Судний день для Путіна: чи буде він в Гаазі?

У 2006 році колишній лідер Югославії Слободан Мілошевич, після чотирьох років у в’язниці, помер від серцевого нападу у камері в Гаазі не дочекавшись судового вироку у своїй справі. Через 5 років, у жовтні 2011-го, лівійський диктатор Муаммар Каддафі був вбитий повстанцями в його рідному місті Сирт. Після тортур на знак приниження його протягли за ноги міськими вулицями. Ще через 8 років в 2019-у, після військового перевороту, був арештований президент Судану Омар аль-Башир. Всіх цих лідерів країн об’єднує ордер на арешт від Міжнародного суду в Гаазі. Тепер до «клубу» приєднався і Путін.

Підозра для Путіна

Звинувачення від Міжнародного кримінального суду в Гаазі для Путіна було прогнозованим, однак стало несподіваним навіть для міжнародних експертів, які спеціалізуються на воєнних злочинах. 15 березня британський юрист Джеффрі Найс, який був прокурором у суді над Мілошевичем, на пресконференції щодо Міжнародного військового трибуналу над Росією риторично запитував: «Ясно як день, що Путін скоїв злочини проти людяності. Чому МКС, який, як я розумію, збирається представити обвинувальні акти на розгляд суддям, діє настільки повільно?».

Вже через два дні це питання перестало бути риторичним і звинувачення були висунуті. Міжнародний кримінальний суд 17 березня видав ордер на арешт Путіна і російської уповноваженої президента з прав дитини Марії Львової-Бєлової, яких підозрюють у воєнному злочині незаконної депортації українських дітей з окупованих територій України до Росії. Українські прокурори нараховують 16 тисяч депортованих українських дітей, але реальна цифра може бути набагато більшою, з них Україні вдалося повернути лише понад 300.

Це ще не кінець і справа «може розширитися та охопити інші злочини, ймовірно, скоєні на території України», зазначив голова МКС Пьотр Гофманський. І це справді так, адже Путін підпадає під всі три види злочинів, які розглядає Міжнародний суд у Гаазі: геноцид, злочини проти людяності та воєнні злочини. Тож ймовірно звинувачення будуть розширені, а окремо виділений епізод з викраденням українських дітей – це сигнал для тих країн, які підписали Римський статут, але не виступали чітко проти Путіна та Росії в російсько-українській війні: Путін токсичний і з ним не варто мати справи та підтримувати контакти.

Історичне рішення для України

В Україні президент Володимир Зеленський назвав рішення МКС «історичним» і таким, що має реальну перспективу. «Відтепер російський президент має офіційний статус підозрюваного у скоєнні міжнародного злочину – незаконного примусового переміщення українських дітей. Це означає, що за межами Росії Путіна мають заарештувати та передати до суду», – прокоментував рішення МКС Генеральний прокурор України Андрій Костін. Позитивно рішення МКС оцінили й інші українські урядовці.

Водночас деякі українські експерти побоюються чи не стане рішення МКС альтернативою міжнародному трибуналу щодо злочину російської агресії, який просуває Україна, мовляв, якщо вже є звинувачення проти Путіна, то додатковий трибунал не потрібен. Це рішення не перетинається зі спеціальним трибуналом проти російської влади – запевняють в ОП. «Розмежовуймо ці поняття. Мандат Міжнародного кримінального суду – це одна історія, а мандат спеціального трибуналу для доведення вини у злочині агресії – це зовсім інший трек. Трек переслідування за primary crime, за ключовий злочин, за який доведеться відповісти Путіну і його найближчому оточенню», – пояснює заступник глави ОП Смирнов.

На крок ближче до судного дня

Так прокоментувала рішення МКС щодо Путіна прем'єр-міністерка Естонії Кая Каллас. Привітали рішення Міжнародного суду й інші лідери ЄС. «Факт у тому, що ніхто не стоїть вище закону, і це те, що стає зрозумілим прямо зараз», – зазначив канцлер Німеччини Олаф Шольц. Ордер на арешт російського президента позитивно оцінив глава європейської дипломатії Жозеп Боррель, зазначивши, що це початок процесу притягнення Путіна до відповідальності. «ЄС розглядає рішення МКС як початок процесу притягнення до відповідальності всіх винних, зокрема російського керівництва, за злочини та звірства, які стали можливими та здійснюються в Україні за наказами цього керівництва», – йдеться в його заяві.

Підтримали рішення Міжнародного кримінального суду США, Канада, Великобританія, Японія та низка інших країн. Ордер на арешт Путіна є «виправданим» і «дуже сильною позицією», прокоментував президент США Джо Байден. «Він (Путін) тепер, так би мовити, прокажений міжнародної спільноти», - підсумував глава Мюнхенської конференції з безпеки Крістоф Хойсген.

Натомість у Росії відреагували вже звичною для них істерикою. Заступник голови радбезу РФ Дмитро Медведєв пригрозив точковим ударом по будівлі Міжнародного кримінального суду, який видав ордер на арешт Путіна. «Суд лише убога міжнародна організація, а не населення країни НАТО, тому й війну не розпочнуть», – вважає він. Офіційна представниця МЗС Росії Марія Захарова заявила, що рішення МКС для Москви не мають жодного значення: «Можливі «рецепти» на арешт, що виходять із Міжнародного суду, будуть для нас юридично нікчемними».

Путін вже був в Гаазі

Іронічно, що Путін 18 років тому вже виступав в Гаазі і тоді хвалив Міжнародний суд ООН та наголошував на важливості його існування. «Ще раз зазначу, що сам факт існування в системі ООН Міжнародного суду – це найважливіша умова стійкості та легітимності цієї організації… Міжнародний суд вносить величезний плив у справу запобігання міжнародних конфліктів та мирного врегулювання тих суперечок, які виникли. У кінцевому результаті ваша діяльність сприяє затвердженню міжнародної справедливості. Це стало можливим завдяки незалежності суду, його особливого статусу та унікальному складу його суддів», говорив Путін в 2005 році.

Кого із лідерів держав звинувачували міжнародні суди

«Міжнародний ордер на арешт Путіна виданий довічно», – заявив прокурор МКС Карім Хан 20 лютого. Однак попередні приклади міжнародних судів у Гаазі щодо арешту для лідерів держав були не надто обнадійливими. Звинувачення отримали чотири керівники країн, проте вироку не отримав жоден із них.

Після другої світової війни перший міжнародний суд з мандатом ООН був створений у травні 1993 року. За ініціативою Франції Рада Безпеки ООН започаткувала своєю резолюцією Міжнародний трибунал для колишньої Югославії (МТКЮ), штаб-квартира якого розташувалась у нідерландському місті Гаага. Метою трибуналу було покарання винних за порушення міжнародних гуманітарних законів та звичаїв війни, геноциду та злочинів проти людяності. У штаті трибуналу було близько 1200 співробітників із 77 країн. Міжнародний кримінальний трибунал діяв до 2017 року, і за 24 роки роботи були ним висунуті звинувачення щодо 161 особи, 90 з них засуджені і 17 обвинувачених були в Гаазі виправдані. Найвідомішим підсудним став колишній президент Сербії Слободан Мілошевич. У 2001 році його доставили у в'язницю ООН в Гаазі, наступного року розпочався суд над ним, але через чотири роки Мілошевич помер від серцевого нападу, не дочекавшись вироку суду.

Після створення трибуналу стало зрозуміло, що покарання за воєнні злочини не може обмежуватися лише колишньою Югославією і потрібен схожий суд на постійний основі. У 1998 році 120 держав підписали Римський статут, правову основу для створення постійного міжнародного кримінального суду. Через чотири роки, у липні 2002-го, в Гаазі сформували Міжнародний кримінальний суд (МКС). МКС отримав статус незалежної міжнародної організації, він не є частиною структури ООН, хоча й може порушувати справи за поданням її Ради Безпеки. На сьогодні учасниками МКС є 123 країни, Україна, як і ще 31 держава, підписала Римський статут про заснування суду, але поки що його не ратифікувала.

Із 2006 року, коли в МКС пройшли перші слухання, в ньому були пред'явлені звинувачення 46 особам, серед яких троє були лідерами своїх країн. У 2008 році президента Судану Омара аль-Башира звинуватили у вчиненні актів геноциду, злочинів проти людства та воєнних злочинів в суданській провінції Дарфур, тоді загинули понад 300 тисяч людей. У 2019 році після військового перевороту його заарештували, але для звершення правосуддя міжнародному суду досі не видали. У 2011 році ордер на арешт був виданий лівійському диктатору Муаммару Каддафі, його звинувачували у вчиненні злочинів проти людяності, зокрема в розстрілі беззбройних демонстрантів під час протестів у Лівії. Як уже згадувалося, до Гааги Каддафі не доїхав, його вбили повстанці. У 2011 році звинувачення висунули президенту Кот-д'Івуару Лорану Гбагбо. Його звинуватили у причетності до масових вбивств та зґвалтувань, вчинених його прихильниками під час збройного конфлікту, після програшу Гбагбо на виборах. У 2019 році Міжнародний суд виправдав екс-президента.

Винятком тут можна вважати колишнього президента Ліберії Чарльза Тейлора. Процес у його справі тривав п'ять років і Тейлора визнали винним у скоєнні воєнних злочинів та злочинів проти людяності, зокрема скоєнні вбивств, зґвалтувань та вербуванні дітей у солдати під час громадянської війни у Сьєрра-Леоне. Однак до 50 років ув'язнення у 2012 році його засудив не Міжнародний кримінальний суд, а трибунал ООН.

Тож, як бачимо, із 4 лідерів країн, яким видавали ордер на арешт у Гаазі, жодного не засудили. Якими тоді будуть наслідки ордера для Путіна?

Наслідки для Путіна

Першим стане ще більша ізоляція російського президента. Путіна повинні будуть видати 123 держави, які ратифікували Римський статут, це дві третини всіх держав, включаючи усіх членів ЄС. Президент Сербії Вучич, який розкритикував рішення МКС, зазначив, що метою винесення ордера на арешт президента РФ є «ускладнення його комунікації». «Кожен, хто спілкуватиметься із ним, знатиме, що його обвинувачено у воєнних злочинах», – зазначив глава Сербії. І це справді так, після офіційного звинувачення Путін стає токсичним для спілкування.

ФРН «буде змушена заарештувати Путіна та передати його МКС, якщо він потрапить на територію Німеччини», – відразу після рішення МКС заявив федеральний міністр юстиції ФРН Марко Бушманн. Те, що однією з перших таку заяву зробила Німеччина, стало болючим ударом для самолюбства російського диктатора, враховуючи його кдбістське минуле у Східній Німеччині і залучення німецьких чиновників для просування «Газпрому». Пізніше голова Слідчого комітету Росії Бастрикін заявив про необхідність дати правову оцінку заявам міністра юстиції ФРН.

Але на рішення МКС відреагували і більш прихильні до Росії країни, зокрема ПАР, з якою в лютому 2023 року Росія проводила спільні морські навчання. «Уряд Південно-Африканської Республіки взяв до відома рішення Міжнародного кримінального суду видати ордер на арешт президента РФ Володимира Путіна», – йдеться в заяві відомства. Очікувалося, що президент Росії відвідає ПАР в серпні цього року для участі в саміті лідерів країн БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай і ПАР), однак наразі офіційного підтвердження його участі немає.

Очікується, що стане менше розмов, які ми чули минулого року, про те, що не потрібно «принижувати Росію» і піти на поступки щодо суверенітету, щоб «зберегти обличчя Путіна». Зберегти обличчя викрадачам дітей у цивілізованому світі не пропонують.

Також невипадково підозра Путіна з’явилась напередодні візиту китайського лідера до Москви. Китай  не перестане підтримувати Росію і Сі Цзіньпін під час візиту робив чергові компліменти про «значні успіхи» які Росія досягла під керівництвом його «дорогого друга» Однак така відверта підтримка міжнародного злочинця може похитнути імідж миротворця, який Сі Цзіньпін старанно вибудовує останнім часом. Зрештою, ніякої конкретики щодо китайського «мирного плану» ми не почули і це викликало критичні відгуки від провідних західних демократій. «Сі Цзіньпін мав закликати Росію припинити вторгнення в Україну», заявив координатор Ради національної безпеки Білого дому Джон Кірбі, однак «ми не бачили нічого зі сказаного Сі та Путіним, що змусило б нас повірити в те, що війна в Україні скоро закінчиться».

Рішення МКС – це також сигнал російським чиновникам та олігархам. Сьогодні здається неймовірним, що росіяни здадуть свого диктатора, однак схожа історія вже була зі Слободаном Мілошевичем. У 1999 році, коли Гаазький трибунал висунув звинувачення проти колишнього президента Югославії, прихильники Мілошевича у Сербії сміялись над цим рішенням і заявляли, що вони ніколи не видадуть екс-президента. Конституція Югославії забороняла екстрадицію югославських громадян до іноземного суду. Також Сербія не підписала угоду про співпрацю із трибуналом і не визнала його статут, а президент Югославії Воїслав Коштуніца відмовився співпрацювати із трибуналом, назвавши його незаконним. Однак через два роки Мілошевича банально продали. У 2000 році Конгрес США схвалив надання економічної допомоги Белграду, але однією з умов виставив видачу до Гааги воєнних злочинців, зокрема Слободана Мілошевича. У 2001 році попри те, що Конституційний суд Сербії призупинив урядовий указ про співпрацю з Міжнародним судом, прем’єр Сербії Зоран Джинджич віддав наказ відправити Мілошевича до трибуналу.

Путіна судитимуть лише після поразки?

Після ордеру на арешт не варто очікувати, що Путіна відразу затримають та повезуть в Гаагу. Приклади лідерів країн, яким за останні 30 років висували звинувачення міжнародні суди, показують, що для того, щоб все-таки постати перед судом, вони повинні втратити владу в країні внаслідок війни чи внутрішніх заворушень. Зрештою, найвідоміший міжнародний суд над військовими злочинцями – Нюрнберзький трибунал, також відбувся вже тоді, коли Німеччина програла у Другій світовій війні.

 Проблеми в МКС зі здійсненням правосуддя ті ж самі, що в ООН та інших міжнародних безпекових організацій. ООН створювалась для того, щоб запобігати війнам і підтримувати мир у світі, в реальності ж виявилось, що в ООН для цього немає дієвих засобів і організація спроможна справлятись лише з дрібними локальними конфліктами. Міжнародний кримінальний суд має карати за злочини проти людства та воєнні злочини, однак не має засобів для того, щоб арештовувати підозрюваних.

Це можна порівняти з судами в національних країнах. Для того, щоб злочинець постав перед судом, його спочатку має затримати поліція. Суд чи трибунал може збирати докази і виносити рішення, але не може злочинця затримати.  У випадку Путіна роль цієї поліції сьогодні виконують Збройні сили України і наразі саме від них та від підтримки ЗСУ західними союзниками залежить чи зможе Путін програти війну та постати перед Міжнародним судом.