Суддю-хабарницю ув’язнили на 6 років

Печерський районний суд Києва знову очолив Руслан Козлов. І це вже четвертий його термін на цій посаді. Закон прямо забороняє займати крісло очільника суду понад два терміни поспіль. Втім судді добре вдається обходити суворі норми. 

Руслан Козлов просто йде у відставку незадовго до закінчення своїх повноважень. За кілька місяців - знову обіймає звичну посаду. Так технічно строк не завершився, а тому кожне "нове" обрання є лише "другим". Таким чином можна продовжувати своє головування нескінченно, — розповів нашим журналістам голова правління Фундації DEJURE Михайло Жернаков:

"Фактично на цих посадах є "забронзовілі" голови судів, які роками, десятиліттями обіймають посади. Вони розглядають суд як свою вотчину — абсолютно феодальна система виходить. І через них, власне, і здійснюють контроль та тиск політики, олігархи на суддів.  Ці суди зручні фактично і самим суддям, тому що вони їм забезпечують безкарність і все, що потрібно забезпечувати, і в такий спосіб система фактично не змінюється. Це показує, як вчергове суддівська мафія плює на вимоги закону".

Цього разу повноваження Козлова мали б закінчитися у 2023-му році, втім, за три місяці до цього голова суду склав із себе повноваження. За інформацією наших колег, вже 18-го листопада на зборах колективу суддя заявив, що при можливому наступі на Київ, Печерський райсуд столиці просто не може залишитись без гідного очільника. І вже за три дні більшість суддів знову обрали Козлова головою.

Руслан Козлов працює суддею у Печерському районному суді з 2007-го року. Останні 7 років він його очолює. Та попри великий стаж роботи та добре володіння схемами маніпуляцій із нормами закону, власним житлом суддя не обзавівся, принаймні, офіційно. Згідно з декларацією за 2020-й рік, винаймає 85 квадратних метрів у передмісті Києва. Натомість - дарує нерухомість своїм рідним. У 2012-му році Козлову разом з сином вдалося приватизувати службову квартиру на 115 квадратних метрів в одному зі столичних житлових комплексів. Він подарував свою частку дружині Оксані.

У вересні 2014-го року батько судді Юрій Козлов придбав 234-метровий будинок з басейном у передмісті Києва. Його ринкова ціна — від 150-и тис. доларів. За інформацією наших колег, батьки судді ніколи не займалася бізнесом, тож можна припустити, що у придбанні нерухомості їм допоміг син-суддя.

Торік у декларації Руслан Козлов вказав 1 мільйон 380 тисяч гривень зарплати у Печерському суді, а також 170 тисяч гривень та 37 тисяч доларів заощаджень.

Судова система України потребує великих змін. На жаль, реформа, яка розпочалась ще у 2016-му році та вже призвела до утворення кількох нових інституцій, поки не стала успішною. За висновками експертів, більшість суддів у новоутвореному Верховному Суді — представники старої системи, з яких, щонайменше, 23% – недоброчесні. Чималий опір змінам у судовій системі чинили два ключових органи — Вища кваліфікаційна комісія суддів та Вища рада правосуддя, які відповідають за формування чесного та прозорого суддівського корпусу, а також за відповідність його представників критеріям професійної етики та доброчесності. 

Неналежна робота Вищої ради правосуддя неодноразово дозволяла суддям-злочинцям уникати покарання та продовжувати здійснювати правосуддя. Наприклад, не звільнена вчасно суддя-корупціонерка ще 5 років продовжувала виносити рішення іменем України, та не виключено — продовжувала брати хабарі. Ця історія заслуговує на особливу увагу.

Нещодавно поліція затримала суддю-втікачку Ганну Білик, яка майже рік переховувалась від тюрми. Торік її було засуджено за хабар до 6-и років позбавлення волі, у січні цього року вирок підтвердила Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду. Та колишня суддя Броварського міськрайонного суду просто втекла від покарання.

В цій історії прекрасно все: і як підозрювана суддя продовжувала здійснювати правосуддя, ба більше — рятувати від покарання обвинувачених у резонансних справах. І як, зрозумівши невідворотність власного покарання за хабар, намагалась забезпечити себе довічним суддівським утриманням за наш з вами рахунок.

Суддю Броварського районного суду Ганну Білик детективи затримали влітку 2017-го року у службовому кабінеті. За матеріалами слідства, Ганна Білик вимагала і отримала 1 тисячу євро хабаря від представника одного з підприємств, за винесення потрібного рішення про повернення 13,5 тис. тонн конфіскованого дизельного палива. 

Та попри те, що суддя була затримана на гарячому, вона свою вину відкидала:

"Кабінет, в якому я працюю, не є мій особистий службовий кабінет. У цьому кабінеті працюю як я, так і мій особистий помічник. Кабінет у нас не закривається, то заходять працівники суду, то заходять інші особи. Можливо, таким чином, так і виникло, що (знайшли, - ред.) ці кошти, до яких я не маю ніякого відношення".

За законом, Вища рада правосуддя мала б відсторонити Ганну Білик від суддівства, однак — не одержала відповідного звернення від прокуратури. Таким чином обвинувачена у корупції суддя продовжувала здійснювати правосуддя, у тому числі — і у справах про хабарі. За даними Єдиного реєстру судових рішень, загалом із моменту висунення обвинувачень суддя Білик ухвалила близько 5,5 тис. судових рішень. Та отримала понад півтора мільйона гривень зарплати.

Судовий процес за обвинуваченням Білик у хабарництві тягнувся майже 4 роки. Суддя просто ігнорувала засідання, Вищий антикорупційний суд був вимушений навіть накласти на неї грошове зобов’язання через систематичні неявки.
Тим часом на роботу Білик ходила справно, виносила рішення іменем України й встигала потрапляти в нові скандали.  Восени 2018-го року Ганна Білик випустила з СІЗО двох підозрюваних у зґвалтуванні 16-річної дівчини. Попри серйозні обвинувачення, Білик призначила їм мінімальну заставу у 140 тис. грн та відпустила додому. Історія отримала великий резонанс, під будівлею суду відбулась акція протесту.

Втім улітку торік Вищий антикорупційний суд таки визнав Ганну Білик винною в отриманні хабара та призначив їй покарання - 6 років позбавлення волі з конфіскацією автомобіля та земельної ділянки. Також заборонив упродовж 3-х років обіймати посади, пов’язані зі здійсненням правосуддя.

Суддя подала апеляцію. Та часу не гаяла, вирішила подбати про своє майбутнє. Поки її не звільнили офіційно, намагалася забезпечити себе довічним суддівським утриманням. Написала заяву про відставку. За законом, суддя пенсійного віку зі стажем роботи від 20-и років має право піти у відставку та щомісяця отримувати від 50-и відсотків зарплати судді.

У лютому цього року Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду залишила в силі вирок Ганні Білик. Після набрання вироком законної сили Вища рада правосуддя скасувала відставку Білик, а відтак - і довічне утримання. Щоправда, суддя усе ж встигла отримати 800 тис. грн вихідної допомоги та протягом кількох місяців їй нараховувалась половина суддівської винагороди. Втім тепер, після майже року переховування від правосуддя, Ганна Білик перебуває у СІЗО, незабаром її мають етапувати до місця відбування покарання.

Історія з отриманням суддею хабара та покаранням за нього могла бути дуже короткою і не розтягнутися на 5 років. Якби судова система функціонувала прозоро та доброчесно —  від призначення служителів Феміди на посади і до своєчасного звільнення через невідповідність. Сподіваємось, оновлений в рамках судової реформи склад Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вже незабаром приступить до очищення суддівського корпусу.