Реальних інструментів впливу на ядерну політику РФ немає. Колонка Віталія Портникова

У російській столиці повідомляють про проведення стратегічними ядерними силами Російської Федерації навчань, під час яких був відпрацьований масований ядерний удар у відповідь на ядерний удар ворога. Повідомлення про це з'явилися на офіційному сайті президента РФ, причому підкреслюється, що навчаннями керував особисто Володимир Путін. Під час тренування відбулися практичні пуски балістичних і крилатих ракет з космодрому "Плесецьк" по полігону Кура, що на Камчатці. Військові також запустили міжконтинентальну балістичну ракету "Ярс", теж з акваторії Баренцового моря, а з атомного ракетного підводного крейсера стратегічного призначення "Тула" була запущена балістична ракета "Синева". Своєю чергою з літаків дальньої авіації виконувалися пуски крилатих ракет повітряного базування.

Це, звичайно, не ядерні випробування. Останні ядерні випробування у Радянському Союзі відбувалися ще у 1990 році, а Російська Федерація їх ніколи не проводила взагалі. Однак у лютому 2023 року, Володимир Путін розпорядився забезпечити готовність полігону на "Новій землі" до випробування ядерної зброї, якщо таке випробування проведуть Сполучені Штати. І, до речі, є досить важливим той факт, що під час цих навчань, не випробовувалася ядерна зброя, однак випробовувалося ті можливості, які дадуть шанс випробовувати ядерну зброю чи застосувати її. Також підкреслювалося, що мова йде про ядерний удар у відповідь, однак у комплексі з рішенням російського президента відмовитися від ратифікації угоди про заборону ядерних випробувань, це свідчить про те, що Володимир Путін продовжує лякати світ саме ядерними можливостями Російської Федерації, адже тренування тих збройних сил Росії, які можуть бути застосовані для завдання ядерного удару, має нагадати Заходу, що в особі Російської Федерації він має справу не просто із країною, яка готова протистояти цивілізованому світу, але й з країною, яка має ядерну зброю для такого протистояння. І щоб не говорили у Росії про те, що займаються випробуваннями ядерного удару у відповідь, ми прекрасно розуміємо весь зміст такого сигналу - якщо із шизофренічними амбіціями президента Російської Федерації не будуть рахуватися, війна, яку Володимир Путін розпочав проти України ще у лютому минулого року і яку він не збирається закінчувати, бо перетворив на багаторічну війну на виснаження, може перейти на новий рівень ескалації. Цим новим рівнем ескалації російський очільник лякає цивілізований світ практично з першого дня своєї війни проти України 

Саме лякалки Путіна стали дієвим інструментом для того, щоб західні лідери допомагали Україні зброєю так, аби не перейти ці червоні лінії, які вони самі для себе змушені малювати, враховуючи ймовірну реакцію російського президента на допомогу Україні. І от тепер виникає питання - наскільки продуктивною є західна тактика підвищення ставок у повільному режимі і наскільки вона може бути пов'язана із планами самого Володимира Путіна який впевнений, що виграє у багаторічній війні на виснаження і Україну, і Захід. А якщо виявиться, що перемога для нього є недосяжною, він може перейти на інший рівень ескалації – скажімо, почати першим випробування ядерної зброї, що вже буде для Заходу досить серйозним і дієвим сигналом того, що Третя світова війна знаходиться буквально на відстані витягнутої руки.

І в цьому і є проблема війни з ядерною державою, в якій є практично не цінують людське життя - яким чином можна відновити міжнародне право і примусити Росію його поважати, коли головною метою Володимира Путіна є якраз побудова того світу, в якому не міжнародне право, а право сили буде пріоритетом. В якому будуть рахуватися з Російською Федерацією не тому, що вона є одним з гарантів міжнародної стабільності, а тому, що у випадку, якщо із бажаннями її правителя не будуть рахуватися, він завдасть ядерного удару. Це і є той глухий кут у стосунках з Росією, в якому всі ми опинилися після того, як Володимир Путін перейшов до здійснення найбільшої мрії російських чекістів - відновлення території Російської Федерації у кордонах Радянського Союзу 1991 року. Звичайно ж, певною гарантією того, що ядерна зброя у такій війні не буде застосована, є позиція не тільки Сполучених Штатів, Великої Британії чи Франції, а ще й позиція Китайської Народної Республіки, яка очевидно не зацікавлена в тому, щоб конфлікт цивілізацій переходив у ядерну площину. Можливо саме тому Володимир Путін під час будь-яких ядерних випробувань говорить, що головна задача російських збройних сил це відпрацювати ядерний удар у відповідь, а не перший ядерний удар, так, ніби західні країни і дійсно можуть першими завдати удару по території РФ.

Але якихось реальних інструментів впливу на російське керівництво, окрім сподівань на те, що Кремль буде у своїй ядерній політиці враховувати інтереси Сполучених Штатів і Китайської Народної Республіки, просто немає. А сподіватися на здоровий глузд президента Росії, мені здається, також не варто.

Залишається тільки вважати, що Путін усвідомлює наслідки застосування Росією ядерної зброї як у конфлікті з такою неядерною державою, якою є Україна, так і у конфлікті із ядерними державами, які, за великим рахунком, сьогодні є головними ворогами сучасної Росії, і з якими путінський режим і веде свою наполегливу боротьбу.

І звичайно залишається сподіватися, що представники російської політичної еліти також усвідомлюють всю небезпеку гри у ядерний шантаж, однак, чесно кажучи, це поки що тільки сподівання, які не підтверджуються ніякими реальними фактами, тому що реальність демонструє, що ядерний шантаж залишається головною аргументацією російського президента упродовж всіх цих місяців його несправедливої війни проти України.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.