Політична криза США змусить ЄС більше допомагати Україні, - дипломат Брайза

Але зараз найважливіше, кого буде обрано на місце спікера Маккарті. Є два основні кандидати. Це Стів Скаліс - високопоставлений республіканець зі штату Луїзіана. Він виступає за більшу підтримку України, цитуючи Байдена - “доти, доки це буде потрібно”. А його опонент Джим Джордан з Огайо виступає проти посилення підтримки України. Тож новообраний спікер вирішуватиме, які законопроекти виносити на голосування, і може заблокувати допомогу Україні, якщо так захоче. Президент Байден в такому випадку нічого не може зробити, окрім як спробувати його переконати.

Тому це абсолютно несподіваний поворот подій, і, як на мене, він глибоко бентежить демократичну систему США, оскільки показує, наскільки ми близькі до повної дисфункціональності.

США допомагають нам так, як мало хто у світі, але ми сподівалися на посилення допомоги, зокрема в зимовій кампанії на фронті. Ми сподівалися, що президент Байден наважиться й підпише документи про передачу нам ATACMS.

Кілька тижнів тому, пане Борковський, ми з вами говорили про те, що адміністрація Байдена нарешті готова надати Україні ATACMS і гарно рухається в напрямку постачання F-16, тому що нарешті зрозуміла, що Україна дійсно потребує цієї зброї і не збирається використовувати її для атак на російську територію. Без таких ресурсів Україна не зможе зробити те, чого вимагає від неї Вашингтон, тобто досягти прогресу на полі бою.

А тут усіх зненацька заскочив цей безлад у політичній системі США , тому наразі неможливо сказати, що буде далі.

Крім того, я думаю, що в довгостроковій перспективі для того, хто стане спікером Палати представників, буде політично невигідно не відновити підтримку України, однак зараз просто неможливо сказати, як швидко це може статися і наскільки великою може бути ця допомога.

Наскільки я розумію, все ще залишається невикористаною допомога Україні на суму п'ять мільярдів доларів. Виходячи з того, що в середньому Україна отримує від США 2,7 мільярда доларів на місяць, йдеться про два місяці ненаданої ще допомоги.

Також, ми бачили скільки іранської зброї було вилучено та буде передано Україні, йдеться про мільйони набоїв і тисячі кулеметів іранського виробництва, які очевидно переправляли морем для повстанців Хуті. Втім Україна не може виграти війну, спираючись на такі випадкові знахідки озброєнь. США повинні надавати фінансування.

Викликають занепокоєння деякі сигнали, дуже часто від анонімних джерел у Білому домі чи відставних генералів, не лише в Сполучених Штатах, а й у Великій Британії. Вони починають говорити, що, можливо, у нас на складах буде щось закінчуватися (ідеться про британську заяву), ми будемо допомагати Україні, але слід врахувати, що наша допомога не гумова. Що буде через кілька місяців, коли в США, наприклад прихильники Трампа, скажуть: ми і так достатньо допомогли Україні (і назвуть суму в 100 мільярдів доларів), давайте зменшувати допомогу. Гроші та зброя - які тепер тенденції в американському та європейському політикумі?

Основою політики є гроші та витрати. І в системі Сполучених Штатів саме Конгрес вирішує, скільки грошей буде виділено для цілей, яких хоче досягти президент. Саме в цьому найбільша влада Конгресу США і тому нашою демократичною системою керувати важко. Іноді таке трапляється. Але, як казав Вінстон Черчилль, американці в кінцевому підсумку вчиняють правильно після того, як перепробують все, що неправильно. Зараз ми перебуваємо в такому режимі, коли маємо групу крайніх республіканських прихильників президента Трампа, які налаштовані нігілістично. Вони хотіли б розвалити наш уряд, бо думають, що це виставить Байдена в поганому світлі, а Трампа - в хорошому. Тож Україна є заручником цього процесу. У довгостроковій перспективі гадаю, що допомогу буде надано, виходячи щонайменше з того, що колись сказав Черчилль. Зрештою, США вчинять правильно.

У короткостроковій перспективі позитивним є те, що це також є певним сигналом для наших європейських союзників, щоб змусити їх робити більше.

Велика Британія зробила багато. Це правда. Німеччина зробила багато. Естонія зробила найбільше з розрахунку на душу населення. Втім є й інші країни, як от Болгарія, які зробили не так багато, і їм потрібно робити більше. Сподіваюся, що зараз буде невелика політична криза також і всередині Європейського Союзу, щоб вони зрозуміли, що повинні зробити ще більше, щоб допомогти Україні.

Міжнародна політика переживає не найкращі часи для України, відбуваються певні зміни. Окрім угорського прем’єра Орбана, ми отримали ще словацького Роберта Фіцо. Стрімко погіршилися українсько-польські відносини, хочеться вірити, що вони покращаться завдяки зусиллям українських і польських політиків. Але є відчуття, що світова кон’юнктура може погіршитися для нас.

Це правда. Кожне політичне питання, кожна політична проблема, кожна війна в моєму житті в якийсь момент втрачала інтерес міжнародної спільноти. Однак міжнародний інтерес до цієї війни був і залишається сильним. Він все ще дуже сильний, але політичні системи не стоять на місці. Пригадуєте, якою на початку війни була підтримка України в Словаччині, скільки українських біженців вони прийняли. Так само, звісно, було і з Польщею. Але потім втрутилася внутрішня політика. Економічні умови в обох країнах стали більш складними і важкими для фермерів, зокрема через українське зерно. Не можу сказати, що їхня підтримка розвіялася, ні - вона є, і думаю, що в Словаччині та Польщі всі все ще усвідомлюють, що дуже важливо, щоб Україна перемогла. Однак люди стали більш замкнутими, більш егоїстичними, більш зосередженими на власному становищі і менш співчутливими до України. Але абсолютно зрозуміло, що Словаччина і Польща знають, що Україна повинна перемогти у цій війні.

Люди нині дещо втомилися, дещо призабули всю серйозність цієї війни, а на полі бою утворилася своєрідна патова ситуація. Але з плином часу, коли пройдуть польські вибори, коли втихомириться словацька політична система після переобрання Фіцо, який довгий час залишається прихильником Путіна, тоді я думаю, що підтримка України відновиться. Але мені легко говорити, сидячи тут. Якби я був українцем, я був би дуже стурбований, зрештою я також стурбований.

Це жахливо, як Польща і Ярослав Качинський поводяться по відношенню до України. Нав'язувати Україні додаткові економічні труднощі через інтерес польських фермерів у виборах - це щонайменше егоїстично, а щонайбільше - це стратегічне самогубство.

Готується чергова зустріч Стамбульського формату. Який може бути порядок денний, про що говоритимуть? Питання «формули миру» може трактуватися в різних державах, в різних політичних структурах доволі по-різному - Володимир Зеленський озвучив нашу, українську позицію, але у кожної країни своє бачення розв’язання питання війни.

Чудове запитання, і я цілком згоден з тим, що різні країни трансатлантичної сім'ї мають різне бачення того, як має завершитися війна або як вона має тривати далі. Отже, президент Ердоган був послідовним у деяких питаннях, і я припускаю, що він буде відігравати головну роль у формуванні порядку денного. Він із самого початку чітко засудив вторгнення Росії в Україну, підтримав територіальну цілісність України засудивши анексію Криму та інших чотирьох областей, а також окупацію Донбасу.

Він був послідовним у забезпеченні надання Туреччиною значної військової допомоги Україні. Разом із тим, йому вдавалося бути послідовним у бажанні залишатися потенційним посередником і підтримувати свої контактні зв’язки з Путіним. Ердоган дійсно пишається зерновою угодою, адже він був не останнім в її укладенні. Думаю, що на порядку денному буде відновлення зернової угоди, тоді як Україна, схоже, виконує її, відправляючи своє зерно та інші вантажі кораблями вздовж узбережжя Румунії та Болгарії, які є членами НАТО.

Отже, Ердоган спробує відновити зернову угоду. Також його послідовність полягає в тому, що він просто хоче, щоб війна закінчилася, щоб настав мир. Він бачить роль Туреччини в міжнародних відносинах як стабілізуючої сили і країни, яка віддана пошуку миру. Навіть незалежно від того, наскільки несправедливою може бути політична ситуація на місцях, в даному випадку в Україні, як людина, він просто хоче, щоб перестали вбивати  людей.

Адміністрація Байдена дотримується іншої позиції. Там з одного боку вважають, що Україна сама повинна вирішити, як закінчити війну, з іншого - бояться або боялися ескалації з боку Росії та застосування ядерної зброї, що, на мою думку, є помилкою.

Європейський Союз висловився дуже чітко. Україна повинна отримати всю необхідну підтримку і повинна сама вирішити, як закінчити війну. Ось які питання будуть на порядку денному цієї зустрічі. Як нам досягти миру? Як нам бути посередниками? Як домогтися поваги до територіальної цілісності України і як зробити так, щоб експорт зерна відновив свої звичні темпи?

Минуло кілька тижнів від візиту президента Зеленського та української делегації до Вашингтона. Були дуже гучні заяви, багато емоцій. Були також зустрічі, зокрема з одним із патріархів американської дипломатії Кіссінджером. Американська дипломатія надзвичайно промовиста й потужна, але є дуже різні течії. Як тепер намагатимуться розвертати американсько- українську співпрацю? Найкраща допомога – виділення важкого озброєння. Росіяни хотіли б перетворити російсько-українську війну на війну сухопутну, піхотну, тобто наше завдання – отримати важку артилерію, ракетні системи, важкі танки – не 30 «абрамсів», а 230. Але це означає, що росіяни можуть застосувати неконвенційні загрози, вони саме про це натякають.

Почнемо з колишнього держсекретаря Кіссінджера. Він вважається найдосвідченішим і одним із наймудріших дипломатів в історії США. Взаємодіючи з ним під час своєї дипломатичної кар'єри, я вважав його погляди глибокими, але не завжди з ними погоджувався. Тож можу припустити, що, можливо, українська делегація, яка з ним зустрічалася, також не з усім погоджувалася.

Ми пам'ятаємо, як Кіссінджер на початку війни припускав, що, можливо, для України було б краще шукати шлях до миру, як це робить Ердоган, а не продовжувати війну. А потім він змінив свою точку зору. Глибока мудрість Генрі Кіссінджера, яка відображає необхідність для України закінчити цю війну на її умовах, - це те, що врешті-решт візьме гору у Вашингтоні.

Нині ми є свідками справжнього політичного божевілля у Вашингтоні, через яке політизовано поставки зброї в Україну, буцімто стримуючи таким чином потенційне застосування Росією неконвенційної або ядерної зброї. Тобто це, навіть, не раціональні дебати. Це просто безглузда боротьба між прихильниками і противниками Трампа в Республіканській партії, яка, надіюсь, незабаром завершиться, і адміністрація Байдена отримає посилене фінансування для України, включно з більшою кількістю ATACMS. Таким чином, Україна знову зможе контролювати свою долю настільки, наскільки це можливо.

І ще один момент: я думаю, що Генрі Кіссінджер, як і багато людей у Вашингтоні, не розуміє до кінця, як Україна може витіснити всі російські війська з Криму і Донбасу, тому що це дуже складне завдання. Але в моєму колі друзів у Вашингтоні є військово-політичні експерти, які бачать, що Україна рухається в цьому напрямку - по-перше завдяки її поступовому просуванню в напрямку Азовського моря, щоб роз’єднати Донбас і Крим. І по-друге, з допомогою ATACMS, інших ракетних систем більшої дальності, а також українських морських дронів, що становлять серйозну загрозу Кримському мосту.

Тож цілком можливо, що незабаром Україна зможе відрізати Крим, не вбиваючи всіх російських військових, і це змусить Путіна вести переговори на умовах, які в кінцевому підсумку будуть набагато вигіднішими для України.

Чи не загрожує нам «афганський синдром», коли, наприклад, кандидат у президенти, Трамп чи хтось із його середовища, почне проливати крокодилячі сльози на кшталт: ми допомогли Україні дуже добре, але тепер час зосередитися на проблемах фермерів Пенсільванії? Американська виборча кампанія ще може принести багато неприємних несподіванок, завдання українського політикуму – діяти на випередження. Ми отримали від американської влади поради й терміни для реалізації реформ. Якщо ми не вкладатимемося в ці терміни, чи це позначиться на наданні допомоги від США? І також цікавить ситуація з ленд-лізом.

Представники Республіканської партії, які виступають проти підтримки України, шукають будь-який привід, аби виправдати свою позицію, тому що вони думають, що це зробить їх більш привабливими в очах Дональда Трампа. Тому, заради власної користі вони будуть вказувати на корупцію в Україні, на будь-які недостатні засоби, на не ті форми власності, тобто будуть тиснути на вразливі місця.

Що стосується поточного прогресу уряду Зеленського в проведенні реформ, то я не зможу надати якусь оцінку. Зрештою, гадаю, що ніхто уже не стежить за цим так пильно, як до війни, тому що, звичайно, ми всі зосереджені на війні. Але якщо подивитися на те, як він намагається вичавити корупцію з Міністерства оборони, наприклад, у питаннях закупівель та інших, то враження складається напрочуд позитивне. Зрештою, не стільки ситуація з внутрішніми реформами в Україні визначатиме, чи продовжуватиметься допомога США. Насправді, в першу чергу, все залежить від того, хто буде обраний спікером Палати представників Конгресу США. А відтак, хто виграє президентські вибори у 2024 році. І якщо це буде Трамп, то його ми уже чули - він придумає, як зупинити війну за 24 години.

Відверто, я не думаю, що він припинить допомогу Україні. Він зрозумів, ще коли був діючим президентом, що США повинні були надати Україні джавеліни, щоб та могла захистити себе, і слава Богу, що це сталося.

Тамп не дуже добре розуміється на тонкощах геополітики, і все, що він робить, є трансакційним, тобто він хоче знати свою вигоду від того чи іншого кроку.

Я думаю, що президент Зеленський з'ясує, в який спосіб Україна зможе достукатися до тих, до кого потрібно. Спікер Палати представників, хто б це не був, зрештою, повинен прислухатися до президента Сполучених Штатів. Адже навіть коли Сполучені Штати тяжіли до ізоляціонізму, навіть коли наш перший президент Джордж Вашингтон радив американцям уникати, як він це називав, іноземних зв'язків, Сполученим Штатам завжди була притаманна ідеалістична мотивація, яка полягала в уявленні про те, що США зроблять світ безпечним для демократії. Я думаю, що ці тенденції зберігаються в американській політиці і будуть зберігатися доти, доки ми з вами і вашими глядачами спостерігатимемо за політикою США.

Стосовно ленд лізу, то зараз педалювати це питання неможливо, оскільки Палата представників не може збиратися і займатися офіційними справами, так у неї немає спікера. Тільки коли буде обрано нового спікера, Палата представників повернеться до роботи, і спікер контролюватиме, які пропозиції чи законопроекти можуть бути винесені на голосування. Тож якщо спікером буде той джентльмен з Огайо, про якого я згадував, - Джим Джордан, я думаю, що він просто ніколи не винесе такий законопроект на голосування в Палаті представників, і у Байдена не буде жодного законодавчого способу щось зробити. З іншого боку, якщо спікером буде обрано Стіва Скаліса з Луїзіани, я впевнений, що він захоче, щоб такі законопроекти, як пропозиція про ленд ліз, були винесені на голосування в Конгресі. Тому у разі якщо таке голосування відбудеться, я не сумніваюся, що законопроект пройде і стане законом. Але наразі неможливо передбачити майбутнє, тому що законодавчий графік чи порядок денний повністю залежить від того, кого буде обрано наступним спікером Палати представників.