Що віддасть Трамп Путіну?

Серед тих поступок, на які погоджується піти Дональд Трамп, зокрема, декларування того, що Україна і Грузія ніколи не стануть членами НАТО, а Путін може зберегти під своїм контролем значні території, які він окупував в Україні, зокрема Крим і район Донбасу.

Досі незрозуміло, чому в оточенні Трампа вважають, що російський очільник погодиться на ці умови, які фактично будуть означати капітуляцію Сполучених Штатів перед Російською Федерацією. Адже важко забути, що якраз перед нападом Росії на Україну міністерство закордонних справ Російської Федерації пропонувало саме такі умови країнам-членам НАТО, щоб вони чітко декларували, що ані Україна, ані Грузія не будуть членами Північноатлантичного альянсу, як і будь-яка інша колишня радянська республіка.

Також Росія на той момент не збиралася залишати контроль над територіями Криму і Донбасу. Щобільше, готувалися до визнання так званої незалежності вигаданих у Кремлі Донецької та Луганської народних республік.

В оточенні Трампа продовжують говорити, що ці поступки будуть єдиними, на які погодиться американський лідер, якщо він повернеться до Білого дому. Однак це не означає, що Сполучені Штати не можуть продовжити озброєння України.

Проте абсолютно незрозуміло інше: навіщо російському президентові Володимиру Путіну погоджуватися на такі умови Дональда Трампа. Адже той факт, що Сполучені Штати вже готові на значні поступки Російській Федерації, може лише заохотити російського президента до продовження війни проти України, щоб отримати контроль над ще більшою кількістю територій сусідньої держави, яку б в ідеалі для себе Володимир Путін взагалі хотів би ліквідувати й приєднати до Росії практично всю.

Однак ці консультації з Кремлем ще раз підкреслюють нереалістичну картину світу, в якій продовжує жити Дональд Трамп разом зі своїм найближчим оточенням. У цій картині світу, втім, головну роль відіграє навіть не бажання Трампа не брати активної участі у війні Росії проти України на боці України, яка зазнала агресивного нападу Путіна. У цій картині світу найбільш небезпечним є очевидне бажання Дональда Трампа якщо не залишити Північноатлантичний союз, так принаймні переформатувати його таким чином, щоб зменшити відповідальність Америки. Так, скажімо, в команді Дональда Трампа виводять про те, що головна сутність забезпечення нормальної ситуації з обороною в Європі має перейти до європейських країн, а Сполучені Штати готові зберегти над Європою виключно ядерну парасольку, однак втручатися в ситуацію — тільки внаслідок серйозної кризи.

Також пропонується створити так званий дворівневий підхід до НАТО. Тобто коли Сполучені Штати можуть не гарантувати безпеки й свого захисту тим країнам, які витрачають недостатньо грошей на оборону. Радники Дональда Трампа вже навіть говорять про те, що 5-та стаття Північноатлантичного договору не має на увазі обов'язкову допомогу тій чи іншій країні у випадку нападу на неї.

Однак така ревізія 5-ї статті фактично говорить про демонтаж механізму НАТО як оборонного союзу і про значне зменшення ролі Сполучених Штатів у світі.

Для чого це пропонують радники Дональда Трампа? Що подобається в цьому божевільному плані колишньому американському президенту, який у своїх зовнішньополітичних розрахунках стає справжньою небезпекою для світу?

У Вашингтоні вважають, що головний напрям у забезпеченні майбутнього Сполучених Штатів є не європейський, а тихоокеанський і що головна небезпека для Сполучених Штатів пов'язана саме з роллю Китаю, а не Російської Федерації, яка не є найголовнішою небезпекою для Сполучених Штатів. А зменшення присутності американських військ у Європі, а також ролі у захисті європейського континенту може дозволити Сполученим Штатам більш ефективно зосередитися саме на південнотихоокеанському напрямку. Що, в принципі, і зараз є досить важливою частиною американської стратегії безпеки, якщо подивитися, яку кількість оборонних альянсів створює адміністрація Джозефа Байдена саме в цьому регіоні.

Однак якби сам Дональд Трамп прочитав у своєму житті хоча б кілька історичних книжок, він із меншою зацікавленістю ставився б до порад своїх радників, які, очевидно, книжки читали, але висновки не зробили.

Саме такий погляд на світ в американської еліти був наприкінці 30-х років XX століття, коли більшість американських політиків також вважали, що Сполучені Штати не мають брати активної участі в європейських справах і мають зосередитися на інших напрямах забезпечення свого майбутнього. Результатом цього був Перл-Харбор і активна участь Сполучених Штатів у європейській війні.

Зараз ситуація практично така ж: Китайська Народна Республіка і Російська Федерація активно співпрацюють між собою в тому, що вони можуть назвати демонтажем демократичних інституцій, зменшенням ролі Сполучених Штатів та інших демократичних держав.

І якщо виявиться, що Російська Федерація може нав'язувати свої умови американському президентові й забезпечувати таким чином майбутнє з погляду втілення в життя своїх амбіцій, навіть не маючи того економічного потенціалу, який має Китайська Народна Республіка, то Китай, звичайно, буде заохочений до більш активних дій у сфері просування власних амбіцій у Тихоокеанському регіоні та зменшення ролі Сполучених Штатів. Що, очевидно, може не сподобатися Дональду Трампу.

І в результаті ситуація з Перл-Харбором може повторитися, тільки в ролі тодішньої мілітаристської Японії буде виступати вже Китайська Народна Республіка, а Росія буде виконувати роль колишнього нацистського Рейху. В принципі, вона і зараз із цією роллю може непогано впоратися.

Таким чином, бажання Сполучених Штатів зменшити свою роль у Європі, як це показує досвід періоду між Першою і Другою світовими війнами, завжди призводило до серйозних випробувань для Сполучених Штатів. Можна абсолютно впевнено сказати, що своїми безглуздими планами Дональд Трамп разом зі своєю командою веде Сполучені Штати просто до реальної Великої війни у Тихоокеанському регіоні.

І варто зазначити, що ця війна насправді може стати для Дональда Трампа і для американців Третьою світовою війною. І виявиться, що саме за це, за Третю світову війну, будуть голосувати громадяни Сполучених Штатів Америки, які в листопаді цього року віддадуть свої голоси за Дональда Трампа.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.