Росія: система, що виховує зі своїх громадян рабів

Діагноз російській любові до жорстокості та надмірного насильства. Драгоманов, Переднє слово до Громади, 1878 р.: "Остатніми часами ми бачили суди над соціялістами в Галичині й у Росії — з котрих виявилось, що те, за що в Галичині присуджували на 3 місяці тюрми, в Росії каралось на 12-16 років каторги".

Драгоманов тут бачить величезну відмінність між Габсбурзькою та Російською імперіями. Цей потяг росіян до насильства дуже добре наші інтелектуали розуміли й у ХІХ столітті, і раніше.

Тетяна Огаркова ще 2014 року дала цьому точний діагноз "злочин без покарання, покарання без злочину". Ця формула діє і в ХІХ ст., і у XX, і у XXI.

Диспропорційне насильство, закоханість у катування, нездатність подивитися на жодні інші відповіді на те, що не подобається, — окрім надмірної жорстокості.

Драгоманов далі дуже добре показує наслідки цього: у Європі ці переслідування не знищували антитиранічних рухів, — тимчасом як у Росії потрібно було здійснювати нелюдських зусиль, і таких людей було значно мало.

"Те, що потребує в Росії незвичайного геройства, в Австрії можуть робити люди зі звичайною натурою, а звісно, що всяка громадська справа посувається вірніше, коли за нею стоять як найбільші лави хоч і звичайних людей, ніж самі герої, котрих ніколи багато бути не може".

Система, яка виховує зі своїх громадян рабів. І щоб не бути рабом, треба здійснити надлюдських зусиль — і отримати нелюдське покарання. Що історія української культури в Росімперії та в СРСР добре засвідчує.

Джерело

Про автора. Володимир Єрмоленко, письменник, голова Українського ПЕН

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.