Булгаков і Російська імперія
Я вже колись писав, що російська культура передбачає три засадничі настанови: (1) підтримати імперію, (2) сховатися від імперії у "внутрішню еміграцію", (3) виступити проти імперії
Звісно, це радикально чіткі позиції; багато культурних явищ зорієнтовані в той чи інший бік, але не доходять граничної чіткості.
Наприклад, "антирадянська" настанова може бути й свідомо проімперською (Солженіцин), і свідомо антиімперською (Іван Дзюба), а може просто залишатися "антирадянською" без подальших уточнень.
Саме цей останній варіант можна бачити в "Майстрі і Маргариті". Радянський світ тут постає як світ, що замкнувся від світової історії, відкинув її (проголосивши своєю ідеологією атеїзм), а радянська влада переконана, що на власній території вона "все контролює".
Булгаков же своїм романом категорично спростовує все щойно сказане. І СРСР не замкнувся від світової історії, і атеїзм насправді брехня, і радянська влада на власній території далеко не все контролює — коли до неї завітали представники тієї самої світової історії.
Для тих, хто жив у тому замкненому від світу "радянському світі", це справді сприймалося натхненно, як ковток свіжого повітря.
Читайте також: Чому варто читати Булгакова
Тому цей роман і забороняли. Було за що.
Але, коли роман все ж таки дійшов до читачів, імперська культура відреагувала цілком передбачувано: спробувала інкорпорувати його так само як вона, після краху СРСР з його атеїзмом, повернулася до інкорпорації християнства.
Якщо імперії може послужити Христос, яким він постає в ідеології РПЦ, чому їй не може послужити Булгаков зі своїм "Майстром"?
Тому найкращу екранізацію "Майстра і Маргарити" зняв комуніст, шовініст і вірний путінець Володимир Бортко. А донецький пісняр Володимир Скобцов, автор слів неофіційного гімну "ЛНР" та "ДНР" "Донбасс за нами", колись написав справді талановитий цикл зонгів на сюжет цього роману (власне, цей цикл на кілька голів вище всього решти, що він написав за все своє життя).
Читайте також: Що для мене не так з Булгаковим?
Звісно, можна визнати, що ці імперські митці мають рацію і "віддати" їм Булгакова разом із його Майстром, Ієшуа і Левієм Матвієм.
Але чому би тоді, за цією ж логікою, не "віддати" РПЦ Христа зі всіма Євангеліями?
Росія і сьогодні дедалі більше замикається від решти світу — щоправда, загорнувшись вже не в атеїзм, як за часів СРСР, а в особливе, суто російське "християнство". Тому викриття цієї замкненості автором "Майстра" і сьогодні залишається актуальним. Треба тільки прочитати це незашореними очима і не поспішати "віддавати" Булгакова російській пропаганді.
Про автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе