Представники держави часто ставляться до громадян, як окупанти - так, ніби то не вони слуги народу, а громадяни - їхні слуги

В українських університетах є програми академічної мобільності. Це коли студент може виїхати у закордонний ВНЗ на період від декількох місяців до року для отримання додаткової освіти. Так мій старший син колись давно зміг отримати магістерський диплом як університету Шевченка, де навчався, так і університету в Познані, з яким у КНУ була угода, а моя донька, яка вчиться в Українському Католицькому Університеті, за такою програмою планує на один семестр поїхати у Вроцлав. 

Вона зможе, але хлопці з УКУ — ні. І з Київської школи економіки, наприклад, теж не зможуть. 

Держава, тобто Кабмін, дозволили брати участь у таких програмах хлопцям із державних і комунальних ВНЗ, але заборонила студентам недержавних університетів. У чому логіка? 

За Конституцією в нас усі форми власності рівні. Замість того щоб дивитися на якість навчання, середній конкурс, доброчесність, держава вводить критерій власності. А насправді - шкодить кращим університетам країни, талановитим студентам. 

Такий підхід якось допоможе мобілізації? Ні, звичайно. А потім ми дивуємося, чому мами намагаються вивезти 17-річних хлопців у європейські університети.

Джерело

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.