Перемога буде за Україною, коли б не закінчилася війна: військові підсумки першого року

Підсумки року повномасштабної війни

Українська армія та український народ витримав першу навалу російської армії, яка чисельно переважала ЗСУ. За цей час наші Сили оборони завдали значних втрат противнику. Відкинули його зі значної кількості областей, провели дві потужних контрнаступальних операції й зараз впевнено дивимось на те, що разом із Заходом забезпечимо собі перемогу.

Противник намагався реалізувати стратегію бліцкригу, розуміючи, що його будуть нібито зустрічати з квітами. Все пішло абсолютно не так і коли він намагався протиснутися з напрямків в 10 областях, з кожним місяцем зона присутності зменшувалась. Плани ворога не витримали зіткнення з реальністю - опором українського народу та спротивом ЗСУ.

Оборона Півночі та Києва

Попри заяви держави, що ми знали про наступ - повною мірою ми не були готові до дій з півночі. Рух по цьому напрямку на Київ був достатньо підступним та швидким.  Потім ми побачили, що у росіян бракує палива і потужностей. Біля Києва ми побачили, що українська армія чинить опір та є всі можливості, щоб тримати оборону. Дві артбригади, які захищали Київ, забезпечили основний перелом, щоб противник не дійшов до міста і не реалізував свої плани. Збіг багатьох факторів - неочікуваність, наш спротив і везіння зіграло на нашу користь.

Перші дні були найбільш страшними, найбільш непередбачуваними. Стійкість першого етапу дозволила планово якимось чином перейти до оборонних дій. Хоча напередодні війни була низка навчань ЗСУ і передислокація за декілька годин до ракетних ударів, яка дозволила зберегти ППО та авіацію. Все одно фактор несподіванки залишався, бо було розуміння. що ворог буде головно наступати на Донбасі. Напрямок півночі був другорядним і ворог це використав.

На початку квітня у росіян почались головні проблеми і з паливом, і з боєприпасами. Коли наші люди почали знищувати колони вздовж доріг, ворог наступав по дорогах, а потім виявилось, що палива у них не було. Перші місяці були надзвичайно показовими - спротив народу був великим і він дійсно підштовхнув до того, що ворог покинув три області, які ми вважали головними - Київську, Чернігівську і Сумську. 

Потім була певна пауза, далі була битва за Донбас, коли ворог переформатувався, а згодом дві контрнаступальні операції, які дозволили звільнити Харківщину та правий берег Херсонщини.

Два контрнаступи ЗСУ

На Харківщині були обстріли, намагання захопити обласний центр. Тут треба говорити не про це, а про Балаклійсько-Куп’янську операцію, яка дозволила за тиждень звільнити велику територію. Це була перша успішна операція, яка показала, що армія може не лише оборонятися, а й проводити ефективні наступальні дії. 

На Миколаївщині українські підрозділи унеможливили просування противника. Було здійснено декілька підривів, декілька ударів по військах РФ, які примусили ворога зупинитися і не реалізувати плани. Такі дії були по всіх напрямках попри те, що це було складно, ризиковано, враховуючи всі складнощі першого етапу війни. 

І Харківська, і Херсонська операції планувались довго. Звільнення правого берега Херсонщини тривало довго, бо ворог закріпився там і треба було провести значну кількість підготовчих заходів - знищення живої сили й обмежити логістичне забезпечення  противника. Ми це зробили далекобійними системами, які отримали влітку. Тоді ж ми почали планувати цю операцію. Поєднання нових технологічних можливостей і розуміння вразливих місць окупанта дозволили провести її.

Бахмут - новий Маріуполь

Маріуполь тримався 86 діб. Весь цей період контингент азовців утримував близько 10 БТГр росіян, які були сковані. В цей час вибудовувалась лінія оборони, формувалося розуміння, як робити захисні лінії. Це дало нам можливість більш планово забезпечити оборонні заходи на інших ділянках. Маріуполь не дав реалізувати плани росіян просунутися до інших областей.

Ситуація під Бахмутом нагадує ситуацію під Маріуполем, де наші війська сковують значні сили противника та забезпечує втрати ворога у живій силі та техніці. Зараз росіяни намагаються вийти на місто з півдня, півночі та сходу. Найскладніша ситуація на півночі, де ворог захопив Берхівку та Ягідне. Через них ворог хоче обійти Бахмут з півночі й просунутись до Хромового. Цей населений пункт лежить на дорозі з Часів Яру - один із ключових елементів постачання Бахмута. З Верхівки та Ягідного до Хромового - близько чотирьох кілометрів. Там дуже активно працює наша артилерія, щоб не допустити противника в цю зону. Якщо росіянам вдасться протиснутися до Хромового і перерізати лінію сполучення на Бахмут, то це створює необхідність або проведення потужних контрнаступальних дій, аби вибити противника з цих панівних висот, або реалізувати заходи з переведення нашого угруповання на іншу лінію оборони. 

Прогноз на наступний рік

Ми налаштовані на максимально швидкі дії, але це потребує чіткого альянсу та взаємодій з нашими партнерами.  Президент Зеленський казав, що ми хочемо здобути перемогу цього року, але реальність буває іншою. Ми маємо налаштовуватися на будь-який сценарій, розуміючи, що перемога буде за нами, але це потребує сил, можливостей і мужності від кожного з нас, навіть якщо це триватиме не один рік.