Майор Нацгвардії у відставці Олексій Гетьман про плани росіян наступати й про те, на яких напрямках це найімовірніше

---

Надзвичайно потужні сигнали від головкома Сирського й президента Зеленського: зрозуміло, що ворог готується до масштабних дій, наступальних операцій. Якщо говорити про ресурсну базу ворога – чого нам чекати в середньостроковій перспективі?

Це дуже добре, що командувач і верховний головнокомандувач сказали вголос, що нас очікує небезпека щонайменше наприкінці травня – на початку червня, бо готуються потужні наступи росіян. На якій ділянці фронту – можемо окремо проаналізувати. Але чому це добре, що вони сказали? Тому що багато експертів, аналітиків усередині нашої країни, журналістів, блогерів ті ж самі слова казали про те, що є небезпека, і аналізували, з якого напрямку можуть відбутися наступальні дії. Їм одразу – я не знаю, що це були за боти, - дуже багато "прилітало", казали, що вони сіють паніку, навіщо щось там підривати. Ці розмови про "сіяти паніку" припиняться й почнеться нормальний аналіз ситуації й прогнозування дій, які треба робити. Ті, кому "прилітало" за те, що казали: дивіться, там є небезпека, - щоб заспокоїлося все, причепляться за щось інше.

Фото: GeneralStaff.ua

Чого очікувати? Давайте аналізувати те, що сказав міністр нападу РФ Шойгу: він сказав, що можна сформувати десь дві армії. Армія – це щонайменше 40 тисяч людей. 100 тисяч зараз у росіян у резерві вже є, вони пройшли курс молодого бійця, може, навіть якесь бойове злагодження, - це резерв, який вони вже можуть використовувати. Дві армії, декілька бригад, батальйонів, він їх перераховував, зрозуміло, що він це сказав аби сказати, але з цього можна створити потужне угруповання.

Плюс дніпровська флотилія.

Так. Далі є розмови про мобілізацію, яку вони можуть посилити. І ця мобілізація їм ще дасть двісті чи триста тисяч, чи скільки вони зможуть зібрати. Це буде для того, що цих людей будуть спочатку навчати, вони вже почали потрошечку не кидати своїх людей непідготовлених у бій, я певен, що декілька тижнів їх підготують. І швидше за все ці новітні долучені будуть поповнювати ті підрозділи, які були пошматовані нашими Збройними Силами під час зимового наступу росіян. Очікувати наступу Росії треба в найближчі місяці. Хоча є припущення, що такий наступ може відбутися раніше, уже у квітні. Де саме будуть наступальні дії?

Є кілька дирекцій, які є потенційно загрозливими. Зараз вони перемістили наголоси з Куп’янського на Лиманський напрямок, в районі Авдіївки неспокійно, а також це може бути південний схід Донецької області. Росіяни готують лінії комунікацій додатково по півдню окремо.

Так, це додаткові логістичні можливості, рокадні дороги вони будують, це все для того, щоб можна було швидко перевозити техніку, людей, пальне, мастило – все, що необхідно для ведення бойових дій. Не хочеться вести розмову про те, де саме, з якого напрямку вони почнуть проводити атакувальні дії. Є північний, східний і південний напрямки. В якому з цих напрямків росіяни робитимуть удар, чи, можливо, з декількох напрямків одразу. Бо якщо пригадати, як ми робили контрнаступальні дії майже рік тому, то тоді нам наші партнери – генерали з НАТО, інші поважні видання казали, що наступати в одному місці – це неправильно, треба атакувати у двох-трьох місцях, це розтягує оборону ворога й так далі, тобто може дати більше зиску, можна досягнути більшого ефекту, якщо наступати не на одному, а на двох-трьох напрямках. Що росіяни розтягнуться, ми теж чудово розуміємо, бо послухали поради нам і так само робитимуть наступ з якихось двох-трьох напрямків.

Чому я не хочу, щоб про це взагалі йшла мова? Виходить людина і починає говорити: вони будуть наступати на Харків, можливо. Починається обсмоктування цього питання. Потім: на Сумщину. Обсмоктуємо. Потім - ні, на Авдіївку. Я впевнений, що росіяни ще самі на сто відсотків не визначилися, де робитимуть оці головні удари.

Вони трусять фронт, конкретно вивчають певні можливості свого наступального плану.

Тому заспокоймося, поки що переміщення військ на якийсь напрямок не відбулося, хоча вони можуть переміщувати війська вздовж лінії фронту доволі швидко, для цього їм треба тиждень максимум. Казали два-три тижні, але зараз вони можуть це робити тиждень відносно невеликою кількістю, сто тисяч за тиждень просто нема на чому перевезти – пішки ж не будуть іти.  Тому все це прораховується.

Коли ми кажемо, що наші військові, наші генерали в Генеральному штабі, що люди там закінчували академії з відзнакою, з шаблею навіть, як найкращі учні, - вони все це вивчали: кількість людей, які можливості, яка швидкість переміщення, які погодні умови, яка місцевість тощо. Чого навчаються військові – вони навчаються аналізувати ситуацію й планувати дії в обороні, планувати дії в наступі, планувати дії в переміщенні військ з місця на місце, враховуючи всі ці складові ворога й свої можливості. Це непроста задача, це серйозна задача, тут задіяно багато чого. Це ж не просто люди приїхали – треба перевезти засоби зв’язку, засоби захисту, це серйозні речі.

У нас чомусь багато хто вважає, що якась людина, яка ніколи не була в армії, ніколи нічого не навчалася, може приїхати, подивитися – о, треба ось так робити.

Знаю, розумію, про що ви говорите, пане майоре. Але, вертаючись до нашої оборонної концепції, яку ми зараз маємо швидко пропрацювати, треба долати артилерійський диспаритет – 6:1, інформація від головкома Сирського. Якою має бути оборона, наша теперішня стратегічна позиція?

Знаєте, це дуже добре, що командування, військово-політичне керівництво почало казати, що в нас дійсно є проблеми й що не все так добре, як здавалося. Бо ці розмови, що ми ледь не післязавтра будемо в Москві, що в нас все дуже добре побудовано, все як треба, то коли це чують люди на фронті, на "нулі", коли ми спілкуємося з людьми, які повертаються або десь там перебувають, вони в шоці просто – дуже багато чого з того, що розповідалося по різних медійних каналах, не відповідає дійсності.

Зараз, мені здається, - хоч це ще не припинилося, може, хтось і почне розповідати, що все добре, - починають більш-менш реальні речі: дійсно, у нас 1:6, це означає в 6 разів менше ми стріляємо, ніж росіяни. У нас не скрізь побудовані фортифікації так, як треба, а фортифікації – це не просто вирита траншея, це не фортифікація - це вирита траншея. Фортифікація – це набагато складніше. Це мають бути бліндажі, це мають бути капсули збереження, це має бути система зв’язку, це мають бути ходи-відходи, друга лінія, тут багато чого. Люди, які будують фортифікації, - інженерні війська, або під керівництвом фахівців інженерних військ це має відбуватися, - вони теж навчалися щонайменше 5 років. А потім ще практичний досвід декілька років. От вони й мають, це люди фахові, вони розповідають, як робити.

Інше питання, що, може, не вистачає всього, що треба, залізобетону наприклад. Тоді треба виходити з того, що є, і якимсь чином робити.

Фото: armyinform

Бетонні заводи, слава Богу, в Україні є, тут питання чіткої, продуманої логістики.

Я про те, що нам треба потрошечку припиняти слухати людей, які ніколи цим не займалися, але краще за інших знають, як треба. Нехай вони розповідають, як щось інше робити. І вони так часто роблять. Ми знаємо багато таких людей, горе-політиків, які незрозуміло яким чином потрапили в політику й починають розповідати всім, що треба робити, - бог із ними, нехай розповідають, караван іде – собака лає. Але коли це під час війни, під час воєнного стану починає розповідати військовим, як їм треба воювати, як їм треба що робити, - це вкрай небезпечно.

Які перспективи, ризики й загрози відкриття нових, додаткових ділянок фронту? Зрозуміло, що весь периметр під загрозою, є питання логістики, питання ворожого ресурсу. Але є ще додатково північ і є можливе посилення дій ворога на півдні. А є ще Сумська й Чернігівська області.

На півдні – з точки зору військової це найменш імовірні напрямки наступу, тому що там найгірша логістика. Східний і північний напрямки найбільш імовірні, тому що там позаду РФ, там все дуже просто, там можна підвозити, не треба проїжджати через... Єдине – залізниця. Волноваха, Токмак, Мелітополь, Джанкой по суходолу і по мосту одна – і все. Залізниця, на якій можна одночасно 40-50 вагонів причепити, на автівках там багато не привезеш, на кораблях теж, тому що їх уже дуже небагато. І корабель і 50 вагонів – ми ж розуміємо. А це все, що підживлює кримське угруповання в тимчасово окупованому Криму й угруповання на Херсонщині, лівобережжі Дніпра. Тому там наступати їм теж можливо, але підвозити все, що необхідно для наступу, переміщувати війська там складніше.

Простіше це робити з півночі, зі сходу, особливо з півночі. Тому що якщо зі сходу там тимчасово окупована територія, яка тими самими орками була зруйнована, там складніше щось зробити. А от Білорусь і північ – там усе ціле, там можна дуже швидко багато чого підвозити.

Тому з точки зору військового – ну, мені вже не буде "прилітати", що я паніку нагнітаю, про це вже сказав президент і Сирський, - то це найбільш зручно з точки зору логістики й забезпечення робити атакувальні дії саме з Сумщини, це найбільш вдалий був би напрямок. Далі Чернігівщина, Київщина – там уже трішечки складніше з рельєфом місцевості, там більше болот, там складніше. Сумщина, Харківщина – це найбільш зручні місця для атаки з точки зору логістики, з точки зору всього, військової справи.

Чи будуть там робити росіяни, чи не будуть – я впевнений на 99%, що вони самі ще не вирішили. Вони постійно перевіряють і готуються, шукають, де вони можуть це зробити. Тому ми, дійсно, наше Головне управління розвідки й американська, британська розвідки тільки припускають, що це може бути атака на Харків. Я впевнений, що там шпигуни, тобто розвідники, є на вищих щаблях російських військових, які працюють у нас, ми ж отримували певну таємну інформацію. Але інформації нема не тому, що викрили наших розвідників, - вони самі ще не знають точно, от у чому проблема.

Коли буде зрозуміло, де ворог концентрується? Ми за допомогою супутникового чи радіоелектронного стеження можемо зрозуміти, що в "пункті Б" доплюсувалося 50 тисяч орків?

Та звісно. В реаліях сьогоднішніх неможливо велике переміщення військ приховати. Це фільми про Другу світову й про Першу - там вночі, з вимкнутими фарами. Це видно, чудово видно, як війська переміщуються, тому росіяни теж це розуміють. Що в цій війні вони навчилися робити – дуже швидко переміщують уздовж лінії фронту війська. Тому я кажу: тиждень. Вони можуть згрупуватися десь, ми будемо очікувати, ми почнемо переміщати туди наші війська, а вони – раз, знялися, переїхали. Це небезпека: за скільки ми будемо знати? Якщо угруповання зібралося, то за декілька днів як мінімум будемо знати. Хоча я впевнений, що коли вже буде прописане бойове розпорядження і коли ці розпорядження підуть до підрозділів на рівні бригади, на рівні полка, на рівні батальйону, ми це знатимемо навіть без супутника, у нас же є теж розвідники, є контррозвідка, яка непогано працює. Ми будемо знати, де приблизно будуть готуватися наступальні дії. Пригадайте: про те, що збираються росіяни атакувати, наприклад, Київщину 24.02.2022, за декілька місяців знала американська розвідка. І нам про це повідомлялося, що буде атака на Гостомель, що це буде кабульський варіант, що вони захочуть висадити десант і так далі.

Зараз нам не повідомляють – не тому, що вони припинили й не хочуть нам допомагати. Тому що, ще раз: це не на сто відсотків, але на 99% я впевнений, що в росіян ще нема такого плану. Вони готуються, все залежить від того, як їм удасться мобілізувати. Вони це роблять поступово. 27-го в них було зібрання Російської православної церкви, я не знаю точно, як воно називається, і вони оголосили вже цю війну священною - уже не СВО, уже війна. Прописали, що Україна має бути повністю під впливом Російської Федерації, що це взагалі "юго-западний регіон Росії" і не може бути там ніяких українців і так далі. І що це священна війна, і що "вставай, страна огромная".

І це дуже серйозний сигнал з їхнього боку: вони готують останні пів року чи рік своє населення під масштабніші мобілізаційні процеси, наповнюють так звану СВО сенсом війни.

Чого можна очікувати – дуже серйозних наступальних дій у найближчі місяці. Чи готові ми до них – тут можна посилатися на президента України, який сказав, що поки що ми не готові. Я не пам’ятаю, чи було там слово "поки що", чи було просто "не готові". Хотілося б, щоб там було. Я не пам’ятаю напам’ять цитату, але здається, що там слово "поки що" було. Це був заклик, у тому числі, я вірю в це, до наших партнерів, щоб вони зрозуміли, що може бути небезпечно не для нашої країни – може бути дуже небезпечно для всієї Європи. Бо росіяни не збираються зупинятися, хоча вони кажуть, що ніяких планів подальшого руху в них немає.

Так а що вони мають казати – що вони будуть готові штурмувати Перемишль чи Холм? Ясно, що ні. Але вони втягнулися, готують мобілізаційні ресурси. З артилерією і бронетехнікою в них все плюс мінус на колесах, і останні ракетні атаки показали, що вони поназбирували. Але "Циркони" - потенційні носії тактичної ядерної зброї. Немовби наша ППО пропрацювала з "цирконами", але є багато ділянок, де їх можуть застосувати, але там із ППО буде трошки гірше.

Фото: assetstore.unity

"Циркони" - дуже неприємна зброя, але сильно хвилюватися не треба. А те, що вони можуть бути носіями ядерних - так вони всі можуть бути носіями - і "Іскандер", і "Кинджал", і "Калібр", і Х101, і Х555 – це все ракети, які розроблялися під ядерний заряд, а не під осколково-фугасний. Але зараз вони використовуються без ядерного фугасу. Але всі вони готові. Там нема питань - просто поставити туди ядерний заряд, нічого переробляти не треба, там все готово. Можна брати, ставити – і вона полетіла.

Тому щодо "Циркона", що він може нести, - так і Х101 може нести, і Х555 може. Тому на цьому не треба зосереджувати увагу, що це щось украй небезпечне. Це небезпечна ракета, але якщо "кинджалів" і гіперзвукових ракет у них трохи більше 20 (23 чи 24), і вони можуть виділяти максимум 3 ракети на місяць, і то не факт, то "Циркона", який став на озброєння в січні 2023 року, тобто трохи більше року, то, я думаю, як десяток їх є, то це непогано. Там нема їх у великій кількості, не може бути.

А як щодо "Іскандерів"? Пускових по периметру вони виставили багато. І оце пожвавлення, комплексні атаки, яких ми чекали взимку, коли було перенавантаження енергетичної системи, а вони цього не робили, берегли ресурси, накопичували їх.

Президент каже, що буде потужна наступальна операція, іде підготовка. Йдуть ракетні атаки, великі території під артилерійськими обстрілами, прикордонні території, – це підготовка до наступальних дій. Чи можна говорити, що вони зараз постріляють, а потім скажуть: ну, добре, ми постріляли трошечки, щось вам зіпсували, ремонтуйте поки що, а десь у травні-місяці ми продовжимо? Я не впевнений. Навіщо це було робити?

Є сенс це робити, починати руйнувати енергетику, прикордонні території, прифронтові території, а після цього робити наступальні дії. Або відносно довгий термін це робити, стріляти постійно впродовж місяця – двох місяців, постійно обстрілювати територію, щоб потім простіше було заходити по суходолу й намагатися захопити територію. Невже це такі складні речі, що не всі це розуміють? Тобто вони постріляли, бо нема чого робити, і потім будуть відпочивати, формувати нові армії, а стріляти поки що не будуть, бо навіщо?

Хто сказав, що вони не зможуть просунутися вглиб? Нікого не лякає, що казали французи, що треба будувати фортифікації по правому берегу Дніпра? Ні на які думки нікого не наводить? Чи будемо далі перебувати в мріях? Що вони дурні, не могли зрозуміти, що зима закінчилася, й почали обстрілювати теплооб’єкти в теплу пору року, правий і лівий береги Дніпра? Нікого на думку не наводить, чому наші друзі з країн НАТО кажуть, що треба будувати укріплення по правому берегу Дніпра? Так, просто подумайте про це. Хто цього не розуміє, той має не рожеві окуляри, а окуляри заліплені скотчем повністю, через які людина не те що бачить у рожевому кольорі, а взагалі нічого не бачить. Оце дратує. І таких людей, на жаль доволі велика кількість. Так сильно приспали оцими "позитивними новинами".

Що собою може являти спроба ворога прориватися на землі? Орієнтовно, скільки їм потрібно – 10, 20, 50 кілометрів? Чи вони могли б намагатися проломити в кількох місцях?

У 2-3 точно, бо це класика. Яка завширшки може бути лінія наступу? Я не думаю, що це за сотні кілометрів, це десятки кілометрів. Де саме? Це ми знову повертаємося до того, що будемо вгадувати. Вгадали – молодці, не вгадали – нічого не розумієте, дурні.

А ресурсність і просування? Не дай боже, десь вони ломануть лінію фронту, заведуть бригаду, дві, три, то вони будуть нарощувати чи будуть змушені намагатися втриматись?

Якщо вони десь просунуться, там де ми оборонялися, - ми просто відійдемо на інші позиції, там будемо тримати фронт. Розуміння прориву лінії фронту – на наративах Другої чи навіть Першої світової війни. Нічого не відбудеться. От у нас побудовані лінії, вони ці лінії прорвали, що далі - всі ліворуч і праворуч стоять і думають: ну, там прорвали, нас це не стосується? Будуть відводити ці війська, буде лінія фронту вирівнюватися. Там, де вони прорвалися, туди перекидатимуться додаткові резерви, щоб зупинити, і, звісно, вирівнюватиметься лінія фронту. Нема такого, що прорвали, як папірець, у дірку потекло, - це лякали. Те, що ми кажемо, що треба готуватися, тому що це серйозно, - це не лякалки. Ми намагаємося розповісти, як готуватися. А от те, що прорвали лінію фронту, вони пішли до Львова, - це маячня, нічого такого не було й не буде. Оце – лякалки.

Як нам бути з харківськими лякалками, що вони готуються, заводяться? Питання по ресурсності.

По ресурсності - якщо вони додадуть ще, якщо вони всі головні сили з цих двох армій будуть задіювати на Харківському напрямку. В лоб Харків бити не будуть, вони чудово розуміють, що загрузнуть. Вони під Авдіївкою майже на пів року загрузли, коли почали масштабно наступати. Ну, не на пів року, з 10 жовтня, на 4 місяці - під Авдіївкою. Харків – це ще більш укріплене місто. Вочевидь вони спробують його оточити, взяти в кільце. Оце вони можуть спробувати. Вдасться їм це чи ні – подивимося. Ми це теж чудово розуміємо, будуємо фортифікації таким чином, щоб вони не змогли цього зробити. Ми теж готуємося, ми теж не дурні.

Чи спробують вони захопити Харків? Будуть намагатися, звісно.