У Києві організували творчу акцію проєкту "Обʼєднані серця сімей зниклих безвісти та полонених"
В Українському домі у Києві 30 серпня організували творчу акцію проєкту "Обʼєднані серця сімей зниклих безвісти та полонених"
Про це повідомляє кореспондентка Еспресо Катерина Галко.
Творчу акцію проєкту "Обʼєднані серця сімей зниклих безвісти та полонених" організувала Національна спілка журналістів України за підтримки Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти.
Виставка приурочена до Міжнародного дня зниклих безвісти. Вона має на меті підтримати родини зниклих та привернути увагу світової спільноти до цієї теми. Сьогодні в Українському домі зібралися близько 500 родичів зниклих безвісти зі всієї України.
Фото: Катерина Галко/Еспресо
"Ми шукаємо своїх дітей, я шукаю свою єдину дитину, і маю її знайти. Якщо моя дитина, не дай Боже, загинула, то поверніть мені мого сина. Я маю знати, де моя дитина. Я маю прийти до нього, провести час і згадати всі щасливі моменти, які були з нами", - каже одна з учасниць акції Ганна.
За її словами, слідчі органи не докладають достатньо зусиль для пошуку її сина, нарікаючи, що у них "таких справ" багато.
Ганна каже, що часто чує від адміністрацій та установ відповідь: "Вірте та чекайте". "Ми то віримо і чекаємо, але потрібно щось робити. Ми маємо шукати наших дітей, де б вони не були", - каже жінка.
Фото: Катерина Галко/Еспресо
Водночас інша учасниця акції Марія каже, що має постійний зв'язок з об’єднаним центром з координації, пошуку та звільнення військовополонених при СБУ та офісом омбудсмана Дмитра Лубінця.
"Ми дійшли висновку, що нам потрібно взаємодіяти з нашими державними органами для того, щоб був результат наших пошуків, навіть маленький. І результати, навіть на третьому році пошуків у нас є. Хоч це і страшно, що ми хоронимо загиблих хлопців, але якби це страшно не звучало - у матері є могилка, до якої вона може прийти", - каже Марія.
Проте вона зауважила, що залишаються питання до міжнародної спільноти, та цитуючи Ліну Костенко сказала: "Куди ж ви дивитесь, народи? Сьогодні ми, а завтра - ви".
"З їхньої мовчазної згоди нас вбивають, наших чоловіків забирають на війну, в полони їх захоплюють, катують. Зниклі безвісти вже третій рік на полі бою - їх неможливо забрати з окупованої території. Це страшні розмови, про які ми до повномасштабного вторгнення, до 2014 року навіть і не думали, що будемо розмовляти", - каже Марія.
- Українські правоохоронці розслідують незаконне позбавлення волі Росією понад 14 тис. мирних жителів.
- Актуальне
- Важливе