Військовий експерт Киричевський: українська влада має заохочувати людей, які вдома конструюють ракети

Про це він розповів у етері Еспресо.

"Наскільки я розумію, там навряд чи йде мова про виробництво класичних бойових ракет, чи некерованих реактивних снарядів, є просто, так скажімо, захоплення, коли люди - підлітки, школярі, дорослі збираються і роблять летючі моделі ракет. Воно, на перший погляд, виглядає якось так: Боже, як це ж так, робити модель ракети вдома?! - але з іншої сторони, як би це дивно не звучало, такі речі необхідно заохочувати на рівні держави", - наголошує військовий експерт Defence Express.

За словами Киричевського, провідні ракетні та авіаційні країни виросли з простих людей, які спочатку цими речами захоплювались і лише потім це виросло в щось більш серйозне.

"Якщо хтось влаштував у себе на кухні відповідний стенд для заняття таким от хобі, це не треба якось засуджувати, це якраз навпаки, треба заохочувати. Зворотна сторона того, як росіяни по нас часто гатять ракетами - це означає те, що у сучасній війні ракетне озброєння стає навіть важливішим ніж дрони. Відповідно ракети починають витрачатися просто шаленими темпами", - пояснив експерт.

Він нагадав, що світ був вражений тою кількістю снарядів, які Росія випускала по Україні, інколи ця цифра сягала 800 пострілів.

Фото: pravda.com.ua

"Відповідно, ракет треба дуже багато, виходячи з наведених кадрів - це просто захоплення. Це треба стимулювати, щоб люди таким більше займалися, розвивали інженерне мислення. Дуже багато зараз говориться про те, що забагато гуманітаріїв, забагато представників сфери послуг, але інженерів мало. Тому держава має на це додаткові гроші виділяти. Звідки їх можна взяти? Я думаю, ви можете і без мене сформулювати з чого можна забрати, щоб люди вивчали ракетотехніку", - підсумував Киричевський.

Що передувало

За власні кошти науковець з Києва організував ракетобудівельну майстерню у власній квартирі, бо не бачить перспектив ракетобудування для української молоді. Старший науковий співробітник Київського національного університету імені Тараса Шевченка Сергій Піпко зацікавився ракетами ще в дитинстві, йдеться у матеріалі Української правди.

Фото: pravda.com.ua

Він розчарований тим, що викладачі університетів не беруть участь у студентських ракетних програмах. На щастя, в Україні, зокрема в Дніпрі, існує ще одна студентська ракетна група, яка досягла польоту на відстань приблизно 6 кілометрів.

Фото: pravda.com.ua

Перша ракета, яка дійсно відлетіла, була зібрана вченим ще в школі. Вона піднялася на висоту приблизно дев’ятиповерхового будинку (до 30 метрів), хоча двигун використовувався не його. Запуск аматорських ракет в Україні був непростим, і це сталося до повномасштабного вторгнення.

"Коли з'явився доступ до сайтів американських любителів, все стало на свої місця. Я спроєктував свій перший двигун, зробив стенд для виміру тяги. То був двигун на карамельному паливі", - розповів Піпко.

Шість років тому київські школярі спроєктували двигун, на якому ракета піднялася десь на 200 метрів. Вони знайшли його сайт, почитали та зробили.

"Розрахували, замовили роботу в токаря. Самостійно мішали карамельне паливо. Я їм потім лише трохи допоміг скоригувати деякі речі. Сама ракета зроблена з пластикової труби. У носовій частині висотомір, який подає сигнал викиду парашута. Для мене це досягнення, напевно, важливіше, ніж якісь інші серйозні речі. Тому що це справжня робота школярів, навіть не студентів. Пізніше в студентському конструкторському бюро ми зробили вже значно масштабнішу копію того двигуна. Теж твердопаливного. Випробували його двічі, працював чудово, але ракету не встигли зробити. Потім був так званий гібридний двигун, а також його збільшений варіант із баком на два з половиною літри", - додав Піпко.

Фото: pravda.com.ua

У нашій державі відсутні правила та механізми для розвитку цієї галузі. Науковець вважає, що Україні потрібні свої ракети та фахівці у цій галузі.