Депортація і мілітаризація: Як російська агресія руйнує дитинство українських дітей

Сьогодні, у Міжнародний день захисту дітей, нам слід не просто відзначити цю дату на календарі, а звернути свою увагу на порушення прав українських дітей, які вимагають негайної реакції та дій. Повертаючись до цих проблем та намагаючись їх розвʼязати, ми повинні нагадувати собі, що маємо агентність та силу це робити – ми та міжнародна спільнота.

Наразі встановлено імена 19 546 дітей, яких Росія примусово депортувала протягом 2022–2024 років. Уповноважена президента України з прав дитини Дар'я Герасимчук вважає, що загальна кількість дітей може становити 200-300 тисяч у той час, як російська сторона подає цифри у 700 тисяч. З них повернуто лише 388 дітей.

Росія використовує різноманітні способи викрадення дітей: депортація сиріт з дитячих будинків, розлучення з батьками у фільтраційних таборах. Процедура "фільтрації" також є порушенням прав людини, адже росіяни вдаються до збору надмірної кількості персональної інформації, включаючи фотографування, зняття відбитків пальців та копіювання вмісту мобільних телефонів, зокрема списків контактів. Під час допитів людей піддають психологічному тиску, ставлячи провокаційні запитання про їхню підтримку Російської Федерації та її військових дій.

Під приводом "оздоровлення" дітей депортують до пунктів тимчасового розміщення, які розташовані на території Білорусі та Російської Федерації за тисячі кілометрів від їхнього рідного дому. Спершу дітей обіцяють повернути з відпочинку в Анапі чи на Далекому Сході біля Японії за кілька тижнів, але ці обіцянки порожні. Діти залишаються там, їм змінюють імена, розпорошують по території Росії та Білорусі, перевиховують, щоб ті ніколи не повернулись до України.

Мапа депортацій. Джерело: https://deportation.org.ua/map-of-deportations/ 

Після примусового переміщення дітей з України до Росії чи Білорусі, росіяни піддають їх інтенсивній індоктринації та військовому навчанню. Діти примусово залучені до різноманітних парамілітарних формувань, таких як “Юнармія”, “Вагнерьонок”, та “Рух перших”. Ці дії мають кілька цілей: по-перше, створити лояльне покоління, яке буде підтримувати політику Росії; по-друге, використати дітей у пропагандистських цілях; і по-третє, підготувати майбутній мобілізаційний ресурс.  На базі шкіл існують кадетські класи, основна мета яких полягає у підготовці студентів до цивільної та військової служби.

Джерело: https://28-школа.рф/kadetskij_klass 

До прикладу, “Кримпатріотцентр”, заснований у 2015 році в Криму, також готує школярів до військової служби. Окупаційна влада на базі центру відкриває гуртки й секції з основ військового вишколу, проводить військово-польові навчання та створює військово-патріотичні табори для молоді. Як наставників для цих заходів залучають курсантів з Чорноморського військово-морського училища та учасників “спеціальної військової операції”.

Воєнно-патріотична акція «День призовника» в Алушті.  Джерело: https://www.krympatriotcentr.ru/день-призывника.html

Депортовані українські діти також стають жертвами примусового всиновлення, яке відбувається без належного контролю та дотримання міжнародних стандартів. Всиновлення використовують для пропаганди, показуючи це як акт “гуманізму” з боку окупаційної влади, що маніпулює реальними обставинами й порушує права дітей. Відсутність будь-якої інформації про долю дітей у цих процесах ускладнює можливість їх повернення до своїх родин та відновлення їхніх прав.

Уповноважена з прав дітей у РФ Марія Львова-Бєлова (праворуч) з українськими дітьми в Калузькій області. Джерело: https://zmina.info/articles/rosiyany-nezakonno-vsynovyly-shhonajmenshe-386-ukrayinskyh-ditej-yak-vidbuvayetsya-genoczyd-i-hto-jogo-ocholyuye/

Росія порушує всі можливі норми міжнародного права та права дітей. Діти у пунктах тимчасового розміщення зазнають психологічного тиску та стресу, зокрема через невизначеність свого становища. Перебуваючи далеко від дому та відокремлені від рідних, вони відчувають страх і тривогу через невпевненість у своєму майбутньому. Вони не знають, як довго їм доведеться залишатися у цих центрах, яка буде їхня доля та коли (або чи взагалі) вони зможуть повернутися додому.

На тимчасово окупованих територіях і всередині Росії відсутні права людини. З депортованими, особливо з дітьми може статися все, що завгодно. Росія не надає інформацію, як це повинно бути згідно з юридичними документами, які вона підписала. Як би прикро це не було, але справді повернути всіх депортованих дітей ми зможемо лише в одному випадку: після перемоги Україні у війні. І що швидше наші західні партнери допоможуть нам і дадуть нам зброю, тим швидше ми зможемо це зупинити й повернути всіх наших людей.

Міжнародна спільнота повинна негайно втрутитися, щоб захистити права українських дітей. Організації, такі як ООН, ЮНІСЕФ та Червоний Хрест, мають посилити свої зусилля з моніторингу ситуації, надання гуманітарної допомоги та забезпечення дотримання міжнародних стандартів. Лише об'єднаними зусиллями ми зможемо повернути цих дітей до їхніх родин і забезпечити їм безпечне та щасливе дитинство.

Спеціально для Еспресо

Авторка: Анастасія Саєнко, історикиня, стипендіатка Visegrad Fund, дослідниця кампанії Where Are Our People? громадської організації PR Army

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.