якими уміло користується наш спільний ворог.

У боротьбі за українську Перемогу роботи вистачить усім. Кожен може знайти своє місце і роль.

Як казав герой одного культового фільму, "If you are listening to this message, you are the Resistance!".

Джерело

Про автора. Ростислав Павленко, український політик, політолог, політтехнолог, викладач. Народний депутат України IX скликання

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.