Путін психічно хвора людина, яка здатна як на ядерний удар, так і на суїцид, - генерал Мусаєв

Перше ключове питання - візит держсекретаря Ентоні Блінкена до Китаю. Китай почав вибудовувати нову модель співпраці. Як це може вплинути загалом на стримування російської агресії проти України?

Мені доводилося очолювати казахстанську делегацію до Китаю, яку з китайського боку очолював секретар ЦК компартії свого часу. Це посада, яку також обіймає Ван Ї. Коли розмовляєш з китайцями на ці теми, вони не чують партнера. Їхня важлива мета – протиснути свою позицію. І якщо країна слабша, як Казахстан порівняно з Китаєм, вони впевнено протискають і зовсім не беруть до уваги позицію сторони, з якою ведуть переговори.

Я зауважив, що аналогічну дипломатію провадили китайці також у переговорах з Ентоні Блінкеном. Але там уже помітні такі ознаки, що Америка та Китай знаходять якийсь баланс, незалежно від того, що інтереси доволі різнобічні. Цей баланс дуже непевний сьогодні. І, як відомо, Байдену довелося зробити позицію дещо жорсткішою після візиту Ентоні Блінкена. Байден додав цій позиції жорсткості тим, що назвав Сі Цзіньпіна диктатором. Це жорсткий дипломатичний крок, який напередодні, я певен, зустрічі на найвищому рівні США та Китаю дасть певні результати для цих переговорів. Тому цей візит був дуже важливий, на мій погляд, синхронізували годинники, як то кажуть. І найголовніше, що в цій ситуації, попри те що Тайвань посідав дуже велике місце, не менше місце посідала Україна.

Китайська сторона не мала аргументів на користь того, що вони мають право надавати допомогу Росії так само, як Захід допомагає Україні.

Навіть не йдеться про таке, і ще раз американська сторона уточнила, а китайська запевнила, що якоїсь воєнної допомоги Росії вона не надає. У цій ситуації Росія вже стала не суб’єктом, а об’єктом мирової політики. І це дуже важливо, на мій погляд.

Ви сказали, що Росія перебуває в надзвичайно складній воєнно-політичній ситуації. Які, на вашу думку, перспективи російської агресії? З одного боку, вони всі – імперці, фашисти, Путін роздувають щоки й кажуть, що війна може тривати нескінченно довго. З іншого боку, вони нічого принципово нового не можуть запропонувати на полі бою.

Дуже багато вони брешуть. Починаючи з самого Путіна, який шапками закидає в питанні того, що відбувається на фронті. Сотні, тисячі бронетехніки буцімто знищує – усе це відкидаємо, як частину держпропаганди. Тут Путін є головним пропагандистом: він бере інформацію у Соловйова та Скабеєвої і видає її як позицію держави. Такою насправді є позиція держави – обманювати й підносити свою ситуацію.

У воєнно-політичному моменті насамперед необхідно відзначити, що всередині Росії назріває недобрий процес – недобрий для Росії. Це зіткнення імперців і ватників-совків, двох сторін, які обидві виступають за агресивну поведінку Росії, але між собою все більше не миряться. Випадок в адлерському потязі, бійка з ножами, численні факти злочинів вагнерівців –

це все вирує сьогодні в Росії й зрештою спричинить жахливі для Путіна наслідки. Так, звісно, це процес повільний. Так, це назріває, вибух уже відчувається в повітрі.

Мені довелося поспілкуватися з деякими росіянами мого кола – колегами й іншими.

З колишніми працівниками російських спецслужб?

Саме так. Там дуже складна ситуація. Буквально пів року тому все було ура-ура, реально були впевнені оцінки військового потенціалу Росії – сьогодні цих упевнених оцінок військового потенціалу немає. Один мій колега, який раніше працював у Казахстані, потім у ФСБ працював, навіть організував військове виробництво – набої виготовляють, ще щось. І єдина його мета наразі – терміново заробити на війні. Упевненості в його словах, що ми виробляємо дуже багато й це допоможе на фронті якось Росії, – такої впевненості в голосі нема зовсім.

Просто заробити на війні – це є прагнення практично всіх ура-патріотів такого спрямування.

Якщо говорити конкретно про міць російських збройних сил – так, там збереглося дуже багато, і виробництво є, і нове виробництво відкривається. Відомі випадки – у Казані безпілотники намагаються виготовляти. Все це, звісно, затягуватиме воєнно-політичну ситуацію, затягуватиме війну, фронт. Але загальний настрій... Я не маю інформації стосовно того, скільки там чого виробляється, що є в наявності, це складно. Ваша розвідка це добре відпрацьовує. І американці добре це відпрацьовують, їм видніше, хоча ця інформація є закритою, навіть з боку України, але вона побіжно проскакує. Загальне бачення – що цього потенціалу, якщо Захід не посилить ще більше допомогу Україні, на жаль, вистачить ще на досить довгий час.

Хоча економіка валиться і є інші чинники, але Z-патріоти, звісно, паски позатягують, їх примусять затягнути, і вони працюватимуть цілодобово, щоб забезпечити якусь рівновагу на фронті. Але розраховувати на якесь просування власних інтересів, окрім пропагандистських заяв, російська армія вже не здатна, на мій погляд.

Я гадаю, ви робите час від часу аматорський психологічний аналіз Путіна, його моторики. Що може людина з певним професійним бекграундом сказати зараз про Путіна й представників російської верхівки?

Путін однозначно психічно нездорова людина, він шизофреник, на мій погляд.  Я бачив навіть серед близьких мені людей щонайменше трьох осіб, які перебували в такій самій психічно нездоровій ситуації, як Путін. У нього три несумісні психічні стани: манія величі, манія переслідування та комплекс неповноцінності. Ці три його стани між собою, як ви розумієте, не сумісні й періодично спричиняють такий його стан. Так, на вигляд він цілком нормальний, якісь промови виголошує загалом нормально. Мої знайомі з таким самим діагнозом, з якими я довго спілкувався, вони цілком нормальні на вигляд. Заскоки, які проявляються в дикому погляді, або в дикому погляді з  ненавистю, або в дикому погляді з переляком, - коли в людини це все в погляді є одночасно, то це повна шиза, якщо висловлюватися сучасно. Я не взявся би прогнозувати якось цю людину, це абсолютно неможливо.

Американці правильно сказали - у них є дані, що нема гарантій незастосування ядерної зброї.

Це, на мій погляд, ґрунтується на повній шизофренії самого Путіна.

Звісно, зовсім інша ситуація, що йому оточення та люди, які ухвалюють аналогічні рішення, не дадуть цього зробити. Але відкидати це американці, зокрема, не можуть. Я, в принципі, відкидаю таку можливість, що Росія застосує ядерну зброю. Американці, звісно, розраховують більш глобально, ніж я. Окрім його шизофренії, я чудово розумію, що американські спецслужби чітко визначили психічний діагноз цього суб’єкта, тому вони роблять подібні заяви про те, що не відкидають питання ядерного удару. Але загалом такі психи - з манією переслідування та комплексом неповноцінності – дуже малоймовірно вдадуться до такого кроку.

Ще треба додати, що такі хворі, в принципі, схильні до суїциду. Є в таких людей ця схильність однозначно. Але суїцидальність такої людини не пов’язана з тим, що «я зруйную весь світ і разом із ним загину», вона сама собі може вкоротити віку. Приблизно так це відбувається.

Щодо оточення... Так само, як я певною мірою помилявся стосовно людей, з якими був близько знайомий, щодо їхньої психічної неповноцінності, так само оточення Путіна не зовсім розуміє цю різницю між нормою та повною шизофренією. Я бачу по Ніколаю Платоновичу Патрушеву, якого добре знаю, по його поведінці, що він чудово це усвідомлює. Але в нього все одно є надія, що в Путіна, в принципі, здорове мислення, здоровий розум. На цій надії він тримається й просуває якісь свої інтереси в тих межах, які просуває Путін. Приблизно така ситуація склалася. Я впевнений: з великою ймовірністю Путін шизофреник.

Ви згадали про Патрушева, якого ви знаєте. Хто має більший вплив на ухвалення стратегічних рішень – Патрушев, чи Шойгу, чи Мішустін, чи Медведєв?

Медведєв клоун, безсумнівно, можна не питати. Він ні на що не впливає, виконує функції блазня, досить дивні. Людина обіймала таку посаду – президента, а скотилася до такого.

Загально відомо, що Шойгу в великій немилості, це видно по всьому. Він є виконавцем прямих указівок і свого практично нічого не вносить. Його спроби провадити власну політику не здійснюються - це не стосується Пригожина, з яким у нього сварка на емоційному рівні. В решті питань через немилість він не може приймати великих тактичних і стратегічних рішень.

Герасимов – це людина, яка здійснює цю війну в Україні, на нього покладено цю функцію. Він також є виконавцем, але він має великі повноваження в проведенні всіх воєнних дій на території України.

Щодо Патрушева – він, звісно найвпливовіша людина, наскільки це можливо, як я казав, в умовах психічної повної хвороби цього Путіна. Багато хто забуває, що коли була та відома рада безпеки російська, де всі проголосували за те, щоб вирішувати питання ОРДЛО, він був одним з двох людей, що були проти тих рішень, які ухвалювалися. І щодо нього Путін не прохопився жодним словом, промовчав – і по тому.

Це коли Путін влаштував публічну порку начальнику служби зовнішньої розвідки РФ Наришкіну?

Так. Наришкін, до речі, спробував сказати, що підтримує думку Патрушева, але його Путін одразу обірвав. На тому засіданні було видно, що Путін перебуває в повністю шизофренічному стані – проявлялася манія величі, погляд відповідний. Нахабний, некультурний тиск на Наришкіна свідчить про те, що він цілком відійшов від нормальності.

Патрушев, звісно, впливає на ситуацію. Він плекає надію, що сина просуне на якісь вищі позиції, аж до посади президента Росії. Такі прагнення є. Але Патрушев має велику ваду: він не лідер. Він ніколи на першу роль, на роль президента, претендувати не зможе. У нас, у спецслужбістів,  заведено завжди все робити чужими руками. Ніколи першої ролі не прагне професійний чекіст, у цій структурі людей так виховують. І у Патрушева єдина мета. Адже на початку 2000-х була ситуація, коли Патрушев міг посунути Путіна. Якщо він захотів би й був би рішучішим – він мав такі можливості. Але через те, що він не є самостійною фігурою, він ніколи не претендуватиме, він краще крутитиме за вуха того, хто над ним, аніж самому кермувати. Ця ситуація, з одного боку, показує, що він чинить дуже сильний вплив на Путіна, на всю ситуацію – «вежі» кажуть про це. І з міністерством оборони в деяких справах він точно головний, головніший за Шойгу. З іншого боку, вплив на Путіна дає йому змогу всю структуру ФСБ та інших спецслужб Росії розставити по всіх найважливіших позиціях, найважливіших територіях. Подивіться, і Нафтогаз, і Газпром, усі найголовніші промислові структури насичені спецслужбовцями, ефесбешниками, есвеерівцями тощо.

Якщо Патрушев почне розуміти, що війну Росія програла, чи зможе він це пояснити Путіну? Чи не зможе й усе рухатиметься в напрямку, заданому хворобами й манією величі Путіна?

Якщо казати прямо, Патрушев інтуїтивно розуміє, звісно, що Путін, м’яко кажучи, закусив вудила. Через те, що він людина, яка йде за лідером, піти проти Путіна він не в змозі. Марна справа в чомусь його переконувати. Хоча він міг би вести самостійні розмови з тим таки Путіним і якось визначати певні маневри, але він цього не робитиме. Він інколи виступатиме зі своїми дикими статтями, виступами цілком дурними.

А для чого він це все пише, до речі?

Щоб показати, що він, як і раніше, в команді Путіна. Путіну це потрібно показувати обов’язково, інакше опинишся в складному становищі. Різко виступати ніхто в оточенні Путіна не може, це таке болото, яке повністю лягло під Путіна. А такі люди, як Патрушев, Ковальчуки, розуміють цю ситуацію. Ви маєте рацію, вони розуміють уже, що перемоги тут немає однозначно. Але плекають надію на якийсь статус кво, що фронт зберігатиметься на якійсь території та що якось вдасться пропетляти, а за 5-6 років якісь зміни та й відбудуться.

Військовий злочинець Шойгу озвучив чергову погрозу. Він сказав, що Росія готується завдати ударів по центрах прийняття рішень. Простою мовою, вони хочуть формалізувати неоголошене полювання за нашими лідерами. Так розуміємо, що була низка замахів на керівників нашої держави, наших силових відомств.

Ви маєте рацію. Це погрози про удари по центрах прийняття рішень, ще про якісь удари, які вже здійснювалися неодноразово. Спроби ці, аж до ракет, ми вже бачили. З чим пов'язана ця чергова заява? Я вважаю, що з усвідомленням того, що Крим під загрозою. Він же про Крим більше розводився, якось відділив Крим від Бєлгорода, Курська, інших важливих для Росії територій. Це ж російські території, проте саме якщо на Крим полетить, то застосують ці удари, які й раніше застосовували.

Це акт визнання того, що на фронті справи зовсім кепські.

Попри всі їхні заяви, що вони знищують тисячі бронетехніки й решта, промайнуло розуміння, що вони очікують утрату Криму. І оці постійні погрози – ядерні, по центрах прийняття рішень – пов'язані з (поки що не казатиму, що з панікою) розумінням, що все йде абсолютно на користь України.