Росія готує анексію Узбекистану. Колонка Віталія Портникова

Представниці російського міністерства закордонних справ Марії Захаровій та послу Росії в Узбекистані Олегу Мальдінову довелося виправдовуватися за слова скандально відомого письменника й депутата держдуми Захара Прилєпіна, який запропонував анексувати Узбекистан і після цієї анексії навчати його жителів російської мови. Як можна зрозуміти, - для того, щоб їхня праця на громадян РФ була ефективнішою, на думку російського шовініста.

Проте слова вже сказані, і цілком очевидно, що вони відбивають думку великої частини російської політичної еліти й суспільства. Адже не випадково заклик Захара Прилєпіна до анексії Узбекистану ті, хто зібрався на його виступ в агентстві "Росія сьогодні", зустріли бурхливими оплесками. І тут теж навряд чи варто сумніватися в тому, що думка Прилєпіна – це думка його слухачів на виступі в агентстві. Яке, до речі, також багато виступає з інформацією шовіністичного напряму.

Неодноразово доводилося наголошувати на тому, що ідея анексії всіх колишніх радянських республік є ідеєю російського політичного керівництва, яка не надто приховується від наближених. Захар Прилєпін просто сказав те, про що думають у кремлівських кабінетах, видав уже затверджені плани. Приблизно так, як очільник служби зовнішньої розвідки РФ Сергій Наришкін під час пам’ятного засідання ради безпеки Росії напередодні вторгнення до України, на якому обговорювалося питання так званої незалежності Донецької й Луганської народних республік, заявив, що підтримує їхнє приєднання до Росії. Володимиру Путіну, що головував на тому засіданні, довелося зупинити Наришкіна та зазначити, що питання про приєднання не розглядається – розглядається питання про визнання незалежності. А за кілька місяців РФ анексувала Донбас.

Сергій Наришкін просто невчасно озвучив те, що вже було затверджено.

Тому на місці керівництва Узбекистану й громадян цієї країни я навіть і не сумнівався б: план знищення суверенітету Узбекистану та його приєднання до РФ існує, і не лише в голові Захара Прилєпіна. І, до речі, аж ніяк не лише в голові Путіна. Якби ми мали доступ до документів адміністрації президента Росії або до планів федеральної служби безпеки РФ, ми напевне побачили б там відповідний документ.

Є ще одна цікава подробиця, про яку тепер не дуже згадують: Узбекистан не має спільних кордонів з РФ. Відповідно, щоб анексувати Узбекистан, потрібно спочатку анексувати Казахстан – і це також є частиною кремлівського плану. Хотілося б нагадати, що в січні минулого року російські війська вже побували на території Казахстану у вигляді військ ОДКБ на запрошення президента цієї країни Касим-Жомарта Токаєва. І вже тоді доводилося пояснювати, що казахстанський президент відкрив скриньку Пандори, що колишні окупанти, які прийшли на кілька днів, можуть повернутися - уже не для того, аби допомогти керівництву Казахстану зберегти контроль над політичною й суспільною ситуацією в країні, а для того, щоб анексувати цю колишню радянську республіку. Тому що коли ми говоримо про відновлення так званої історичної Росії в межах Радянського союзу 1991 року, то в межах цього колишнього Радянського союзу були не лише Україна і Білорусь – Казахстан і Узбекистан також були.

Тому всім колишнім радянським республікам загрожує небезпека одна й та сама – небезпека бути окупованими й анексованими. І війна Росії проти України – це лише перший етап виконання великого плану зі знищення державності колишніх радянських республік. Або, якщо говорити мовою чекістів, з виправлення так званої помилки 1991 року, тобто руйнування Радянського союзу й проголошення суверенітету колишніх радянських республік. Немає жодних сумнівів, що Москва розмірковує над тим, як знищити державність сусідів і повернутися до моделі союзної держави.

Як бачимо, в Ташкенті це чудово розуміють. Можливо, не дуже хочуть вірити, але розуміють, що Захар Прилєпін міг просто розбовкати те, що йому розповідають куратори з Луб’янки. Саме тому посла Росії в Узбекистані було викликано у зовнішньополітичне відомство цієї країни. Саме тому з відповіддю Захару Прилєпіну виступили депутати парламенту Узбекистану Бабур Міквородов та Іномжон Кудратов. Очевидно, що коли б керівництво Узбекистану не розуміло, що Прилєпін виступає не просто від себе, депутати парламенту навряд чи стали б відповідати своєму колезі з держдуми РФ.

І насамкінець варто зазначити, що Прилєпін говорить не просто про анексію. Він каже про узбеків зі зневагою білого господаря з колоніальних романів минулого сторіччя. Але ж в тому й справа, що Росія та її громадяни так і застрягли в цьому минулому сторіччі й не збираються залишати це смердюче минуле. Ба більше, щоб залишитися в цьому минулому всією країною й усім народом, вони й підтримують загарбницьку війну Путіна проти України. Саме для того, щоб залишитися в цьому минулому всією країною й усім народом, вони ставляться до жителів Центральної Азії, як пани до рабів. І їхнє ставлення до мігрантів, які змушені працювати на території РФ ще й тому, що Росія робить усе можливе для збереження політичного статус-кво в регіоні, - це ставлення невдах до тих, хто змушений працювати в чужій країні ще й тому, що сама Росія програла цивілізаційне змагання та намагається втримати в минулому сусідні країни.

Висновки з заяв Прилєпіна необхідно робити вже сьогодні. Тому що завтра на кордонах держав Центральної Азії можуть з’явитися російські танки, які захочуть прийти туди саме для того, аби більше вже не повертатися.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів та колонок.