Діагностика та система референс-центрів: провідний французький хірург Роман Хонсарі про те, чого не вистачає Україні, щоб наздогнати європейський досвід у медицині

Розмовляла Альбіна Чеперис 

Пане Романе, розкажіть, будь ласка, про особливості та важливість цього проєкту. У чому полягає франко-українське співробітництво за вашою участю?

Нашою метою є розвиток краніофаціальної хірургії в Україні. Краніофаціальна хірургія – це медична і хірургічна допомога дітям із вродженими вадами, що стосуються одночасно черепа та обличчя. Ці патології досить серйозні. Для їх лікування необхідне залучення багатьох спеціалістів, як-от: щелепно-лицьовий хірург, нейрохірург, отоларинголог, офтальмолог, генетик, а також спеціально підготовлені медсестри й анестезіологи.

Фото: loda.gov.ua

У Франції працює модель, яка включає центри компетенції, референс-центри, ціла структура, яка формувалася десятиліттями, базуючись на європейських стандартах. У більшості європейських країн є подібна система. Це надзвичайно важливо, адже для лікування рідкісних захворювань потрібна спеціалізована експертиза. Її можна досягти лише у великих центрах, які обслуговують велику кількість пацієнтів і де лікарі зосереджені виключно на цих патологіях.

До війни в Україні не було організованої системи лікування рідкісних захворювань, як у Франції. Через це діти з вродженими вадами в умовах війни опинилися в критичному стані, оскільки не отримували належної допомоги. А якщо не розпочати лікування вчасно, це може призвести до незворотних наслідків: втрати зору, розумової відсталості, які вже неможливо виправити.

Які виклики стоять перед українською медициною, щоб наздогнати європейський досвід?

Є дві основні проблеми. Перша – це діагностика. Важливо створити інструменти, які дозволять швидко виявляти пацієнтів із рідкісними хворобами. Ми розробляємо в Неккері застосунки з використанням штучного інтелекту, які зможуть допомогти лікарям в Україні за фотографіями проводити діагностику.

Фото: loda.gov.ua

Друга проблема – це необхідність створення національної системи референс-центрів. Потрібно, щоб усі лікарі в регіонах скеровували складні випадки до Охматдиту. Це питання не лише медичної, але й політичної та культурної трансформації у галузі рідкісних захворювань.

Ми взяли краніофаціальну хірургію як приклад для створення системи лікування рідкісних захворювань. Це потребує не лише створення спеціалізованого центру в Охматдиті, але й побудови національної організації. Ми працюємо з Міністерством охорони здоров’я України, зокрема з міністром Віктором Ляшком, щоб організувати загальнодержавну систему лікування рідкісних хвороб.

Чи є цей проєкт безплатним для українських пацієнтів? Скільки може коштувати подібна операція у Франції?

– Так, для українських сімей цей проєкт є безплатним. Вартість такої операції у Франції становить десятки тисяч євро. Це дуже дорогі втручання, адже вони потребують використання складних медичних пристроїв, витратних матеріалів і тривалого перебування в лікарні.

Деякі матеріали для операцій я привіз із собою завдяки пожертвам виробників медичного обладнання. Частину фінансування ми отримали від асоціацій, таких як "Обличчя світу", яка підтримує реконструктивну хірургію. Велику частину витрат також покрили міжнародні донори.

Фото: loda.gov.ua

Пане Романе, у госпіталі "Некер" уже оперувалися українські діти? Чи не ефективніше через війну в Україні приймати пацієнтів у Франції?

Пацієнтів з України, які мали краніофаціальні вади та оперувалися у Франції, було небагато. І тільки через те, що вони вже перебували у Франції. Такі операції складні, потребують багато ресурсів, а система охорони здоров’я у Франції й так має великий наплив пацієнтів. Ми не можемо розширити наші можливості приймати в Парижі.

До того ж для сімей дуже складно переїжджати за кордон: це потребує тривалого перебування, переривання роботи, а реабілітація після операцій може ускладнити життя. Тому розвивати системи лікування на місці, в Україні, набагато ефективніше.

Як ви оцінюєте перспективу для батьків, діти яких були прооперовані у Франції чи інших закордонних центрах, - чи зможуть вони розраховувати на спостереження відповідного рівня в Україні?

Якщо це проста форма краніостенозу, наприклад, яка в більшості випадків обмежується однією операцією і регулярним спостереженням, то щорічні контрольні обстеження можна буде проводити в Україні.

Мета нашого проєкту – створити в Києві центр світового рівня, подібний до французького "Некера", у найближчі 3-5 років. І це цілком реалістично. Українські лікарі вже зараз демонструють високий рівень професіоналізму, а ми лише допомагаємо доповнити їхній досвід.

Я також бачу сильну політичну підтримку, зокрема з боку міністра охорони здоров’я і першої леді України. Це дає надію, що через кілька років Україна матиме міжнародно визнаний центр лікування складних випадків.

Ви працювали в Охматдиті, який постраждав від російських атак у липні 2024 року. Яка зараз ситуація в лікарні? У яких умовах ви співпрацювали з українськими колегами?

Фахівці Охматдиту разом із провідним французьким щелепно-лицевим хірургом Романом Хонсарі провели унікальні операції дітям зі складними патологіями. Фото:  facebook.com/ndslohmatdyt

Росіяни вчинили жахливий злочин, атакувавши Охматдит. Вони зруйнували будівлю лікарні, загинули люди, зокрема одна лікарка, яка опинилася під завалами. Пацієнти, зокрема діти з онкологією, через це не отримали належного лікування вчасно.

Будівля, де були нефрологічне відділення та діаліз, майже знищена. Вибухова хвиля пошкодила фасад будівлі, де розташовані операційні блоки. Однак основний корпус залишається функціональним завдяки швидкій реконструкції та міжнародній допомозі. Минулого тижня ми оперували трьох дітей із важкими вадами в дуже гарних умовах.

Як ви особисто почувалися в умовах війни? Чи було це стресово для вас?

Під час мого перебування було кілька нічних повітряних тривог, але вдень ми працювали спокійно. Загалом війна в Україні відчувається дуже специфічно. Як гість, який приїжджає на тиждень, ви можете навіть не усвідомити, наскільки складна ситуація. Українці демонструють вражаючу силу духу і не показують своїх проблем.

Але, розмовляючи з людьми, починаєш розуміти їхній біль. Багато хто з моїх знайомих втратили близьких, дехто воює на фронті. Ці історії дуже особисті й болючі, але українці зберігають гідність і продовжують жити, працювати й допомагати іншим.

Яке враження справила на вас робота ваших українських колег з огляду на загрозу життю щодня?

Мої колеги-українці демонструють неймовірний спокій і професіоналізм. Один із лікарів отримав поранення внаслідок атаки на лікарню влітку: він оперував дитину, коли вибухова хвиля розбила скло в операційній, і він зазнав порізів від уламків скла. Але навіть тоді він продовжував операцію, аби захистити пацієнта.

Українські лікарі неодноразово проявляли вражаючу мужність, працюючи під обстрілами. Один із хірургів, із яким я співпрацював, Олег Голубенко, став відомим у світі після того, як його фотографія облетіла міжнародну пресу. На знімку він у крові розчищав завали лікарні, рятуючи дітей, які залишилися під руїнами.

Українські лікарі пройшли через те, що нам, французьким лікарям, навіть важко уявити. І вони продовжують працювати, не зважаючи на всі труднощі, і це заслуговує на величезну повагу.

Довідка: Наприкінці грудня 2024 року відбувся третій візит провідного французького хірурга до Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит". Разом з українськими лікарями було проведено кілька операцій з виправлення вроджених патологій, як синдром Аперта та розщілина губи. Співробітництво триватиме і надалі.