Посол Фелікс Бауманн про те, чому Швейцарія не надає військову допомогу Україні та чи будуть українці зобов’язані повернутися по завершенню війни

Для початку поговоримо про допомогу та підтримку, яку ми отримуємо від вашої країни. Наскільки я розумію, основна частина цієї допомоги є гуманітарною. Що вже було надано і які подальші плани?

По-перше, минуло вже три роки від початку повномасштабної військової агресії Росії проти України. Ще один рік смертей, руйнувань і людських страждань для українського народу, ще один рік війни в Європі.  

Швейцарія підтримує Україну не лише з 2022 чи навіть 2014 року. Насправді ця підтримка розпочалася понад 30 років тому й охоплює широкий спектр інструментів, від співпраці у сфері розвитку та економічного зростання до гуманітарної допомоги, яка залишається одним із наших ключових пріоритетів.

Останнім часом основна увага була  зосереджена на підготовці до холодів, особливо в енергетичному секторі. Значні зусилля були спрямовані на забезпечення резервного енергопостачання та опалення, модернізацію котелень і підтримку нових внутрішньо переміщених людей.  

Протягом 2024-2028 років Швейцарія через Швейцарське агентство з розвитку та співробітництва (SDC) виділить 58,7 млн. швейцарських франків (68,1 млн доларів) на цифровізацію та розвиток регіонів в Україні, Фото: Прес-служба Мінцифри 

Ми також співпрацюємо з водоканалами, щоб підвищити енергоефективність систем перекачування води. Це дозволило покращити водопостачання для майже двох мільйонів людей, які мешкають поблизу лінії фронту.

У ширшому контексті гуманітарна підтримка Швейцарії охоплює значні внески до різних інституцій і гуманітарних фондів. Водночас ми реалізуємо проєкти безпосередньо у співпраці з місцевою владою та партнерами на місцях. Практично щотижня співробітники посольства, зокрема інженери, які спеціалізуються на водній інфраструктурі, виїжджають у прифронтові райони, щоб надавати необхідну підтримку.  

Такий підхід, на мою думку, дозволяє нам ефективно реагувати на потреби тих, хто потребує допомоги найбільше. Ми також активно займаємося локалізацією гуманітарної допомоги, оскільки вважаємо важливим розширення можливостей місцевих організацій і волонтерів, що сприятиме сталості гуманітарної підтримки в Україні.  

Як донор ми несемо відповідальність за підтримку та визнаємо внесок волонтерів, які виконують надзвичайно важливу роботу в найнебезпечніших районах, допомагаючи тим, хто цього найбільше потребує. Саме тому ми підтримуємо відповідні ініціативи, такі як страхування життя та здоров’я волонтерів.  

Ми продовжуємо працювати у ключових сферах нашої експертизи, зокрема у водопостачанні, санітарії, гігієні та захисті. Одним із пріоритетів залишається гуманітарне розмінування, на яке Швейцарія вже виділила 100 мільйонів швейцарських франків (це приблизно 100 мільйонів євро) у 2023 році на чотирирічний період.  

У цій сфері ми підтримуємо безпосередні зусилля з розмінування, забезпечуємо постачання необхідного обладнання та техніки, а також надаємо консультативну підтримку уряду. Це є ключовим елементом для подальшого відновлення країни.

Пане посол, ви згадали про співпрацю з місцевою владою. Чи охоплює вона всю Україну, чи ви зосереджуєтеся на окремих областях або конкретних містах?

У нас є визначені пріоритети відповідно до стратегії діяльності в Україні, зосереджуючись на регіонах із найбільшими потребами. Це означає, що ми не обмежуємося одним конкретним регіоном, а працюємо по всій країні – від заходу до центру і сходу. Ми регулярно подорожуємо, щоб оцінити ситуацію на місцях, краще зрозуміти конкретні потреби та взаємодіяти з місцевими громадами та партнерами.

Якщо говорити мовою цифр, якою є загальна сума гуманітарної допомоги, наданої Швейцарією Україні за ці роки? Скільки це буде в доларах?

Зважаючи на масштабні потреби, за останні три роки ми суттєво збільшили наш внесок, який наразі становить приблизно 630 мільйонів швейцарських франків. Це не лише гуманітарна допомога, а комплексний пакет співпраці. Ми й надалі плануємо розширювати цю підтримку в найближчі роки.

Посол Швейцарії Фелікс Бауманн. Фото: Getty Images

Чи надає Швейцарія Україні фінансову підтримку, окрім гуманітарної допомоги?

Швейцарія використовує широкий спектр інструментів підтримки. Окрім гуманітарної допомоги, ми співпрацюємо з міжнародними фінансовими установами, такими як Європейський банк реконструкції та розвитку і Світовий банк, зокрема в реалізації енергетичних проєктів. Це також є частиною нашого внеску у відновлення та розвиток України.

Дякую за вашу підтримку. Однак у мене є запитання. Наскільки мені відомо, Швейцарська Конфедерація не надає Україні військової допомоги. Я розумію, що це зумовлено певними причинами, але чи могли б ви детальніше пояснити їх?

Так, це правда. Швейцарія не надає військової допомоги, і причина цього досить проста — це юридичне питання. Наш закон про військові товари, а також принцип рівного ставлення до воюючих сторін у збройному конфлікті, закріплений у законі про нейтралітет, не дозволяють нам постачати військову допомогу.  

Те саме стосується реекспорту зброї та боєприпасів третіми країнами, які раніше придбали їх у Швейцарії. Відповідно до чинного законодавства вони не можуть передавати їх далі без нашого схвалення.  

Що стосується цього питання, то наразі у швейцарському парламенті тривають дискусії щодо можливих змін у цих положеннях.

Давайте детальніше розглянемо це питання. Швейцарські банки відомі у всьому світі своєю надійністю, і багато міжнародних компаній зберігають там свої активи та кошти.  

Російський бізнес також традиційно мав і досі має значні фінансові ресурси у швейцарських банках. Однак після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року значна частина російських активів і коштів були заморожені відповідно до санкцій.  

Чи існує ймовірність, що у майбутньому Швейцарія передасть ці активи Україні для післявоєнного відновлення? 

Дякую за це запитання, воно дає змогу детальніше пояснити ситуацію.  

Перш за все, важливо розрізняти приватні російські активи та державні активи, що належать Центральному банку Росії.  

Швейцарія заморозила 7,6 мільярда швейцарських франків у державних активах російського центрального банку, що є частиною міжнародних санкцій.

Посол Швейцарії Фелікс Бауманн. Фото: Getty Images

Скільки це в доларах? 

В євро ця сума приблизно така ж – близько 7,6 мільярда.

На цей момент у Швейцарії, як і в Європейському Союзі, немає правових підстав для конфіскації та передачі Україні ані приватних російських коштів легального походження, ані активів російського Центрального банку.

Щодо активів російського Центрального банку, то в Європейському Союзі ухвалено рішення використовувати частину прибутків, отриманих від цих активів, які зберігаються в центральних депозитаріях цінних паперів в ЄС. Тобто це те, що зазвичай називають надзвичайними прибутками.

У Швейцарії, як я вже згадував, ми також заморозили активи російського Центрального банку. Однак є важлива відмінність: у Швейцарії центральний депозитарій цінних паперів не зберігає російські державні активи. Натомість вони розміщені в комерційних і приватних банках, що означає, що вони не генерують подібних надзвичайних прибутків.

Дякую, пане посол. Наскільки я розумію, ви привезли літературу про швейцарські програми підтримки України. Чи могли б ви розповісти про них детальніше?

Так, Україна й надалі може розраховувати на підтримку Швейцарії.  

Реконструкція та відновлення України є ключовим пріоритетом нашої зовнішньополітичної стратегії на найближчі чотири роки. Лише минулого тижня уряд Швейцарії схвалив нову програму, яка стане основою для нашої конкретної підтримки України в цьому періоді.  

Минулого року було оголошено про намір виділити Україні 5 мільярдів швейцарських франків (близько 5 мільярдів євро) протягом наступних 12 років. Зокрема, на період 2025–2028 років передбачено фінансування у розмірі 1,5 мільярда франків. Ця програма зосереджена на трьох ключових напрямах. Перший пріоритет — економічне відновлення. Другий — підтримка ефективного надання державних послуг в Україні. Третій — захист цивільного населення та забезпечення миру. Це ключові напрями нашої роботи.  

Ми маємо широкий спектр інструментів, які вже використовували та обговорювали раніше, зокрема гуманітарну допомогу, підтримку реформ, економічний розвиток, а також миротворчі та посередницькі ініціативи. Гнучке поєднання цих механізмів дозволяє нам ефективно адаптовувати підтримку до реальних потреб у різних регіонах України.

Ми також можемо адаптовувати наш підхід відповідно до змін у ситуації та конкретних потреб різних регіонів України.  

Одним із нових аспектів цієї програми є те, що близько третини загальної суми буде спрямовано на залучення швейцарського приватного сектору до відновлення України. Це дозволить залучити додаткову експертизу та створити додану вартість у процесі відбудови.  

У цьому контексті перша віце-прем'єр-міністерка України Юлія Свириденко та наш міністр економіки підписали меморандум про взаєморозуміння в Давосі в січні цього року. Це важливий перший крок у реалізації підтримки для приватного сектору. 

На початковому етапі основна увага буде приділена швейцарським компаніям, які вже працюють в Україні та реагують на конкретні потреби, визначені українською стороною. Водночас ці компанії також робитимуть власний внесок у процес відновлення, зокрема шляхом створення нових робочих місць і надання можливостей для професійного навчання молоді.  

Окрім цього, варто зазначити, що в Україні працює значна кількість швейцарських компаній.

Чи продовжується ця співпраця під час війни?

Саме так. Більшість компаній залишилися в Україні, незважаючи на всі виклики та труднощі. Це був непростий період, але вони довели свою стійкість, продовжуючи працювати, створювати робочі місця та сплачувати податки, тим самим підтримуючи економіку країни.  

Більш того, деякі компанії не лише зберегли свою діяльність, а й продовжують інвестувати навіть в умовах війни. Наприклад, у Львівській та Волинській областях розширюються виробничі потужності.

На завершення нашої розмови про цю програму: чи вона ще перебуває на етапі обговорення, чи вже офіційно затверджена?

Цю програму офіційно затвердив швейцарський уряд цього місяця. Перед цим відбулися консультації з українськими міністерствами, партнерами та зацікавленими сторонами. Фінансування вже схвалене парламентом, тож тепер можна розпочинати її реалізацію.

Пропоную поговорити про політичні питання. Швейцарія приймала Глобальний саміт миру, на якому обговорювали можливі шляхи мирного врегулювання війни. Чи вважаєте ви його успішним?  І чи може Швейцарія в майбутньому організувати ще один такий саміт миру, який справді допоможе покласти край війні в Україні? Чи все ще існує реальна можливість досягти мирного врегулювання шляхом переговорів із Росією?

Так, 2024 рік став одним із найактивніших у нашій двосторонній співпраці. Відбулися дві зустрічі між нашими президентами, переговори з прем’єр-міністром, а також Саміт з питань миру в Бюргенштоці, який став ключовим моментом року. Це була одна з найважливіших дипломатичних ініціатив.  

Тоді, у червні, відбулася перша серйозна спроба на високому рівні обговорити та знайти рішення до ключових питань, пов’язаних із війною.

Водночас це була спроба об’єднати широку коаліцію країн з усього світу, і нам це вдалося — у конференції взяли участь 100 держав та міжнародних організацій.  

Ця інклюзивність, яка знайшла своє відображення у спільному комюніке, стала одним із головних досягнень саміту. Навіть зараз вона має залишатися орієнтиром для подальших дискусій щодо майбутнього мирного процесу.  

Що стосується ролі Швейцарії, ми готові підтримати будь-який діалог, спрямований на мирне врегулювання, якщо залучені сторони звернуться до нас по допомогу. Водночас Швейцарія залишатиметься активним учасником дипломатичних процесів незалежно від цього.  

Наприклад, у 2026 році наша країна головуватиме в Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).

Яка ваша особиста думка щодо мирних переговорів, зокрема дискусій, які наразі відбуваються в Саудівській Аравії? Чи вважаєте ви, що за допомогою таких перемовин можливо переконати Росію вивести свої війська з України та покласти край війні?

Останні кілька днів принесли помітні зрушення та прискорення в цьому питанні.  

Загалом сам факт того, що Сполучені Штати й Росія ведуть діалог на високому рівні, є позитивним сигналом, і ми сподіваємося, що це допоможе закласти основу для майбутнього мирного процесу.  

Водночас для Швейцарії принципово важливо, щоб Україна була залучена до цих переговорів від самого початку, адже йдеться про її майбутнє.  

Наша позиція залишається незмінною: ми продовжуємо підтримувати всеосяжний, справедливий і стійкий мир для України, що ґрунтується на міжнародному праві та гарантує її безпеку, зокрема відповідно до Статуту ООН.

Європа також повинна брати активну участь у таких переговорах. Адже ніщо, що стосується Європи, не повинно вирішуватися без неї, чи не так?

Минулорічний саміт у Бюргенштоці, як ми вже згадували, продемонстрував, що участь 100 країн дала змогу провести змістовну та інклюзивну дискусію.

Гаразд, тепер до іншої теми. На початку 2022 року багато українців були змушені покинути свої домівки через війну, і дехто з них знайшов прихисток у Швейцарії. Скільки українських біженців наразі перебуває у вашій країні?

Швейцарське суспільство проявило велику солідарність з українськими біженцями від початку війни у 2022 році, і ця підтримка залишається незмінною навіть через три роки.  

Загалом до Швейцарії прибули понад 100 000 українців, однак нині ця кількість трохи менша, оскільки частина біженців повернулася, а деякі нові прибули. На цей момент у країні перебуває приблизно 68 000 українців зі спеціальним статусом захисту, і ця цифра залишається стабільною протягом останнього року.  Примітно, що близько 30% із них уже працевлаштовані та працюють у Швейцарії.

Я також читав, що у Швейцарії обговорювали можливість надання урядом фінансової підтримки українцям для повернення додому. Чи це питання все ще залишається актуальним?

Навіть зараз ми надаємо одноразову фінансову допомогу окремим людям і сім’ям, які вирішують повернутися в Україну. Дійсно, у Швейцарії відбувалися дискусії щодо можливих механізмів підтримки повернення біженців, проте наразі ще зарано ухвалювати конкретні рішення щодо цього. Спеціальний статус захисту для українців відповідно до рішення ЄС був продовжений до березня 2026 року.  

Ми повністю усвідомлюємо, наскільки важливо для України, щоб її громадяни зрештою повернулися та зробили свій внесок у відновлення та відбудову країни.  

Водночас повернення потребує не лише фінансової підтримки, а й безпеки, стабільності, можливостей для працевлаштування та розвиненої інфраструктури – зокрема, доступу до якісної освіти, громадського транспорту, медичних послуг та інших життєво важливих сфер.

Ще одне питання на цю тему. Двоє моїх друзів наразі перебувають у Швейцарії. Вони були змушені виїхати через війну на початку 2022 року й отримали статус біженців. Однак вони відмовилися від будь-якої державної підтримки, вирішивши самостійно працювати, сплачувати податки та повністю покривати свої витрати.  

Чи зможуть вони залишитися у Швейцарії після закінчення війни в Україні, чи будуть зобов’язані повернутися?

Я не можу коментувати конкретну ситуацію, не знаючи всіх деталей. Однак загалом, якщо громадянин України чи будь-який іноземець працює у Швейцарії та сплачує податки, то, ймовірно, має посвідку на проживання. Це вже інший випадок.  

Для біженців зі спеціальним статусом захисту ситуація складніша. З одного боку, якщо вони залишаються на тривалий період, то важливо сприяти їхній інтеграції: допомогти знайти роботу, вивчити мову, влаштувати дітей до школи у Швейцарії.  

Водночас ми добре усвідомлюємо, наскільки важливо для України, щоб її громадяни повернулися після завершення війни.

І останнє моє запитання на сьогодні – про саміт у Давосі. Наскільки я розумію, ви були там присутні, а саміт відбувся наприкінці січня. На вашу думку, наскільки він був важливим? Чи це було лише місце зустрічі європейських лідерів для дискусій, чи там також обговорювали та впроваджували конкретні практичні заходи?

Всесвітній економічний форум у Давосі, – це щорічна зустріч, яка проводиться вже багато років. Він не був присвячений виключно Україні, хоча війна в Україні, безумовно, стала однією з ключових тем.  

Щодо Швейцарії можу сказати, що в кулуарах форуму ми провели багато інтенсивних двосторонніх переговорів з Україною. Наші президенти знову зустрілися, як і міністри закордонних справ. Крім того, відбулася зустріч між першим віце-прем'єр-міністром України та нашим міністром економіки, про яку я вже згадував.  

Ми підписали Меморандум про взаєморозуміння щодо залучення приватного сектору та провели низку інших зустрічей, зокрема на більш технічному рівні.  

Принаймні для Швейцарії ця платформа стала можливістю для змістовних дискусій з українською владою з широкого кола питань, і, на мою думку, ми використали її максимально ефективно.

Пане Посол, це ваш робочий кабінет. Як виглядає типовий робочий день посла Швейцарської Конфедерації в Україні?

Так, це мій офіс, але я намагаюся проводити якомога більше часу поза його межами, оскільки вважаю, що основна роль посла – це зустрічі з людьми.  Я часто спілкуюсь із представниками української влади, бізнесу, громадянського суспільства, партнерами проєктів, а також діячами культури та освіти.  

Який мій типовий робочий день? Це, мабуть, найскладніше питання за все інтерв’ю, адже поняття "типовий день" у моїй роботі фактично не існує – кожен день не схожий на попередній. Іноді це зустрічі з представниками влади, підписання угод або участь у заходах, пов’язаних із передачею обладнання чи техніки, яку надає Швейцарія. Інколи беру участь у церемоніях або різних офіційних заходах. Тож так, мої робочі дні завжди різні.

Важливу роль відіграє й управління роботою посольства, особливо з огляду на зростання внеску Швейцарії в підтримку України в останні роки. Досягнення наших цілей неможливе без сильної та компетентної команди.  

Як наслідок, за останні два роки штат посольства значно розширився. Я справді можу покладатися на високопрофесійну та віддану команду колег – як українських, так і швейцарських. Без їхньої наполегливості та відданості ми не змогли б досягти всього того, про що сьогодні говоримо.

І все ж таки, якщо бути більш конкретним, основна робота посла відбувається тут, у посольстві, чи за його межами?

Мабуть, приблизно порівну. Звичайно, багато зустрічей проходить у посольстві, де ми приймаємо гостей. Водночас я докладаю значних зусиль, щоб діяти поза його межами – відвідувати наших партнерів і бенефіціарів. Вважаю, що це надзвичайно важливо.

Говорячи про "поза його межами": ви вже близько півтора року обіймаєте посаду посла в Україні - чи мали ви можливість подорожувати країною?

Так, я подорожував Україною, і вважаю, що для послів надзвичайно важливо виїжджати за межі столиці.  

З огляду на різноманітні реалії в різних регіонах, важливо розуміти місцеві потреби та долучатися до діалогу з органами влади й партнерськими організаціями по всій країні.  

Я кілька разів відвідував Харків і Запоріжжя, а також багато східних областей, зокрема Дніпро, Херсонську область, Миколаїв, Одесу та Чернігів. Звичайно, побував і в центральній та західній частинах країни.

Моя перша поїздка була до Вінниці, адже у нас там склалися давні партнерські відносини. До того ж, саме у Вінниці курсують цюріхські трамваї, які ви бачите на обкладинці, і вони вже кілька років є частиною міського транспорту.  

Окрім цього, я також відвідував захід України, зокрема побував у Львові. Там наразі готують до запуску низькопідлогові трамваї з Берна, які незабаром почнуть курсувати містом.

Я переконаний, що подорожувати країною надзвичайно важливо. Особливо в районах, наближених до лінії фронту, де я мав змогу зустрічатися з бенефіціарами наших проєктів. Ці моменти стали одними з найбільш емоційних за весь мій час роботи тут.  

Зустрічі з людьми, які щиро висловлюють вдячність за отриману підтримку, мають величезне значення. Це не лише надихає, а й дозволяє мені на власні очі побачити, як робота, яку ми здійснюємо тут, у Києві, реально впливає на життя багатьох українців.